Справа № 415/4767/17
Провадження № 22-ц/810/306/18
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2018 року, листопада місяця, 28-го дня, Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Яреська А.В. (судді - доповідача), суддів: Дронської І.О., Коротенка Є.В., за участю секретаря судового засідання Єгорової О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Лисичанської міської ради Луганської області на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 15 серпня 2018 року у цивільній справі (№ 415/4767/17 суддя І інстанції - Фастовець В.М.) за позовом ОСОБА_2 до Лисичанської міської ради Луганської області про зобов'язання здійснити обмін жилої площі, -
в с т а н о в и в:
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до Лисичанської міської ради Луганської області про зобов'язання здійснити обмін жилої площі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 21.05.2008 року вона була поставлена на квартирний облік за місцем реєстрації при Лисичанській міській раді. Рішенням виконкому від 19.08.2008 року № 556 ОСОБА_2 була надана однокімнатна частково упорядкована квартира на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресом: АДРЕСА_1, без її згоди. 03.07.2017 року позивач звернулася до Лисичанської міської ради з проханням здійснити обмін займаної жилої площі на верхньому поверсі будинку без ліфту на житло на нижчому поверсі або в будинку, обладнаним ліфтом, проте позивачу була надана відмова за відсутністю вивільнених квартир, які знаходяться на 1-3 поверсі. Просила суд, зобов'язати Лисичанську міську раду здійснити обмін однокімнатної частково упорядкованої квартири на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на житло на нижчому поверсі або в будинку, обладнаним ліфтом.
Позов було прийнято до розгляду і рішенням Лисичанського міського суду Луганської області 15 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 було задоволено. Зобов'язано Лисичанську міську раду Луганської області здійснити обмін однокімнатної частково - упорядкованої квартири на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на житло на нижчому поверсі або в будинку, обладнаному ліфтом. Вирішено питання по судовим витратам.
Не погодившись з таким рішенням Лисичанською міською радою Луганської області було подано апеляційну скаргу. У скарзі просили суд скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 15 серпня 2018 року та ухвалити по справі нове рішення яким у задоволені позову ОСОБА_2 відмовити повністю. Вирішити питання по судовим витратам. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішенням виконкому від 19.08.2008р. № 556 ОСОБА_2, була надана однокімнатна частково упорядкована квартира АДРЕСА_1, житловою площею 17, 80 м2 , де вона і зареєстрована, зі зняттям з квартирного обліку. До прийняття рішення виконкому Лисичанської міської ради про надання ордеру квартира заявницею була оглянута та надана згода на заселення без буд-яких зауважень та заперечень. Відповідно до акту перевірки технічного стану квартири, затвердженого рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 06.07.2012р. № 367, ОСОБА_2 у даній квартирі з моменту її отримання не проживала. Даний факт підтверджує балансоутримувач житла КП ЛЖЕК № 3. Вивільнених квартир комунальної форми власності в м. Лисичанську, які відповідають встановленим санітарним і технічним вимогам, які знаходяться на 1-3 поверхах та могли б бути запропоновані позивачу для обміну не має.
Представники скаржника у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Вислухавши доповідача, пояснення представників апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є особою похилого віку ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває на обліку з діагнозом ішемічна хвороба серця, була поставлена на облік за місцем реєстрації при Лисичанській міській раді з 17.06.2008 року. Рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області № 556 від 19.08.2008 ОСОБА_2 була надана однокімнатна частково упорядкована квартира на 5 поверсі п'ятиповерхового будинку житловою площею 17,80 м2 за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з квартирного обліку. З акту перевірки технічного стану вищевказаної квартири, затвердженого рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 06.07.2012 № 367, у зв'язку з не проживанням відповідачки у виділеній квартирі, квартира перебуває в незадовільному санітарно - технічному стані. 03 липня 2017 року представник позивачки звернулася до відповідача із заявою про здійснення обміну житла на житло у будинку з ліфтом або нижньому поверху. З відповіді Лисичанської міської ради від 07 липня 2017 року позивачці було відмовлено у задоволені її заяви. Суд визнав необґрунтованою відмову відповідача щодо неможливості обміну житлової площі через відсутність підходящого позивачці житла мотивуючи це тим, що положення закону не встановлюють часових обмежень на проведення обміну, і відсутність житла на момент звернення не звільняє власника державного або комунального житла від проведення обміну у подальшому після появи необхідного для такого обміну житла.
Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов поспішно, із порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги знаходять своє твердження у матеріалах справи та ґрунтуються на вимогах закону.
Так, дійсно відповідно до ст. 26 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні» громадяни похилого віку нарівні з іншими громадянами мають право на житло, що включає право на одержання і постійне користування впорядкованим жилим приміщенням в будинках державного фонду, на придбання жилого приміщення в будинках громадського або індивідуального житлового фонду. Відповідно до ст. 27 цього ж Закону на прохання громадян здійснюється обмін займаної ними жилої площі на верхніх поверхах будинків без ліфтів на житло на нижчих поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами. Відповідно до ст. 79 Житлового кодексу України наймач жилого приміщення вправі провести обмін займаного жилого приміщення з іншим наймачем. Відповідно до п. 9 Правил обміну жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР № 31 від 31.01.1986 року, обмін жилими приміщеннями, що знаходяться в межах одного населеного пункту оформляється виконавчим комітетом міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, обов'язок щодо пошуку житла на обмін не покладається на органи місцевого самоврядування.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи відповіді ОСОБА_1 територіального центру соціального обслуговування ОСОБА_2, 1940 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, у двокімнатному будинку без комунальних зручностей та пічним опаленням. ОСОБА_2 перебуває на обслуговуванні у відділені соціальної допомоги вдома з 03.08.2015 року, по теперішній час. ОСОБА_2 надаються побутові послуги: придбання та доставка продуктів харчування, промислових товарів та медикаментів, прибирання житла, допомога в оплаті комунальних послуг, рубка та розпилювання дров, покос трави та прибирання у дворі . У червні 2017 року ОСОБА_2 було надано безоплатну допомогу з ремонту житла за адресою: АДРЕСА_2. Також в 2017 році було видано благодійну допомогу у вигляді продуктів харчування та будівельних матеріалів для ремонту оселі (а.с.33). Як вбачається з відповідей, що надавались ОСОБА_2 обмін квартири вона може здійснити також шляхом приватизації її квартири та подальшого її обміну або продажу.
За таких обставин колегія суддів, виходячи з системного тлумачення норм ст. 26 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні» приходить до висновків про те, що передбачене цим законом право ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні на обмін займаної ними жилої площі на верхніх поверхах будинків без ліфтів на житло на нижчих поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами реалізується за умови наявності вивільнених квартир комунальної форми власності, що відповідали б встановлених санітарним та технічним вимогам та могли б бути запропонованими для обміну. Позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження того що відповідач ухиляється від виконання покладеного на нього ст. ст. 26, 27 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні» обов'язку, не надає можливості здійснити обмін за наявності можливості цього, наявності вивільнених квартир комунальної форми власності, що відповідали б встановлених санітарним та технічним вимогам та могли б бути запропонованими для обміну. Позивач не стверджує у позові про наявність відповідного вивільного житла, не оспорює твердження відповідача про відсутність такого житла. Колегія суддів враховує тут що практика застосування ст. 8 Конвенції Європейським судом з прав людини свідчить про те, що при визначенні фактичного змісту «права на житло» що перебуває під захистом статті 8 Конвенції наголос робиться саме на аспекті важливості об'єкту (помешкання) для особи, задоволення її потреб, а не на характеристиці самого об'єкту, приміром, його відповідності певним вимогам. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» зазначив, що ніщо у статті 8 Конвенції та у попередніх рішеннях Суду не свідчить на користь того, що концепція «житла» має обмежуватися резиденцією, яка облаштована відповідно до чинного законодавства. Гарантії статті 8 Конвенції поширюються усі володіння особи і хоча існує певна взаємозалежність між пунктом 1 статті 2 Протоколу № 4, яка гарантує право на свободу пересування на території держави та свободу вибору місця проживання в ній, а стаття 8, ті ж критерії не застосовуються в обох випадках, проте стаття 8 не може тлумачитися як надання права жити у певному місці (Ward проти Сполученого Королівства (dec.), Codona проти Сполученого Королівства (dec.), тоді як пункт 1 статті 2 Протоколу № 4 позбавлений будь-якого змісту, якщо він в принципі не вимагає від Договірних Держав врахування індивідуальних преференцій у цій сфері. Позивачка вільно володіє належним їй майном, вільно обирає місце проживання, має право розпорядження належним їй майном, немає підстав стверджувати що відповідач порушує її законні житлові права чи інтереси.
У відповідності до ч. 1 п. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору, то слід повернути із державного бюджету України платнику Лисичанській міській раді Луганської області сплачений апелянтом судовий збір у розмірі 1 057 грн. 20 коп. у передбаченому п.6 ст. 141 ЦПК.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и ла :
Апеляційну скаргу Лисичанської міської ради Луганської області задовольнити.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 15 серпня 2018 року скасувати, та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Лисичанської міської ради Луганської області про зобов'язання здійснити обмін жилої площі.
Повернути із державного бюджету України платнику Лисичанській міській раді Луганської області судовий збір у розмірі 1 057 грн. 20 коп., сплачений згідно квитанції № ПН1437491 від 04 жовтня 2018 року, на р/рахунок 34317206080028, отримувач УДКСУ у м. Сєвєродонецьку, код отримувача 37944909, банк отримувача Казначейство України, код банку отримувача 899998.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 03 грудня 2018 року.
Головуючий
Судді
