Єдиний державний реєстр судових рішень
н\п 2/490/3351/2018 Справа № 487/5835/17
Центральний районний суд м. Миколаєва
__________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
17 квітня 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенковій Н.П.,
при секретарі - Янкевич В.С.,
за відсутності сторін та їх представників.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив визнати протиправними дії військомату щодо зняття його, складом сім`ї (5 осіб), з квартирного обліку відповідно до протоколу житлової комісії від 03.05.2018 року №5, зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати протокол засідання житлової комісії від 03.05.2018 року №5 в частині зняття підполковника ОСОБА_1 , склад сім`ї (5 осіб), та зобов`язати поновити його, підполковника ОСОБА_1 , склад сім`ї (5 осіб), на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, в загальній черзі з 07.08.1997 року та першочерговій черзі як учасника бойових дій з 06.12.2007 року. Окрім того, просив звільнити його від сплати судового збору як учасника бойових дій.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що з 1992 року по 02.10.2017 року проходив військову службу в Збройних Силах України, під час проходження служби приймав безпосередню участь у бойових діях.
Станом на час звільнення з військової служби (02.10.2017 року), перебував на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житла, у Миколаївському обласному військовому комісаріаті, складом сім`ї 5 (п`ять) осіб, у загальній черзі з 07.08.1997 року та першочерговій як учасник бойових дій з 06.12.2007 року на отримання житла.
З 13.09.2017 року був виключений зі списку особового складу частини, у зв`язку з чим рішенням житлової комісії 03.05.2018 року його та членів сім`ї було знято з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням. Позивач вважає вказане рішення відповідача незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки посилання відповідача на п. 2.16 та п. 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ 30.11.2011 року за №737, відповідно до якого знімаються з обліку за місцем служби звільненні в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особам, які зараховані на квартирний облік після 01.01.2005 р., тоді як на облік він був взятий з 07.08.1997 року, а на час звільнення мав вислугу років 24 роки 1 місяць 11 днів у календарному обчисленні та пільгові 24 роки 7 місяців 09 днів у загальному обчисленні для призначення пенсії.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 відкрито провадження по цивільній справі.
16.11.2018 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджуються з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні, при цьому посилаються на те, що позивача та членів його сім`ї правомірно, на підставі п.2.18 Інструкції «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», виключено з загальної та першочергової черги осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у зв`язку зі звільненням з військової служби.
Ухвалою суду від 27.11.2018 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
Позивач просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності та заперечувала проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст.223ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно ч. 1 ст.4 та ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 2Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року за № 475/97-ВР передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
Частинами 3, 4 ст.12ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За змістом ч. 1, 4 ст.82ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, з 01.08.1992 року по 02.10.2017 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України.
Під час проходження військової служби позивач безпосередньо приймав участь у бойових діях за що отримав статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 видане 04.07.2017 року)
ОСОБА_1 знаходиться у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого має доньку ОСОБА_3 , 2002 року народження та сина ОСОБА_4 , 2007 року народження.
ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житла, у загальній черзі з 07.08.1997 року та першочерговій з 06.12.2007 року на отримання житла.
Відповідно протоколу житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2018 року № 5, ОСОБА_1 складом сім`ї 5 (п`ять) осіб, було знято з квартирного обліку згідно пунктів 2.16, 2.18 наказу Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 року зі змінами.
Наказом № 176 т.в.о. військового комісара Миколаївського обласного військового комісаріату від 02.10.2017 року відповідно до частини шостоїстатті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту), був виключений зі списків особового складу військового комісаріату та знятий зі всіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до Заводського районного військового комісаріату міста Миколаєва.
Відповідно ч. 1 ст.2Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 1ст.12Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексомУкраїнської РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла (ч. 9ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, і зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 37 ЖК України, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та залишили роботу на підприємствах, в установах та організаціях у зв`язку з виходом на пенсію беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з працюючими на цих підприємствах, в установах, організаціях громадянами.
Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, згідно ст.38ЖК України встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
Відповідно ч. 1ст.40ЖК України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 2, 4, 5 ст. 40 вказаного Кодексу, громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Зняття зоблікупотребуючих поліпшенняжитловихумов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік. Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.
Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофрадивід 11 грудня 1984 р. № 470 були затверджені Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР. Згідно п.10 цих Правил, громадяни, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв`язку з виходом на пенсію, беруться на облік нарівні з робітниками і службовцями даного підприємства, установи, організації.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006р. було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей ( п.1 Порядку).
Згідно п.3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Крім того, даний Порядок передбачає і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1)поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством ( п. 30).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених п.30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006р.
Крім того, на час взяття позивача, ОСОБА_1 , на квартирний облік порядок взяття на облік та отримання житла визначався Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України, затвердженим наказом Міністра Оборони України № 20 від 03.02.1995р. Пунктом 13 вказаного Положення передбачалося, що військовослужбовці перебувають наквартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті:
поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.
Тобто, даний нормативний акт також не передбачав можливість зняття з квартирного обліку з підстав звільненням в запас у зв`язку із закінченням строку контракту.
Наказ Міністра Оборони України № 20 від 03.02.1995р. втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони № 577 від 06.10.2006р., яким була затверджена Інструкція про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень.
Проте п.1.4 даної Інструкції передбачалося, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання, а військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Наказ Міністра Оборони України № 577 від 06.10.2006 р. втратив чинність на підставі Наказу Міністерства Оборони № 737 від 30.11.2011р., яким була затверджена Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка також передбачає, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання, а військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до 1 січня 2005 року (набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку - без врахування вислуги на військовій службі ( п. 1.4).
В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року за № 1-рп/99зазначено, зокрема, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Окрім того, встановлено, що Порядок забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями визначено Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737(далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2.18 Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів МОУ жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 2.16. Інструкції передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.
Таким чином, встановлено, що п. 2.16 Інструкції не передбачено такої підстави залишення на квартирному обліку у військові частині як у разі звільнення в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, так само, як і не передбачено п. 2.18 Інструкції зняття з квартирного обліку у разі звільнення в запас у зв`язку із закінченням строку контракту.
Статтею 3 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», держава гарантує кожному ветерану військової служби, серед іншого, реалізації цільових програм поліпшення житлових умов.
В п. 7 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, гарантує ветеранам військової служби першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Тобто, для того, щоб позивач міг реалізувати своє гарантоване право на отримання від МО України постійного житла на підставі Закону України"Просоціальний іправовий захиствійськовослужбовців тачленів їхсімей" він має перебувати на квартирному обліку.
Статтею 48 Конституції України, гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Крім того, Конвенції про захист прав людини і основоположних та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України. Конвенція ратифікована на підставі Закону України№ 475/97-ВРвід 17липня 1997року та набула чинності для України з 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(далі по тексту - ЄСПЛ) передбачено застосування судами ОСОБА_5 та практики ЄСПЛ як джерела права, астаття 18 цього Законувизначає порядок посилання на ОСОБА_5 та практику Суду.
Відповідно ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
В рішеннях по справах «Полторацький проти України» та «Михайлюк та Петров проти України» ЄСПЛ нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права. Принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи основоположні свободи.
Таким чином,враховуючи те, що на час звільнення у запас ОСОБА_1 мав стаж військової служби понад 20 років, та був зарахований на квартирний облік до 1 січня 2005 року, є учасником бойових дій, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для зняття його з квартирного обліку відповідно до п. 2.16, 2.18 Інструкції, а тому рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2018 року, оформлене протоколом №5 є незаконним та відповідно таким, що підлягає скасуванню.
Посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку в зв`язку з тим, що його було звільнено в запас на підставі пункту «а» ч. 6ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а не з підстав, вказаних в п. 2.16 Інструкції, та він не мав права перебувати на квартирному обліку у Миколаївському обласному військовому комісаріаті, судом оцінюються критично, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищевикладеними положення житлового законодавства.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Частинами 1, 2 ст.141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено у повному обсязі, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 судовий збір не сплачувався відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, як такий, що має статус учасника бойових дій.
На підставі викладеного та керуючисьст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.19,47,55 Конституції України,ст. ст.37,40 ЖК УРСР, ст. 6 СК України,ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 265, 354 ЦПК України, Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від 03 серпня 2006 року за №1081, Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, ст.1,4 Закон України «Про судовий збір»ст.ст.141,265,354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов-задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №5 від 03.05.2018 року, про зняття ОСОБА_1 та членів його сім`ї, складом п`ять осіб, з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м. Миколаєві.
Зобов`язати Миколаївський обласний військовий комісаріат поновити ОСОБА_1 та членів його сім`ї, складом п`ять осіб, на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м. Миколаєві в загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку станом на 03.05.2018 року зі збереженням часу перебування на обліку - з 07.08.1997 року, та в пільговій першочерговій черзі з 06.12.2007 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 08299180.
Повний текст рішення виготовлений 17.04.2019 року.
Суддя Н.П. ЧЕРЕНКОВА
