Справа № 438/592/17
Номер провадження 2/438/44/2019
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 березня 2019 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:
головуючого судді Слиша А.Т.,
при секретарі Наминанік О.С.,
за участі представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_6 про визнання недійним договору про розірвання іпотечного договору та застосування наслідків недійсності, -
в с т а н о в и в :
3 липня 2017 року позивач публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», надалі ПАТ «Дельта Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_3 треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору та застосування наслідків недійсності правочину.
04 липня 2017 року було відкрито провадження за позовною заявою ПАТ «ОСОБА_2 банк» та було задоволено заяву банку про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 4610345400:04:010:0010, загальною площею 1,0000 га, розташовану у Львівській області, смт. Східниця, курортний комплекс «Бухів», вул.Обїзна, цільове призначення для будівництва та обслуговування готельного комплексу. 12 грудня 2018 року справа була призначена до розгляду за правилами загального провадження.
Ухвалою суду від 24 вересня 2018 року залучено до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником прав і обов`язків ЗАТ «ТАС-Інвестбанк».
5 лютого 2007 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 788-Ф.
В забезпечення виконання зобов'язань 31 жовтня 2007 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 788-Ф/908-Ф/ІП-1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 6937. Предметом іпотеки є земельна ділянка, кадастровий номер 4610345400:04:010:0010 загальною площею 1,000 га, розташована у Львівській області, смт.Східниця, курортний комплекс «Бухів» вул.Об`їзна, цільове призначення для обслуговування будівництва та обслуговування готельного комплексу. Договірна (заставна) вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін складає 2 295 552 ,31 доларів США або еквівалент у гривнях за курсом НБУ (1 долар = 5,05 гривень) 11 592 539,19 гривень.
Пунктом 6.1 Іпотечного договору визначено, що даний Іпотечний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та нотаріального посвідчення і діє по день, в який кожен з позичальників, вказаних в п.1.1. цього Договору, виконають в повному об’ємі свої зобов'язання за цим Договором та за Кредитними договорами.
18 червня 2013 року3 між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги №1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №1358.
При цьому ПАТ «Омега Банк» (код ЄДРПОУ 19356840) є повним правонаступником усіх прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (код ЄДРПОУ 19356840), Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» (код ЄДРПОУ 19356840), Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» (код ЄДРПОУ 21658672), Закритого акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» (код ЄДРПОУ 21658672), Закритого акціонерного товариства «Тас-Інвестбанк» (код ЄДРПОУ 21658672).
2 липня 2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Актив-Гарант» (код ЄДРПОУ 38216288, юридична адреса: 04073, м. Київ, вул. Ливарська, 7) укладено Договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором.
2 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладено Договір про розірвання Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №866 за яким сторони домовились достроково розірвати Іпотечний договір з 02.07.2014 року.
2 березня 2015 року на підставі Постанови Правління НБУ № 150 від 02 березня 2015 року «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02 березня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», а 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
28 вересня 2015 року за результатами проведеної перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ст. 38 Закону « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11 березня 2015 року, було встановлено, що нікчемними є договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2014 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Актив-Гарант» та договір про розірвання іпотечного договору, укладений між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, посвідчений 02 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 866.
Позивач вважає, що договір від 02 липня 2014 року про розірвання іпотечного договору від 31 жовтня 2007 року, укладеного із ОСОБА_3, є правочином, що засвідчує відмову АТ «Дельта Банк» від власних майнових прав - права вимоги до ОСОБА_3 і можливості іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки з метою погашення боргу по кредитному договору, тому цей договір є нікчемним на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
ОСОБА_8 відмовився від власних майнових прав в той час, як станом на 02. Липня 2014 року заборгованість за кредитним договором складала 8 574 044,28 грн. В разі звернення стягнення на предмет іпотеки ці кошти були б спрямовані на задоволення вимог кредиторів банку. Невиконання банком своїх обов`язків перед кредитором стало однією з підстав для віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Позивач вважає, що договір від 02 липня 2014 року про розірвання іпотечного договору від 31 жовтня 2007 року є нікчемним також на підставі п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки він є одним із правочинів, який призвів до запровадження в ньому тимчасової адміністрації, а згодом - ліквідації, у зв`язку з його неплатоспроможністю та неможливістю виконання банком грошових зобов`язань перед своїми кредиторами.
Крім того, позивач вважає, що договір є недійсним на підставі ч. 2-3 ст.203, ст. 215 ЦК України, оскільки відсутня обов`язкова вимога чинності правочину - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Проте, ОСОБА_9 Директорів АТ «Дельта Банк» ОСОБА_10 не мала права укладати договір про розірвання іпотечного договору із ОСОБА_3 відповідно до Статуту АТ «Дельта Банк» (п. 6.5.12) та Положення «Про ОСОБА_9 Директорів АТ «Дельта Банк» (п. 4.1-4.2 у редакції від 22.04.2011 р.). Так, ОСОБА_10Ю не була уповноважена ні ОСОБА_9 Директорів АТ «Дельта Банк», ні Кредитним комітетом на розірвання іпотечного договору, крім того, договір укладено із порушенням «правила двох підписів» (п. 6.5.12 Статуту), згідно якого від імені банку договори повинні бути підписані спільно ОСОБА_9 ОСОБА_11 (або виконуючим обов`язки) та особою, призначеною ОСОБА_12 ОСОБА_8 з поміж ОСОБА_13 ОСОБА_11 ОСОБА_8 або Заступників ОСОБА_9 ОСОБА_11 ОСОБА_8. Таким чином, правочин є недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки відсутність рішення колегіального органу свідчить про відсутність волевиявлення АТ «Дельта Банк» на вчинення правочину та уповноваження конкретної особи на його підписання.
На підставі ч. 2-3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ч. 2 ст. 215 ЦК України позивач просив визнати недійсним договір про розірвання іпотечного договору № 788-Ф/908-Ф/ІП-1, укладеного між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_3, посвідченого 31 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 6937, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, посвідчений 02 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 866.
У судовому засіданні представник позивача ПАТ «Дельта Банк» - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що просить суд визнати недійсним договір про розірвання іпотечного договору від 02липня 2014 року з підстав недотримання вимог ст. 38 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та з підстав відсутності повноважень голови ради директорів АТ «ОСОБА_7 банк» ОСОБА_10 на підписання вищевказаного договору.
Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив та пояснив, що вимоги позивача є не обґрунтованими, оскільки голова директорів АТ «ОСОБА_2 банк» ОСОБА_10 мала належні повноваження на вчинення відповідного правочину відповідно до редакції Статуту банку, що діяв на момент укладення угоди та стаття 38 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на момент вчинення правочину була в другій редакція, яка не забороняла ПАТ «ОСОБА_2 банк» вчиняти такий правочин та не відносила його до нікчемного.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату та час розгляду справи, з цих підстав справу розглядали без їхньої участі.
У свою чергу представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5- ОСОБА_14 подала пояснення у даній справі, де просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі ст.12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що 02 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладено договір про розірвання Іпотечного договору №788-Ф/908-Ф/ІП-1, посвідченого 31 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №6937. Договір про розірвання Іпотечного договору посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №866. Розриванню іпотечного договору передувала ціла низка подій, зокрема у ОСОБА_3 в ПАТ «Сведбанк», який пізніше було перейменовано в ПАТ «Омега Банк» був відкритий депозитний рахунок №103763840Ж/2 від 05 лютого 2009 року на суму 1 026 523,96 доларів США. У ОСОБА_4 також в ПАТ «Сведбанк», який пізніше було перейменовано в ПАТ «Омега Банк» був відкритий депозитний рахунок №103737840Ж/2 від 03 лютого 2009 року на суму 835 684,69 доларів США. Оскільки ПАТ «Сведбанк», який пізніше було перейменовано в ПАТ «Омега Банк» добровільно відмовився повернути депозитні кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду та отримали рішення суду про примусове стягнення депозитних коштів. Загальна сума боргу ПАТ «Омега Банк» перед ОСОБА_4 складала – 1 997 754,50 доларів США. У квітні 2013 року власник ОСОБА_2 ОСОБА_8 ОСОБА_15 уклав із шведським Swedbank угоду із викупу ПАТ «Сведбанк» з метою об’єднання із АТ «Дельта Банк». Після цього ПАТ «Сведбанк» було перейменовано в ПАТ «Омега Банк». ОСОБА_15 став бенефіціарним власником обох банків і Національним банком України була зареєстрована банківська група, контролер ОСОБА_15, відповідальна особа – АТ «Дельта Банк» (рішення НБУ № 548 від 02 серпня 2013 року). Банківська група існувала до 30 вересня 2016 року. У процесі об’єднання активів двох банків банківської групи «Дельта», 18 червня 2013 року між ПАТ «Омега Банк» як продавцем та АТ «Дельта Банк» як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги №1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстр. №1358. у додатку до якого включені в тому числі кредитні договори: №434-Ф від 27.10.2005; № 506-Ф від 27.01.2006, №788-Ф від 05.02.2007, №1210-Ф від 02.06.2008, (в обсязі, зазначеному у договорі купівлі-продажу – 19 278 879,72 грн.) за загальну суму 743 856,34 гривень. Після отримання інформації про вищезазначені зміни у структурі власників банків та продаж прав вимоги за кредитним договором № 788-Ф, позичальником за яким був ОСОБА_4, він і його мати ОСОБА_3 за два роки до запровадження у АТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації провели переговори в єдиному центрі управління обома банками, й контролером і власником обох банків ОСОБА_15 Їм було запропоновано спрямувати належні їм за судовими рішеннями кошти депозитів із ПАТ «Омега Банк» на рахунки у АТ «Дельта Банк» і погасити за їх рахунок заборгованості за кредитними договорами: №788-Ф від 05.02.2007, №1210-Ф від 02.06.2008, №434-Ф від 27.10.2005 та №506-Ф від 27.01.2006, права вимоги за якими він отримав від ПАТ «Омега Банк». Загальний розмір депозитів перевищував заборгованість за цими кредитними договорами. ОСОБА_16 рішення було оформлене 04 квітня 2014 року на засіданні Комітету з проблемних активів банківської групи «Дельта», протокол якого довели до відома ОСОБА_3 працівники банку. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виявили готовність погасити за рахунок коштів вищезазначених депозитів, які їм мали бути повернуті за рішенням суду, всю заборгованість позичальників за кредитними договорами №788-Ф від 05.02.2007 (позичальник ОСОБА_4Г.), №1210-Ф від 02.06.2008 (позичальник ОСОБА_17М.), №434-Ф від 27.10.2005 та №506-Ф від 27.01.2006 (позичальник ОСОБА_18О.). Вони також добровільно виявили готовність передати банку у погашення заборгованості за кредитними договорами № 593-Ф від 17.05.2006 (позичальник ОСОБА_19О.), № 594-Ф від 17.05.2006 (позичальник ОСОБА_20В.) належні їм земельні ділянки, які були предметами іпотеки. Проте пізніше контактна особа ПАТ «ОСОБА_19 банк» повідомила про неможливість реалізувати раніше погоджений механізм врегулювання заборгованості. Оскільки банківська група «Дельта» була зацікавлена у виконанні вищезазначених рішень судів і знятті арештів з коррахунків і майна ПАТ «Омега Банк», накладених за виконавчими провадженнями ОСОБА_4, в результаті обговорення у банках можливих способів виходу із ситуації ОСОБА_4 був доведений механізм врегулювання заборгованості (повернення депозитів), розроблений уповноваженими особами банківської групи. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вимушені були погодитися і за 10 місяців до запровадження у АТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації розпочали підготовчі дії для виконання цього механізму врегулювання. Доказом підготовчих дій для виконання механізму врегулювання є Попередній договір №1 відступлення права вимоги (цесії), 22.05.2014 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Актив-Гарант» та ОСОБА_3 про викуп у майбутньому за 11 000,00 грн. прав вимоги за кредитними договорами: №788-Ф від 05.02.2007, №1210-Ф від 02.06.2008, №434-Ф від 27.10.2005 та №506-Ф від 27.01.2006, та платіжне доручення №450189 про сплату 11 000,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Актив-Гарант» через банк «МІБ». Компенсаційна угода виконана 02 липня 2014 року, протягом одного дня, а саме: 02 липня 2014 року укладені договори про розірвання іпотечних договорів між банком та іпотекодавцями: №788-Ф/908-Ф/ІП-1 від 31.10.2007 із ОСОБА_3, №1210-Ф/ІП-1 від 04.06.2008 із ОСОБА_17, №506-Ф/434-Ф/ІП-2 від 27.02.2007 із ОСОБА_18; 02.07.2014 між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 укладений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_21 за реєстр. №897 Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого ОСОБА_4 добровільно передав у власність банку предмет іпотеки – земельну ділянку у Макарівському р-ні Київської області кадастровий №3222783200:03:009:0055 площею 8,3245 га із цільовим призначенням – під розміщення виробничо-складського комплексу на виконання всіх зобов’язань позичальника за кредитним договором № 593-Ф від 17.05.2006; 02.07.2014 між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_21 за реєстр. №902 Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого вона добровільно передала у власність банку предмет іпотеки – земельну ділянку у Макарівському р-ні Київської області кадастровий №3222783200:03:009:0054 площею 8,3244 га із цільовим призначенням – під розміщення виробничо-складського комплексу на виконання всіх зобов’язань позичальника за кредитним договором № 594-Ф від 17.05.2006; 02.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Актив-Гарант» та Позивачем АТ «Дельта Банк» укладений, оплачений та виконаний договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги належного виконання зобов’язань боржників за кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007 на загальну суму вимог 8 574 044,28 грн. та кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008 на загальну суму вимог 5 422 879,22 грн. відступлені за 5 000,00 грн.; 02.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Актив-Гарант» та Позивачем АТ «Дельта Банк» укладений, оплачений та виконаний договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги належного виконання зобов’язань боржників за кредитним договором №434-Ф від 27.10.2005 на загальну суму 5 223 301,90 грн. та №506-Ф від 27.01.2006 на загальну суму 1 494 105,95 грн. відступлені за 5 000,00 грн.; 02.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Актив-Гарант» та ОСОБА_3 укладений та виконаний Договір № 1/07 відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого право вимоги належного виконання зобов’язань боржників за кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007 на загальну суму вимог 8 574 044,28 грн., за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008 на загальну суму вимог 5 422 879,22 грн., за кредитним договором №434-Ф від 27.10.2005 на загальну суму 5 223 301,90 грн. та кредитним договором №506-Ф від 27.01.2006 на загальну суму 1 494 105,95 грн. відступлені за 10 000,00 грн. 02.07.2014 між сторонами укладений ОСОБА_21 приймання-передачі до Договором № 1/07 відступлення права вимоги (цесії) від 02.07.2014. За результатами врегулювання 02.07.2014 різниця між сумою коштів, винних ОСОБА_4 та ОСОБА_3 банком ПАТ «Омега Банк» - 1 997 754,50 доларів США, та загальним обсягом прав вимоги станом на 02.07.2014 за кредитними договорами №788-Ф, №1210-Ф, №434-Ф та №506-Ф – 20 714 331,35 грн., склала 153 706,00 доларів США у ОСОБА_22 та 83 142,00 доларів США у ОСОБА_4 Ця різниця була перерахована на поточні рахунки ОСОБА_4 у АТ «Дельта Банк».
Тому дослідивши вищевказані обставини по справі суд прийшов до висновку про необґрунтованість твердження представника ПАТ «ОСОБА_19 банк» про безоплатність договору про розірвання іпотечного договору від 02 липня 2014 року між ПАТ «ОСОБА_19 банк» та ОСОБА_3.
Відповідно до частини третьої ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (в редакції, що діяла на дату укладення Договору про відступлення права вимоги від 02.07.2014) зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі – імені) або місця проживання фізичної особи – підприємця підлягають обов’язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них є відомостями, що мають міститися у Єдиному державному реєстрі. (частина друга ст. 17 вищезазначеної редакції Закону).
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (частина третя ст. 18 вищезазначеної редакції Закону).
Позивачем як доказ подана суду копія нової редакції Статуту, погодженої Національним банком України 03 липня 2014 року, зареєстрованої органом державної реєстрації 18.07.2014 за №10701050005017878.
Зазначена редакція Статуту містить правило двох підписів під правочинами (п. 6.5.12 Статуту).
Зазначена редакція Статуту не діяла на момент укладення Договору про розірвання Іпотечного договору від 02 липня 2014 року.
Тому Позивач не може посилатися на неї як на доказ відсутності 02 липня 2014 року повноважень у ОСОБА_9 ОСОБА_11 Позивача на укладання Договору про розірвання Іпотечного договору.
У цій частині нова редакція Статуту, погоджена Національним банком України 03.07.2014, зареєстрована органом державної реєстрації 18 липня 2014 року за №10701050005017878, є неналежним доказом.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог) до матеріалів справи долучила копію статуту ПАТ «ОСОБА_19 банк» затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ «ОСОБА_19 банк» № 5 від 25 липня 2013 р., даний статут діяв станом на 02.07.2014 р. (дату укладання договору про розірвання договору іпотеки між ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_19 банк»). Відповідно до підпункту 6.5.10.2 зазначеного Статуту ПАТ «ОСОБА_19 банк» передбачається право ОСОБА_9 ОСОБА_11 відповідно до законодавства України на власний розсуд розпоряджатися «майном та коштами ОСОБА_8 на суму, що не перевищує 25 (двадцять п’ять) відсотків регулятивного капіталу ОСОБА_8. Розпорядження майном та кошами ОСОБА_8 на суму, що перевищує 25 (двадцять п’ять) відсотків регулятивного капіталу ОСОБА_8, здійснюється з урахуванням положень п.6.4.2.32 цього Статуту». Відповідно до підпункту 6.5.10.3 ОСОБА_9 ОСОБА_11 «для вирішення окремих питань, що входять до його компетенції, видає довіреності на право представництва інтересів банку, підписання договорів,угод та зобов’язань від імені банку».
Крім того, ст. 59 Закону України «Про акціонерні товариства» буквально не вимагає прийняття рішення колегіальним виконавчим органом щодо здійснення кожного окремого правочину. Абзацом третім частини п’ятої зазначеної статті передбачено, що голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу.
Позивач не надав суду доказів того, що укладання Договору про розірвання Іпотечного договору не відповідало якомусь рішенню колегіального виконавчого органу Позивача на той момент – ОСОБА_11 ОСОБА_11.
Отже, Договір про розірвання Іпотечного договору був укладений ОСОБА_9 ОСОБА_11 Позивача в межах своїх повноважень і немає законних підстав для визнання його недійсним.
Банківська діяльність, як особливий вид діяльності, регулюється спеціальним банківським законодавством, зокрема, Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України. Зазначена стаття Закону встановлює інформацію, яку обов’язково має містити Статут банку. Відповідно до неї статут банку має містити інформацію про структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень. ОСОБА_8 подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.
Повноваження (компетенція) правління банку передбачені статтею 40 зазначеного Закону. До компетенції правління законом у теперішній редакції покладені загальні питання реалізації стратегії та регламентування поточної діяльності банку. Відповідно до редакції ст. 40, яка діяла на дату укладання Договору про розірвання Іпотечного договору, правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. ОСОБА_9 правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» не містив на дату укладання Договору про розірвання Іпотечного договору обов’язкову вимогу прийняття колегіальним виконавчим органом банку рішення щодо укладення кожного окремого правочину банку чи категорії правочинів.
Погодження статуту (змін до статуту) Національним банком України підтверджує відповідність статуту банку вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» та банківського законодавства в цілому.
Позивач надав суду копію нової редакції Положення про ОСОБА_11 Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», затвердженої рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (наказ №16 від 22.04.2011).
Ця редакція Положення про ОСОБА_11 містить повноваження ОСОБА_9 ОСОБА_11 на власний розсуд розпоряджатися майном та коштами Позивача на суму, що не перевищує 25 (двадцять п’ять) відсотків регулятивного капіталу Позивача – п. 4.3.2 Положення. Зазначений пункт відповідає редакції Статуту.
Позивач не надав суду доказів про перевищення ОСОБА_9 ОСОБА_11 зазначеного обмеження під час укладання Договору.
Частиною третьою ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ознака недійсності правочину, укладеного посадовою особою із перевищенням повноважень, не встановлена законом, отже за цими підставами спору це є оспорюваний правочин, а не нікчемний.
Отже, заява Позивача про відсутність повноважень посадової особи АТ «Дельта Банк» на укладання Договору про розірвання Іпотечного договору не відповідає закону та установчим документам Позивача, що діяли на момент вчинення зазначеного правочину та спростовується письмовими доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
Відповідно до частини першої ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Договір про відступлення права вимоги та Договір про розірвання Іпотечного договору, які Позивач відніс до нікчемних (класифікував, як нікчемний), укладений 02.07.2014. Договір про розірвання Іпотечного договору не відносяться до правочинів, недійсність яких встановлена прямо Цивільним кодексом України (як законом) станом на дату його укладення. Тому вони не є нікчемними відповідно до ЦК України.
У даний час у Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дійсно є така редакція пунктів 1, 2 та 3 частини третьої ст. 38, які Позивач зазначив у Протоколі №77/1 від 28.09.2015 та повідомленнях про нікчемність (№2715, №2717, №2718 від 24.03.2016) як підстави нікчемності Договору про відступлення права вимоги та Договору про розірвання Іпотечного договору. Зміни до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо викладення ст. 38 із частиною третьою у зазначеній вище редакції внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» (Відомості Верховної ОСОБА_11 (ВВР), 2014, № 33, ст.1162). ОСОБА_16 України № 1586-VII від 04 липня 2014 року.
Пунктом 2 Розділу ІІ цього Закону передбачено, що до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативні акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Розділом ІІ цього Закону «Прикінцеві та перехідні положення» нормам цього Закону не надано зворотної сили. ОСОБА_16 набрав чинності 11.07.2014 – з дня, наступного за днем його опублікування у офіційному виданні ВР України «ОСОБА_9 України».
Оскільки стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції Закону України № 1586-VII від 04.07.2014 набрала чинності з 11.07.2014, зазначена редакція статті 38 не є і не може бути законною підставою для віднесення Договору про відступлення права вимоги до нікчемних, оскільки його укладено 02 липня 2014 року, тобто, раніше, ніж введена в дію редакція ст. 38, на яку посилається Позивач, як на підставу для нікчемності правочинів. На момент укладення Договору зазначена редакція ст. 38 не діяла.
Правові підстави нікчемності Договорів, зазначені в протоколу Комісії та зазначені Позивачем у повідомленнях про нікчемність Договору про відступлення права вимоги та нікчемність Договору про розірвання Іпотечного договору, адресованих на ім’я ОСОБА_3 та ТВ «ФК «Актив-Гарант», були відсутні на момент укладення Договорів. Договори на момент його укладення повністю відповідли ЦК України та іншим Законам України, в тому числі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, що діяла станом на 02.07.2014), недійсність його не встановлювалася законом на момент його укладення, тому до нього не застосовується частина друга ст. 215 ЦК України.
Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В судовому засіданні було встановлено, що 02 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Актив-Гарант» та гр. ОСОБА_3 укладений та виконаний Договір № 1/07 відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого право вимоги належного виконання зобов'язань боржників за кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007 на загальну суму вимог 8 574 044,28 грн., за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008 на загальну суму вимог 5 422 879,22 грн., за кредитним договором №434-Ф від 27.10.2005 на загальну суму 5 223 301,90 грн. та кредитним договором №506-Ф від 27.01.2006 на загальну суму 1 494 105,95 грн. відступлені ОСОБА_3 за 10 000,00 грн. 02.07.2014 між сторонами укладений ОСОБА_21 приймання-передачі до Договором № 1/07 відступлення права вимоги (цесії) від 02.07.2014. Отже надані докази відступлення 02.07.2014 ОСОБА_3 прав вимоги за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007. У цей же день - 02.07.2014 – між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений та виконаний Договір б/н відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого право вимоги належного виконання зобов'язань боржника ОСОБА_4 за кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007 на загальну суму вимог 8 574 044,28 грн. відступлене ОСОБА_4 за 2 500,00 грн. 02.07.2014 між сторонами укладений ОСОБА_21 приймання-передачі до Договором б/н відступлення права вимоги (цесії) від 02.07.2014. В результаті укладення та виконання зазначеного договору зобов’язання ОСОБА_4 за кредитним договором № №788-Ф від 05.02.2007 припинилися поєднанням боржника та кредитора в одній особі (відповідно до ст. 606 ЦК України) – п. 5 договору.
Відповідно до частини першої ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: - реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину; - норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину; - у цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК; - відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна; - рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
В судовому засіданні було встановлено, що позивач не подавав до суду вимоги про витребування права вимоги.
Позов подано про визнання недійним іпотечного договору, укладеного у забезпечення зобов’язань позичальника ОСОБА_4.Г. за кредитним договором №788-Ф. Зобов’язання ОСОБА_4 за кредитним договором № №788-Ф від 05.02.2007 припинилися поєднанням боржника та кредитора в одній особі (відповідно до ст. 606 ЦК України).
Відповідно до частини п’ятої ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Оскільки основне зобов’язання (позичальника за кредитним договором № №788-Ф від 05.02.2007) припинилося (право вимоги за цим зобов’язанням не належить на праві власності позивачу), подання та підтримання ним позову про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору (що має на меті відновлення іпотеки, яка має похідних характер від зобов’язання позичальника за кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007, що припинилося) суперечить ст. 4 ЦПК України і порушує права ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (як нового власника земельної ділянки, яка була предметом іпотеки).
Оскільки позов подано щодо права, яке похідне від права, що на момент судового розгляду не належить позивачу, у позові про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору слід відмовити за необґрунтованістю.
На підставі вищесказаного суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 10, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 265, 267-268 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_6 про визнання недійним договору про розірвання іпотечного договору №788-Ф/908-Ф/ІП-1 та застосування наслідків недійсності - відмовити.
Позивач: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» код ЄДРПОУ 34047020.
Відповідач: ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 25 березня 2019 року.
Головуючий суддя А.Т.Слиш
