Ухвала
16 травня 2019 року
м. Київ
справа № 682/956/17
Провадження № 51-599 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017240210000100 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Великий Скнит Славутського району Хмельницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та прокурора на вирок Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2017року ОСОБА_6 засуджено за:
- ч. 1 ст. 135 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року цей вирок в частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий, яким ОСОБА_6 призначено покарання за:
- ч. 1 ст. 135 КК України 2 роки позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 286 КК України 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно визначено покарання 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ч. 2 ст. 404 КПК України, виключено з вироку районного суду посилання на обставину, що обтяжує покарання вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 14 лютого 2017 року по 29 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок районного суду залишено без зміни.
ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він не маючи посвідчення водія, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ-21051», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , рухаючись по вул. Поліській, 30 в напрямку вул. Приміська в м. Славута Хмельницької області, порушив пункти 1.5, 2.1(а), 2.3(6), 2.9(а), 12.3, 12.4, 13.3 Правил дорожнього руху, діючи недбало, проявив неуважність, маючи можливість завчасно виявити та виявивши перешкоду, не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який рухався в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, які призвели до його смерті.
Крім того, 14 лютого 2017 року, приблизно о 17 годині в м. Славута, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, усвідомлюючи, що в результаті його дій ОСОБА_10 перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений реальної можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не вжив самостійних заходів для відвезення його до лікувального закладу, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди та залишив потерпілого ОСОБА_9 без допомоги на тротуарі.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на незаконність вироку апеляційного суду, ставить питання про його скасування. Наголошує на невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого. зазначає, що при призначенні мінімального покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, апеляційним судом не в повній мірі враховані характер і мотиви вчиненого, наслідки, що настали. Стверджує про безпідставне виключення обставини що обтяжує покарання вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння. Висновки суду про те, що вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння є кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України вважає неспроможними.
У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про зміну вироку апеляційного суду та призначення його підзахисному покарання з випробуванням, а саме застосуванням ст. 75 КК України. Повідомляє, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину визнав, щиро розкаявся, має постійне місце роботи, позитивно характеризується, відшкодував матеріальну та моральну шкоду. Вказує, що потерпілі просили суворо не карати ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення і заперечував проти доводів касаційної скарги сторони захисту.
В надісланих заявах потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 просили касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Законодавство
Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України включає такі обов`язкові ознаки:
- діяння;
- обстановку;
- наслідки
- причинний зв`язок між діянням і наслідками.
Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: 1) вчиненні дій, які заборонені правилами (проїзд на забороняючий сигнал світлофора, експлуатація автомобіля з певними технічними несправностями тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки чи приписів дорожніх знаків, неправильне користування зовнішніми світловими приладами).
Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів. Такі правила встановлені у законах та інших нормативно-правових актах, насамперед Правилах дорожнього руху.
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засобів.
Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається, крім інших - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Також, частиною 4 вказаної норми закону передбачено, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Мотиви Суду
Одне з питань, що ставиться в касаційній скарзі, стосується обставини, що обтяжує покарання вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Сторона обвинувачення вважає, що вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння не входить до об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, не є його кваліфікуючою ознакою, а є обставиною, що обтяжує покарання.
У цій справі, крім іншого, підлягає вирішенню питання вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння є об`єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України чи обставиною, що обтяжує покарання.
У Постанові від 9 лютого 2012 року Верховний Суд України, зазначивши про те, що аналіз норми статті 286 КК України свідчить, що цей злочин належить до злочинів з так званим матеріальним складом. А тому ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2 або 3 цієї статті, і отже, перебувають з ними у причинному зв`язку.
Стан алкогольного сп`яніння, у якому обвинувачений керував транспортним засобом, характеризував лише його певний психофізичний (фізіологічний) стан, який сприяв порушенню ним інших норм правил безпеки дорожнього руху, проте саме порушення пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху не було безпосередньою причиною настання суспільно небезпечних наслідків, а отже, у причинному зв`язку з наслідками, що настали, воно не знаходилось.
Таким чином, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, до ознак об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 286 КК України, що впливає на його кваліфікацію, не належить.
Такого ж висновку дійшла колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в Постанові від 26 квітня 2018 року, де зазначила, що керування транспортним засобом у стані сп`яніння належить до характеристики стану свідомості та волі суб`єкта злочину, тобто до внутрішніх характеристик складу злочину, а тому вважати її ознакою об`єктивної сторони складу злочину є недопустимим.
Аналогічна думка викладена в Постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року, де зазначено, що, стан алкогольного сп`яніння, у якому обвинувачений керував транспортним засобом, характеризував лише його певний психофізичний (фізіологічний) стан, що сприяв порушенню ним інших норм правил безпеки дорожнього руху, протесаме порушення підпункту «а »пункту 2.9 ПДРне було безпосередньою причиною настання суспільно небезпечних наслідків, а отже, у причинному зв`язку з наслідками, що настали, воно не перебувають.
Таким чином, зазначене порушення правил безпеки дорожнього руху до ознак об`єктивної сторони злочину, що впливає на його кваліфікацію, не належить, у зв`язку з чим зазначення у фабулі обвинувачення, визнаного судом доведеним, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та визнання цієї обставини такою, що обтяжує покарання, не суперечить положенням ч. 4 ст. 67 КК України.
Натомість у Постанові від 31 травня 2018 року колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладено інший висновок про те, що особу засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України, за те, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив, крім інших, положення пунктів п. 2.9 а) ПДР України, про що зазначено у формулюванні обвинувачення. Отже, ця обставина увійшла в об`єктивну сторону складу злочину фактично як кваліфікуюча ознака, з огляду на бланкетність диспозиції усіх частин ст. 286 КК України, а тому суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує (ч. 4 ст. 67 КК України).
Ця справа містить аналогічне правове питання і зумовлює необхідність опрацювання єдиного підходу до формулювання обвинувачення і врахування обставини, що обтяжує покарання.
Таким чином, ситуація, яка може скластися у цій справі і аналогічних їй справах, потребує вирішення питання вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння є об`єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України чи обставиною, що обтяжує покарання.
Виходячи з наведеного вище, Суд вбачає у цьому аспекті справи виключну правову проблему, яка полягає в тому, що вирішення вказаного питання має важливе значення, оскільки воно впливає на результати розгляду аналогічних справ, в тому числі правильності застосування кримінального закону при призначенні покарання (69-1 КК України), а також для формування єдиної правозастосовчої практики, яка на сьогодні є різною.
Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Стаття 36 Закону «Про судоустрій та статус суддів» передбачає, що «Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом» та, крім іншого, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом».
Суд вважає, що дана справа має бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 434-1 КПК України, якою передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Керуючись ч. 5 ст. 434-1, ст. 434-2 КПК України, суд
постановив:
Передати кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_14 ОСОБА_3
