Справа № 452/3392/18 Головуючий у 1 інстанції: Карнасевич Г.І.
Провадження № 22-ц/811/719/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2019 року м.Львів
Справа №452/3392/19
Провадження № 22ц/811/719/19
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області, постановлену у м. Самборі 7 грудня 2018 року (суддя Карнасевич Г.І.)
у справі
за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця та постанову про відкриття виконавчого провадження, -
встановив :
25 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на рішення, дії державного виконавця та постанову про відкриття виконавчого провадження. В обґрунтування скарги посилається на те, що на виконанні в Самбірському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження ВП №57634242 з примусового виконання виконавчого листа № 452/1481/13-ц від 12 січня 2017 року, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області, про зобов`язання його ьповернути концерну «Військторгсервіс» приміщення нежитлової будівлі складу овочевої тари загальною площею 280,20 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 8 листопада 2018 року виконавцем Самбірського МРВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Мазуркевич Л.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Зазначає, що виконавчий лист по справі № 452/1481/13-ц виданий Самбірським міськрайонним судом 12 січня 2017 року. Згідно з даними, що зазначені у виконавчому листі, строк пред`явлення виконавчого документу до виконання 1 рік. Вказує, що на виконавчому документі відсутні будь - які відмітки виконавця, які свідчать про те, що даний виконавчий документ не пред`являвся раніше до примусового виконання в органи державної виконавчої служби, а відтак і строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перерваний не був. Вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа №№ 452/1481/13-ц від
12 січня 2017 року, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області, сплив 13 січня 2018 року. Однак заява стягувача про відкриття виконавчого провадження подана 31 жовтня 2018 року з пропуском строку пред`явлення до виконання, що є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Просить скаргу задовольнити.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні скарги.
Ухвалу суду оскаржує представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги. Стверджує, що строк пред`явлення виконавчого листа №№ 452/1481/13-ц від 12 січня 2017 року сплив 13 січня 2018 року. Заява стягувачем про відкриття виконавчого провадження подана з пропуском строку пред`явлення до виконання, а саме 31 жовтня 2018 року, що є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з наступного.
Встановлено, що на виконанні в Самбірському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження ВП №57634242 з примусового виконання виконавчого листа № 452/1481/13-ц від 12 січня 2017 року, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Концерну «Військторгсервіс» приміщення нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,20 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Скаржник посилається на пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, як на підставу скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
8 листопада 2018 року відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову, яку скеровано сторонам виконавчого провадження для виконання та до відома.
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд - захист інтересів фізичних і юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виданий судом виконавчий лист є документом, на підставі якого державна виконавча служба здійснює примусове виконання.
5 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року втратив чинність.
Відповідно до ст. 12 Закону: виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Рішення суду набрало законної сили 26 листопада 2015 року, то термін його пред`явлення до виконання до 26 листопада 2018 року.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що стягувачем Концерн «Військторгсервіс» не пропущено строк пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки, заяву про відкриття виконавчого провадження подано 31 жовтня 2018 року, а виконавче провадження № 57634242 відкрито 8 листопада 2018 року.
Крім цього, скаржник посилається на порушення, вчинені державним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 4 Закону у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім ріщень, що підлягають негайному виконанню);строк пред`явлення рішення до виконання.
Положеннями цієї статті регламентовано обов`язкові і необов`язкові вимоги до виконавчого документа. У п. 3, 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» зазначені персональні дані боржника, які допомагають ідентифікувати особу боржника.
Оскільки у виконавчому документі зазначено реєстраційний номер облікової картка платника податків, при відкритті виконавчого провадження державний виконавець скористався програмою перевірки індивідуального податкового номеру ІПН UR.BIZ.UA., за допомогою якої з`ясовано дату народження боржника, а саме: 23 серпня 1956 року.
Частиною 4 ст. 4 цього Закону визначено конкретні підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі двох відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Судом встановлено, що Концерном «Військторгсєрвіс» сплачено авансовий внесок в сумі 7 446 грн., що не є меншим, ніж передбачено законом. Авансовий внесок державним виконавцем використовується на витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, ці недоліки можуть бути виправлені стягувачем, який може звернутися до суду, що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами і це не позбавляє його права пред`явити до виконання.
Відповідно до п 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.
Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того,, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред`явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що скарга є безпідставною та відмовив у її задоволенні.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Керуючись: п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Залишити ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 грудня 2018 року без змін, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 травня 2019 року.
Головуючий
Судді
