Дата документу 14.01.2020 Справа № 330/414/18
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 330/414/18
Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко Т.В.
Пр. № 22-ц/807/119/20
Суддя-доповідач Гончар М.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Подліянової Г.С., Кочеткової І.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с.2-4), в якому просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором б/н від 04.02.2011 року станом на 31.01.2018 року у розмірі 14523,67 грн., яка складається з: - 504,25 грн. - заборгованості за кредитом; - 9951,63 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 2900,00 - заборгованості за пенею та комісією; а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); - 667,79 грн. - штраф (процентна складова), від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 1762,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю першої інстанції Нестеренко Т.В. (а.с. 42).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 45) провадження у цій справі відкрито.
Заочним рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2018 року (а.с. 54-55) позов Банку у цій справі задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року (а.с. 102-106) вищезазначене заочне рішення суду першої інстанції в порядку задоволення заяви відповідача про його перегляд (а.с. 65-74) скасовано, розгляд цієї справи призначено в спрощеному позовному порядку з повідомленням сторін.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року (а.с. 202-206) у задоволенні позову Банку відмовлено у повному обсязі у зв`язку зі сплином строку позовної давності.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 2010-227) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 230).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с.231).
В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою хворобою останньої (а.с. 235-236).
Ухвалою апеляційного суду дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с.237).
Відповідач подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі (а.с. 239-248).
В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів). Крім того, у період з 11.11.2019 року по 19.11.2019 року включно суддя - доповідач перебувала у щорічній відпустці (а.с. 250), у період з 29.12.2019 року по 01.01.2020 року та з 04.01.2020 року по 07.01.2020 року включно мали місце святкові та вихідні дні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).
Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення.
Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи Банку у задоволенні позову у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст.256-258,266 ЦК України, 12,13,81,82,263-265 ЦПК України та виходив із сплину строку позовної давності у цій справі.
Оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що позивач звернувся із зазначеною позовною заявою 26.03.2018 року; 04.06.2019 року було ухвалено заочне рішення. 27.02.2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення у цій справі, 11.04.2019 року дане заочне рішення було скасоване та призначено для розгляду в загальному порядку. Згідно матеріалів справи, наданих суду в якості доказів, відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
На твердження позивача, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконував ніяким чином. Представник позивача стверджує, що відповідач не виконує своїх зобов`язань за договором зі своєчасного повернення коштів, внаслідок чого в нього станом на станом на 31.01.2018 року має заборгованість - 14523,67 грн., яка складається з: - 504,25 грн. - заборгованості за кредитом; - 9951,63 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 2900,00 - заборгованості за пенею та комісією; а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); - 667,79 грн. - штраф (процентна складова).
У судовому засіданні також було встановлено, що позивачем заявлені вимоги щодо зобов`язань, які виникли більше ,ніж три роки, про що свідчить наданий до суду розрахунок заборгованості, та як вбачається із розрахунку, наданого позивачем, останній раз відповідач користувався картою з 04 лютого 2011 року. Починаючи з лютого 2012 року, або з лютого 2014 року, точну дату не можливо встановити, бо банком не подано доказів строку дії зазначеної картки, згідно із яким позивачу стало відомо про порушення його права на отримання кредитних коштів і відсотків, а звернувся позивач з позовом лише - 26.03.2018 року, тобто через сім років з дня закінчення дії договору, відповідно до п.1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено також спеціальна позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). У відповідності до ч.4ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові за наявності про це заяви відповідача, яка, в даному випадку, міститься в матеріалах справи. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до вимог ст.209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі сплином останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (узагальнена практика Верховного суду України з цього приводу, що відображено у Постановах від 19.03.2014 року N 6-14цс14, 03.06.2015 року N 6-31цс1 та від 14.12.2016 року № 6-2462цс16).
Оскільки під час ухвалення даного рішення, судом першої інстанції було встановлено пропущення строків позовної давності щодо тіла кредиту, а також - щодо пені та штрафу, що вбачається з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що пропущення позивачем строку звернення до суду щодо стягнення заборгованості з відповідача у строк, більш, ніж у передбачений ст.257 ЦК України строк, - є підставою для відмови у задоволенні вимог у зв`язку зі сплином строку позовної давності.
Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, має місце у цій частині неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального прав, рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.
Так, апеляційним судом встановлено, що вищезазначений кредитний договір сторін - Банку та ОСОБА_1 № б/н від 04.02.2011 року є договором приєднання (ст. 634 ЦК України) і складається не лише із заяви ОСОБА_1 від 04.02.2011 року (а.с.7), Тарифів, Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.9-32), а також Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, за 55 днів пільгового періоду» з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення із всіма Умовами кредитування, зокрема: типом картки, пільговим періодом, валютою, ставками процентів, пені, комісії, штрафів тощо (копія а.с. 8), на яку суд першої інстанції не звернув належної уваги у цій справі, з якими відповідач погодилась у повному обсязі та які у тому числі містять умови, ставки, порядок тощо нарахування Банком позичальнику процентів, пені, комісії та штрафів тощо.
Тому, суд першої інстанції мав виходити у цій справі, з презумпції правомірності правочину - вищезазначеного кредитного договору сторін у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України).
Оскільки, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; договір є обов`язковим для виконання сторонами.
В силу умов вищезазначеного кредитного договору Банк мав право змінювати (зменшувати або збільшувати) кредитний ліміт за рішенням Банку, на що відповідач дала згоду, підписавши вищезазначену заяву та довідку про умови від 04.02.2011 року (а.с. 7-8).
Найменування Банку з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно із рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року №519 (Статут, копія а.с. 38 зворот).
Встановлено, що відповідач користувався вищезазначеним кредитом, наданим Банком, але належним чином не виконував своїх зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував нараховані їй Банком платежі, передбачені договором, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача перед Банком, який при вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи є належним допустимим доказом у цій справі (а.с.5-6).
Відповідачем не спростовано факту отримання грошових коштів від Банку за вищезазначеним кредитним договором у цій справі.
Суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що відповідач укладення кредитного договору з Банком у суді першої інстанції у цій справі не оспорював, а з розрахунку кредитної заборгованості встановлено, що позичальник частково сплачував заборгованість (а.с.5-6).
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в результаті порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору б\н від 04.02.2011 року, Банк мав право на нарахування відповідачу у цій справі заборгованості за кредитним договором лише станом на 31.01.2015 року у вигляді тіла кредиту, відсотків, пені та комісії, а також штрафів, враховуючи строк дії вищезазначеного договору сторін, який відповідає строку дії картки відповідача - до 01/15 (а.с. 221 - довідка, яка була надана Банком апеляційному суду, та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі).
Нарахування Банком відповідачу за вищезазначеним договором відсотків, пені та комісії після закінчення строку дії договору - 31.01.2015 року і по станом на 31.01.2018 року (в межах заявлених у цій справі позовних вимог) є безпідставним, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18), який мають враховувати загальні суди в силу вимог ст. 264 ч. 4 ЦПК України.
Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування …право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, пені та комісії за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Банк у цій справі будь-яких позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК не заявляв.
Як встановлено із розрахунку Банку (а.с. 6), станом на закінчення дії договору 31.01.2015 року заборгованість відповідача за тілом кредиту складала 984,62 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 90,90 грн., заборгованість за пенею та комісією 00,00 грн.
Проте, встановлено, що після 31.01.2015 року мали місце часткові сплати зазначеної заборгованості відповідачем на користь Банку (а.с. 6).
Банк у цій справі у своєму позові просив стягнути з відповідача за вищезазначеним кредитним договором тіла кредиту лише у сумі 504,25 грн. (а.с.3 зворот).
В силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не переглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 367 ч. 6 ЦПК України).
Відповідач ОСОБА_1 у суді першої інстанції у цій справі заявляв про застосування строку позовної давності (а.с. 149).
В силу вимог ст. 267 ч. ч. 3,4 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Проте, апеляційним судом встановлено, що заборгованість відповідача перед Банком за кредитним договором б/н від 04.02.2011 року станом на 31.01.2015 року у розмірі 595,15 грн., яка складається з: 504,25 грн. - заборгованості за кредитом; 90,90 грн., - заборгованості по процентам за користування кредитом; 00,00 грн. - заборгованості за пенею, заявлена в межах трирічного (загального) строку позовної давності до основного боргу у вигляді тіла кредиту та відсотків станом на 31.01.2015 року, враховуючи настання строку для виконання основного збов`язання 31.01.2015 року (закінчення строку дії договору), звернення Банку до суду із вищезазначеним позовом 26.03.2018 року (а.с.2), та постійне переривання цього строку позовної давності (ст. 264 ЦК України) шляхом платежів з боку відповідача заборгованості за договором, як:
- до закінчення строку дії договору (31.01.2015 року: 17.10.2014 року - 100,00 грн., 12.08.2014 року - 100,00 грн., 07.06.2014 року - 1000,00 грн., 09.04.2014 року -500,00 грн., 10.02.2014 року - 979,90 грн. та інш. … розрахунок заборгованості а.с. 6-5 зворот, виписка по рахунку відповідача а.с. 214-218, яка була надана Банком апеляційному суду, та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі),
- після закінчення строку дії договору (31.01.2015 року: 16.02.2015 - 18,00 грн., 26.02.2015 року -98,00 грн., 09.04.2015 року 98,00 грн., 01.07.2017 року - 198,00 грн., останній 27.07.2017 року - 498,00 грн. через термінал самообслуговування особисто відповідачем - виписка по рахунку відповідача а.с. 216 - зворот, яка була надана Банком апеляційному суду, та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі),
- після переривання перебіг позовної давності починається заново (ст. 267 ч. 3 ЦПК України).
До заборгованості відповідача, нарахованої Банком за вищезазначеним договором сторін за період після 31.01.2015 року (закінчення строку дії договору) і по 31.01.2018 року (в межах позовних вимог) будь-яка позовна давність: загальна чи спеціальна не могла застосовуватись за заявою відповідача у цій справі взагалі, оскільки Банк не мав права нараховувати відповідачу будь-які платежі відповідачу за вказаний період взагалі, (окрім в порядку ст. 265 ЦК України, яку Банку у цій справ не заявляв), тобто права Банку у цей період відповідачем не могли і не були порушені, а, відповідно, суд першої інстанції мав відмовити Банку у задоволенні позову до відповідача у цій частині з інших правових підстав - за безпідставністю нарахування цієї заборгованості, яка є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову Банку у цій частині позовних вимог останнього.
Відповідно до ст. 1048 ч. 1ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 04.02.2011 року (а.с.8 року, зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом - 3,0% в місяць, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, комісії та штрафи: 500,00 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій тощо (а.с. 8).
Проте, апеляційним судом встановлено, що Банком у цій справі відповідачу згідно умов кредитування (а.с.8) нарахована саме пеня, а не комісія, як зазначає Банк у своєму розрахунку (а.с.6 зворот).
Разом із тим, в силу вимог ст. 61 Конституції України не допускається одночасне нарахування Банком пені та штрафів за одне те саме порушення, оскільки останні є різновидом одного виду відповідальності - цивільної (ст. 549 ЦК України).
Належні, допустимі докази того, що відповідач у добровільному порядку погасив вищезазначену заборгованість за договором перед Банком у добровільному порядку станом на час її розгляду судом першої інстанції чи перегляду останньої апеляційним судом у матеріалах цієї справи відсутні.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції у цій справі є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог ЦПК України.
За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити частково, рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове рішення, яким позов Банку задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором б/н від 04.02.2011 року станом на 31.01.2015 року у розмірі 595,15 грн., яка складається з: 504,25 грн. - заборгованості за кредитом; 90,90 грн., - заборгованості по процентам за користування кредитом; 00,00 грн. - заборгованості за пенею; в іншій частині позовних вимог відмовити.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України у разі задоволення апеляційної скарги та позову Банку у цій справі лише частково при вищевикладених обставинах, останній має право на стягнення з відповідача ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 180,51 грн. (розрахунок: судовий збір, сплачений Банком за подачу позову до суду першої інстанції 1762,00 грн. (а.с.1) + судовий збір, сплачений Банком за подачу апеляційної скарги до апеляційного суду 2643,00 грн. (а.с.222) = 4405,00 грн.* сума задоволених позовних вимог Банку 595,15 грн./ сума заявлених позовних вимог Банком 14523,67 грн.).
Керуючись ст.ст. 7, 12, 81-82, 89, 141, 367, 369, 371-372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року у цій справі скасувати.
Ухвалити у цій справі нове рішення.
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 04.02.2011 року станом на 31.01.2015 року у розмірі 595,15 грн., яка складається з: 504,25 грн. - заборгованості за кредитом; 90,90 грн., - заборгованості по процентам за користування кредитом; 00,00 грн. - заборгованості за пенею.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 180,51 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 14.01.2020 року.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Гончар М.С.
Подліянова Г.С.
Кочеткова І.В.
