ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/3115/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
за участю секретаря: Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту - 10.12.2018) у справі за адміністративним позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа: Підприємство «Миротворець» Білоцерківської громадської організації «Громадська єдність» про скасування розпорядження,-
В С Т А Н О В И Л А:
Міністерство екології та природних ресурсів України звернулось з позовом до Державної регуляторної служби України про скасування розпорядження № 13 від 27.01.2017 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, видане за результатами скарги Підприємства «Миротворець» Білоцерківської міської громадської організації «Громадська єдність» від 28.11.2016.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване розпорядження, прийняте з порушенням Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з провадження з небезпечними заходами, затверджених постановою КМ України № 466 від 13.07.2016 та Положення про Державну регуляторну службу, затвердженого Постановою КМ України № 724 від 24.12.2014.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2018 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову Міністерства екології та природних ресурсів України відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що Мінприроди на офіційну електронну адресу Державної регуляторної служби України електронною поштою 05.12.2016 надіслано запитувані документи, таким чином строк розгляду апеляції мав становити до 15.12.2016, однак судом першої інстанції даним доводам правової оцінки не надано взагалі.
Мінприроди відповідачу надіслано документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу про анулювання ліцензії, однак судом першої інстанції у цій частині обставини справи з'ясовано не повно, так як відповідачем не спростовано факту їх отримання та не вказано перелік документів, не поданих позивачем для розгляду скарги.
Апелянт наполягає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявності недостовірних даних у документах - є хибним. Судом першої інстанції надано невірну оцінку питанню щодо визначення норми, яка окреслює межі повноважень Експертно-апеляційної ради, натомість застосовано загальні норми Положення про державну регуляторну службу України в цілому.
У зв'язку з тим, що розпорядження відповідача не містить детального обгрунтовання порушень, допущених органом ліцензування під час проведення перевірки, натомість у ньому зазначені лише формальні порушення, останнє фактичне нівелює право Мінприроди щодо реагування на порушення, виявлені у діяльності третьої особи, які стали підставою для анулювання ліценції.
На думку апелянта, висновок суду, що Державною регуляторною службою України не порушено права та охоронюваних законом інтересів Мінприроди у зв'язку з виданням розпорядження № 10, оскільки останнім не скасовано свій наказ, а лише зобов'язано позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері ліцензування не відповідають дійсності, оскільки оскаржуване розпорядження фактично зобов'язує міністерство скасувати свій же наказ.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу апелянтом не доведено не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а оскаржуване рішення суду є законним та таким, що винесене у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню та із встановленням фактичних обставин справи і правильній оцінці доказів.
У судове засідання суду апеляційної інстанції з'явились представники позивача та відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За матеріалами справи 11.11.2016 наказом Міністерства екології та природних ресурсів України (п.п. 1.1 пункту 1) № 422 «Про видачу, переоформлення, відмову у видачі та анулювання ліцензій» на підставі пункту 7 частини другої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами Підприємству «Миротворець» (в наказі помилково зазначено частини сьомової п. 2 ) (а.с. 15).
29.11.2016 Підприємством «Миротворець» Білоцерківської міської громадської організації «Громадська єдність» Голові експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України подано скаргу на рішення Міністерства екології та природних ресурсів України щодо анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з провадження з небезпечними відходами, наказ про анулювання № 422 від 11.11.2016 (п. 1.1 ), ліцензія серії АГ № 581908 від 23.12.2011 (а.с. 56-58).
Скарга мотивована тим, що наказ про анулювання ліцензії був прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства у сфері ліцензування та контролю з наступних підстав: в акті перевірки вказано наступні недоліки:
- не надано відомостей до Мінприроди: підприємством були надані відомості, згідно переліку, які вказані в ліцензійних умовах 12.09.2016 (через канцелярію міністерства екології та природних ресурсів України, на що є підпис про прийняття документів головного спеціалісту відділу;
- на момент перевірки господарська діяльність не здійснювалась: в зв'язку з тим, що підприємством проводиться господарська діяльність на об'єктах Міністерства оборони України, розпорядженням Міністра оборони України № 8459/с від 16.05.2014 природовідновлювальні роботи були тимчасово призупинені, про що неодноразово було повідомлено Міністерство екології та природних ресурсів України;
- відсутній автономний зливо відвід: в ст. 16 ліцензійних умов визначено: що майданчики для тимчасового зберігання відходів повинні бути покриті неруйнівним та непроникним для небезпечних відходів матеріалом з автономним зливовідводом. Автономний зливо відвід в складському приміщенні обладнаний, при проведенні перевірки питання щодо його наявності не виникало;
- відсутня припливна витяжна вентиляція: припливна витяжна вентиляція складу є природна, що забезпечує вентиляцію складу, на що є висновок санітарно-епідеміологічної експертизи;
- відсутня промаркована тара з чітким позначенням виду відходів та їх класу небезпеки: так як діяльність підприємства тимчасово не проводиться, на момент перевірки в складі були відсутні небезпечні відходи, тому на тарі (металеві бочки та пластикові куби) вид відходів не позначався;
- відсутня частина обладнання: частина обладнання, про відсутність якої вказано в акті знаходилась на території, яке планувалось для здійснення операцій обробки відходів, про яке було заявлено в документах, що подавались 12.09.2016, яке пропонувалось перевірити, на що скаржнику було відмовлено складом комісії;
- немає дозволу на викиди: згідно з Законом України «Про охорону атмосферного повітря» дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються на стаціонарні джерела, які на підприємстві відсутні, дозвіл на здійснення господарської діяльності від місцевих органів влади;
- немає дозволу на спеціальне водокористування: дозвіл на спеціальне водокористування отримують фізичні та юридичні особи, які є первинними водокористувачами (які здійснюють самостійний забір води з підземних або поверхневих джерел води), орендарями водних об'єктів, а також ті, хто здійснює скидання забруднюючих речовин із зворотними водами у водні об'єкти, зобов'язані отримати дозвіл на спецводокористування. Підприємство забір води не здійснює взагалі. На території джерела води;
- немає дозволу на роботи підвищеної небезпеки: при перевірці були представлені документи, що склад підприємства не відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки. На обладнання, яке мається на підприємстві дозволи не потрібні;
- представлений старий штатний розпис підприємства. Штатний розпис підприємства з 04.01.2012 не змінювався і є дійсним;
- немає документів підтверджуючих право власності на обладнання. Для підтвердження права власності на матеріально-технічну базу була надана виписка з балансової відомості підприємства;
- немає технологічного регламенту. Технологічний регламент підприємства розробляється у випадку проведення операцій, які змінюють фізичні та хімічні властивості відходів. Такі операції підприємством не проводяться, на підприємстві мається постійно діючий регламент цеху;
- немає приміщення для персоналу: приміщення для персоналу є в наявності.
За результатом розгляду скарги Підприємства «Миротворець» від 28.11.2016 щодо прийняття наказу Мінприроди № 422 від 11.11.2016 в частині анулювання ліцензії, на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС № 4.5 від 26.01.2017 (протокол № 01-17) встановлено порушення органом ліцензування вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а саме: - абзацу 3 частини чотирнадцятої статті 19: не складання органом ліцензування акту про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, як окремого документу; - пункту 7 частини другої, частини третьої статті 16: органом ліцензування неправомірно та необґрунтовано застосовано підставу для анулювання ліцензії, оскільки в акті перевірки не зазначено детальних фактів, їх обґрунтування, з посиланням на порушення вимог законодавства щодо виявлення недостовірних даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, на момент подання суб'єктом господарювання заяви про отримання ліцензії (не є виявленням недостовірних даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, зазначення у акті перевірки про неподання відомостей щодо приведення діяльності підприємства у відповідність до вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №466, та зазначення порушення вимог вказаних Ліцензійних умов); - частини шостої статті 16: щодо оформлення рішення про анулювання ліцензії: в наказі Мінприроди від 11 листопада 2016 року №422 не вказано: реквізити рішення про видачу ліцензії; вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія; підстави анулювання ліцензії (зазначено лише пункт 7 частини другої статті 16, але не вказано підставу: акт про виявлення недостовірних даних, у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії з реквізитами); вимог абзаців 2, 6 частини другої статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині обов'язку органу контролю повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль), у межах повноважень, передбачених законом та ознайомлення керівника суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноважену ним особу (фізичну особу-підприємця або уповноважену ним особу) з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом.
З урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС від 26 січня 2017 року №4.5, відповідачем прийнято розпорядження № 13 від 27.01.2017 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування», яким зобов'язано Мінприроди усунути порушення вимог законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», скасувавши наказ № 422 від 11.11.2016 в частині анулювання ліцензії Підприємства «Миротворець» серії АГ №581908 від 23.12.2011 на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.
Вважаючи вищевказане розпорядження Державної регуляторної служби України протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Закон України № 222-VIII від 02.03.2015 (далі - Закон № 222-VIII) «Про ліцензування видів господарської діяльності» регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 724 від 24.12.2014 (далі - Положення), Державна регуляторна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.
Державна регуляторна служба України є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
У пункті 3 Положення визначено, що на Державну регуляторну службу України покладається ряд основних завдань, одним з яких є реалізація державної регуляторної політики, політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
Згідно зі ст. 4 Закону № 222-VIII спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, зокрема, здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування; утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII державна політика у сфері ліцензування ґрунтується, зокрема, на принципі дотримання законності шляхом того, що зокрема, повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування та порядок набрання чинності рішеннями органу ліцензування поширюються на сферу ліцензування всіх видів господарської діяльності, визначаються виключно цим Законом і не можуть бути обмежені іншими законами.
Положеннями частини першої статті 5 Закону № 222-VIII встановлено, що Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Регламент Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України № 783/40 від 14.07.2015.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 222-VIII склад Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування формується за пропозиціями громадських організацій, суб'єктів господарювання та їх об'єднань, посадових осіб органів ліцензування та наукових установ і затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Закону № 222-VIII спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, зокрема, видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування та відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.
У абзаці 2 частини одинадцятої статті 5 Закону № 222-VIII встановлено, що рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатом, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
З урахуванням викладеного, Державна регуляторна служба України, як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, зобов'язана розглянути рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатом та прийняти відповідне рішення, зокрема у вигляді розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Колегія суддів вражає необґрунтованими доводи апелянта про прийняття оскаржуваного розпорядження з порушенням встановленого законодавством строку розгляду апеляції, оскільки позивачем не було надано доказів направлення відповідачу документів стосовно оскаржуваного рішення.
Так , відповідно до частини шостої Закону № 222-VIII формою роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є засідання, що проводяться за потреби, але не рідше одного разу на місяць, та є правомочними за присутності не менше, ніж половини членів Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.
Згідно з частинами восьмою - дев'ятою ст. 5 Закону № 222-VIII апеляції розглядаються на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дня одержання від органу ліцензування запитуваних документів стосовно оскаржуваного рішення.
Ліцензія , стосовно якої орган ліцензування прийняв рішення про анулювання і щодо якої Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування розглядається апеляція на рішення органу ліцензування, є чинною до дня прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Орган ліцензування зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня одержання запиту подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування завірені ним запитувані копії (фотокопії) документів, що стосуються оскаржуваного рішення.
У разі неподання органом ліцензування запитуваних документів у встановлений строк Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування розглядає апеляцію по суті або може відкласти розгляд цієї апеляції з обґрунтуванням причин відкладення розгляду такої справи.
Позивач стверджує, що направив документи стосовно оскаржуваного рішення відповідачу електронною поштою 05.12.2016, однак відповідач зазначає про неотримання таких документів від позивача у належному та повному обсязі в тому числі і на електронну пошту, крім того, відповідно до частини 9 статті 5 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» подання завірених копій означає подання їх у паперовій формі.
У судовому засідання суду апеляційної інстанції відповідач пояснив, що станом на 26.01.2017 на адресу ДРС запитувані документи від Мінприроди не надходили, крім того, апелянт своїм листом № 5/3-7/11191-16 звернувся до ДРС із проханням про перенесення терміну розгляду відповідних скарг.
Колегією суддів встановлено, що на запит спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування (лист ДРС № 7279/0/20-16 від 01.12.2016) позивач у встановлений Законом строк запитувані документи не надав, оскільки в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем ДРС завірених ним копій (фотокопій) документів, що стосуються оскаржуваного рішення.
Отже , за відсутності будь-яких доказів подання позивачем завірених ним копій (фотокопій) документів, що стосуються оскаржуваного рішення, є недоведеним факт порушення строків розгляду апеляції Підприємства «Миротворець» Білоцерківської міської громадської організації» «Громадська єдність» б/н від 28.11.2016, встановлених частиною восьмою ст. 5 Закону № 222-VIII.
Посилання апелянта у судовому засіданні суду апеляційної інстанції - 11.04.2019 на необґрунтоване витребовування в останнього ліцензійної справи не може братися колегією суддів до уваги, адже норми чинного законодавства не містять чіткого переліку документів, які має право витребовувати Державна регуляторна служба України під час розгляду апеляційної скарги на рішення органу ліцензування. Крім того, представником позивача не доведено факту витребовування у позивача саме ліцензійної справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду докази, які б давали змогу встановити, що апеляція Підприємства «Миротворець» розглядалась на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у строк, що перевищував десять календарних днів з дня одержання від органу ліцензування запитуваних документів стосовного оскаржуваного рішення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надходження до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування документів від Мінприроди. Відповідач, в свою чергу наполягає на тому, що у встановленому порядку запитувані документи від позивача не отримував.
Щодо виявлених Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування порушень, варто зазначити наступне.
Наказом Мінприроди № 422 від 11.11.2016 «Про видачу, переоформлення, відмову у видачі та анулювання ліцензій» анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами Підприємством «Миротворець» Білоцерківської міської громадської організації «Громадська єдність», на підставі пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 222-VIII .
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 222-VIII підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.
Однак , в матеріалах справи відсутній акт про виявлення недостовірних даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, як окремий документ, що вбачається зі змісту оскаржуваного розпорядження, а також не доведено належними та допустимими доказами представником позивача у судових засіданнях суду апеляційної інстанції наявності такого акту. Посилання апелянта на те, що 04.11.2016 складено акт № 20/16-1 саме про виявлення недостовірних даних у документах, що подавались третьою особою для отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки докази направлення такого акту на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, відповідач наголошує на тому, що такого акту не отримував. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у акті Мінприроди № 20/16 від 04.11.2016 планової перевірки зазначено про те, що даний акт є актом про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.
Зокрема , в акті планової перевірки № 20/16 від 04.11.2016 відповідач дійшов висновку про виявлення порушення вимог Ліцензійних умов та факт невідповідності заявленої матеріально-технічної бази до наявної, на підставі встановлених порушень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 446 від 13.07.2016 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами», частин 2, 10 пункту 6, частин 1, 8, 10 пункту 11, частини 1 пункту 12, пункту 13, частин 1, 2, 8 пункту 16 Ліцензійних умов, однак як правомірно встановлено судом першої інстанції позивачем не зазначено детальних фактів, їх обґрунтування, з посиланням на порушення вимог законодавства щодо виявлення недостовірних даних у документах, поданих Підприємством «Миротворець» разом із заявою про отримання ліцензії.
Зазначення в акті перевірки про неподання відомостей щодо приведення діяльності підприємства у відповідність до вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених Постановою КМ України № 466 від 13.07.2016 та зазначення про порушення вказаних Ліцензійних умов, не є виявленням недостовірних даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.
Крім того, недостовірність таких даних має бути наявна на момент подання документів як розбіжність між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб'єкта господарювання. Зважаючи на те, що ліцензію на операції у сфері поводження з небезпечними відходами серії АГ № 581908 Підприємством «Миротворець» отримано 23.11.2011, позивач має доведести, що така розбіжність мала місце саме на момент подання документів із заявою про отримання ліцензії.
Згідно з частинами п'ятнадцятою - шістнадцятою статті 19 Закону № 222-VIII розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі складення за результатом проведення перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається.
Ліцензіат , який одержав розпорядження про усунення порушень вимог ліцензійних умов, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення зазначених у такому акті порушень.
За встановлених обставин, підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» може бути акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, або акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов.
У зв'язку з відсутністю акту про виявлення недостовірних даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, як окремого документу, який є підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії, та з підстав відсутності доказів на підтвердження факту виявлених недостовірних даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, колегія суддів вважає, що представником апелянта не доведено правомірність анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами Підприємства «Миротворець» на підставі п. 7 частини другої ст. 16 Закону № 222-VIII та прийняття наказу № 422 від 11.11.2016.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що спірне розпорядження прийнято на підставі, в межах та у спосіб, визначений Законом № 222-VIII.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскаржуване розпорядження не порушує права та охоронюваних законом інтереси позивача, оскільки лише зобов'язує позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері ліцензування та не скасовує наказ Мінприроди № 422 від 11.11.2016 «Про видачу, переоформлення, відмову у видачі та анулювання ліцензій».
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого адміністративного суду України № К/800/50463/14, № К/800/52405/14 від 20.01.2015.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 15.04.2019.
Головуючий-суддя:
А.Ю. Кучма
Судді:
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна
