Постанова

іменем України

28 березня 2019 року

м. Київ

справа № 369/7076/17

провадження № 51-8215км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100000000130 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Комаргород Томашпільського району Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.364-1 КК України, і виправдано за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Прийняте рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з вироком, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що обіймаючи посаду директора ТОВ «Петрівський квартал», яке розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 2в, та фактично здійснюючи керівництво товариством, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, використовуючи свої повноваження, діючи умисно в інтересах інших осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та будучи обізнаним про вимоги ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо його обов`язку пайової участі в розвитку інфраструктури села Святопетрівське (Петрівське), як замовника будівництва багатоквартирних житлових будинків за адресами: АДРЕСА_3 , 4, 6, 6Б, АДРЕСА_4 , не виконав вимоги чинного законодавства, а саме не вчинив будь-яких дій щодо сплати коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Святопетрівське (Петрівське), чим спричинив тяжкі наслідки у вигляді недоотримання до місцевого бюджету Святопетрівської (Петрівської) сільської ради коштів на загальну суму 5895458 грн. 6 коп.

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 14 травня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись з висновками судів про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що місцевий суд належним чином не проаналізував показання свідків, які, на думку прокурора, підтвердили винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, не навів належної оцінки наданим стороною обвинувачення письмовим доказам, а також не навів у вироку підстави визнання доказів недопустимими чи неналежними. Вважає, що про наявність «конфлікту інтересів» між службовою особою ОСОБА_7 та юридичною особою приватного права ТОВ «Петрівський квартал», що є ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст.364-1 КК України, свідчить умисне створення ОСОБА_7 як службовою особою, грошового зобов`язання цього товариства перед місцевим бюджетом, незважаючи на те, що товариство діє на засадах законності, а такі дії підривають його авторитет. На думку прокурора, в порушення вимог ч.3 ст.404, ст. 419 КПК України апеляційний суд відповідних доводів належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 не підтримав касаційну скаргу прокурора та вважав, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

У письмових запереченнях захисник ОСОБА_8 просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_7 без зміни як законні, а касаційну скаргу прокурора без задоволення як необґрунтовану. Таку ж позицію захисник ОСОБА_8 висловив під час надання пояснень в суді касаційної інстанції.

Мотиви суду

Відповідно до вимог ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, крім іншого, у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 не суперечить зазначеним положенням та відповідає вимогам ст. 370 КПК України за критеріями законності, обґрунтованості і вмотивованості.

Переглядаючи цей вирок у межах апеляційних вимог прокурора, апеляційний суд правильно залишив його без змін, навівши відповіднодо ч. 2ст. 419 КПКУкраїни підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується з оцінкою доказів, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій, та за результатами дослідження яких встановили обставини провадження, на що просить звернути увагу касаційного суду.

Між тим, згідно з ч. 1ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції перевіряє лише правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На думку колегії суддів, місцевий та апеляційний суди правильно застосували норми закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону.

Зі змісту доказів, наведених у виправдувальному вироку місцевого суду та в ухвалі апеляційного суду, убачається, що стороною обвинуваченняне було доведено, що в діянні ОСОБА_7 є склад злочину, передбаченого ч. 2ст. 364-1 КК України, а саме не доведено обов`язкових складових його об`єктивної та суб`єктивної сторони.

Так, однією з обов`язкових ознак об`єктивної сторони цього злочину є використання службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми своїх повноважень усупереч інтересам такої юридичної особи, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта. При цьому використанням повноважень вважається реалізація прав і можливостей або виконання функцій, зумовлених посадою, яку обіймає така службова особа. Діяння вважається вчиненим усупереч інтересам юридичної особи приватного права, якщо службова особа діяла не відповідно до визначених для неї функцій, не виконала передбачені завдання або виконала їх неналежним чином.

Проте як саме суперечило інтересам ТОВ «Петрівський квартал» використання його директором ОСОБА_7 своїх повноважень і в чому полягає конфлікт інтересів сторона обвинувачення в обвинувальному акті не визначила та під час судового розгляду не довела.

Як пояснив виправданий ОСОБА_7 у суді, у лютому 2015 року йому стало відомо, що особа, яка обіймала посаду директора до нього, не підписала угоду з сільською радою про пайову участь по п`яти об`єктах будівництва. Проекти договорів по цим об`єктам надійшли з сільської ради у квітні 2015 року. Проте після вивчення цих документів ОСОБА_7 не вніс їх на схвалення загальних зборів, оскільки розрахунок коштів, які за пропозицією голови сільської ради мало б сплатити очолюване ним товариство на розвиток інфраструктури села, носив завищений характер, а пізніше будинки були введені в експлуатацію, що юридично перешкоджало укладанню цих угод.

Отже, ОСОБА_7 не заперечував того факту, що він не уклав договори із сільською радою, а також не вжив заходів для скликання загальних зборів товариства, однак пояснив це тим, що по розрахункових сумах, зазначених у проектах договорів, виник спір.

У подальшому аргументи ОСОБА_7 щодо необґрунтованого завищення сільською радою розміру розрахунку пайової участі ТОВ «Петрівський квартал» підтвердились під час розгляду відповідного спору у Господарському суді Київської області, рішення якого досліджені під час розгляду цього кримінального провадження.

Зазначені пояснення ОСОБА_7 щодо причин, з яких він не укладав договори у запропонованій сільською радою редакції, тобто мотиви його бездіяльності, не були спростовані стороною обвинувачення.

Сама по собі незгода ОСОБА_7 з розміром розрахунку пайової участі товариства з огляду на її завищення сільською радою не узгоджується з твердженням прокурора про те, що ОСОБА_7 діяв всупереч інтересам цього товариства, маючи на меті умисно створити для нього грошове зобов`язання перед бюджетом.

Під час допиту в суді свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також підтвердили, що загальні збори в товаристві дійсно проведені не були, тобто їх показання жодним чином не суперечать показанням ОСОБА_7 та встановленими судом обставинами справи. Які саме відомості, що містяться в показаннях цих свідків, могли вплинути на висновки суду, однак були залишені поза увагою, прокурор у касаційній скарзі не зазначає.

Крім того, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, який є умисним, належить довести не будь-яке зловживання повноваженнями суб`єктом цього злочину, а лише те, яке мало на меті одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Під такою вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав (примітка до ст.364-1 КК України).

Такої спеціальної мети у діях ОСОБА_7 доведено не було, як правильно вказано у виправдувальному вироку та ухвалі апеляційного суду.

Крім того, пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення містить істотні суперечності, яких стороною обвинувачення не було усунуто під час судового провадження. Зокрема, ОСОБА_7 інкримінується злочинна бездіяльність як директора ТОВ «Петрівський квартал» за період з 25 листопада 2013 року (з часу початку будівництва п`яти багатоповерхових будинків) по квітень 2015 року, яка спричинила тяжкі наслідки у вигляді ненадходження до бюджету сільської ради 5895458 грн. Водночас з цього обвинувачення випливає, що ОСОБА_7 призначений на зазначену посаду тільки 11 вересня 2014 року. А тому до цієї дати він не міг бути суб`єктом інкримінованого злочину.

Отже, колегія суддів погоджується з належно вмотивованими висновками судів про те, що сторона обвинувачення не довела наявності у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину.

За наведених обставин, виходячи з таких засад кримінального провадження, як: забезпечення доведеності вини (ст. 17 КПК України), безпосередність дослідження показань, речей та документів (ст. 23 КПК України), зобов`язання сторони обвинувачення довести винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (статті92,92 КПК України), місцевий суд обґрунтовано визнав ОСОБА_7 невинуватими у вищевказаному обвинуваченні і виправдав, з чим погодився апеляційний суд.

Наведені в касаційній скарзі прокурора мотиви незгоди з судовими рішеннями не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що рішення були постановлені з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність.

Незгода прокурора з оцінкою наданих суду доказів не може свідчити про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи те, щоістотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не встановила, тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачає.

Керуючисьстаттями434,436,441,442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_11 ОСОБА_2 ОСОБА_3