У Х В А Л А
25 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 800/203/17
Провадження № 11-242заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі № 800/203/17 за позовом ОСОБА_3 до Верховної Ради України (далі - ВРУ), Президента України Порошенка ПетраОлексійовича (далі - Президент України) про визнання бездіяльності протиправною та
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРУ, Президента України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВРУ як суб'єкта забезпечення національної безпеки України щодо нереагування на загрози національній безпеці України, а саме: порушення народними депутатами України норм статей 8, 19, 75, 84, 91, 129-1 Конституції України, невиконання народними депутатами України рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11), невиконання народними депутатами України Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 1998 року № 11-рп/1998 під час прийняття ВРУ 29 березня 2016 року, 23 березня та 13 квітня 2017 року нормативно-правових актів;
- визнати протиправною бездіяльність Президента України як гаранта додержання Конституції України та суб'єкта забезпечення національної безпеки України у питанні забезпечення національної безпеки України щодо нереагування на загрози національній безпеці України, а саме: порушення ВРУ норм статей 75, 84, 91, 129-1 Конституції України, невиконання народними депутатами України Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 1998 року № 11-рп/1998, рішення ЄСПЛ у справі «ОлександрВолков проти України» (заява № 21722/11) під час прийняття ВРУ постанови «Про надання згоди на звільнення Президентом України ОСОБА_6 з посади Генерального прокурора України» та інших нормативно-правових актів, що мали місце 29 березня 2016 року, 23 березня та 13 квітня 2017 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 червня 2017 року залишив позовну заяву ОСОБА_3 без руху в зв'язку з несплатою судового збору, а ухвалою від 17 липня 2017 року повернув її позивачеві в зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Не погодившись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2017 року, ОСОБА_3 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України на підставі пункту 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду.
Верховний Суд України ухвалою від 20 листопада 2017 року відкрив провадження у справі для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2017 року.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Заяву ОСОБА_3 було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України (тут і далі - у редакції Закону № 2147-VIII).
Верховний Суд у складі колегіїсуддів Касаційного адміністративного суду постановою від 08 травня 2018 року скасував ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2017 року, а справу передав на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегіїсуддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року, закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_3 в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності ВРУ як суб'єктазабезпечення національної безпеки України щодо нереагування на загрози національній безпеці України, а саме: порушення народними депутатами України норм статей 8, 19, 75, 84, 91, 129-1 Конституції України, невиконання народними депутатами України рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України»(заява № 21722/11), невиконання народними депутатами України Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 1998 року №11-рп/1998 під час прийняття ВРУ 29 березня 2016 року, 23 березня та 13 квітня 2017 року нормативно-правових актів; визнання протиправною бездіяльності Президента України як гаранта додержання Конституції України та суб'єкта забезпечення національної безпеки Україниу питанні забезпечення національної безпеки України щодо нереагування на загрози національній безпеці України, а саме: порушення ВРУ норм статей 75, 84, 91, 129-1 Конституції України, невиконання народними депутатами України Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 1998 року №11-рп/1998, рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України»(заява №21722/11) під час прийняття ВРУ інших нормативно-правових актів, що мали місце 29 березня 2016 року, 23 березня та 13 квітня 2017 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 03 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої ПалатиВерховного Суду від 04 грудня 2018 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 до ВРУ, Президента України про визнання протиправною бездіяльності Президента України як гаранта додержання Конституції України та суб'єкта забезпечення національної безпеки України у питанні забезпечення національної безпеки України щодо нереагування на загрози національній безпеці України, а саме: порушення ВРУ норм статей 75, 84, 91, 129-1 Конституції України, невиконання народними депутатами України Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 1998 року №11-рп/1998, рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) під час прийняття ВРУ постанови «Про надання згоди на звільнення Президентом України ОСОБА_6 з посади Генерального прокурора України».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01 березня 2019 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відстрочення та зміну порядку виконання рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року.
14 березня 2019 року ОСОБА_3 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 березня 2019 року.
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Апеляційну скаргу позивач подав протягом установленого частиною першою статті 295 КАС України строку на апеляційне оскарження, ця скарга відповідає вимогам щодо форми та змісту, передбаченим статтею 296 цього Кодексу, а тому перешкод для відкриття апеляційного провадження у справі немає.
Згідно із частиною третьою статті 311 КАС України Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
З огляду на те, що предметом перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції щодо відмови взадоволенні заяви про відстрочення та зміну порядку виконання судового рішення, а також враховуючи характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін, незважаючи на наявність клопотання позивача про розгляд справи за його участю, Велика Палата Верховного Суду призначає розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без виклику учасників справи.
При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що практика ЄСПЛ з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (заява № 8273/78); рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» (заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції щодо проведення публічного розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду створила учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи № 800/203/17 шляхом надсилання копій процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними статтею 44 КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень з огляду на обставини справи, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання скаржника.
Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне поінформувати учасників справи про її розгляд шляхом надіслання копій цієї ухвали.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 292, 295, 296, 300, 301, 304, 306, 307, 311КАС України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі № 800/203/17 за позовом ОСОБА_3до Верховної Ради України, Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання бездіяльності протиправною.
2. Призначити справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на 12 червня 2019 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Направити копію цієї ухвали ОСОБА_3, а разом з копією апеляційної скарги - учасникам справи до відома.
4. Установити п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу й роз'яснити, що до відзиву на апеляційну скаргу додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.С. Золотніков
Судді: С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
В. В. Британчук Л.І. Рогач
Д. А. Гудима І.В. Саприкіна
О. Р. Кібенко О.М. Ситнік
В. С. Князєв В.Ю. Уркевич
Л. М. Лобойко О.Г. Яновська
Н.П.Лященко
