ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
16 квітня 2019 року
м. Дніпро
справа № 0440/6297/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року (суддя Боженко Н. В.) за позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру № 1242 регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Територіального сервісного центру № 1242 регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив:
визнати реєстраційну дію « 502 – Скасування перереєстрації», здійснену уповноваженою особою Територіального сервісного центру № НОМЕР_1 МВС в Дніпропетровській області, стосовно автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «SONATA», державний знак НОМЕР_2, vin КМНЕС41СВВА264350, який на праві власності належить ОСОБА_2 07.07.2018 року – незаконною;
відновити запис щодо реєстрації (перереєстрації) автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «SONATA», державний знак НОМЕР_2, vin КМНЕС41СВВА264350 за ОСОБА_2;
внести відомості (реєстраційний запис) щодо обтяження автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «SONATA», державний знак НОМЕР_2, vin КМНЕС41СВВА264350 шляхом накладення заборони на відчуження у відповідності до записів державного реєстру обтяжень рухомого майна № 55977128 від 11.06.2018 року. (а. с. 127-131)
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що скасування перереєстрації автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «SONATA», державний знак НОМЕР_2, vin КМНЕС41СВВА264350 відбулось за заявкою ОСОБА_3 і на підставі вимоги начальника Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області - та без врахування того, що автомобіль в цей час перебував під забороною (обтяженням), що вбачається з витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 55977128. Крім того позивач зазначив, що без його письмової згоди, як (заставодержателя), здійснити реєстрацію (перереєстрацію) або скасування реєстрації транспортного засобу було не можливим. А тому, такі дії вчиненні з перевищенням меж повноважень, що визначені законодавчими актами, які врегульовують це питання..
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що відповідно до договору купівлі-продажу № 1242/2016/268631 транспортного засобу, останній вибув з володіння ОСОБА_3 та власником автомобіля станом на липень 2018 року є ОСОБА_2. Договір купівлі-продажу не визнаний судом недійсним, та не скасований, а відтак всі правові наслідки пов’язані з укладенням цього договору, в т. ч. у вигляді проведення реєстраційних дій, не можуть бути скасовані виключно з підстав наявності експертного висновку про невідповідність (не належність) підпису в ньому відчужувачу.
Отже, лише ОСОБА_2, як діючий власник автомобіля, мав право ініціювати проведення скасування реєстрації стосовно автомобіля «HYUNDAI» моделі «SONATA», державний знак НОМЕР_2, vin КМНЕС41СВВА264350, але не колишній власник, з володіння якого вибув автомобіль за договором, недійсність якого у визначеному чинним Цивільним кодексом України порядку не була доведена.
Проте, всупереч приписам норм ЦК України, ЗУ «Про дорожній рух», Порядку № 1388, Інструкції № 379, скасування реєстрації відбулось за заявкою ОСОБА_3 і на підставі вимоги начальника Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області, та без урахування того, що автомобіль в цей час перебував під забороною (обтяженням).
Під час реєстрації ТЗ у зв’язку з набуттям права власності на нього за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 заяв про викрадення транспортного засобу не було ні на час реєстрації, ні після цього.
Тобто, ОСОБА_3 усвідомлював характер вчиненого правочину, ОСОБА_2 правомірно й вільно володів ТЗ, та зі свого боку виконав всі процедури з перереєстрації ТЗ після набуття права власності на нього.
При цьому, жодного рішення суду про відновлення державної реєстрації не було додано до заяви та вимоги, немає його й у Єдиному державному реєстрі судових рішень. А посилання на саме лише встановлення експертизою факту невідповідності підпису ОСОБА_3 на довіреності для проведення перереєстрації, не змінює факту відчуження ним автомобіля та не доводить, що підроблення підпису на довіреності не відбувалось без активних дій ОСОБА_3, та навпаки є свідченням свідомого допущення ним введення в оману особи набувача транспортного засобу, оскільки правочин відбувся, майно вибуло із володіння ОСОБА_3, а наразі він заперечує про це, без оскарження правомірності правочину в судовому порядку.
На підставі договору застави від 11.06.2018 року, заставодавець – ОСОБА_2 передав на забезпечення виконання позичальником за договором позики б/н від 15.12.2016 року належний йому на праві приватної власності автомобіль марки «HYUNDAI» моделі «SONATA», державний знак НОМЕР_2, vin КМНЕС41СВВА264350.
З огляду на наявність приватного обтяження ТЗ на час скасування реєстрації, без письмової згоди позивача – ОСОБА_1, як заставодержателя, реєстрація (перереєстрація) або скасування реєстрації транспортного засобу є протиправною та незаконною.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Зазначає, що на 21.06.2018 до ТСЦ № 1242 надійшла вимога начальника Соборного ВП ДВП ГУНП Укроаїни в Дніпропетровській області про вжиття заходів щодо анулювання реєстрації автомобіля «HYUNDAI» моделі «SONATA», державний знак НОМЕР_2, vin КМНЕС41СВВА264350, власник ОСОБА_1, придбаний у представника ОСОБА_5 (попереднього власника даного автомобіля) за довіреністю серії НВІ № 993712 від 22.12.2016 (представник власника за довіреністю – ОСОБА_6 М.)
До зазначеної вимог було долучено висновок судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 05.02.2018 № 28/1.1/38 ОСОБА_7, складений в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2017 за № 142017040650004100 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів». Вказане кримінальне провадження порушено за заявою ОСОБА_4 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6, який, використовуючи завідомо підроблений документ – довіреність серії НВІ № 993712 від 22.12.2016 на право розпорядження майном заявника, вчинив незаконні дії з перереєстрації автомобіля останнього. У висновку зазначено, що підписи від імені ОСОБА_3 виконано не ОСОБА_3, а іншою особою.
07.07.2018 від ОСОБА_3 до ТСЦ № 1242 надійшла заява № 180105352 про скасування перереєстрації вищевказаного транспортного засобу.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем на виконання вимог абзацу третього пункту 40 Порядку № 1388 відповідачем 07.07.2018 року правомірно скасовано реєстрацію автомобіля.
Третя особа – ОСОБА_4 подала до суду пояснення на апеляційну скаргу, в якій описала обставини купівлі-продажу автомобіля «HYUNDAI» моделі «SONATA», державний знак НОМЕР_2, vin КМНЕС41СВВА264350, що відбулась між її колишнім чоловіком ОСОБА_3 та батьком дружини її брата ОСОБА_2
Просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі
Третя особа – ОСОБА_3 в письмових поясненнях на апеляційну скаргу вказує на те, що предметом розгляду даної адміністративної справи є оскарження дій суб’єкта владних повноважень – відповідача по справі, а саме вчинення реєстраційної дії по скасуванню перереєстрації транспортного засобу.
Однак, фактично, звертаючись з даним позовом до суду позивач намагається визнати за своїм батьком – ОСОБА_2 право власності на зазначений автомобіль і узаконення його неправомірних дій з незаконного утримання належного ОСОБА_3 майна.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
При цьому, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин оскільки відповідач, приймаючи рішення про скасування реєстрації права власності на транспортний засіб, не мав публічно-правових відносин з позивачем.
У даній справі позивач, оскаржуючи рішення Територіального сервісного центру № 1242, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю в нього права застави на транспортний засіб, та відсутності права власності на цей транспортний засіб у іншої особи.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про скасування державної реєстрації права на рухоме майно (право власності на автомобіль), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо скасування державної реєстрації права власності на рухоме майно за третьою особою є захистом прав особи на автомобіль від їх порушення іншою особою, яка вважає протиправним реєстрацію права власності щодо того ж самого рухомого майна.
Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права застави на автомобіль, та відсутністю права власності на цей же транспортний засіб попереднього власника, і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо відновлення свого права власності на рухоме майно.
Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстнції не врахував того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором між третіми особами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо права власності на спірний транспортний засіб, яке підлягає державній реєстрації.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про визнання реєстраційної дії незаконною, відновлення запису щодо реєстрації автомобіля має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав третьої особи на транспортний засіб іншою особою. Участь реєстратора (ТСЦ № 1242) в якості співвідповідача (якщо особа вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Також колегія суддів зазначає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням реєстратором (ТСЦ № 1242) вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог визнання реєстраційної дії незаконною, відновлення запису щодо реєстрації автомобіля, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про скасування реєстрації права власності на автомобіль безпосередньо пов'язане із захистом цивільного права у спорі щодо права власності на транспортний засіб.
Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають даний спір підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За приписами частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 319, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року – скасувати.
Провадження в адміністративній справі № 0440/6297/18 закрити.
Роз’яснити, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з 16.04.2019 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко
