Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 587/260/17

провадження № 61-41427св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: головне управління Держгеокадастру в Сумській області, Сумська районна державна адміністрація, Миколаївська (Северинівська) сільська рада Сумського району Сумської області,

треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, фермерське господарство «Берізка»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 05 березня 2018 року в складі судді: Степаненко О. А. та постанову апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2018 року у складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Кононенко О. Ю., Хвостика С. Г.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, Сумської районної державної адміністрації, Миколаївської (Северинівської) сільської ради Сумського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, фермерське господарство «Берізка», про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7 Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є його дочка ОСОБА_4

Позивач вказувала, що після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 47,0 га, яка розташована на території Северинівської сільської ради Сумського району Сумської області та була надана ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства на підставі рішення Северинівської сільської ради від 19 лютого 1993 року та розпоряджень голови Сумської райдержадміністрації від 29 березня 1996 року № 105, від 03 лютого 1997 року № 37, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. На час розгляду справи фермерське господарство «Берізка» не припинене. При оформленні права на спадщину нотаріус Третьої Сумської державної нотаріальної контори роз'яснив про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку.

ОСОБА_4 визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою площею 47,0 га, яка була надана для ведення фермерського господарства «Берізка», в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 05 березня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням правових висновків викладених Верховним Судом України у постановах від 05 жовтня 2016 у справі № 6-2329цс16, від 23 листопада 2016 у справі № 6-3113цс15, мотивовані тим, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Нормами ЦК 1963 року з урахуванням положень ЗК 1990 року та Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» було передбачено спадкування лише права власності на земельну ділянку, спадкування права постійного користування земельною ділянкою даними нормами не передбачалося. Суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю.

Аргументи учасників справи

У липні 2018 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що право постійного користування земельною ділянкою має спадкуватися. Як ЦК УРСР 1963 року, так і ЦК України не забороняє спадкування права постійного користування земельною ділянкою. Для спадкування права постійного користування земельною ділянкою слід застосовувати за аналогією закону статтю 8 Закону України «Про оренду землі».

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Северинівської сільської ради від 19 лютого 1993 року та розпорядженням голови Сумської райдержадміністрації від 29 березня 1996 року № 105, від 03 лютого 1997 року № 37 ОСОБА_7 було виділено земельну ділянку площею 47,0 га, яка розташована на території Северинівської сільської ради Сумського району Сумської області, для ведення фермерського господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 26 січня 1998 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги прийняла спадщину після ОСОБА_7

Тлумачення розділу 7 «Спадкове право» ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення сспірних правовідносин) свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16 зроблено висновок, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Аналогічний висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15, постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц.

У касаційній скарзі не наведено доводів щодо відступлення від вказаного висновку Верховного Суду України. Не вбачає таких підстав і колегія Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Встановивши, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_7 відповідно до державного акту на право постійного користування землею без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 05 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель