Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 415/4767/17

провадження № 61-33 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Лисичанська міська рада Луганської області,

представник відповідача - Перепелиця Тетяна Дмитрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Лисичанської міської ради Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 , на постанову Луганського апеляційного суду у складі колегії суддів: Яреська А. В., Дронської І. О., Коротенка Є. В. від 28 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Лисичанської міської ради Луганської області про зобов'язання здійснити обмін жилої площі.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 21 травня 2008 року вона була поставлена на квартирний облік за місцем реєстрації при Лисичанській міській раді. Рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області від 19 серпня 2008 року № 556 їй було надано однокімнатну частково упорядковану квартиру НОМЕР_1 на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресом : АДРЕСА_1 , без її згоди. 03 липня 2017 року вона звернулася до Лисичанської міської ради Луганської області з проханням здійснити обмін займаної жилої площі на верхньому поверсі будинку без ліфту на житло на нижчому поверсі або в будинку, обладнаному ліфтом, але отримала відмову у зв'язку з відсутністю вивільнених квартир, які знаходяться на 1-3 поверсі.

З урахуванням положень статтей 26, 27 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні» вважала такі дії відповідача безпідставними та просила зобов'язати Лисичанську міську раду Луганської області здійснити обмін однокімнатної частково упорядкованої квартири на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 , на житло на нижчому поверсі або в будинку, обладнаному ліфтом.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області 15 серпня

2018 року у складі судді Фастовця В. М. позовну заяву ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано Лисичанську міську раду Луганської області здійснити обмін однокімнатної частково упорядкованої квартири на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на житло на нижчому поверсі або в будинку, обладнаному ліфтом. Вирішено питання судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що положення Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні» не встановлюють часових обмежень на проведення обміну і відсутність житла на момент звернення не звільняє власника державного або комунального житла від проведення обміну у подальшому після появи необхідного для такого обміну житла, а тому відмова відповідача є необґрунтованою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу Лисичанської міської ради Луганської області задоволено. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області

від 15 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що обмін займаної жилої площі на верхніх поверхах будинків без ліфтів на житло на нижчих поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами, реалізується за умови наявності вивільнених квартир комунальної форми власності, що відповідали б встановлених санітарним та технічним вимогам та могли бути запропонованими для обміну. ОСОБА_3 не надала суду жодних доказів на підтвердження того, що відповідач ухиляється від виконання покладеного на нього статтями 26, 27 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні» обов'язку.

ОСОБА_3 у позові не стверджувала про наявність відповідного вільного житла, не оспорювала твердження відповідача про відсутність такого житла.

ОСОБА_3 вільно володіє належним їй майном, вільно обирає місце проживання, має право розпорядження належним їй майном, тому не було підстав стверджувати, що Лисичанська міська рада Луганської області порушує її законні житлові права чи інтереси.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 28 листопада

2018 року і залишити в силі рішення Личанського міського суду Луганської області від 15 серпня 2018 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі з'ясував всі обставини справи, не взяв до уваги той факт, що вона є пенсіонером та людиною похилого віку, а відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в України» має право на обмін жилої площі на житло на нижчому поверсі або в будинках,обладнаних ліфтом.

Зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції на статтю 79 ЖК України є хибним, оскільки вказана норма регулює відносини між членами сім'ї щодо обміну займаного приміщення.

Крім того, зазначає, що саме на органи місцевого самоврядування покладається обов'язок щодо пошуку житла на обмін відповідно до

статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У березні 2019 року Лисичанська міська рада Луганської області подала на касаційну скаргу відзив, в якому вважає оскаржуване судове рішення законними та обґрунтованими.

Зазначає, що до прийняття рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області про надання ордеру квартира

ОСОБА_3 була оглянута та надана згода на заселення без буд-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до акту перевірки технічного стану квартири ОСОБА_3

у даній квартирі з моменту її отримання не проживала.

Вивільнених квартир комунальної форми власності у м. Лисичанську, які б відповідали встановленим санітарним і технічним вимогам, знаходяться

на 1-3 поверхах та могли б бути запропоновані позивачу для обміну, немає.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні» громадяни похилого віку нарівні з іншими громадянами мають право на житло, що включає право на одержання і постійне користування впорядкованим жилим приміщенням в будинках державного фонду, на придбання жилого приміщення в будинках громадського або індивідуального житлового фонду.

Згідно з статтею 27 зазначеного Закону України на прохання громадян здійснюється обмін займаної ними жилої площі на верхніх поверхах будинків без ліфтів на житло на нижчих поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами.

Згідно з пунктом 9 Правил обміну жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 31 січня

1986 року № 31, передбачено, що обмін жилими приміщеннями, що знаходяться в межах одного населеного пункту, оформляється виконавчим комітетом міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, обов'язок щодо пошуку житла на обмін не покладається на органи місцевого самоврядування.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , оскільки позивач не надала до суду жодних доказів на підтвердження того, що Лисичанська міська рада Луганської області ухилялася від виконання покладених на неї обов'язків та порушила її права. Крім того, право громадян на обмін жилої площі реалізується за наявністю вивільнених квартир комунальної форми власності, що відповідали б встановлених санітарним та технічним вимогам, та могли бути запропоновані для обміну. Проте з відповіді Лисичанської міської ради Луганської області вбачається, що вільні квартири комунальної форми власності у м. Лисичанську відсутні. Крім того, ОСОБА_3 може здійснити обмін квартири шляхом приватизації, з подальшим її обміном або продажею.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірності дій Лисичанської міської ради Луганської області є безпідставними, були предметом перевірки та досліджено апеляційним судом і підтверджень не знайдено.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії

суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк