УХВАЛА

iменем України

Справа № 330/414/18

2-п/330/3/2019

"11" квітня 2019 р. смт. Якимівка

Якимівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді - Нестеренко Т.В.

при секретарі - Корнієнко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 2/330/28/2018 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд,

ВСТАНОВИВ :

Заочним рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2018 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі.

Заявник звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що Якимівським районним судом Запорізької області розглянуто справу № 330/414/18 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, по якій 04 червня 2018 р. ухвалено заочне рішення. З чим він категорично не погоджується з наступних підстав: 04 червня 2018 року Якимівським районним судом Запорізької області було винесено заочне рішення по цивільній справі № 330/414/18, провадження № 2/330/280/2018, за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким вирішено:позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.Стягнути з ОСОБА_1, паспорт серії СЮ № 078473, виданий Якимівським РВ УМВС України в Запорізькій області 13.01.2008 року, зареєстрований за адресою: Центральна (Калініна), 48 а Якимівського району Запорізької області, на даний час мешкає в с. Мала Тернівка Якимівського району Запорізької області на користь ОСОБА_2" (р/р 29092829003111, МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.02.2011 року у розмірі 14523 (чотирнадцять тисяч п’ятсот двадцять три) гривень 67 копійок.Стягнути з ОСОБА_1, паспорт серії СЮ № 078473, виданий Якимівським РВ УМВС України в Запорізькій області 13.01.2008 року, зареєстрований за адресою: Центральна ( Калініна), 48 а Якимівського району Запорізької області, на даний час мешкає в с. Мала Тернівка Якимівського району Запорізької області на користь ОСОБА_2" (р/р 29092829003111, МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1762 гривень 00 копійок.Вказане заочне рішення підлягає перегляду з підстав, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.Позивач стверджує, що про існування вказаного заочного рішення та взагалі розгляду такої цивільної справи стало відомо йому випадково 07 лютого 2019 року, в бухгалтерії за місцем роботи, оскільки отримав заробітну плату значно меншу ніж завжди. В бухгалтерії повідомили про виконавче провадження щодо ОСОБА_1. Того ж дня, через веб-портал Судової влади відповідач, каже, що дізнався про існування цивільної справи щодо нього та винесеного судового рішення, оскільки ніяких повісток або жодних судових документів не надходило, про що свідчить відсутність підпису на зворотних документах.Копію заочного рішення ОСОБА_1 стверджує, що отримав з Єдиного реєстру судових рішень та одразу звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.Лише з цього моменту стало відомо про існування вказаного заочного рішення, та взагалі про розгляд такої справи Якимівським районним судом Запорізької області.ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 А. Проте за вказаною адресою не проживав з 2008 року по жовтень 2018 року, що підтверджується відповідною довідкою.Дана обставина пояснює чому він не з'явився в судове засідання з розгляду цивільної справи № 330/414/18 та не повідомив про причини неявки з поважних причин, адже вся кореспонденція з суду надходила саме на адресу яку знав банк, тобто на адресу реєстрації, про що ОСОБА_1 навіть не здогадувався.04 лютого 2011 року позивач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 04.02.2011 року. Позивач вказує у своєму позові, що він отримав кредит у розмірі 1000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.Щодо недійсності кредитного договору.Відповідач ОСОБА_1, звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 04.02.2011 року. Відповідно до зазначеної анкети заяви, на карту був встановлений кредитний ліміт зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.Дослідженням наданої до суду позивачем ОСОБА_3 б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку можливо дійти висновку, що даний документ не містить в собі даних про строки надання кредиту, розмір відсоткової ставки за користування ним, черговість та порядок здійснення платежів в рахунок погашення отриманих коштів, відповідальність сторін тощо. Анкета заява навіть не містить суму бажаного кредитного ліміту.Відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, відомості про 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.Зазначене дає можливість зробити висновок про те, що інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання Договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення та доведення до відома сторони прямо передбачена Законом. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, (стаття 627 ЦК України).Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.Аналіз ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що істотними умовами кредитного договору виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.З огляду на те, що між нами не було досягнення згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, можливо дійти висновку, що кредитний договір б/н від 27.12.2013 року взагалі не можна вважати укладеним.Така ж сама правова позиція міститься в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року по справі № 759/1140/18.Щодо передачі коштів.Банк стверджує, що передав вказані грошові кошти, проте згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.Але згідно положення ч.2 та ч.4 гл.3 розд. ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку від 14.08.2003 №337 та пп.5.1—5.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою НБУ від 18.06.2003 №254, загальні вимоги до оформлення касових документів при проведенні касових операцій банків з клієнтами визначені ч.1 гл.1 розд. ІІІ інструкції. До них належать заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, а також рахунки на сплату платежів та документи, встановлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій. Даний перелік касових документів є вичерпним.До касових операцій, які регламентуються інструкцією, належать видача готівки національної та іноземної валют клієнтам з їхніх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їхніх рахунків чи відповідного рахунку банку через його касу або банкомат.Відповідно до ч.2 гл.3розд.ІІІ інструкції з каси банку готівка національної валюти видається за такими видатковими документами:• грошовими чеками — юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям;• заявою на видачу готівки — фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу) за операціями з клієнтами (видача кредиту тощо);• за документом на отримання переказу готівкою в національній валюті, установленим відповідною платіжною системою, - - фізичним і юридичним особам (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу);• за видатковим касовим ордером — працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями.Проаналізувавши додані до позовної заяви документи можна встановити відсутність доказів належного виконання первісним кредитором умов кредитного договору, як каже ОСОБА_1, в частині видачі кредиту готівковими коштами.Також банком не було додано жодного первинного документа на підтвердження проведення необхідного обліку щодо видачі грошових коштів, оскільки підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до пп.2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.98 №566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Цим положенням визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.Залежно від виду операції первинні документи банку поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами НБУ.Пунктом 5.1 гл.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.Регістри бухгалтерського обліку повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Згідно з п.5.5. Положення про організацію операційної діяльності, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити обов'язкові реквізити.Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Щодо нарахування одночасно і пені і штрафів.Позивач ставив вимогу стягнути з Відповідача:504,25 грн. - заборгованість за кредитом; - 9951,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2900,00 заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); - 667,79 грн. - штраф (процентна складова).Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.Згідно ч. 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.З огляду на вказане вище, Позивачем порушено вимоги чинного законодавства України з приводу обчислення штрафу від суми невиконаного зобов'язання за кредитним договором.Також варто зазначити, що Банком у розрахунку заборгованості, який доданий до позовної заяви одночасно нарахована пеня і штрафи, що відповідно до ст. 549 ЦК України є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції У країни, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.Зазначена позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.Також, як вказав ВССУ у своїй ухвалі від 31 травня 2017р. по справі № 756/2999/15-ц, банк НЕ має право стягувати одночасно пеню і штраф за порушення позичальником грошових зобов'язань, оскільки подвійна цивільна відповідальність заборонена ст. 61 Конституції України.На підставі вище викладеного робимо висновок, що стягнення з мене одночасно і пені і штрафів є порушенням Конституції України та інших законодавчих актів.Щодо нарахування пені.Як вбачається з рішення суду, заборгованість за пенею та комісією складає 2900,00 грн., проте як заборгованість за кредитом складає 504,25 грн.Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який значно перевищує заборгованість спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті З ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.Відповідно до п.1 ч. 2ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.Згідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від ЗО березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами в розумінні ч. З ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). При таких обставинах є достатні підстави для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України та прошу зменшити розмір нарахованої пені.Щодо пропуску банком позовної давності.Відповідно до укладеного договору № б/н від 04.02.2011 року, відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Тобто кредитний договір закінчується при закінченні строку дії картки.Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, визначеного в договорі. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 22 жовтня 2014 №127цс14. Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну та спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю З роки (ст.257 ЦК). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність тривалістю один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).Відповідно до ст.253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1 та 5 ст.261 ЦК). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст.261 ЦК).Відповідно до умов договору, укладеного між ПАТ «КБ «ПриватБанк» і мною, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання зазначений у анкеті-заяві.Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.Вище вказане також підтверджує Верховний Суд України в постанові від 22 жовтня 2014 по справі №127цс14.На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, до винесення судом рішення вважаю за необхідне зробити заяву про сплив позовної давності за вимогами публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про стягнення заборгованості та прошу суд застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовивши Позивачеві у позові у повному обсязі.Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосудця як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.Цивільне законодавство України не встановлює вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.Згідно зі статтею 127 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Оскільки про існування зазначеного рішення я дізнався лише 07 лютого 2019 року, то встановлений строк для подання заяви про перегляд не є пропущеним.Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини та громадянина захищаються судом.Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу.Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.Виходячи з вище написаного, ОСОБА_1 просить суд, переглянути заочне рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2018 року по справі № 330/414/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та скасувати заочне рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2018 року по справі № 330/414/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Також просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» надав на адресу суду відповідь на заяву, в яких зазначив, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької обл. перебуває справа 330/414/18 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості. Відповідач подав заяву, на яку вважаємо за необхідне надати наступну відповідь.Відповідно до укладеного договору № б/н від 04.02.2011 року ОСОБА_1 (дачі - Відповідач) отримав кредит у розмірі 1000.00 гри. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діям набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст. 30 ЦК України, яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг.Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу).Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якою встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений дише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.Щодо правомірності стягнення неустойки: окремо штрафу і окремо пені.Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно ставляться.Одним з фундаментальних принципів правових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Цивільного Кодексу України, згідно з яким одним із загальних принципів цивільного законодавства є свобода договору.Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін. спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.У відповідності зі ст. 627 Цивільного Кодексу України сторони вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.Таким чином, при укладенні кредитного договору між бандам і клієнтом - позичальником дотримується принцип свободи договору. А саме, позичальник с вільним у заключенні даного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, підписуючи кредитний договір він погоджується з усіма умовами, передбаченими кредитним договором.Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майво, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст. 61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видамиюридичної відповідальності.Більше того загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевоюструктурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнюється санкцій і вид відповідальності.Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій.У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій.Інакше, наприклад не могли б бути одночасно застосовані штраф та стягнення збитків при залученні до цивільної відповідальності, а також позбавлення волі та конфіскація майна при притягненні до кримінальної відповідальності і т.д., адже вони також пояснюватися б «як відповідальність од нот виду за одне й те саме правопорушення». Таким чином, згідно зі ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одною виду юридичної відповідальності.Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить установленому законодавця, який в законах України прямо передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу.Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється також у ст 14 Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 №51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року.Відповідно до ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про не, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі.Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах.Штраф - разове покарання, а пеня - покарання, має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов'язання.Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойка виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 Цивільного Кодексу України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно з ч. З ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Постановою ВСУ "№ 6-2003цс15 визначено, що у відповідності до статті 549 ЦК України штраф і пеня с одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Основним положенням даної постанови являється саме накладання санкцій за одне правопорушення, а тому не може прийматися до уваги в даному випадку, адже: Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф с формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самоспини ми видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.Штраф і пеня не с взаємовиключними видами неустойки. Крім гою. Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня.Банк встановлює в якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору.Юридичною відповідальністю є реалізація санкції норми, відносно правопорушника, покладання на нього офіційного боргу зазнати позбавлення матеріального, фізичною або духовного порядку. Враховуючи викладене, принцип свободи договору, дає право Банку передбачати в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язання - у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені. Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний. Підсумовуючи вищевикладене, передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі, Банк не допускає порушення норми статті 61 Конституції України. Щодо застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені. Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термія) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подаю, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником. обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.Згідно ст. 629 договір ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, що Зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час. Відповідач належним чином свої зобов'язання за Кредитним Договором не виконав.Враховуючи викладене, просимо суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі та відмовити відповідачу в задоволені Його заяви про перегляд заочного рішення суду.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 надав заяву у якій просить розглядати справу без його участі, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити повністю.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» до судового засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали цивільної справи та докази, заяву про перегляд заочного рішення, заяву про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, письмові заяви учасників процесу, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення підлягає задоволенню з наступного.

Судом встановлено, що Заочним рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2018 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі.

Зі змісту ст. 288 ЦПК випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: - відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; - докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст. 128 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Приймаючи заочне рішення за відсутності «відповідача», суд виходив з того, що він був належно повідомлений про день, час та місце розгляду справи, однак це не відповідає дійсності, оскільки жодної судової повістки відповідач не отримав, копію заочного рішення відповідач також не отримав, поштою, при поверненні конвертів було зазначено – отримано іншою особою, за відмовою від одержання іншою особою, за закінченням терміну зберігання, а відтак, з цих причин судові повістки та копія рішення суду не були отримані відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЦПК України, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, ч. 3 ст. 130 ЦПК України наголошує на наступному, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-якому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. Оскільки судова повістка за місцем його місця реєстрації постійного проживання не надходила і особисто не вручена, а селищною радою було надано довідку, що відповідач зареєстрований за зазначеною в позові адресою, відсутні особи, які б мали можливості повідомити суд про причини неявки. Відповідно суд приходить до висновку, що відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин.

Враховуючи викладені в заяві відповідачем факти, суд приходить до висновку, що відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд. Також докази, на які відповідач посилається в своїй заяві, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з»явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що є всі підстави для скасування заочного рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284-288 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 330/414/19, провадження № 2/330/280/2018 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Заочне рішення від 04.06.2018 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати і призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження

на 09.00 годину 08.05.2019 року в приміщенні Якимівського районного суду Запорізької області за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт.Якимівка, вул.Пушкіна, 25.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.В.Нестеренко