ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2019 р.
Справа № 2040/7597/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Шевцової Н.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018, суддя Чудних С.О., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 03.12.18 по справі № 2040/7597/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ"
до Котлярівської сільської ради
про визнання протиправним та нечинним рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ" (далі - ТОВ фірма "СТВ", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Котлярівської сільської ради (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та нечинним рішення ХХV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області від 04.07.2018 "Про встановлення ставок та пільг земельного податку на 2019 рік".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ" залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Котлярівська сільська рада надала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, вислухавши представника позивача, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 04 липня 2018 року на XXV сесії VII скликання Котлярівська сільська рада Харківського району Харківської області прийняла рішення "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік" із додатком №1 "Ставки земельного податку" та додатком №2 "Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, із сплати земельного податку".
Про оприлюднення рішення в засобах масової інформації та на дошках оголошень вказано у пункті 2 рішення.
Відповідно до пункту 5 даного рішення, останнє набирає чинності з 01.01.2019.
Не погоджуючись з рішенням ХХV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області від 04.07.2018 "Про встановлення ставок та пільг земельного податку на 2019 рік", позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи наявність належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та відповідність його вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави вважати його протиправним та скасовувати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до частини 2 статті 69 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України, об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пункту 4.3 статті 4 ПК України, податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Згідно пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Пунктами 10.1 та 10.2 статті 10 ПК України передбачено, до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження відповідача, як сільської ради, щодо встановлення місцевих податків і зборів у Податковому кодексі України визначені статтею 12.
Так, згідно із пунктом 12.3, підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно із підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 вказаного Кодексу у разі, якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Разом з тим, згідно із підпунктами 4.1.4, 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до підпунктів 7.1.1 - 7.1.8 пункту 7.1 статті 7 ПК України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Судом першої інстанції правомірно враховано, що приймаючи рішення про встановлення місцевих податків та зборів сільська рада, в обов'язковому порядку повинна враховувати обмеження, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду) та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 (в частині дотримання принципу стабільності: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки).
Згідно з пунктом 12.5 статті 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено - пункту 271.1 статті 271 ПК України.
При цьому, пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Як вбачається із аналізу норм Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України, для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2019 році, у тому числі плати за землю, таке рішення має бути прийнято до 01.07.2018 та оприлюднено місцевою радою до 15.07.2018.
Що стосується посилань апелянта на те, що згідно приписів статей 4 та 12 Податкового кодексу України, рішення повинні вноситися не пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, поряд із тим, що оскаржуване рішення прийнято в порушення цього строку, колегія суддів зауважує на таке.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішення ХХV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області "Про встановлення ставок та пільг земельного податку на 2019 рік" прийнято 04.07.2018.
Проте, виходячи з приписів чинного законодавства України, прийняття рішення із порушенням такого строку не є підставою для його скасування, а лише є підставою для застосування норм відповідного рішення не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Крім того, рішенням XX сесії VII скликання Котлярівської сільської ради від 06.12.2017 "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2018 рік" вбачаються аналогічні розміри ставок та пільги встановлені і на минулий рік.
Таким чином, прийняття Котлярівською сільською радою рішення не створило гірших умов для платників податків, в тому числі позивача.
Статтею 1 Протоколу першого Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Принцип стабільності у податкових правовідносинах є складовою частиною процедури запровадження змін до елементів податків і зборів, що впливає на податковий період, з якого застосовуватимуться відповідні зміни, однак, не впливає на право прийняття оскаржуваного рішення.
В Рішенні Конституційного суду України від 05.04.2001 у справі №1-16/2001 Конституційний Суд України вказав, що за Конституцією України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67); система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України (пункт 3 частини першої статті 85) як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75). Верховна Рада України шляхом прийняття відповідних законів повноважна вносити зміни і до названих вище декретів. До того ж, "ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування".
Стаття 12 Податкового кодексу України визначає повноваження, зокрема але виключно, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів, і її додержання, як і додержання інших норм податкового законодавства є важливою складовою при реалізації державної політики у сфері справляння податків і зборів і, відтак, навіть при наявності процедурних порушень законодавства при здійсненні повноважень щодо прийняття рішень щодо податків і зборів, ніяким чином не спростовує наявності такого обов'язку як сплата податків і зборів.
Обов'язок щодо сплати податків і зборів визначений Конституцією України у статті 67, Податковим кодексом України, зокрема статтею 36, та низкою нормативно-правових актів та за ухилення від належного виконання такого обов'язку передбачена відповідальність, що прямо узгоджується з принципом стабільності податкової системи та принципом верховенства права.
Належне виконання обов'язку зі сплати податків і зборів є складовою функціонування податкової системи та надходження коштів до бюджету Держави, яке здійснюється, в тому числі, і через органи місцевого самоврядування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваним рішенням Котлярівська сільська рада Харківського району Харківської області встановила ставки вже запровадженого з 2018 року податку, не змінивши їх розмір, що були встановлені рішенням XX сесії VII скликання Котлярівської сільської ради від 06.12.2017 "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2018 рік".
Що стосується посилань апелянта на те, що відповідачем своєчасно не доведено до відома населення та не оприлюднено проект рішення та порядку денного сесії ради, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.
Згідно із частиною 10 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
Під час розгляду справи встановлено, що розпорядженням сільського голови "Про скликання XXV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради" від 15.06.2018 № 34 скликано відповідну сесію із зазначенням часу та місця її проведення (а.с. 125).
Разом з розпорядженням про скликання сесії доводиться до відома депутатів та населення проект порядку денного, яким передбачається внести перелік питань на розгляд сесії сільської ради, а саме: проект рішення XXV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради "Про затвердження порядку денного двадцять п'ятої сесії сьомого скликання".
Зокрема, статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Законом України № 452/97-ВР від 15.07.1997, встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Згідно із частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, орган місцевого самоврядування є колегіальним органом, а формою його роботи є сесії, на яких за результатами розгляду питань сільською радою приймаються відповідні рішення.
У зв'язку з цим, питання, які передбачається винести на розгляд ради, вносяться у формі проекту рішення, як то передбачено статтею 16 Регламенту Котлярівської сільської ради, а саме пунктом 16.1 Регламенту Котлярівської сільської ради унормовано, що пропозиції до проекту порядку денного сесії ради вносяться головою ради, депутатами, постійними комісіями.
Частиною 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Відповідно до ч.3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно - правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом
З матеріалів справи вбачається, що у пункті 2 спірного рішення було передбачено можливість опублікування останнього в засобах масової інформації або в інший можливий спосіб.
Вищевказаний проект рішення було розроблено у відповідності до регламенту сільської ради та вимог чинного законодавства України та розміщено на інформаційному стенді у приміщенні Котлярівської сільської ради для забезпечення можливості ознайомлення з ним.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що при прийнятті рішення ХХV сесії VII скликання від 04.07.2018 відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому підстави для визнання протиправним та нечинним оскаржуваного рішення відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 по справі № 2040/7597/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя
В.В. Катунов
Судді
Н.В. Шевцова І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 08.05.19.
