РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
06 травня 2019 року
м. Рівне
№460/358/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник адвокат Тищук К.П.,
відповідача: представник Хома Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області
про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до адміністративного суду з позовом до Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі – відповідач), за змістом якого просила суд:
визнати незаконним та скасувати рішення Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 04.02.2019 №150/02-12/19 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на перепоховання останків померлої дочки ОСОБА_2 на кладовищі в м. Дубно;
зобов`язати Шпанівську сільську раду Рівненського району Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання їй дозволу на перепоховання останків дочки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на кладовищі в м. Дубно та зобов`язати відповідача винести рішення про надання ОСОБА_1 такого дозволу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її донька ОСОБА_2 , яка похована на кладовищі в с. Ходоси Рівненського району, що відноситься до території Шпанівської сільської ради. Поховання ОСОБА_2 здійснила ОСОБА_3 , яка про смерть дочки повідомила позивача та сім`ю померлої лише в день похорону, адже смерть настала раптово, в лікарні. Позивач вказала, що вона була проти поховання ОСОБА_2 в с. Ходоси, але в день смерті доньки, перебуваючи в шоковому стані, вона просто не могла заперечити щодо здійснення поховання в с.Ходоси. Тобто, фактично похованням тіла ОСОБА_2 займалась стороння людина, яка здійснила обряд всупереч волі родичів померлої.
Позивач зазначила, що її померлі родичі поховані в м. Дубно, в тому числі і батько ОСОБА_2 , вона постійно проживає в м. Дубно і зважаючи на вік має певні труднощі у зв`язку із віддаленістю могили її дочки від місця проживання, проте має бажання і моральний обов`язок якнайчастіше бувати на могилі, доглядати її. У зв`язку з цим, позивач звернулась до Шпанівської сільської ради із заявою від 05.01.2019 про надання дозволу на перепоховання останків померлої дочки ОСОБА_2 на кладовищі в м. Дубно, до якої додала пакет документів, необхідний для прийняття відповідного рішення. Однак, 07.02.2019 ОСОБА_1 отримала поштою від Шпанівської сільської ради лист від 04.02.2019 №150/02-12/19, в якому фактично відмовлено в задоволенні заяви з підстав, передбачених ст. 21 Закону України "Про поховання та похоронну справу", у зв`язку з тим, що від особи, яка здійснила поховання - ОСОБА_4 заявнику необхідно отримати письмову згоду.
Позивач вказала, що іншого волевиявлення ОСОБА_2 щодо місця її поховання, ніж як в м. Дубно, не було і не могло бути, зважаючи на вік, в якому вона померла, і на раптовість її смерті. З вищевказаних причин, ОСОБА_1 впевнена, що не було і волевиявлення ОСОБА_2 щодо того, що її похованням має займатись ОСОБА_4 .
Позивач повідомила, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №817/921/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018, відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до Дубенської міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Дубенської міської ради №460 від 14.12.2017 "Про поховання ОСОБА_2 ".
Отже, з огляду на вищевказані обставини, позивач вважає, що є всі підстави для надання їй дозволу на перепоховання останків її дочки, що й зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 22.02.2019 позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк тривалістю не більше 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунула, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Ухвалою від 21.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Позивач подала клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.62).
Ухвалою від 18.04.2019 клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін задоволено, розгляд справи по суті призначено на 06.05.2019.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити.
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав. У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, вказавши, що рішення щодо відмови позивачу у наданні дозволу на перепоховання останків померлої дочки ОСОБА_2 на кладовищі в м. Дубно відповідач не приймав, а лист від 04.02.2019 №150/02-12/19 не може бути оскаржено в судовому порядку. Повідомила, що матеріальні витрати у зв`язку з похованням ОСОБА_2 понесла ОСОБА_4 Також ствердила, що всі члени Виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області були проти видачі рішення про надання дозволу на перепоховання останків померлої ОСОБА_2 на кладовищі в м. Дубно. Представник відповідача також вважає відсутніми підстави для перепоховання у зв`язку з повагою до тіла померлої. Відтак, просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив та врахував таке.
Сторонами визнається, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 48 років, про що 02.02.2017 Рівненським районним відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області видано свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с.40).
ОСОБА_2 була похована у с. Ходоси, Рівнеського району, Рівненської області, яке підпорядковане Шпанівській сільській раді, Рівненського району, Рівненської області. Поховання ОСОБА_2 здійснила ОСОБА_4
06.11.2017 постановою Рівненської місцевої прокуратури Рівненської області вирішено провести ексгумацію трупа ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і похована в с. Ходоси Рівненського району Рівненської області, з місця її поховання за вказаною адресою.
12.12.2017 Рівненський відділ поліції ГУНП в Рівненській області повідомив ОСОБА_1 про те, що 11 грудня 2017 року на підставі постанови прокурора Рівненської місцевої прокуратури проведено ексгумацію трупа ОСОБА_2 для проведення комісійної судово-медичної експертизи. Труп ОСОБА_2 перебуває на зберіганні в КЗ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради до вирішення питання про подальше його перезахоронення (а.с.50).
Листом Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" від 13.12.2017 №30-19/3148 на заяву ОСОБА_1 від 13.12.2017 №3089 повідомлено, що ДУ "Рівненський ОЛЦ МОЗ України" не заперечує щодо перевезення тіла ОСОБА_2 , яке перебуває на зберіганні в КЗ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради з подальшим перезахороненням на центральному кладовищі м. Дубно Рівненської області, у зв`язку з тим, що причини смерті ОСОБА_2 не пов`язані з особливо небезпечними інфекціями (а.с.41).
Рішенням Виконавчого комітету Дубенської міської ради від 14.12.2017 №460 "Про поховання ОСОБА_2 " за розглядом звернення гр. ОСОБА_1 вирішено: надати дозвіл на поховання останків тіла ОСОБА_2 на кладовищі по вул. Семидубській в м. Дубно; поховання провести згідно з Державними санітарними правилами та нормами України (а.с.43).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №817/921/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі №857/1645/18, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Рівненська місцева прокуратура, Рівненський відділ поліції ГУПН в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету від 14.12.2017 №460 "Про поховання ОСОБА_2 " відмовлено повністю (а.с.48-56).
Представники сторін ствердили, що після проведення в межах кримінального провадження ексгумації, останки тіла ОСОБА_2 були поховані на кладовищі в с. Ходоси, Рівненського району, в місці попереднього поховання.
05.01.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила винести рішення про надання дозволу на здійснення перепоховання на кладовищі в м. Дубно останків померлої дочки ОСОБА_2 , яка похоронена на кладовищі в с. Ходоси, та про результати розгляду заяви повідомити письмово надісланням на адресу її проживання примірника відповідного прийнятого рішення (а.с.9).
Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської області листом від 04.02.2019 №150/02/12/19 повідомила, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про поховання та похоронну справу" перепоховання останків померлих допускається на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання. За відомостями, які є в сільській раді, цією особою являється ОСОБА_4 . Тому, для здійснення перепоховання останків ОСОБА_2 , Шпанівській сільській раді Рівненського району Рівненської області необхідна письмова згода ОСОБА_4 (а.с.47).
Вважаючи протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на перепоховання останків ОСОБА_2 , позивач звернулась до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Закон України "Про поховання та похоронну справу" від 10 липня 2003 року №1102-IV (далі – Закон №1102-IV) визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.
Статтею 1 Закону №1102-IV передбачено, що поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на:
забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла);
забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є;
створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань;
організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих);
надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.
Абзацом 2 статті 2 Закону №1102-IV визначено, що волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті - бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку.
Згідно з ч. 1 статті 6 Закону №1102-IV усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у:
згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину;
згоді чи незгоді на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів;
побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації;
дорученні виконати своє волевиявлення певній особі;
іншому дорученні, що не суперечить законодавству.
Частинами 1, 2 статті 11 Закону №1102-IV передбачено, що поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.
Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються:
лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я;
свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.
В рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2018, яке набрало законної сили, у справі №817/921/18 за позовом ОСОБА_4 до Дубенської міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення зазначено, що "... позивачем не наведено в суді жодного аргументу та не надано жодного доказу, який би підтверджував, що померла ОСОБА_2 за життя виявила волю з приводу свого поховання саме позивачем, а не рідною матір`ю ОСОБА_1
Окрім цього, як вказала третя особа ОСОБА_1 , вона проживає у м. Дубно 50 років, її донька там народилася, жила, навчалася.
Суд стверджує, що за такий тривалий час проживання на одному місці, у третьої особи ОСОБА_1 з`явились численні родичі, близькі знайомі, які, відповідно, були і у її доньки за життя у м. Дубно. Здійснивши поховання за місцем свого постійного проживання, ОСОБА_1 матиме змогу систематично відвідувати місце поховання своєї доньки, доглядати за ним, що стане наслідком створення атмосфери психологічного спокою для матері покійної. Тому суд уважає, що спірне рішення відповідача є справедливим та милосердним з точки зору верховенства права та таким, що прийняте на захист приватного та сімейного життя заявника".
Суд наголошує, що в пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.
За приписами ч.3 ст.2, ст.14 КАС України обов`язковість судового рішення належить до основних засад адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Суд зазначає, що судове рішення від 18.06.2018 у справі № 817/921/18 не було долучено ОСОБА_1 до заяви від 05.01.2019 до Шпанівської сільської ради, однак покликання на таке рішення в заяві наведене. Відтак, суд вважає, що відповідач повинен був врахувати означене судове рішення при вирішенні питання, з приводу якого зверталась позивач.
Частиною 1, 2 статті 21 Закону №1102-IV встановлено, що перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.
Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України.
За змістом наведених норм слідує, що однією з підстав для перепоховання останків померлих є письмове звернення особи, яка здійснила поховання, до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.
Разом з тим, перепоховання останків померлих може здійснюватися також в інших випадках, згідно із законодавством України. При цьому, суд зазначає, що в законі відсутнє застереження щодо обов`язковості письмової згоди на перепоховання особи, яка здійснила поховання.
З метою реалізації положень Закону України "Про поховання та похоронну справу" наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №193 від 19.11.2003 затверджено Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (далі – Порядок №193).
Пунктом 2.12 Розділу 2 "Вимоги щодо експлуатації кладовищ, інших місць поховань, реєстрації поховань та перепоховань, обліку намогильних споруд на місці поховань" Порядку №193 регламентовано, що перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках при наявності обґрунтованої причини.
Для прийняття рішення щодо здійснення перепоховання останків померлого користувач місця поховання подає такі документи: заяву користувача з обґрунтуванням причин перепоховання; висновок місцевого закладу санепідемслужби про можливість ексгумації; лікарське свідоцтво про смерть; дозвіл виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.
За результатами розгляду поданих документів виноситься рішення про перепоховання останків померлого на інше місце поховання чи, у разі відсутності підстав, видається користувачу обґрунтована письмова відмова.
Ритуальна служба забезпечує оформлення договору-замовлення на перепоховання та призначає термін його проведення
Про виймання останків із могили робиться запис у Книзі реєстрації, а при похованні в іншому місці робиться новий запис до Книги реєстрації.
Суд зазначає, що положеннями Порядку №193 також не передбачено наявності згоди особи, яка здійснила поховання померлої особи, для прийняття виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування рішення щодо перепоховання останків померлого на іншому кладовищі. Відповідний виконавчий орган повинен оцінити обґрунтованість наведених заявником причин перепоховання та достатність наданих документів.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР).
Абзацом 11 статті 1 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Частинами 1, 5 статті 51 Закону №280/97-ВР визначено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.
Відповідно до статті 52 Закону №280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
Статтею 40 Закону №280/97-ВР регламентовано, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
Частиною 6 ст. 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Як зазначено вище по тексту судового рішення, за змістом ст. 21 Закону №1102-IV та пункту 2.12 Розділу 2 "Вимоги щодо експлуатації кладовищ, інших місць поховань, реєстрації поховань та перепоховань, обліку намогильних споруд на місці поховань" Порядку №193 установлено, що виконавчий комітет відповідної ради за результатами розгляду поданих документів про перепоховання останків померлих, виносить рішення про перепоховання останків померлого на інше місце поховання чи, у разі відсутності підстав, видає користувачу обґрунтовану письмову відмову.
Суд вважає помилковими доводи позивача щодо прийняття відповідачем рішення від 04.02.2019 №150/02-12/19 про відмову у наданні дозволу на перепоховання останків померлої ОСОБА_2 на кладовищі в м. Дубно, позаяк в ході судового розгляду встановлено, що рішення виконавчим комітетом Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.01.2019 прийнято не було. Будь-які належні та допустимі докази, що питання, з приводу якого зверталась до відповідача ОСОБА_1 з заявою від 05.01.2019, було розглянуте на засіданні виконавчого комітету Шпанівської сільської ради у встановленому законом порядку, відповідачем не надані, а судом не встановлені.
Відмова у наданні вказаного дозволу оформлена у вигляді листа від 04.02.2019 №150/02-12/19, який не є рішенням органу місцевого самоврядування в розумінні закону, а відтак, відповідно до повноважень суду при вирішенні справи, визначених ч. 2 ст. 245 КАС України, підстави для визнання листа протиправним та його скасування у суду відсутні.
Разом з тим, суд зазначає, що єдиним аргументом, зазначеним відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.01.2019, було необхідність письмової згоди особи, яка здійснила поховання.
Оскільки чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не передбачає такої умови для надання відповідного дозволу, а наведені заявником причини та підтверджуючі документи відповідачем взагалі не проаналізовані та не оцінені, та розглянуті з порушенням установленої законом процедури, без винесення питання на засідання виконавчого комітету, суд вважає, що відмова Шпанівської сільської ради в наданні позивачу дозволу на перепоховання є необґрунтованою та протиправною.
Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права в частині позовної вимоги зобов`язального характеру, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При вирішенні виконавчим комітетом Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області питання про наявність підстав для перепоховання останків померлої ОСОБА_2 на кладовищі в м. Дубно за заявою ОСОБА_1 повинна бути перевірена обґрунтованість причини здійснення такого перепоховання та наявність усіх необхідних документів для прийняття рішення про надання відповідного дозволу на перепоховання.
З огляду на вище наведене, суд вважає відсутніми підстави для зобов`язання відповідача винести рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на перепоховання останків померлої дочки ОСОБА_2 на кладовищі в м. Дубно. Для відновлення порушених прав та інтересів позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2019 про надання дозволу на перепоховання останків померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішити питання, щодо якого звернулась ОСОБА_1 , з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість позовні вимоги частково відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними й допустимими доказами.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.4) відповідно до ч. 4 ст. 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (вул. Шкільна, 1, с. Шпанів, Рівненський район, Рівненська область, 35301, код ЄДРПОУ 04387317) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, викладену в листі від 04.02.2019 №150/02-12/19, у наданні дозволу ОСОБА_1 на перепоховання останків померлої дочки ОСОБА_2 на кладовищі в м. Дубно.
Зобов`язати Шпанівську сільську раду Рівненського району Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2019 про надання дозволу на перепоховання останків померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішити питання, щодо якого звернулась ОСОБА_1 , з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні позову в частині позовної вимоги про зобов`язання прийняти рішення - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (вул. Шкільна, 1, с. Шпанів, Рівненський район, Рівненська область, 35301, код ЄДРПОУ 04387317) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 512,27 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13 травня 2019 року.
Суддя Дорошенко Н.О.
