УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9812/18 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.
Категорія 59 Доповідач Коломієць О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів: Шевчук А.М., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання: Добровольської Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу№296/9812/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» про визнання дій неправомірними та зобов`язання встановити газовий лічильник
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 січня 2019 року, яке ухвалене суддею Сингаївським О.П. в м. Житомирі
встановив:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» (надалі - ПАТ «Житомиргаз»), в якому просив визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати відповідача встановити в квартирі АДРЕСА_1 газовий лічильник з цільовим призначенням для приготування їжі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 , на якого покладено обов`язок сплачувати кошти за всі комунальні платежі. Звернувшись до відповідача із заявою про встановлення індивідуального газового лічильника безпосередньо в його квартирі, в які газ використовується для приготування їжі, з метою здійснення в подальшому оплати за безпосередньо спожитий газ, отримав відмову у вирішенні даного питання, яку вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона суперечить Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 січня 2019 року позов задоволено. Визнано дії ПАТ «Житомиргаз» по відмові у встановленні в квартирі АДРЕСА_1 газового лічильника з цільовим призначенням для приготування їжі - неправомірними. Зобов`язано ПАТ «Житомиргаз» встановити в квартирі АДРЕСА_1 газовий лічильник з цільовим призначенням для приготування їжі. Стягнуто з ПАТ «Житомиргаз» в дохід держави судовий збір в сумі 704,80 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ «Житомиргаз» звернулося із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування довів апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не доведено вчинення відповідачем неправомірних дій, останній, встановлюючи в будинку АДРЕСА_2 з 01.03.2017 року загальнобудинкового лічильника обліку природного газу діяв у межах своїх прав і обов`язків, що передбачені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу газорозподільних систем та Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Житомиргаз» на 2016-2025 р.р. У разі незгоди з обліком газу через загальнобудинковий лічильник, позивач не позбавлений права встановити індивідуальний лічильник газу за власні кошти, що передбачено п.4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, яке затверджене постановою КМУ № 620 від 16.05.2002 року. Також зазначає, що звернення позивача з даним позовом є передчасним, оскільки встановлений ч.1 ст.6 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» термін для забезпечення встановлення лічильників газу споживачам суб`єктом господарювання, пролонговано до 01 січня 2021 року. Таким чином вважає, що права позивача у даному випадку відповідачем не порушено.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. При цьому зазначає, що на даний час позивач, відповідно до ч.1 ст.6 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», бажає встановити у власній квартирі індивідуальний газовий лічильник, а встановлення загальнобудинкового лічильника не звільняє відповідача від обов`язку встановити індивідуальний лічильник позивачу.
В судовому засіданні представника відповідача доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Позивач та його представник доводи апеляційної скарги не визнали, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником, зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , є побутовим споживачем природного газу.
Як зазначив позивач на його ім`я оформлено особовий рахунок для сплати коштів за газ. Індивідуальний лічильник газу в квартирі позивача не встановлений.
01 березня 2017 року в будинку АДРЕСА_2 було встановлено будинковий вузол обліку газу, відповідно до умов договору № 4 на проведення монтажних робіт, здійснення експлуатації (обслуговування) та про зняття показань встановленого будинкового вузла обліку природного газу від 01.12.2016 р., укладеного між ПАТ «Житомиргаз» та КП ВЖРЕП №13, який є балансоутримувачем даного будинку.
06 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 особисто звернувся до керівника ПАТ «Житомиргаз» із заявою про встановлення квартирного приладу обліку споживання природного газу за рахунок коштів суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл газу.
На вказане звернення позивача відповідач 18 червня 2018 року надав відповідь, у якій зазначив, що у будинку АДРЕСА_2 було встановлено будинковий вузол обліку природного газу, що було узгоджено з відповідним балансоутримувачем багатоквартирного будинку та підтверджується укладеним договором на проведення монтажних робіт, здійснення експлуатації та про зняття показань з встановленого будинкового вузла обліку природного газу. Окрім того, зазначено, що побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у забезпеченні позивача індивідуальним лічильником газу з цільовим призначенням для приготування їжі є неправомірною, оскільки Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язує саме суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території встановити вказаний лічильник газу.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
За змістом ст. 1 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» споживачі природного газу - це фізичні особи (населення), фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.
Під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є споживачем природного газу, а відповідач ПАТ «Житомиргаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Відповідно до частини першої, другої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів.
Побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.
Згідно приписів статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані, зокрема, забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 01 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 01 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.
Як вище зазначалося, в будинку позивача встановлений загальнобудинковий облік природного газу. Разом з тим, ОСОБА_1 особисто звертався до керівника ПАТ «Житомиргаз» із заявою про безкоштовне встановлення квартирного приладу обліку споживання природного газу. У відповідь на звернення позивача ПАТ «Житомиргаз» було відмовлено у встановленні квартирного лічильника з тих підстав, що у будинку АДРЕСА_2 встановлено будинковий вузол обліку природного газу. Проте позивач може встановити індивідуальний прилад обліку природного газу (індивідуальних лічильників), але за власний рахунок, з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів в порядку встановленому КМУ.
Разом з тим, згідно із ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єкти господарювання, які здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та житлових будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, що спростовує доводи ПАТ «Житомиргаз» про те, що останній, як суб`єкт господарювання, не зобов`язаний встановлювати за власний рахунок індивідуальні лічильники газу. Встановлення ПАТ «Житомиргаз» з 01.03.2017 року в будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає позивач, загальнобудинкового лічильника обліку природного газу, не звільняє відповідача, з урахуванням вимог даного Закону, від його обов`язку встановити індивідуальний лічильник позивачу.
Також зміст статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»свідчить про наявність безумовного обов`язку відповідних суб`єктів господарювання - газорозподільних організацій забезпечити встановлення лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення, у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування приладів та робіт, які підлягають встановленню, або забезпечувати цими приладами відповідних суб`єктів господарювання.
Крім того, як пояснювали представники відповідача під час апеляційного розгляду справи, позивач сплачував за газопостання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, в тому числі безпосередньо індивідуальних. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що відповідач зобов`язаний надати послуги, які оплачені позивачем.
Стаття 6 даного Закону визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку (Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17).
Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд першої інстанції правильно керувався ч.1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів. Посилання відповідача на ту обставину, що позивач, як побутовий споживач, може самостійно забезпечити встановлення індивідуального приладу обліку природного газу з подальшою компенсацією таких витрат є безпідставним, оскільки Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу Кабінетом Міністрів України не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що звернення позивача з даним позовом є передчасним через пролонгацію суб`єкту господарювання до 01 січня 2021 року терміну для забезпечення встановлення лічильників газу споживачам є безпідставними, оскільки зазначена обставинна не може обмежувати право позивача, як споживача, на встановлення у будь-який час індивідуального приладу обліку природного газу, до закінчення вказаного терміну.
Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням вказаних норм матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що відмова ПАТ «Житомиргаз» встановити індивідуальний лічильник у належній позивачу квартирі є необґрунтованою та порушує права позивача, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачем. Внаслідок таких дій ПАТ «Житомиргаз» споживачі газу у одному будинку поставлені у нерівне становище.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 січня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 травня 2019 року.
Головуючий Судді
