ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 р.

Справа № 816/1375/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Тацій Л.В.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 03.12.18 року по справі № 816/1375/18

за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1

до ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо не оформлення паспорту громадянина України неповнолітньому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у формі паспортної книжечки;

зобов'язати ОСОБА_3 районний відділ у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у паперовому вигляді у формі паспортної книжечки.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказане судове рішення є незаконним та необґрунтованим, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від відповідачів до суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони зазначають, що проти вимог апеляційної скарги заперечують з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Вказують, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у даній справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Полтавського окружного адміністративного суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на дату розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 виповнилось 18 років, у зв'язку з чим ним укладено договір із адвокатом ОСОБА_4 на представництво інтересів у суді.

Представник позивача, ОСОБА_1 в судовому засіданні взяла участь в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, просила її задовольнити.

Представники відповідачів взяли участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення апеляційної скарги заперечували, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 засобами поштового зв'язку надіслано на ім'я начальника ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області заяву від 18.10.2017 про видачу бланку паспорта громадянина України ОСОБА_1 виключно у вигляді паспортної книжечки, яка була повернута до адресатам поштовою організацією з відміткою 24.10.2017 "за місцем обслуговування" (а.с. 12-13).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслано до ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області заяву від 24.01.2018 (вх. №444 від 07.02.2018) про оформлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, кімната 205, м. Полтава, паспортного документу у формі книжечки. У вказаній заяві заявники просили у передбачений законодавством термін надати письмову відповідь, направивши її на адресу, вказану у заяві. До вказаної заяви було додано: дві фотокартки розміром 35х45 мм, заяву про видачу паспорта (додаток 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України), ксерокопію свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с. 78-81).

ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 03.03.2018 №48/2294 (а.с. 15, 75-77) заявникам надано відповідь на їх заяву від 24.01.2018. Роз'яснено, що Законом України №5492-VІ від 20.11.2012 "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування (абз. 3 ч. 1 ст. 4 Закону). Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону). Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безкоґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Вважаючи протиправною бездіяльність ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо не оформлення паспорту громадянина України неповнолітньому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у формі паспортної книжечки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Відповідно до статті 3 Закону № 987-XII кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №987-XII громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов’язків. Заміна виконання одного обов’язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з частинами другою, десятою статті 5 Закону № 987-XII церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов’язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина; громадянство, правосуб’єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року № 2235-III (далі ОСОБА_6 № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III, постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI (надалі ОСОБА_6 № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI, уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Отже, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Вказаним Законом не передбачено визначення поняття "документ", і разом з цим в силу положень ст.21 цього Закону визначено, що паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Управління Державної міграційної служби в Полтавській області у своєму листі на звернення позивача зобов'язане було вказати одну з вище перерахованих підстав для відмови у оформленні паспорта у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області своїм листом від 03.03.2018 лише повідомили заявнику про те, що паспорт громадянина України по досягненню відповідного віку видається у формі картки.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про наявність протиправної бездіяльності Управління Державної міграційної служби в Полтавській області та ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо не оформлення паспорту громадянина України ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки.

Відтак, зважаючи на те, що відповідачами не наведено жодних зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, з урахуванням ст.16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачами не допущено бездіяльність щодо не оформлення ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

Тому, не вбачається відсутності у відповідачів можливості видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачі своїми діями щодо не оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки порушують її особисті права, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року).

Беручи до уваги суб’єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо релігійних переконань заявників та відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство (як-от Положення про паспорт) дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач), а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні ОСОБА_7 Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

Зважаючи на положення статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) правові висновки ОСОБА_7 Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року у згаданій зразковій справі, є обов’язковим для судів при ухваленні рішень у типових справах.

За правилами статті 291 КАС суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справ під час ухвалення рішення у типовій справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що в рішенні ОСОБА_7 Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 зазначено право будь якого громадянина надавати чи не надавати згоду на відповідну обробку персональних даних, тому наявність чи відсутність релігійних переконань, в даній справі, не потребує доведення, оскільки первинною є саме наявність чи відсутність згоди на відповідну обробку персональних даних.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір по суті, ОСОБА_7 Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку ОСОБА_7 Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом”), не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

При вирішенні спору ОСОБА_7 Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи ОСОБА_6 України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

ОСОБА_7 Верховного Суду звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Крім того, ОСОБА_7 Верховного Суду зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Як зазначено в постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Аналізуючи вищенаведене, відповідачі своїми діями прямо порушують права позивача, передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, оскільки неоформлення його паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через її релігійні переконання, які не призводять до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямовані проти цих людей чи держави, обмежує його права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням правового висновку ОСОБА_7 Верховного Суду у справі № 806/3265/17, колегія суддів приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити і для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати ОСОБА_3 районний відділ у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у паперовому вигляді у формі паспортної книжечки

Суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження відповідачів про те, що ними не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки, а заява була розглянута як звернення у межах строку визначеного ЗУ “Про звернення громадян” та надано позивачу письмову відповідь на його заяву з відповідними роз'ясненнями щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України.

Так дійсно такі роз’яснення наявні, але визначено у відповіді, що при наданні вказаних документів видаються паспорти лише у формі ІD-картки, що обґрунтовано розцінене позивачем як відмова у оформленні і видачі паспорту у формі паспортної книжечки.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що позивач фактично оскаржує протиправну бездіяльність Управління Державної міграційної служби в Полтавській області та ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, яке повинно було вчинити відповідні дії для надання можливості ОСОБА_1 отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, при його первинному зверненні.

Щодо доводів Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області стосовно того, що ОСОБА_1 з заявою передбаченою Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 р. чи Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України № 320 від 13.04.2012р. не звертався, додатки передбачені вищезазначеними Порядками до заяви не додавав, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно відповіді на звернення ОСОБА_1, відповідачем розглянуто саме заяву щодо оформлення паспорта громадянина України.

Як вже було зазначено вище, жодних зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів відповідь не містить.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в ОСОБА_3 від 03.03.2018 № 48/2294 ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області відсутні посилання на те, що заява ОСОБА_1 про видачу паспорта громадянина України була розглянута в порядку передбаченому Законом України "Про звернення громадян".

Щодо посилань відповідачів на те, що видача паспорта у формі книжечки вже не є можливою, колегія суддів зазначає наступне.

В силу прямої дії ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

При цьому, як передбачено у ст.35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Вказане повністю кореспондується із ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, якою передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначено вище, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

Отже, відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (п.125 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.07.2014 року по справі "S.A.S. проти Франції" (заява № 43835/11).

Тобто, відмова у видачі паспорта у формі книжечки ОСОБА_1, не оформлення такого паспорту, прямо порушує його права, передбачені ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не оформлення їй паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через її релігійні переконання, які не призводять до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямовані проти цих людей чи держави, обмежує її права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 р., оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта визначені документи, які необхідні для оформлення паспорту, зокрема, до заяви подаються свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи; документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто та ін.

При цьому необхідно врахувати, що відповідно до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України № 320 від 13.04.2012р., який втратив чинність, щодо видачі паспорту у вигляді паспортної книжечки необхідно подати: заяву про видачу паспорта; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (фотокартки, що подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива, із зображенням обличчя виключно анфас, без головного убору, виготовленими на тонкому білому або кольоровому фотопапері без кутика; для громадян, які постійно носять окуляри, обов'язкове фотографування в окулярах); платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або копію документа про звільнення від сплати державного мита; довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках - інші документи, визначені статтею 5 Закону України “Про громадянство України” (за необхідності). Оригінали документів повертаються особі після прийняття заяви до розгляду.

Таким чином умовою для оформлення і видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки (на паперових носіях) позивачу є подання відповідних документів та при їх наявності відповідач зобов’язаний оформити та видати паспорт у вигляді паспортної книжечки з одночасною здачею паспорту у вигляді ID- картки, оскільки законодавством України не передбачена можливість мати два паспорта громадянина України у вигляді книжечки та ID- картки.

При цьому колегія суддів зазначає, що Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Постановою Верховною Ради України Про затвердження положень про паспорт громадянина України, Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 р., Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України № 320 від 13.04.2012р., який втратив чинність, визначено порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення документів.

Щодо зобов'язання саме ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області вчинити вчинити певні дії та оформити і видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 10 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства “Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів”.

В даному випадку ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу паспорта безпосередньо до територіального підрозділу Управління Державної міграційної служби в Полтавській області до ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, що не заперечується сторонами. Таким чином, ці дії повинні бути вчинені саме ОСОБА_3 районним відділом у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області.

Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга є обґрунтованою, її доводи знайшли підтвердження під час судового розгляду, спростовують висновки суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року по справі № 816/1375/18 - скасувати.

Прийняти рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо не оформлення паспорту громадянина України неповнолітньому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у формі паспортної книжечки.

Зобов'язати ОСОБА_3 районний відділ у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у паперовому вигляді у формі паспортної книжечки.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

ОСОБА_8

Судді

ОСОБА_9 ОСОБА_6

Повний текст постанови складено 16.04.2019 року