Єдиний державний реєстр судових рішень
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2019 р. № 400/466/19 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ), м. Миколаїв, 54038 до відповідача:Міністерства оборони України, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, пров. Штабний, 1, м. Одеса, Одеська область, 65012 про:визнання протиправними дій; зобов`язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати дії суб`єкта владних повноважень Міністра оборони України, який пунктом 7 наказу № 194 КП від 19.12.2018 притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби, за службовою невідповідністю протиправними;
зобов`язати Міністра оборони України скасувати пункт 7 наказу № 194 КП від 19.12.2018.
Відповідачем у позові ОСОБА_1 вказав Міністерство оборони України (надалі Міністерство або відповідач), третьою особою Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що матеріали службового розслідування, за результатами якого був виданий оскаржуваний наказ, не містять достатньої та достовірної інформації щодо вчиненого позивачем дисциплінарного порушення. Позивач зазначив, що обставини, за яких відповідач дійшов висновку про наявність підстав для дисциплінарного стягнення, досліджувалися Центральним районним судом м. Миколаєва під час розгляду справи про накладення адміністративного стягнення, та відповідною постановою адміністративне провадження було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 вказав, що під час службового розслідування йому не було надано можливості подати заперечення, заяви або клопотання. На думку позивача, з урахуванням його позитивної характеристики та відповідності займаній посаді, відповідач мав підстави для залишення позивача на службі а не застосувати найбільш суворий вид стягнення.
У відзиві на позовну заяву (т. спр. 91-96) Міністерство вказало, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 за посадою «начальник відділу розквартирування військ і землекористування начальник продовольчої служби тилу» (надалі начальник продовольчої служби). Матеріалами службового розслідування підтверджені численні порушення (відсутність документів, що підтверджують безпечність та якість продуктів; виявлення продуктів з вичерпаними термінами реалізації, продуктів без маркування, неякісних продуктів; неналежний облік продуктів; відсутність контролю з боку позивача за виконанням постачальниками продуктів договірних зобов`язань та відповідного реагування на порушення тощо), що свідчить про недотримання позивачем статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (надалі Статут), пункту 3.2.4 затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300 «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» (надалі Положення № 300), розділу ХІХ затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 «Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України» (надалі Інструкція № 440), що створило передумови для масового отруєння особового складу, перевитрат державних коштів та погіршення стану здоров`я особового складу. При обранні виду дисциплінарного стягнення, за твердженнями відповідача, крім характеру та обставин вчинення правопорушення, були враховані попередню поведінку військовослужбовця, тривалість проходження військової служби та рівень знань про порядок служби, що узгоджується з вимогами статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (надалі Дисциплінарний статут).
У відповіді на відзив (т. спр. 2, арк. 93-95) ОСОБА_1 заперечив доводи відповідача щодо відсутності з боку позивача контролю за якістю продуктів харчування та свою причетність до відсутності на певних продуктах маркування та етикетування. Порушення в обліку ОСОБА_1 пояснив неналежною якістю відповідного програмного забезпечення, а твердження відповідача про наявність надлишків та нестач були спростовані повторно проведеною перевіркою. ОСОБА_1 знову зауважив на безпідставність застосування відповідачем найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення.
Третя особа у поясненнях (т. спр. 1, арк. 55-56) зазначила, що виданий нею 11.01.2019 наказ № 6 про звільнення позивача був результатом притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Правом подання заперечень на відповідь на відзив Міністерство не скористалося.
Ухвалою від 21.03.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та задовольнив клопотання представника відповідача про допит свідків начальника лабораторії безпечності харчових продуктів ОСОБА_2 і начальника бактеріологічного відділу лабораторії безпечності харчових продуктів ОСОБА_3 .
Додатково подані позивачем докази (т. спр. 1, арк. 67-87) суд, відповідно до частини восьмої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, до розгляду не прийняв.
На вимогу суду позивача і відповідач надали документи, що пов`язані із службовим розслідуванням (т. спр. 2, арк. 117-152, 153-191).
В судовому засіданні позивач і його представник вимоги адміністративного позову підтримали, представник відповідача просив у його задоволенні відмовити.
Третя особа представника в судове засідання не направила.
Дослідивши письмові та електронні (фотографії та відеозапис) докази, заслухавши пояснення позивача, представників позивача і відповідача, допитавши свідків, суд
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 обіймав посаду начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_2 .
Статтею 16 Статуту встановлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками,Ю порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до пункту 3.2.4 Положення № 300, начальник продовольчої служби частини відповідає за службу і виконує свої обов`язки відповідно до пункту 3.1.9 цього Положення, а зі спеціальних питань виконує вказівки начальника продовольчої служби вищого штабу.
Начальник продовольчої служби частини відповідає: за забезпечення частини продовольством та майном служби; за організацію доброякісного та своєчасного харчування особового складу; за правильне утримання продовольства та майна служби; за бойову та мобілізаційну готовність продовольчої служби; за бойову підготовку підлеглого йому особового складу, військову дисципліну. Він підпорядкований заступнику командира частини по тилу і є прямим начальником особового складу продовольчої служби частини.
Він, зокрема, повинен:
організовувати отримання і зберігання запасів продовольства та майна; слідкувати за своєчасним поновленням продовольства на складі;
забезпечувати доброякісне харчування та доведення належної норми пайка до кожного військовослужбовця і не менше одного разу на місяць проводити з кухарями контрольно-показове готування їжі;
не менше одного разу на місяць перевіряти наявність і якість продовольства та майна на складі частини;
забезпечувати дотримання санітарно-гігієнічних вимог при зберіганні та обробці продуктів, приготуванні та прийманні їжі, утриманні продовольчого складу, приміщень їдальні, а також технологічного, холодильного, немеханічного устаткування і столово-кухонного посуду;
своєчасно виконувати ремонт технічних засобів продовольчої служби;
організовувати доброякісне харчування та здійснювати контроль за повнотою доведення належних норм пайка до військовослужбовців (матросів), сержантів в солдатських (матроських) їдальнях, на навчанні в навчальних центрах і таборах;
здійснювати щотижневий контроль за правильністю обліку зекономлених продуктів у їдальні частини.
Пунктом 3.1.9 Положення № 300 визначено, що усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні, серед іншого:
знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності;
організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі);
здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням;
постійно вживати заходів щодо удосконалення та розвитку військового (корабельного) господарства (служби), вивчати, узагальнювати та поширювати передовий досвід його ведення (роботи служби);
вносити пропозиції до річного плану заходів щодо капітального та поточного ремонту і організовувати їх виконання;
організовувати підготовку спеціальних споруд, об`єктів господарського, технічного та медичного призначення до експлуатації у зимових та літніх умовах;
розробляти заходи по службах (службі) для внесення у річний господарський план, річний та місячний плани експлуатації та ремонту озброєння, бойової та іншої техніки; організовувати і контролювати їх виконання;
організовувати виконання вимог інструкцій, інших нормативних актів з охорони праці та техніки безпеки, а також санітарно-гігієнічних вимог у роботі з озброєнням, бойовою та іншою технікою, при виконанні ремонтно-будівельних, господарських та інших робіт;
організовувати облік договорів та угод щодо наданих стороннім підприємствам (організаціям), фізичним та юридичним особам послуг, а також контроль за їх виконанням і вчасним переглядом;
організовувати претензійну роботу у підпорядкованих службах (службі).
Пунктом 4 розділу ХІХ Інструкції № 440 встановлено, зокрема, що:
під час замовлення військовою частиною послуг із постачання продовольства отримане продовольство і тара приймаються під підпис вантажоотримувача військової частини (підрозділу) на підставі первинних документів, які реєструються в книзі реєстрації облікових документів;
начальник продовольчого складу військової частини, командир окремого підрозділу (матеріально відповідальна особа) приймає продовольство і тару під підпис у первинних документах. Отримане від суб`єкта господарювання продовольство і тара оприбутковуються відповідно до пункту 6 цього розділу;
один раз на десять діб начальником продовольчої служби військової частини в облікових регістрах підбиваються підсумки щодо прибутку і видатку, виводяться залишки за кожним найменуванням продовольства, перевіряється правильність нарахування продовольства, його видачі та зняття з обліку.
Відповідно до пункту 6 розділу Інструкції № 440, прийняте продовольство і тара обліковуються за первинними документами:
у службі забезпечення - у книгах обліку військового майна (служба забезпечення);
на складі військової частини - у книгах обліку військового майна (склад, підрозділ);
у підрозділі - у картці-звіті з продовольства, яка у визначений термін повертається до продовольчої служби військової частини разом із прибутковими і видатковими документами.
Прийняте майно обліковується за найменуваннями, сортами та кількістю на складі військової частини (підрозділі) у цей самий день, у службі забезпечення військової частини - не пізніше наступного дня.
Робочою групою у складі посадових осіб військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВСП) було проведено перевірку окремих питань щодо організації харчування особового складу військової частини НОМЕР_2 та виконання умов договору ТОВ «МАЯК-ПІВДЕНЬ», результати якої було оформлено актом (вих. № 3689, надалі Акт перевірки, т. спр. 2, арк. 159-181).
Згідно з висновками Акта перевірки:
ТОВ «МАЯК-ПІВДЕНЬ» (постачальник продуктів харчування для військової частини НОМЕР_2 , відповідно до договору від 05.10.2017 № 286/2/18/117, т. спр. 2, арк. 189-190) «… в ході надання послуг з харчування допущено порушення … умов Договору та нормативно-правових актів України; несвоєчасне та не у повному обсязі задовольняють поточні заявки на постачання продуктів харчування згідно Каталогу … тим самим зриваючи продовольче забезпечення особового складу та підривають боєздатність військової частини; поставка продуктів здійснюється у неробочий час … в порушення п.2.2. Договору постійно находять продукти харчування з порушенням маркування, етикетування та без відповідних документів, що засвідчують безпечність та якість продуктів харчування; виявлені ознаки підробки документів на продукти харчування, що надходять на забезпечення особового складу ...
Командування військової частини НОМЕР_2 … не належним чином здійснює контроль за наданням послуг ТОВ «МАЯК-ПІВДЕНЬ» згідно вимог Договору; посадовими особами, відповідальними за харчування особового складу, не виконуються свої функціональні обов`язки та не здійснюються заходи щодо покращення умов та якості харчування … приймання продуктів харчування … здійснюється формально, без перевірки документів, що засвідчують їх безпечність та якість; в продовольчій службі облік продуктів харчування ведеться формально, дані фактичної наявності продуктів та облікових документів мають значні розбіжності; встановлені значні надлишки та недостачі, що може свідчити про не виконання своїх функціональних обов`язків та бездіяльність посадових осіб відповідальних за харчування особового складу та не доведення норм харчування особового складу частини; не підтримується санітарний стан місць зберігання продуктів харчування та відповідний контроль з боку посадових осі військової частини НОМЕР_2 . Книга перевірки продовольчого складу старшими начальниками відсутня; акти про порушення договірних зобов`язань не відпрацьовувались (дані акти розпочато відпрацьовувати в ході проведення контрольних заходів) …».
В ході перевірки (30.11.2018 та 02.12.2018) ОСОБА_1 надав пояснення залученим робочою групою представникам Миколаївського зонального відділу ВСП (т. спр. 1, арк. 113, 103-104, 105-106).
Акт перевірки позивач як член робочої групи підписав без зауважень.
13.12.2018 посадова особа ВСП склала протокол (№ ОДМ/1/168) про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 17215 Кодексу України про адміністративні правопорушення (недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду).
Позивач у протоколі (т. с. 2, арк. 74-77) зазначив, що він «… з адміністративним порушенням згоден …»; у заяві до суду (т. спр. 2, арк. 78) вказав, що «… свою вину визнаю повністю та з порушенням яке є скоїв згоден …».
Постановою від 11.01.2019 у справі № 490/10528/18 (т. спр. 1, арк. 37) Центральний районний суд м. Миколаєва закрив адміністративне провадження щодо позивача за відсутності складу адміністративного правопорушення. У цій постанові суд, зокрема, зазначив: «… до протоколу в якості єдиного доказу недбалого ставлення до служби доданий акт … від 03.12.2018 … в ньому не зазначено що вказані недоліки складу склалися через недбале ставлення до служби саме ОСОБА_1 … не зазначено що саме конкретно, в який час не вчинив капітан ОСОБА_1 …».
17.12.2018 був складений акт службового розслідування, що було призначено наказом Міністерства від 10.12.2018 № 624 за фактами, викладеними в Акті перевірки.
В акті службового розслідування (вих. № 306/8031, надалі Акт розслідування, т. спр. 1, арк. 15-36) комісія висловила пропозицію, зокрема, щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за «… неналежне виконання своїх службових обов`язків, порушення вимог статей 16 Статуту внутрішньої служби, пункту 3.2.4 Положення … № 300, пункту 6 розділу ХІХ Інструкції … № 440, функціональних обов`язків особового складу в/ч НОМЕР_2 …».
Пунктом 7 наказом від 19.12.2018 № 194КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (надалі Наказ, арк. спр. 10-12) Міністр оборони України притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю. Згідно з Наказом, при обранні виду стягнення було враховано те, що допущені позивачем ОСОБА_1 порушення створили «… передумови до масового отруєння особового складу, перевитрат державних коштів та погіршення стану здоров`я особового складу …».
На підставі Наказу командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України наказом від 11.02.2019 № 6 (арк. спр. 13) звільнив ОСОБА_1 у запас, відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 3 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна досягається, зокрема, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами продовольства.
Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги військових статутів (стаття 4 Дисциплінарного статуту).
Частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.
Письмовими доказами, показаннями свідків та дослідженим в судовому засіданні електронними доказами підтверджений факт неналежного виконання позивачем своїх службових обов`язків.
В той же час, позивач не надав суду доказів на спростування викладеної в Акті розслідування інформації щодо:
неналежного обліку продовольства;
прийняття від постачальника продуктів, на які відсутні документи, що підтверджують безпечність та якість продуктів, а також продуктів без належного маркування та етикетування;
наявності на продовольчому складі продуктів, непридатних для вживання;
відсутності своєчасного та належного реагування на порушення постачальником продуктів договірних умов;
відсутності належного контролю з боку позивача за порядком зберігання та якістю продовольства.
Показаннями свідків та дослідженими судом електронними доказами був також підтверджений факт недотримання санітарно-гігієнічних норм (це стосується як стану приміщення продовольчого складу, так і процесів прийняття та зберігання продуктів), однак, суд оцінки цим обставинам не надав, оскільки вони не відображені в Акті розслідування, отже, не були визначені відповідачем в якості фактичних підстав для притягнення позивача до відповідальності.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказав про те, що, в порушення пункту 3 розділу V затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» (надалі Порядок № 608), в описовій частині Акта розслідування не зазначено, які неправомірні дії вчинив позивач, не зазначені зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем військової дисципліни, вина військовослужбовця, причини та умови, що сприяли правопорушенню.
Стосовно цих доводів суд зауважив таке. По-перше, відсутність в Акті розслідування певної інформації (зокрема, щодо причин та умов, що сприяли правопорушенню) не позбавляє його доказової сили. По-друге, згідно з Актом розслідування, ОСОБА_1 допустив порушення дисципліни у вигляді бездіяльності, а не дій. По-третє, в даному випадку зв`язок між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем військової дисципліни, а також вина ОСОБА_1 є очевидними, оскільки допущене позивачем порушення полягає саме у недотриманні ним вимог, зокрема, Дисциплінарного статуту.
Як зазначено у позові, ОСОБА_1 не було запропоновано, в ході службового розслідування, подати заперечення, заяви, клопотання.
Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку № 608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення.
Відповідач не надав доказів того, що ним були створені умови для реалізації зазначеного права позивача.
Проте, суд врахував, що інформація про фактичні обставини, що викладена в Акті розслідування, не відрізняється від інформації про фактичні обставини, викладеної в Акті перевірки. З приводу цих фактичних обставин позивач надав пояснення ще до початку службового розслідування, в межах перевірки окремих питань щодо організації харчування особового складу військової частини НОМЕР_2 та виконання умов договору ТОВ «МАЯК-ПІВДЕНЬ» (т. спр. 1, арк. 103-104, 105-106).
Згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій або бездіяльності особи, стосовно якої ця постанова ухвалена, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
При цьому, частиною сьомою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
З урахуванням наведеного, суд визнав, що висновок Центрального районного суду м. Миколаєва про недоведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення (недбале ставлення до військової служби) не є обов`язковим у справі, предметом якої є законність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни та про правомірність, зв`язку з цим, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Стосовно доводів позивача про те, що відповідач безпідставно обрав такий вид стягнення, як звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, суд зазначив, що обрання виду стягнення, згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту, є дискреційними повноваженнями відповідача.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна
