640/2021/19|
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 |
У Х В А Л А
05 квітня 2019 року м. Київ № 640/2021/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді – Добрівської Н.А.,
розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі
|
за позовом |
Товариства з обмеженою відповідальністю “Таск-Брокер” |
|
до |
Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку |
|
про |
визнання протиправною та скасування постанови, - |
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Таск-Брокер” звернулось до суду з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови №726-ДП-Т від 27.12.2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
04.04.2019 року через канцелярію суду представником Товариством з обмеженою відповідальністю “Таск-Брокер” подано клопотання про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії оскаржуваної постанови від 27.12.2018 року №723-ДП-Т про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів.
Обґрунтовуючи подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову несе небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, та призвести до незворотних наслідків, оскільки виконавчий орган може примусово стягнути суму штрафу з позивача, що призведе до припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Таск-Брокер”.
Виходячи з меж заявленого клопотання та обставин, на яких воно ґрунтується, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.1 ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Як вбачається зі змісту клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач обґрунтовує необхідність застосування таких заходів очевидною небезпекою порушення прав позивача, поновлення яких може бути неможливим у майбутньому чи для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.
Однак, у своєму клопотанні позивачем не наведено конкретних обставин, які, на його переконання, могли б свідчити про неможливість поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Одночасно, суд не визнає за достатні посилання позивача на те, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таск-Брокер” штрафу визначеного оскаржуваною постановою, оскільки вказані докази не підтверджують здійснення реальних заходів по стягненню санкцій визначених в постанові №726-ДП-Т від 27.12.2018 року, станом на час складення даної ухвали.
При цьому, саме рішення суб’єкта владних повноважень, що є предметом оскарження у даному провадженні, не містить тих положень, реалізація яких може мати невідворотні наслідки для позивача, що могло б слугувати підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення його дії.
Також, відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову відповідно до п.2 ч.2 ст.150 КАС України, оскільки до розгляду справи по суті неможливо зробити висновок про протиправність вказаного оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, а вирішення вказаного питання на стадії здійснення підготовки справи до судового розгляду фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи викладене та виходячи із змісту клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.
За таких обставин, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Таск-Брокер” про забезпечення адміністративного позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Н.А. Добрівська
