ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/657/19
17 квітня 2019 року
м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Хрущ В.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання - Осадчука І.О.;
позивача - ОСОБА_1 ;
представника позивача - ОСОБА_2 ;
представника відповідача - Дзюбатого А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про:
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №3629 від 21.12.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника поліції",
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №66о/с від 13.03.2019 року по особовому складу про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію";
- поновлення на посаді начальника сектору технічного захисту інформації відділу режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 14.03.2019 року;
- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (надалі - відповідач, ГУ НП в Тернопільській області) про визнання протиправними та скасування наказів №3629 від 21.12.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника поліції" та №66о/с від 13.03.2019 року по особовому складу про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), поновлення на посаді начальника сектору технічного захисту інформації відділу режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 14.03.2019 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач вважає, що рішення про його звільнення є незаконним і несправедливим, оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в органах поліції було застосовано за відсутності в його діях складу грубого дисциплінарного проступку.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 20.12.2018 року, близько 00.45 год. у м.Тернополі по вул. 15 Квітня, він був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом - автомобілем марки «Сітроен Берлінго» д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому працівниками поліції було виявлено неосвітлення із заднього боку номерного знака автомобіля, котрим керував позивач, тобто, встановлено порушення вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», за що було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП та постанову про накладення адміністративного стягнення. Водночас позивачеві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. У відповідь позивач відмовився від проходження такого огляду за допомогою тесту «Драгер», та надалі, будучи схвильованим, на пропозицію працівників поліції відмовився проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Однак через 7 секунд після відмови, заспокоївшись, сам попросив працівників відвезти його до найближчого медичного закладу для проходження такого медичного огляду, проте працівники поліції відмовили йому у цьому та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за фактом відмови ним від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Наступного дня ГУ НП в Тернопільській області було винесено наказ №3629 від 21.12.2018 року, а 13.03.2019 року - наказ по особовому складу №66о/с, яким позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в органах поліції, у зв`язку із порушенням останнім, на думку керівництва ГУ НП в Тернопільській області, вимог Закону України «Про дорожній рух», що виявились у керуванні автомобілем із неосвітленим номерним знаком та відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та порушенням тим самим вимог ст. 12, п. 1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію».
Позивач не погоджується зі змістом висновку службового розслідування та оскаржуваних наказів, у яких зазначається, що він мав ознаки алкогольного сп`яніння та підлягає звільненню з поліції, у зв`язку з тим, що начебто проявив нещирість та самовпевненість у своїй безкарності, відмовився від проведення та проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного засобу "Драгер", а також від проходження огляду у спеціалізованому медичному закладі КУТОР "ТОНД".
Проти факту керування транспортним засобом із неосвітленим заднім номерним знаком позивач - не заперечує, і штраф, накладений на нього за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КупАП, сплатив.
Однак факт вчинення дисциплінарного проступку, зазначеного в оскаржуваних наказах, - категорично не визнає. Стверджує, що від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі не відмовлявся. Натомість у проходженні такого огляду йому - відмовлено працівниками патрульної поліції.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 посилається на те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду від 06 березня 2019 року, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 20.12.2018 року щодо позивача за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за описаних вище обставин, провадження у справі про вчинення ним адміністративного правопорушення - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Тому, оскільки факт ухилення позивача від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння - не знайшов свого підтвердження, а саме по собі порушення вимог Закону України «Про дорожній рух» та Закону України «Про Національну поліцію» - в частині керування позивачем автомобілем з неосвітленим номерним знаком не може тягнути за собою накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції як крайнього дисциплінарного стягнення, - ОСОБА_1 просить скасувати вищевказані накази ГУНП в Тернопільській області. Також просить поновити його на посаді, з якої його було безпідставно звільнено, та стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов`язаного із незаконним звільненням з 14.03.2019 року.
Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що незважаючи на закриття Тернопільським міськрайонним судом 06.03.2019 року провадження у справі по адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , у матеріалах службового розслідування за фактом порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку з боку окремих працівників ВРТЗІ ГУНП в Тернопільській області, на думку відповідача, міститься достатньо доказів скоєння позивачем дисциплінарного проступку, що тягне за собою накладення вищевказаного дисциплінарного стягнення.
Так, відповідач вважає, що оскільки факт відмови позивача від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксовано на нагрудні камери поліцейських УПП, то поведінка ОСОБА_1 суперечить ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а такі дії як керування поліцейським транспортним засобом напідпитку та здійснення дій щодо уникнення від законної вимоги поліцейських щодо проходження огляду на стан сп`яніння негативно позначається на іміджі та репутації Національної поліції України. Також відповідач посилається на те, що відповідно до вимог Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Головного управління в області щодо зміцнення службової дисципліни та законності в органах та підрозділах ГУНП в Тернопільській області - за усіма фактами керування поліцейськими транспортними засобами в стані сп`яніння, незважаючи, чи поліцейський знаходився на службі або поза нею, негідну поведінку в побуті та вчинення випадків, які створюють негативний імідж поліції, за результатами службових розслідувань слід приймати безальтернативні заходи дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції. При цьому конкретні нормативно-правові та інші акти з цих питань не наведено.
Відповідач вважає, що ОСОБА_1 вчинив проступки, несумісні з подальшим проходженням служби в Національній поліції України, а при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності відповідачем дотримано вимог законодавства.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, у якій зазначає, що твердження відповідача щодо перебування його напідпитку не відповідають дійсності. Належних доказів того, що він дійсно керував транспортним засобом у стані сп`яніння, - немає. Дійсно, спочатку він відмовився від проходження огляду в медичному закладі. Але, заспокоївшись, через сім секунд погодився, проте, патрульними поліцейськими йому відмовлено лише через те, що на відео вже зафіксовано відмову. При цьому, зважаючи на обставини, встановлені Тернопільським міськрайонним судом 06.03.2019 року, та закриття провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності через ухилення ним від огляду на стан алкогольного сп`яніння.
На думку позивача, застосований до нього вид дисциплінарного стягнення у виді звільнення - не є співрозмірним характеру вчиненого, при цьому, поміж іншого, при визначенні такого виду дисциплінарного стягнення відповідачем, не дотримано вимог ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, не враховано, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, поведінку поліцейського у минулому, його ставлення до служби, зокрема, не враховано того, що за період служби в органах поліції з 2005 року ОСОБА_1 - жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності, натомість неодноразово (17 разів) захочувався, що підтверджується доданою до справи довідкою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
17.04.2019 року, у судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, та з підстав і обґрунтувань, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, - просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позивачем позовних вимог, та з підстав, наведених у відзиві на позов - просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, - дійшов до переконання, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 з 25.07.2005 року по 13.03.2019 року проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, що підтверджується належним чином завіреної копією трудової книжки позивача. Станом на момент звільнення позивач займав посаду начальника сектору технічного захисту інформації відділу режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
20 грудня 2018 року в місті Тернополі, по вул.15 Квітня поліцейськими УПП в Тернопільській області ДПП Національної поліції України в ході нагляду за дорожнім рухом зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1
Під час огляду було встановлено відсутність підсвітки номерного знаку з заднього боку автомобіля, тобто, порушення Правил дорожнього руху, за що вподальшому постановою серії ЕАВ № 804067 від 20.12.2018 року на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень.
Вказаний штраф позивач сплатив у добровільному порядку.
В ході розгляду даної справи судом також встановлено, що під час зупинки позивачеві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. У відповідь позивач відмовився від проходження такого огляду за допомогою тесту «Драгер», та надалі, будучи схвильованим, на пропозицію працівників поліції у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовився проїхати до медичного закладу КУТОР «ТОНД» для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. У зв`язку з наведеним щодо позивача працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол було розглянуто Тернопільським міськрайонним судом 06.03.2019 року, і за результатом розгляду справи №607/26928/18 - провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно вказаної постанови суду від 06.03.2019 року, за наслідками дослідження судом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, судом було встановлено, що безпосередньо після відмови позивача від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі КУТОР «ТОНД», через 7 секунд, позивач погодився на проведення такого огляду та попросив працівників поліції відвезти його на такий огляд, натомість, вони відмовились це робити та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Таким чином, суд встановив, що проведений 20.12.2018 року - огляд є недійсним, а інших доказів, які б вказували, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, - не встановлено, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Судом також встановлено, що згідно з наказом ГУ НП в Тернопільській області №3607 від 20.12.2018 року "Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії" призначено службове розслідування, за результатами якого складено висновок, який затверджений начальником ГУ НП в Тернопільській області 21.12.2018 року, в якому, зокрема, зазначено, що 20.12.2018 року ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у м. Тернополі по вул. 15 Квітня під час керування транспортним засобом - автомобілем «Сітроен Берлінго» д.н.з. НОМЕР_2 . При цьому, як зазначено у висновку, працівниками поліції було виявлено неосвітлення номерного знака із заднього боку автомобіля, котрим керував позивач, тобто, порушення вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», за що було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП та постанову про накладення адміністративного стягнення.
Як видно із вищезазначеного висновку, за наслідком проведеного службового розслідування члени комісії дійшли висновку про негідну поведінку ОСОБА_1 в позаслужбовий час, керування поліцейським транспортним засобом напідпитку та здійснення ним дій щодо уникнення від законної вимоги проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, які негативно впливають на імідж та репутацію Національної поліції України.
Даний висновок також містить посилання на те, що відповідно до вимог Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Головного управління в області щодо зміцнення службової дисципліни та законності в органах та підрозділах ГУНП в Тернопільській області - за усіма фактами керування поліцейськими транспортними засобами в стані сп`яніння, незважаючи, чи поліцейський знаходився на службі або поза нею, негідну поведінку в побуті та вчинення випадків, які створюють негативний імідж поліції, за результатами службових розслідувань слід приймати безальтернативні заходи дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції.
Таким чином, члени комісії дійшли висновку про допущення ОСОБА_1 грубого порушення службової та транспортної дисципліни, яке полягає у порушенні вимог ст. 12, п. 1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», що, на думку членів комісії, виразилось у експлуатації транспортного засобу із неосвітленим номерним знаком, та відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння при підозрі щодо керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння.
На підставі вказаного висновку службового розслідування ГУ НП в Тернопільській області і прийнято оскаржувані позивачем накази про звільнення його зі служби в поліції.
Так, 21.12.2018 року відносно ОСОБА_1 було прийнято наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №3629 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", згідно з яким за грубе порушення службової та транспортної дисципліни, яке полягає у порушенні вимог ст.12, п. 1, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", що виразилось у експлуатації транспортного засобу із неосвітленим номерним знаком та відмові від проходження огляду на стан сп`яніння при підозрі щодо керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, наказано начальника сектору технічного захисту інформації ГУНП в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.
У період з 21.12.2018 року по 12.03.2019 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному та стаціонарному лікування у різних закладах охорони здоров`я, що підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими у ході її розгляду медичними довідками, виписками з історії хвороб, листками тимчасової непрацездатності.
Факт та періоди тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 . - відповідачем не оспорюються.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків тільки з 13.03.2019 року, зазначений вище наказ №3629 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» - було реалізовано наказом № 66 о/с ГУ НП в Тернопільській області від 13.03.2019 року «По особовому складу», відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України "Про Національну поліцію".
Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями щодо припинення ним публічної служби в Національній поліції, позивач оскаржив їх до адміністративного суду, звернувшись із даним позовом.
Зважаючи на те, що між сторонами справи має місце публічно-правовий спір щодо припинення публічної служби, який підлягає вирішенню адміністративним судом, - суд враховує, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію України".
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача визначено п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджений Законом України від 15 березня 2018 року та набрав чинності 07.10.2018 року (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до положень статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
Відповідно до ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом .
Згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення - є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Отже, недотримання службової дисципліни - є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема звільнення з органів внутрішніх справ.
Натомість підставою дисциплінарної відповідальності поліцейського не може бути порушення транспортної дисципліни як таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту - підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Водночас, згідно з ч. 5. ст. 14 Дисциплінарного статуту у разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Частиною 6 наведеної статті Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Як вже було зазначено вище, судом під час розгляду даної справи встановлено, що 20.12.2018 року під час зупинки ОСОБА_1 поліцейськими було складено два протоколи:
- протокол про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП - за порушення вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» - неосвітлення номерного знака із заднього боку автомобіля, та відповідну постанову про накладення за вказане правопорушення адміністративного стягнення у розмірі 170,00 грн.;
- протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Стаття 19 Дисциплінарного статуту визначає порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Частина 1 наведеної статті передбачає, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Згідно з положеннями частин 3 - 4 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
При цьому частиною 5 наведено статті також передбачено, що для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.
Частина 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Водночас, частина 8 наведеної статті визначає, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
При цьому, частина 11 цієї ж статті передбачає, що у разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.
Вирішуючи дану справу, суд погоджується із визнаним обома сторонами фактом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, що виявилося у керуванні ним транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком, та звертає увагу на те, що визначений відповідною постановою за вказане правопорушення штраф позивач сплатив у добровільному порядку.
Поряд з цим, оцінюючи обставини, які стали підставою для подальшого звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції, - суд приходить до висновку про те, що навіть за підтвердження факту керування позивачем транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком, - накладення подальшого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби - не було пропорційним скоєному позивачем проступку, а при виборі та застосуванні до позивача такого стягнення - відповідач безпідставно не прийняв до уваги ряд законодавчих норм, зокрема, ч. 5. ст. 14 Дисциплінарного статуту (щодо прийняття у разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення - рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі зазначених матеріалів та непризначення у зв`язку з цим службового розслідування), та постанови Тернопільського міськрайонного суду від 06.03.2019 року провадження у справі №607/26928/18, якою встановлено допущення порушень працівниками поліції відносно самого ОСОБА_1 щодо незабезпечення проведення огляду у найближчому медичному закладі, якому надано право на його проведення, за наявності бажання водія на такий огляд, і, поміж іншого, визнано проведений 20.12.2018 року огляд - недійсним, та зроблено висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За таких обставин встановлений Тернопільським міськрайонним судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення факт бажання позивача проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння та відсутності його відмови від проходження такого огляду, а, відтак і факт відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, - є обов`язковим для адміністративного суду під час розгляду цієї справи.
У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні від 7 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії", пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.
У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Крім того, у постанові № 816/604/17 від 24 квітня 2019 року Верховний Суд зазначив, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Під час розгляду даної справи суд приймає до уваги положення чинного законодавства, якими встановлено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння - є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення матеріалів №1395).
Однак, суд звертає увагу, що ні під час розгляду справи про адміністративні правопорушення, ні під час розгляду даної адміністративної справи, - відповідачем не представлено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.
Наведене з урахуванням вивчення у сукупності матеріалів адміністративної справи свідчить про те, що поліцейські у встановленому законом порядку не направляли ОСОБА_1 у якості водія в заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння.
За таких обставин, з урахуванням також і ч. 5. ст. 14 Дисциплінарного статуту, - суд не бере до уваги твердження відповідача щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виявилися у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та порушення тим самим ст. 12 та п. 8 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», оскільки такі твердження спростовуються іншими, вищезазначеними належними та допустимими доказами, які в обов`язковому порядку мають бути прийняті до уваги судом, а також - мали бути враховані, безпосередньо і самим відповідачем при прийнятті оскаржуваних наказів.
З цих же міркувань, в силу положень ч. 5. ст. 14 Дисциплінарного статуту, - суд не може прийняти до уваги і висновок службового розслідування, призначеного наказом №3607 від 20.12.2018 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 8 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіряючи дотримання відповідачем положень ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов переконання, що оскаржені позивачем накази прийнято з порушенням вимог Конституції та законів України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на з`ясовані обставини та викладені норми законодавства, суд вважає, що наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №3629 від 21.12.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника поліції" - був прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, без встановлення та підтвердження належними доказами факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та ґрунтується на оціночних судженнях, оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень проігноровано, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі в установленому законом порядку - не підтверджений належними та допустимими доказами.
Враховуючи те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку було також визнано недійсним проведений 20.12.2018 року огляд ОСОБА_1 через порушення працівниками поліції порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, передбачений КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України 09.11.2015 року № 1452/735, - суд приходить до висновку, що і вподальшому, приймаючи оспорюваний наказ №66о/с від 13.03.2019 року, яким майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 ст. 77 Закону "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), - відповідач, діяв всупереч вимог ст. 19, 129-1 Конституції України, не взявши до уваги зазначену постанову суду, знехтував вимогами щодо обов`язковості судових рішень в Україні, не зважив на обставини, що встановлені під час розгляду справи, і підлягали урахуванню під час накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
Зважаючи на те, що вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку, - підставними є доводи позивача про те, що за наявності вчинення ним лише проступку, що виявився у керуванні транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком накладення найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в органах поліції України - не було пропорційним скоєному проступку, було здійснено з порушенням процедури, визначеної законодавством, і при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачем, всупереч ч. 3 п. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції, - не враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Зокрема, не враховано наявність у позивача протягом усього часу його служби в органах внутрішніх справ 17 заохочень, та відсутності будь-яких стягнень, а також факт сплати ним штрафу за вчинене адміністративне правопорушення, що свідчить про усвідомлення та визнання ним своєї провини у скоєнні проступку, за який його притягнуто до відповідальності у виді штрафу.
На думку суду, відповідачем ні під час службового розслідування, ні під час прийняття оскаржуваних наказів - не здобуто належних доказів, які б свідчили про те, що поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції, не наведено доказів недодержання позивачем приписів Закону України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарного статуту Національної поліції в частині неухильного дотримання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, та які б негативно позначитись на іміджі та репутації Національної поліції України та давали б можливість застосувати до нього крайній, найбільш суворий захід дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби.
Не надано таких доказів, - і під час розгляду даної справи.
Відтак, зважаючи на те, що законність й обґрунтованість оспорюваних наказів - спростована належними і допустимими доказами, які у своїй сукупності доводять протиправність рішень суб`єкта владних повноважень про звільнення позивача зі служби в органах поліції, - суд приходить до висновку, накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в органах поліції України за відсутності належних доказів його вини, суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому частиною 1 ст. 62 Конституції України, та порушує його права, зокрема, передбачене ст. 43 Конституції України право на працю, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання обох наказів протиправними та їх скасування - є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 4 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Так, пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
З огляду на викладене суд дійшов висновку і про задоволення позовних вимог про поновлення майора поліції ОСОБА_1 (М-255734) на посаді начальника сектору технічного захисту інформації відділу режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з наступного дня після звільнення, а саме: з 14 березня 2019 року.
Також, позивачеві підлягає виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного зі звільненням, при обрахуванні якого суд враховує, зокрема, положення пункту 4 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію", яким встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Такий "Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799.
Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Вперше Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в офіційному виданні - газеті "Голос України" 06.08.2015 року, отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 07.08.2015 року, а Закон в цілому - 07.11.2015 року.
Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27.05.2016 року (Офіційний вісник України від № 39).
Так, у справі, що розглядається, період вимушеного прогулу позивача тривав у період, в який набрав чинності саме спеціальний нормативно-правовий акт.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту Порядку № 260 вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
У свою чергу, порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (надалі - Порядок №100).
З урахуванням абзацу третього пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пунктів 5, 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку №100 передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та фінансового обліку ГУ НП в Тернопільській області № 242/3/01-2019 від 16.04.2019 року розрахунок середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення 13 березня 2019 року складав 468,40 грн.
Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 14 березня по 17 квітня 2019 року включно складає 16402,40 грн (35 днів х 468,40 грн = 16402,40 грн).
Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За таких обставин суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання - в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - в сумі 14527,84 гривень.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторона, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про поновлення на роботі (поновлення на посаді у відносинах публічної служби), а питання про відшкодування інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, - ним не порушувалось, то питання про розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судом не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №3629 від 21.12.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника поліції".
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №66о/с від 13.03.2019 року "По особовому складу" - в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію".
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору технічного захисту інформації відділу режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 14.03.2019 року.
5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місце знаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ: 40108720) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.03.2019 року по 17.04.2019 року в сумі 16402,40 грн. (шістнадцять тисяч чотириста дві гривні 40 копійок) .
6. Допустити до негайного виконання рішення суду - в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного строку з дня звільнення - в сумі 14527,84 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 84 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 квітня 2019 року.
Головуючий суддя Хрущ В.Л.
Копія вірна:
Суддя Хрущ В.Л.
