22-ц/804/1381/19
263/3205/19
Головуючий у 1-й інстанції Музика О.М.
Суддя-доповідач: Попова С.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 травня 2019 року місто Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Попової С.А.,
суддів Баркова В.М., Принцевської В.П.,
за участю секретаря Герасимової Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 березня 2019 року, ухвалену у складі судді Музики О.М.,
у справі за скаргою ОСОБА_1
на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Чистової Ганни Олександрівни,
заінтересовані особи - державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Чистова Ганна Олександрівна,
ОСОБА_2 ,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Центральний ВДВС м. Маріуполя) Чистової Г.О., посилаючись на наступні обставини.
Заявник зобов`язаний за виконавчим документом, виданим 21.12.2015р. Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області по справі № 263/1707/15-ц, сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 22.10.2015р. і до повноліття дитини.
Після фактичного припинення сімейних відносин та ведення спільного господарства у квітні 2017 року, заявник постійно перераховував кошти ОСОБА_2 на утримання їх сина ОСОБА_3 , що підтверджується довідками державного виконавця від 08.10.2018р., 09.12.2018р., 08.01.2019р., за якими заборгованість по аліментам відсутня.
Згодом заявником отримано довідку державного виконавця від 15.02.2019р., в якій встановлено заборгованість у розмірі 7650,17грн. Як вважає заявник, ОСОБА_2 попросила державного виконавця не враховувати сплачені ним аліменти у квитанціях, в яких на зазначено слово «аліменти», зокрема, сплачені кошти у період з травня 2017 року по травень 2018 року.
Разом з тим, раніше ОСОБА_2 була повністю згодна на отримання таких платежів, підтверджувала їх призначення у виконавчій службі, не оскаржуючи попередні розрахунки заборгованості зі сплати аліментів.
У липні 2018 року заявник сплатив заборгованість за аліментами у розмірі 14781,97грн., що утворилась під час спільного проживання платника і одержувача аліментів однією сім`єю до квітня 2017 року і саме з цього часу сторони домовились щодо постійного зазначення мети платежів в словах «аліменти».
Посилаючись на вказані обставини, заявник просив: визнати дії державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполя Чистової Г.О., які виразилися у нарахуванні заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого документа, виданого 21.12.2015 року у справі № 263/1707/15-ц, за період з жовтня 2015 року по січень 2019 року у розмірі 7650,17грн. неправомірними; зобов`язати державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполя Чистову Г.О. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів на підставі вказаного виконавчого документа за період з жовтня 2015 року по січень 2019 року з урахуванням попередньо наданих розрахунків державним виконавцем та матеріалів виконавчого провадження; визнати відсутньою заборгованість зі сплати аліментів на підставі виконавчого документа, виданого 21.12.2015 року по вказаній справі, за період з жовтня 2015 року по січень 2019 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 березня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Чистової Г.О., заінтересовані особи - державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Чистова Г.О., ОСОБА_2 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги скарги на дії державного виконавця задовольнити.
Залучені у якості заінтересованих осіб представник ВДВС і стягувач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_5 , які підтримали доводи скарги, думку представника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Чистової Г.О., яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України у відсутність повідомленої про дату і час розгляду справи заінтересованої особи - стягувача ОСОБА_2 , від якої надійшла заява про вирішення справи у її відсутність (а.с. 69), дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, за таких підстав.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 21.12.2015р. Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області видано виконавчий лист № 263/12707/15-ц про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ? частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22.10.2015р. і до повноліття дитини (а.с. 6- 9).
Постановою від 06.06.2018р. державний виконавець Чистова Г.О. відкрила виконавче провадження № 56511147.
Державним виконавцем Чистовою Г.О. складено розрахунок заборгованості від 15.02.2019р. за період з жовтня 2015 року по січень 2018 року, за яким у боржника наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 7650,17грн.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виконавчого провадження виник спір щодо розміру заборгованості по аліментам, а тому такий спір підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження.
З такими висновками суду не можна погодитись з огляду на наступне.
Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.
У відповідності до статті 1 ЦПК України, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).
Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.ч. 4, 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
За роз`ясненнями у п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні.
Зважаючи на вказані роз`яснення, можна розмежувати, що спір щодо заборгованості в певній грошовій сумі підлягає вирішенню судом в порядку позовного провадження з дотриманням процедури визначеної відповідним процесуальним законом.
Разом з тим, в площині розгляду скарги заявника ОСОБА_1 в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого розділом VII ЦПК України, перебуває незгода боржника з механізмом обчислення державним виконавцем заборгованості по аліментам, що суд в достатньому степеню не проаналізував і не надав належну оцінку.
Хоча в тексті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції і відзначив, що предметом розгляду скарги є не спір між стягувачем аліментів та боржником, а неправомірні та необґрунтовані дії державного виконавця Чистової Г.О. щодо складання розрахунку про заборгованість (а.с. 29зв.), проте суд дійшов протирічливого висновку про виникнення між сторонами такого спору, що не відповідає обставинам справи.
Згідно із п. п. 3, 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 (зі змінами), у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
Згідно зі ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Як встановлено з матеріалів цивільної справи і матеріалів дослідженого апеляційним судом виконавчого провадження № 56511147, державним виконавцем Центрального ВДВС м. Мапріуполя Чистовою Г.О. 15.02.2019р. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з жовтня 2015 року по січень 2018 року, за яким у боржника ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 7650,17грн. Заборгованість нарахована, зокрема, за період травень 2017р. - листопад 2017р. включно, травень 2018р., за який державним виконавцем не враховані квитанції про перерахування коштів ОСОБА_1 стягувачеві ОСОБА_2 . без помітки «аліменти» (а.с. 6, 73-77).
Заявник ОСОБА_1 заперечує наявність такої заборгованості.
З матеріалів виконавчого провадження № 56511147, які були і в розпорядженні суду першої інстанції, вбачається перерахування грошей ОСОБА_1 на карту стягувача ОСОБА_2 за період травень 2017р. - листопад 2017р. включно, травень 2018р.: 998грн., 697,49грн., 1608,04грн., 998грн., 1005,03грн., 502,51грн., 1005,03грн., 1407,04грн. (а.с. 75-77).
Вказані 8 платежів були враховані державним виконавцем у трьох попередніх 3 розрахунках державного виконавця від 08.10.2018р., 19.12.2018р, 08.01.2019р., де заборгованості за боржником не рахувалася, а була переплата аліментів (а.с. 7, 8, 9). В цих розрахунках містилося зарахування виплат грошових коштів платником аліментів стягувачеві у вищевказаний спірний період за 8 місяців у наведених розмірах. Дані розрахунки не були оскаржені стягувачем.
Отже, як з`ясовано у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15.02.2019р. виникла заборгованість 7650,17грн., якої в порівнянні із попередніми трьома довідками не було.
За поясненнями державного виконавця Чистової Г.О. в суді апеляційної інстанції розрахунок заборгованості від 15.02.2019р., де не було враховано квитанції про виплату грошей боржником стягувачеві з поміткою «аліменти», виник внаслідок скарги стягувача ОСОБА_2 на адресу керівника Центрального ВДВС (а.с. 74).
Разом з тим, з урахуванням відсутності даних про будь-які домовленості між платником аліментів ОСОБА_1 і отримувачем аліментів ОСОБА_2 з приводу додаткового утримання, інших договірних між ними відносин грошового характеру, колегія суддів вбачає, що наведені перераховані на картку грошові кошти за 8 вказаних місяців, отримання яких стягувачем не спростовано, є нічим іншим, як коштами, сплаченими в рахунок присуджених аліментів.
Відтак, дії державного виконавця, яким при визначенні розміру заборгованості не були враховані вказані платежі, не є такими, що відповідають вимогам ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» і п.п. 3, 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції допустив спрощене тлумачення положень матеріального права (ст. 195 СК України) і процесуального закону (розділ VII ЦПК України) та, не вдаючись до перевірки відповідності дій державного виконавця вимогам закону, ухвалив формалізоване рішення. Суд не зважив на те, що у змісті скарги не оспорювався певний розмір заборгованості, не містилась вимога про визначення розміру заборгованості, що, дійсно, притаманно для позовного провадження, а оскаржувались дії державного виконавця по нарахуванню заборгованості, зокрема йшлося про неправильний механізм обчислення державним виконавцем цієї заборгованості без урахування сплачених квитанцій. А заявлена у скарзі супутня вимога в порядку відновлення порушених прав боржника про зобов`язання державного виконавця вчинити розрахунок заборгованості із урахуванням сплачених квитанцій за спірний період часу не могла бути задоволена іншим правовим способом, окрім подання заявником скарги в порядку розділу VII ЦПК України, до чого обґрунтовано і вдався заявник.
Оскаржуючи ухвалу суду, заявник цілком влучно і відносно до даної справи, як віднаходить колегія суддів, використав усталену практику Європейського суду з прав людини (у справах «C.G. та інші проти Болгарії», «Олександр Волков проти України», «Кантоні проти Франції», «Вєренцов проти України») з приводу вимог щодо доступності і передбачуваності національного законодавства, з упередженням інтерпретаційних сумнівів в тлумаченні його положень, аби воно надавало людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів до відновлення прав цих людей. Такі висновки ЄСПЛ залишилась поза увагою суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги заявника щодо оскарження ним способу (механізму) розрахунку заборгованості (п. 1 і п. 2 прохальної частини скарги), а не її розміру, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи. У зв`язку з цим доводи скарги заявника в даній частині підлягають задоволенню в межах встановленого спірного періоду, за який значиться заборгованість зі сплати аліментів.
Разом з тим, як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 26 постанови № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами статті 74 Закону про виконавче провадження, відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (з наступними змінами) «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості.
Тож, колегія суддів вважає, що оскільки визначення заборгованості є компетенцією державного виконавця, унормованою Законом України «Про виконавче провадження», враховуючи межі заявлених ОСОБА_1 вимог, що стосуються спірного періоду платежів, де по квитанціям не містилась помітка «аліменти», то вимога заявника в п. 4 прохальної частини скарги щодо визнання відсутньою в нього заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого документу, виданого 21.12.2015р. у справі № 263/1707/15-ц, не є повноваженням суду, котрий в порядку розгляду скарги за правилами розділу VII ЦПК України вирішує питання правомірності дій державного виконавця зі вчиненого розрахунку заборгованості, а в порядку позовного провадження розв`язує позов про визначення розміру заборгованості по аліментам.
Тому в зазначеній частині вимог скарги слід відмовити, погодившись із обґрунтуванням в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
Враховуючи прийняття оскаржуваної рішення внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, таке рішення, з огляду на часткову обґрунтованість апеляційної скарги, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення скарги згідно вищенаведеного мотивування.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 березня 2019 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Чистової Ганни Олександрівни - задовольнити частково.
Визнати дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Чистової Г.О. в нарахуванні заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого документу, виданого 21.12.2015р. у справі № 263/1707/15-ц за період з травня 2017 року по листопад 2017 року включно, за травень 2018 року неправомірними.
Зобов`язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Чистову Г.О. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого документу, виданого 21.12.2015р. у справі № 263/1707/15-ц за період з травня 2017 року по листопад 2017 року включно, за травень 2018 року з урахуванням всіх наявних в матеріалах виконавчого провадження квитанцій про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_2 .
В задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 травня 2019 року.
Головуючий С.А.Попова
Судді В.М.Барков
В.П.Принцевська
