ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2019 р.
Справа № 520/8929/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.
за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року, суддя Бідонько А.В., по справі № 520/8929/18
за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області третя особа Приватне підприємство "Дар'я"
про визнання незаконним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 19.06.2018 року №1237 "Про зняття з контролю РВ договору купівлі - продажу об'єкта приватизації".
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року закрито провадження у справі.
Роз'яснено, що даний спір належить розглядати за правилами господарського судочинства України.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 7, 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 1, 4, 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», ст.ст. 1, 2, 4, 19, 90, 170, 171, 173, 192, 238, 242 КАС України.
Приватне підприємство "Дар'я" (далі - третя особа) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник відповідача та представник третьої особи заперечували проти вимог апеляційної скарги, вважали ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З позовної заяви вбачається, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (продавець) та Приватним підприємством "Дар'я" (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 18.09.2015 року № 1324 (т. 1, а.с. 28-33).
Умовами договору купівлі-продажу передбачено, що продавець зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням умов договору (пункт 6.2 договору).
Харківською місцевою прокуратурою № 2 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області пред'явлено позов до ПП "Дар'я" та наступних власників майна про розірвання вказаного договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, повернення державного майна.
Після подання вказаного позову Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області прийнято рішення про зняття вказаного договору з контролю.
На підставі такого рішення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області прийнято наказ від 19.06.2018 року № 1237, яким знято з контролю вказаний договір купівлі-продажу.
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, вважаючи наказ протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Водночас, колегія суддів зазначає, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є дії відповідача із здійснення контролю за виконанням Приватним підприємством "Дар'я" умов договору купівлі-продажу від 18.09.2015 року №1324 об'єкту державної власності групи А - єдиного майнового комплексу колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства за адресою: 62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Вільна, 16.
Згідно із пунктами 2, 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Колегія суддів зазначає, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Так, адміністративні суди не є «судом, встановленим законом» для розгляду такої категорії справ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі № 914/2006/17.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини у даному випадку виникли з приводу реалізації повноважень власника щодо відчуження (приватизації) його майна та укладання відповідного договору, та не пов'язані з виконанням суб'єктом владних повноважень його владних управлінських функцій по відношенню інших учасників правовідносин з приватизації майна, з огляду на що публічно - правовий спір у даному випадку відсутній.
Вищенаведене спростовує доводи апелянта про необхідність розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права через неможливість, на його думку, прийняття рішення про закриття провадження у справі на стадії розгляду справи по суті, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки положеннями КАС України передбачено право суду на прийняття такого рішення на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження по справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 по справі № 520/8929/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя
І.М. Ральченко
Судді
В.В. Катунов Г.Є. Бершов
Постанова складена в повному обсязі 22.04.19.
