Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 201/15248/16-ц
провадження № 61-4862св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що між нею та ОСОБА_2 був укладений шлюб, від якого сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу між сторонами, на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року, спільна дитина проживає з ОСОБА_3 Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, участі у вихованні доньки не приймає.
На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 грн, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до повноліття дитини; стягнути з відповідача на її користь разово 1/2 суми витрат на придбання музичного інструменту KAWAI-100 в розмірі 10 000 грн; 1/2 суми витрат на навчання дитини в школі на 2016-2017 навчальний рік в сумі 12 750 грн та стягувати періодично до завершення навчання в школі - 01 вересня 2027 року; разово 1/2 витрат на оздоровлення дитини шляхом відвідування спортивного клубу в 2016 році в сумі 2 495 грн; разово 1/2 витрат на оздоровлення дитини шляхом відвідування психолога на суму 3 120 грн; разово 1/2 витрат на придбання меблів та навчального оздоблення в сумі 72 229,30 грн; періодично три рази на рік до досягнення дитиною повноліття, додаткові витрати на організацію оздоровчого відпочинку в сумі 15 000 грн за кожен випадок; періодично щомісячно до досягнення дитиною повноліття, додаткові витрати на розвиток здібностей дитини в сумі 5 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2017 року (у складі судді Ткаченко Н. В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 10 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, а саме з 02 листопада 2016 року і до повноліття дитини, стягуючи аліменти на користь матері дитини ОСОБА_3
Рішення суду у межах суми платежу за один місяць - допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 разово 1/2 суми витрат на придбання музичного інструменту KAWAI-100, а саме в сумі 10 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/2 суми витрат на навчання дитини в школі на 2016-2017 навчальний рік, а саме в сумі 12 750 грн, та стягувати цю суму один раз на рік до завершення навчання в школі - до 01 вересня 2027 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 разово 1/2 витрат на оздоровлення дитини шляхом відвідування спортивного клубу в 2016 році, а саме в сумі 2 495 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 разово 1/2 витрат на оздоровлення дитини шляхом відвідування психолога, а саме в сумі 3 120 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 разово 1/4 витрат на придбання меблів та навчального оздоблення, а саме в сумі 36 114,65 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 щомісячно до досягнення дитиною повноліття, додаткові витрати на розвиток здібностей дитини, а саме в сумі 5 000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ухиляється від виконання ним обов`язку, не надає грошові кошти на утримання дитини, тому позов у частині стягнення з відповідача аліментів і додаткових витрат є підставним та підлягає задоволенню. Під час визначення розміру аліментів суд враховував стан здоров`я та матеріальне становище дитини, матеріальне становище відповідача, який є працездатною особою, наявність у відповідача іншої дитини, яка перебуває на його утриманні, часткове визнання позову представником відповідача.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено в цій частині нове.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 860,00 грн, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з 02 листопада 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 000 грн витрат на придбання музичного інструменту - електропіаніно модель KAMAI ES-100.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2 250 грн витрат на навчання дитини в школі на 2016-2017 навчальний рік та стягувати цю суму один раз на рік до завершення дитиною навчання в школі, а саме, до 01 вересня 2027 року.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на придбання меблів та додаткових витрат на розвиток здібностей дитини відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що стягнення додаткових витрат з ОСОБА_2 на навчання дитини в школі та придбання музичного інструменту, не є крайньою необхідністю чи особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України оскільки, ОСОБА_4 навчається в приватній школі за бажанням матері; позивач не довела, що придбання музичного інструменту вартістю 20 000 грн спрямовано на розвиток здібностей дитини і не є способом забезпечення дозвілля.
Крім того, позивач не надала доказів та належних обґрунтувань щодо стягнення суми в розмірі 5 000 грн на розвиток дитини щомісячно, зокрема, її складових та подальших спрямувань, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. При цьому, апеляційним судом зазначено, що оздоблення кімнати дитини не є додатковими витратами.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції при визначенні розміру аліментів залишено поза увагою, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, а також те, що стягнення аліментів в твердій грошовій сумі є необхідним для забезпечення максимально інтересів дитини. Зазначає, що з моменту розірвання шлюбу, ОСОБА_3 майже самостійно забезпечувала спільну дитину в повному обсязі. При цьому, позивач має також іншу малолітню дитину 2 років на утриманні, а також новонароджену дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення місцевого суду оскаржувалось відповідачем в частині позовних вимог про стягнення аліментів, додаткових витрат на навчання дитини та розвиток здібностей, витрат на придбання меблів та музичного інструменту, в іншій частині позовних вимог простягнення витрат на оздоровлення дитини шляхом відвідування спортивного клубу та витрат на оздоровлення дитини шляхом відвідування психолога, рішення суду першої інстанції не було предметом оскарження і не переглядалось в цій частині, у зв`язку із чим справа в цій частині Верховним Судом не переглядається в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що посилання позивача на те, що він не приймає участі у вихованні дитини не відповідають дійсності та підтверджуються встановленими апеляційним судом обставинами у цій справи. Крім того, відповідач добровільно несе, зокрема, витрати на оздоровчий відпочинок своєї доньки та інших додаткових витратах на дитину. Доводі касаційної скарги щодо розміру прибутку відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини щодо його доходів та підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема довідкою про доходи від 15 грудня 2016 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд встановив, що сторони у справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з 27 січня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась донька ОСОБА_4
21 листопада 2012 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розірвано.
Після розірвання шлюбу спільна дитина сторін стала проживати з матір`ю ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 . Цей факт відповідачем не заперечувався.
Відповідно до довідки про доходи від 15 грудня 2016 року, ОСОБА_2 працює фінансовим директором Приватного акціонерного товариства «Компанія «Бастіон» та за період з грудня 2015 року до листопада 2016 року отримав заробітну плату на загальну суму у розмірі 37 480 грн, тобто в середньому по 3 120 грн на місяць.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановив факт, що офіційно підтвердженим доходом ОСОБА_2 є середньомісячна заробітна плата в розмірі 3 120 грн, а також, те що на його утриманні перебуває дитина від іншого шлюбу, виходячи із того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, дійшов висновку про визначення аліментів в твердій грошовій сумі на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1860 грн з подальшою індексацією вказаної суми відповідно до закону.
Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.
Установлено, що ОСОБА_4 навчається в приватній школі за бажанням матері, що не є крайньою необхідністю чи особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України. Крім того, позивач не довела належними та допустимими доказами, що придбання музичного інструменту вартістю 20 000 грн, спрямовано на розвиток здібностей дитини, (наприклад, навчання в музичній школі, досягнення в музиці) і не є способом забезпечення дозвілля.
На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат з ОСОБА_2 у розмірі 2 250 грн витрат на навчання дитини в школі на 2016-2017 навчальний рік та стягувати цю суму один раз на рік до завершення дитиною навчання в школі, а саме, до 01 вересня 2027 року та стягнення суми у розмірі 1 000 грн витрат на придбання музичного інструменту.
При цьому, суд апеляційної інстанції, установивши, щооздоблення кімнати дитини не є додатковими витратами в розумінні діючого законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 1/2 витрат на придбання меблів.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 щодо отримання відповідачем значно більшого розміру доходів, зокрема, від підприємницької діяльності, не заслуговують на увагу при визначенні розміру аліментів, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами на підтвердження іншої суми прибутку отриманою особисто ОСОБА_2 , ніж встановленою судом апеляційної інстанції.
Отже, апеляційний суд, визначаючи підстави для стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, врахував правила статті 182 СК України, надав оцінку зібраним у справі доказам для визначення належного до сплати розміру аліментів.
Доводи заявника, що судом апеляційної інстанції не враховано матеріальне становище платника аліментів, а також наявності інших осіб на утримані ОСОБА_3 відхилені з огляду викладене та не впливають на правильність вирішення справи.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи в цій частині позовних вимог зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
В. С. Висоцька
В. В. Пророк
