Справа № 344/12248/16-ц
Провадження № 22-з/4808/25/19
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С.О.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
У Х В А Л А
28 березня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано -Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1,
суддів Василишин Л.В., Мелінишин Г.П.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2018 року по цивільній справі №344/12248/16-ц, за позовом Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про повернення малолітньої дитини,
в с т а н о в и в :
Згідно абзацу третього пункту 3 розділу XII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пункту 8 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжували здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в округах» ліквідовано Апеляційний суд Івано-Франківської області та утворено Івано-Франківський апеляційний суд, який розпочав свою роботу 03 жовтня 2018 року.
У зв'язку із ліквідацією суду відповідно до ч.5 ст.31 ЦПК України вказана заява передана до Івано-Франківського апеляційного суду і за результатами автоматизованого розподілу справи визначено суддю-доповідача: ОСОБА_1О
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2018 року апеляційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 грудня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов Головного територіа льного управління юстиції в Івано-Франківській області в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про повернення малолітньої дитини до Італійської Республіки задоволено. Визнано незаконним утримання ОСОБА_4 малолітньої доньки Крістіни ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України. Судом ухвалено повернути малолітню Крістіну ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі її матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до місця її постійного проживання в Італійську Республіку за адресою: вул. Італіа,10, м. Камері, провінція Новара, Італійська Республіка, 28062. У разі, якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов’язати ОСОБА_4, передати малолітню Крістіну ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, її батькові ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, провінція Новара, Італійська Республіка, 28062, для забезпечення повернення дитини до Італійської Республіки. Покласти витрати, пов’язані з поверненням дитини в Італійську Республіку, на позивача ОСОБА_5. Допустити негайне виконання судового рішення в частині повернення дитини до Італійської Республіки.
28 лютого 2019 року старшим державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2 подано заяву про роз'яснення зазначеної постанови.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви, суд дійшов висновку про відмову у роз'ясненні постанови з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-2 ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Роз'ясненню підлягає судове рішення, яке підлягає виконанню як у добровільному порядку, так і примусово у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
У п.32 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою (необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю).
Згідно із п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до статті 221 ЦПК України (в редакції 2004 року) роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі йроз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Роз'яснення рішення є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового рішення суду. Таким чином, суд роз'яснює суть судового рішення, якщо воно є незрозумілим для суб'єкта, якому надано право звернення за відповідним роз'ясненням. Між тим, необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки має місце ймовірність неправильного його виконання чи невиконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
В обґрунтування заяви про роз’яснення рішення суду заявник зазначає, що державним виконавцем здійснено всі необхідні дії по виконанню судового рішення відповідно до ст.63 та ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», які перелічені в заяві, проте рішення суду не виконано і викладена резолютивна частина є не зовсім зрозумілою в частині подальшого виконання рішення.
Із вимог заяви вбачається, що державний виконавець просить роз'яснити постанову та зміст апеляційного суду, а саме: в частині подальшого виконання виконавчого листа №344/12248/16-ц від 01.02.2018 року, виданого Апеляційним судом Івано-Франківської області про: повернути малолітню Крістіну ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі її матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до місця її постійного проживання в Італійську Республіку за адресою: вул. Італіа,10, м.Камері, провінція Новара, Італійська Республіка, 28062. У разі, якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов’язати ОСОБА_4, передати малолітню Крістіну ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, її батькові ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, провінція Новара, Італійська Республіка, 28062, для забезпечення повернення дитини до Італійської Республіки. Покласти витрати, пов’язані з поверненням дитини в Італійську Республіку, на позивача ОСОБА_5. Допустити негайне виконання судового рішення в частині повернення дитини до Італійської Республіки
Зі змісту заяви про роз’яснення судового рішення державний виконавець фактично просить роз’яснити не судове рішення, а порядок його виконання, таким чином, заявником не наведено жодних мотивів щодо незрозумілості рішення, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви про роз’яснення судового рішення (а.с. 80-82,том.3)
Крім того, аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що положення ч. 2 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» щодо роз'яснення змісту виконавчого документу стосується не виконавчих листів, виданих на підставі судових рішень, а виконавчих документів виданих іншими органами (посадовими особами).
Це випливає також з того, що Розділом VI Цивільно-процесуального кодексу України не передбачено роз'яснення змісту виконавчого документу судом в процесі виконання судового рішення.
Щодо роз'яснення подальших дій державного виконавця по здійсненню примусового виконання виконавчих документів, то відповідно до змісту ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець є самостійним у прийнятті рішень та здійсненні ним дій у виконавчому провадженні.
Суд не має повноважень втручатися у діяльність виконавця та надавати йому роз'яснення чи вказівки, крім випадків прямо встановлених законодавством (наприклад, у випадках передбачених ч. 1 ст.451 ЦПК України).
У відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» N 1404-VIII, 02.06.2016, (ч. 3 ст. 33), за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» 1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 129 Конституції України судове рішення є обов'язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, спосіб виконання судових рішень визначений Конституцією України та іншими законами та нормативно-правовими актами.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про роз'яснення постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2018 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 271 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Відмовити старшому державному виконавцю Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2 у роз'ясненні постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2018 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст ухвали складено 28 березня 2019 року.
Суддя -доповідач ОСОБА_1
Судді: Василишин Л.В.
ОСОБА_7
