УХВАЛА
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 368/54/17
провадження № 61-35217св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Держгеокадастру в Кагарлицькому районі про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Держгеокадастру в Кагарлицькому районі про визнання права на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом, в якому просили визнати за ними право довічного успадковуваного володіння на 1/3 частину земельної ділянки на кожного площею 18,85 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) та 1/3 частину земельної ділянки на кожного площею 3,74 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення селянського фермерського господарства на території Ліщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею від 26 листопада 1991 року в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , з яким вони проживали разом та вели спільне господарство.
Згідно зЗаконом України "Про селянське (фермерське) господарство" необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство.Тому 26 листопада 1991 року спадкодавцем ОСОБА_4 отримано право у довічне успадковуване володіння 31,3 га землі на території Ліщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області та на її базі створено фермерське господарство "ОСОБА_1", яке під його головуванням функціонувало до моменту його смерті та в наступному його головою стала дружина, яка керує ним до цього часу.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємці мають право на спадкування після ОСОБА_4 права довічного успадковуваного володіння землею, що була надана для ведення селянського (фермерського) господарства, загальною площею 22,6 га на території Ліщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_4 на праві довічного успадковуваного володіння землею для ведення саме селянського (фермерського) господарства і на яку він одержав Державний акт право довічного успадковуваного володіння землею.
У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом та просив суд визнати за ним право довічного успадковуваного володіння на 1/3 частину земельної ділянки площею 18,85 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) та 1/3 частину земельної ділянки площею 3,74 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення селянського фермерського господарства на території Ліщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області згідно державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею від 26 листопада 1991 року в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , з яким він, поряд зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживав разом та вів спільне господарство.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року первісні позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право довічного успадковуваного володіння на 1/3 частину земельної ділянки площею 18,85 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) та 1/3 частину земельної ділянки площею 3,74 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення селянського фермерського господарства на території Ліщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею від 26листопада 1991 року в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право довічного успадковуваного володіння на 1/3 частину земельної ділянки площею 18,85 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) та 1/3 частину земельної ділянки площею 3,74 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення селянського фермерського господарства на території Ліщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею від 26листопада 1991 року в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право довічного успадковуваного володіння на 1/3 частину земельної ділянки площею 18,85 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) та 1/3 частину земельної ділянки площею 3,74 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення селянського фермерського господарства на території Ліщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею від 26листопада 1991 року в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області задоволено, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та зустрічному позові ОСОБА_3 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.
З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України з урахуванням категорії і складності справи, справу розглянути колегією у складі п`яти суддів.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Держгеокадастру в Кагарлицькому районі про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Держгеокадастру в Кагарлицькому районі про визнання права на земельну ділянку призначити до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
В. О. Кузнєцов
Г. І. Усик
