УХВАЛА

09 січня 2020 року

Київ

справа №400/466/19

адміністративне провадження №К/9901/459/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №400/466/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа- Командування Військово-Морських Сил Збройних сил України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень Міністра оборони України, який пунктом 7 наказу №194 КП від 19 грудня 2018 року притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби, за службовою невідповідністю;

- зобов`язати Міністра оборони України скасувати пункт 7 наказу №194 КП від 19 грудня 2018 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року скасовано судове рішення першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України №194 КП від 19 грудня 2018 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням апеляційної інстанції, Міністерство оборони України звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Посада публічної служби, яку обіймав позивач (капітан начальник продовольчої служби тилу Військової частини НОМЕР_1 ) та у зв`язку з проходженням служби на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України.

Аналіз доводів касаційної скарги у сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №826/12675/15 на яку у касаційній скарзі посилається відповідач та зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів констатує, що правовідносини та предмет спору у них є різними.

За таких обставин, практика, на яку посилається скаржник не може застосовуватися до правовідносин у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №400/466/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа- Командування Військово-Морських Сил Збройних сил України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

М.В. Білак

О.В. Калашнікова ,

Судді Верховного Суду