ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" березня 2019 р. Справа№ 910/13460/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Смірнової Л.Г.
при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Бакулін О.Ю. довіреність № б/н від 01.11.2018 року;
від відповідача: Тацишина О.П. довіреність № 60-03/18д від 27.12.2018 року,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 року (дата підписання повного тексту 01.02.2019 року)
у справі № 910/13460/18 (суддя: Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС"
до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення.
Встановив
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2018 № 60/16-р/к у справі № 34/37-р-02-02-17.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при прийнятті рішення від 29.08.2018 року № 60/16-р/к у справі № 34/37-р-02-02-17 неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права.
Господарський суд міста Києва у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" відмовив у повному обсязі своїм рішенням від 24.01.2019 року (повний текст рішення складено - 01.02.2019 року).
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 3, 22, 22-1, 23 Закону України «Про антимонопольний комітет України»
Так, скаржник вказав, що товариство реалізуючи свої Конституційні права відмовилося виконувати незаконну вимогу про надання інформації, оскільки вона була направлена всупереч вимогам Конституції та Законам України, з перевищенням повноважень.
Також, за твердженням скаржника він був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи 34/37-р-02-02-17, що свідчить про упередженість та необ'єктивність Київського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України.
Крім того, скаржник зазначив, що вимога була направлена для виконання невідомого завдання, а отже він не допустив порушень п. 13 ч.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2019 року справу № 910/13460/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 року у справі № 910/13460/18.
У судовому засіданні 25.03.2019 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.
У судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.
Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що Господарський суд міста Києва, дослідивши всі наявні докази в матеріалах справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, прийшов обґрунтованого висновку, що дії відділення з надсилання вимоги та прийняття оскаржуваного Рішення №60/16-р/к не суперечать конституційним засадам, встановлених ст.ст. 19, 92 Конституції України та законодавству про захист економічної конкуренції.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення) від 29.08.2018 року № 60/16-р/к у справі № 34/37-р-02-02-17 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2017 року № 02-02/1 958 у встановлений ним строк. За вказане порушення, накладено штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" штраф у розмірі 34 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення № 60/16-р/к від 29.08.2018 року в межах зазначеного строку (08.10.2018 року).
Як вбачається з матеріалів справи, відділенням, за зверненням Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2017 року № 8/3/3-934 (вх. від 09.02.2017 року № 01-07-392), у ході здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритет прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, досліджувались дії учасників процедури закупівлі газу - природного, скрапленого або в газоподібному стані, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс", проведеної державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у 2016 році на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відділення, у зв'язку з розглядом вищевказаного звернення, направило до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" вимогу від 31.05.2017 року № 02-02/1958, в якій позивачу пропонувалося у встановлений головою відділення - 25-денний строк з дня отримання Вимоги надіслати до Відділення визначену у Вимозі інформацію та належним чином завірені копії документів.
Як вбачається з тексту даної вимоги, остання була направлена на збирання інформації, щодо порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері держаних закупівель.
З оглядку на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що вимога була направлена для виконання невідомого завдання.
Одночасно у Вимозі Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" попереджалось, що неподання інформації або подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки або подання недостовірної інформації тягне за собою відповідальність згідно ст.ст. 50, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначалось, що вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо надання інформації є обов'язковими для виконання у визначені ним строки. Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції позивач був проінформований про правові наслідки неподання інформації, подання недостовірної інформації або інформації в неповному обсязі.
Вимогу до позивача було надіслано за його місцезнаходженням: вул. М. Грушевського, буд. 28/2, Н/П №43, м. Київ, 01021 рекомендованим листом № 0303506433358, яка 06.06.2017 року була отримана останнім, що підтверджується матеріалами справи, а саме поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303506433358).
Так, інформацію, передбачену вимогою, позивачу необхідно було надати в строк до 03.07.2017 року, оскільки 01.07.2017 року та 02.07.2017 року припадали на вихідні дні.
Позивач в свою чергу, листом від 26.06.2017 року № 364/2 повідомив відділення про те, що відмовляється надавати інформацію на вимогу, оскільки вважає, що у відділення відсутні повноваження здійснювати контроль у сфері публічних закупівель.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
За наслідками неподання інформації, розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 03.07.2017 року № 37-р розпочато розгляд справи № 34/37-02-02-17.
18.08.2017 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Відділення від 03.08.2017 року № 37-р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 року та постановою Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі № 910/13968/17, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" відмолено в повному обсязі.
При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 29.05.2018 року у справі № 910/13968/17 зазначив, що "з матеріалів даної справи вбачається, що: лист Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України був лише повідомленням про можливі порушення конкурентного законодавства та не є підставою для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; територіальне відділення АМК за власною ініціативою, а саме за наслідками розгляду подання Першого відділу досліджень та розслідувань територіального відділення АМК від 02.08.2017 року № 109/ПС-02-02 за ознаками вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції видало Розпорядження; дане розпорядження видане відповідачем у межах наданих йому повноважень та саме по собі не порушує прав чи законних інтересів Товариства".
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України, зокрема, має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (п. 5 ст. 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи органів Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.
Статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимононольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 року № 32-р.
Відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування Відділенням необхідної йому інформації підтверджується, зокрема, правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в його постанові від 14.08.2012 року зі справи № 08/03/26/64/2011.
При цьому, як правильного встановлено судом першої інстанції, закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України з огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270.
Разом з цим законодавством України не передбачено спеціальної форми, а так само і порядку надсилання відповіді на запит про надання інформації. Отже, така інформація може надаватися в будь-якій не забороненій законом формі та спосіб, з огляду, водночас, на те, що заперечення органом Антимонопольного комітету України подання суб'єктом господарювання інформації потребує подання останнім належних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно належного виконання обов'язку з надання витребуваної інформації.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відділення у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у позивача відповідну інформацію, а останній, у свою чергу, мав у встановлений головою Відділення строк її подати у будь-якій не забороненій законом формі та спосіб.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є порушення органом АМК України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі.
Так, не надання позивачем інформації, було правомірно визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді не подання інформації територіальному відділенню АМК у встановлені головою територіального відділення строки та застосовано до позивача санкції, передбачені ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як наладжене твердження скаржника, що останнім не були допущені порушення п. 13 ч.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що він був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи 34/37-р-02-02-17, що свідчить про упередженість та необ'єктивність Київського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України, з огляду на наступне.
Так, на день подання позивачем відповідного клопотання з повідомленням про ознайомлення з матеріалами справи, зазначене подання про попередні висновки у справі №34/37-р-02-02-17 прийняте ще не було.
Тобто, відділенням було обґрунтовано відмовлено в наданні позивачу доступу до матеріалів справи № 34/37-р-02-02-17 до прийняття подання з попередніми висновками у даній справі. Таким чином права позивача на ознайомлення з матеріалом справи порушені не були. Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що клопотань позивача щодо ознайомлення з матеріалами справи після отримання останнім подання про попередні висновки до Відділення не надходили.
З огляду на викладене та враховуючи, що оскаржуване рішення від 29.08.2018 року № 60/16-р/к було прийнято Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 року у справі №910/13460/18 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/13460/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
Л.Г. Смірнова
Дата складення повного тексту 04.04.2019 року.
