Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа №532/1150/17

провадження № 61-10723св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3, Орлицька сільська рада Кобеляцького району Полтавської області, відділ державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Кобеляцькому районі Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - реєстраційна служба Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області, у складі судді

Тесленко Т. В., від 15 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області, у складі колегії: Бутенко С. Б., Оібідіної О. І.,

Прядкіної О. В., від 18 грудня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3, Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, відділу державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Кобеляцькому районі Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - реєстраційна служба Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті його дружини ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилось спадкове майно і майнові права, які належали їй на момент відкриття спадщини і складалися з прав засновника селянського фермерського господарства «Орльонок» у визначеному статутом обсязі, що становить 20% статутного капіталу, та земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, право постійного користування якою підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, виданим Кобеляцькою районною радою Полтавської області. Вказував, що він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 У встановленому законом порядку він звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте отримав відмову через невизначеність чіткої процедури оформлення прав засновника та права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування за законом. Крім того, право користування спірною земельною ділянкою спадкодавцем ОСОБА_8 не зареєстровано у Державному земельному кадастрі.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 права засновника селянського фермерського господарства «Орльонок» та право на переоформлення у власність або в оренду права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 серпня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 права засновника селянського фермерського господарства «Орльонок» у визначеному статутом господарства обсязі. Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 право на переоформлення у власність або в оренду права постійного користування земельною ділянкою площею 32,96 га, переданою для ведення селянського (фермерського) господарства на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, відповідно до державного акту про право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_2, виданого 01 червня 1996 року Кобеляцькою районною радою Полтавської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок смерті

ОСОБА_8 право постійного користування земельною ділянкою не припинилося та увійшло до складу спадщини, проте позивач як спадкоємець за законом при відсутності умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не може підтвердити своє право на спірне майно.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 18 грудня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що на час відкриття спадщини ОСОБА_8 належало право постійного користування спірною земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_2 від 01 червня 1996 року, яке визнано державою, нерозривно пов'язано з особою спадкодавця та не припинилося внаслідок її смерті. Право постійного користування земельною ділянкою наділяє спадкоємців землекористувача правомочністю щодо переоформлення у власність або в оренду прав на земельну ділянку, що належало спадкодавцеві на час відкриття спадщини і не припинилося внаслідок її смерті. Чинним законодавством не передбачено підставою припинення права користування земельною ділянкою смерть фізичної особи - землекористувача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц, право постійного користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Законодавством України передбачено право спадкування земельної ділянки у разі укладання договору оренди землі між відповідними суб'єктами права. Між спадкодавцем ОСОБА_8 та власником спірної земельної ділянки договори оренди не укладались, а тому спадкування права на переоформлення в оренду зазначеної земельної ділянки є неможливим.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять залишити касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

23 квітня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача ОСОБА_8, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, виданого 01 червня 1996 року Кобеляцькою районною радою Полтавської області, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 99, ОСОБА_8 належало право постійного користування земельними ділянками площею 15 га та 35 га, розташованими на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району для ведення селянського (фермерського) господарства.

Актом від 18 квітня 1997 року встановлено межі земельної ділянки для селянського (фермерського) господарства громадянки ОСОБА_8 у натурі.

11 червня 1996 року на підставі розпорядження Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області № 12 здійснено державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності селянського (фермерського) господарства «Орльонок».

Засновниками селянського (фермерського) господарства «Орльонок» були ОСОБА_8 з розміром внеску до статутного фонду 200 грн, ОСОБА_2 - розмір внеску до статутного фонду 200 грн та ОСОБА_9 - розмір внеску до статутного фонду 600 грн.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 його правонаступником є відповідач ОСОБА_3

Згідно довідок виконавчого комітету Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області від 13 липня 2017 року

№ 221/02-17 та державних актів на право власності на земельні ділянки

НОМЕР_3 НОМЕР_4, НОМЕР_5 НОМЕР_6, НОМЕР_7 НОМЕР_8 внаслідок приватизації членами господарства ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 земельних ділянок із земель селянського (фермерського) господарства, у фактичному користуванні селянського фермерського господарства «Орльонок» знаходиться земельна ділянка площею 32,96 га, виділена у користування ОСОБА_8 згідно державного акту серії НОМЕР_2.

ОСОБА_2 має право на спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_8 у першу чергу та в установленому законом порядку прийняв спадщину.

Постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори Чернявського Ю. В. від 18 липня 2017 року № 1705 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на права засновника селянського (фермерського) господарства «Орльонок» та на право постійного користування земельною ділянкою площею 32,96 га, переданої для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, у зв'язку з відсутністю чіткої процедури оформлення прав засновника селянського (фермерського) господарства у порядку спадкування за законом та права постійного користування земельною ділянкою, переліку документів, необхідних для оформлення спадщини на вказані права, відсутністю державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та рекомендовано ОСОБА_2 звернутися з даним питанням до суду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 92 ЗК Україниправо постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам і фермерським господарствам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 131 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Склад спадщини визначений статтею 1218 ЦК України. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини) та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частинами третіми цих статей.

Разом з тим, у статті 23 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про фермерське господарство» майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Відповідний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 05 жовтня 2016 року № 6-2329цс16 та від 23 листопада

2016 року № 6-3113цс15.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на зазначені вище вимоги законів уваги не звернули, не врахували, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини, та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині визнання за позивачем права на переоформлення.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивач або фермерське господарство «Орльонок» не позбавлені права звернутися до органів державної влади чи місцевого самоврядування із заявою про надання спірної земельної ділянки, яка використовувалась для ведення фермерського господарства, в оренду для ведення фермерського господарства.

Також позивач має можливість реалізувати своє право на спадкування частки ОСОБА_8 у майні селянського (фермерського) господарства «Орльонок».

Згідно з частиною другою та третьою статті 412 ЦПК Українипорушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права, яке є підставою для скасування судових рішень, вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повно і всебічно встановлені судами на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області задовольнити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 18 грудня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Орлицької сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, відділу державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Кобеляцькому районі Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - реєстраційна служба Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код 39767930) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 816 (дві тисячі вісімсот шістнадцять) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта