532/1150/17
2/532/490/2017
РІШЕННЯ
Іменем України
15 серпня 2017 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді Тесленко Т. В.
з участю секретаря Климченко А. О.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, ОСОБА_4 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Кобеляцькому районі Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно; третя особа – Реєстраційна служба Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області,-
ВСТАНОВИВ:
18.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
У позовній заяві вказував, що 20 жовтня 2014 року померла його дружина ОСОБА_5 .
На день її смерті залишилось спадкове майно і майнові права, які належали їй на момент відкриття спадщини і складалися:
- з прав засновника селянського фермерського господарства «Орльонок», у визначеному Статутом господарства обсязі, що становить 20% статутного капіталу та складає 200 грн., державну реєстрацію якого проведено 11 червня 1996 року, номер запису 1 566 120 0000 000360, ідентифікаційний код юридичної особи 22534725, юридична адреса фермерського господарства: с. Орлик, Кобеляцького району, Полтавської області.
- земельної ділянки площею 32,96 га., переданої для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території ОСОБА_3 сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, яка належала покійній відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ № 00249 виданого 1 червня 1996 року Кобеляцькою районною радою Полтавської області, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 99.
Спадкоємцем за законом після померлої є позивач в справі. Інших спадкоємців немає.
В установленому законом порядку ОСОБА_1 прийнявши спадщину, звернувся до Кобеляцької державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на належні спадкодавцеві права засновника селянського (фермерського) господарства «Орльонок», та на право постійного користування земельною ділянкою. Однак, нотаріус Кобеляцької державної нотаріальної контори ОСОБА_6, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належні спадкодавцеві права засновника селянського (фермерського) господарства «Орльонок», та на право постійного користування земельною ділянкою відмовив у зв’язку з тим, що Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не визначено чіткої процедури оформлення прав засновника в порядку спадкування селянського фермерського господарства і права постійного користування земельною ділянкою та, відсутністю державної реєстрації зазначеної ділянки у державному земельному кадастрі на ім’я спадкодавця ,через що рекомендував йому звернутися до суду.
Тому, позивач прохав суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після померлої 20 жовтня 2014 року ОСОБА_5 права засновника селянського фермерського господарства «Орльонок», у визначеному Статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 11 червня 1996 року, номер запису 1 566 120 0000 000360, ідентифікаційний код юридичної особи 22534725, юридична адреса фермерського господарства: село Орлик, Кобеляцького району, Полтавської області та право на переоформлення у власність або в оренду права постійного користування земельною ділянкою площею 32,96 га., переданої для ведення селянського (фермерського) господарства на території ОСОБА_3 сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ № 00249, виданого 1 червня 1996 року Кобеляцькою районною радою Полтавської області.
Сторони в судове засідання не з’явилися.
Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити.
Від представника відповідача ОСОБА_3 сільської ради Кобеляцького району надійшла письмова заява, в якій сільський голова прохав справу розглянути без присутності їх представника та проти задоволення вимог не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи в її відсутності, позов визнала повністю.
Представник відповідача ОСОБА_4 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Кобеляцькому районі Полтавської області надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, заперечував проти задоволення позову, оскільки на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.
Представник третьої особи – Реєстраційної служби Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області , будучи належним чином повідомлений про час місце слухання справи, про що свідчить розписка про вручення йому судової повістки, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.
Суд, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що 20 жовтня 2014 року померла дружина позивача - ОСОБА_5 ( а.с.9,10).
На день її смерті залишилось спадкове майно і майнові права, які належали їй на момент відкриття спадщини і складалися:
- з прав засновника селянського фермерського господарства «Орльонок», у визначеному Статутом господарства обсязі, що становить 20% статутного капіталу та складає 200 грн., державну реєстрацію якого проведено 11 червня 1996 року, номер запису 1 566 120 0000 000360, ідентифікаційний код юридичної особи 22534725, юридична адреса фермерського господарства: село Орлик Кобеляцького району, Полтавської області.
- земельної ділянки площею 32,96 га., переданої для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території ОСОБА_3 сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, яка належала покійній відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ № 00249 виданого 1 червня 1996 року Кобеляцькою районною радою Полтавської області, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 99 ( а.с.11,12-13,1426,27,28).
Єдиним спадкоємцем за законом після померлої є позивач в справі. В установленому законом порядку позивач прийнявши спадщину, звернувся до Кобеляцької державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на належні спадкодавцеві права засновника селянського (фермерського) господарства «Орльонок», та на право постійного користування земельною ділянкою. Однак, нотаріус Кобеляцької державної нотаріальної контори ОСОБА_6, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належні спадкодавцеві права засновника селянського (фермерського) господарства «Орльонок», та на право постійного користування земельною ділянкою відмовив у зв’язку з тим, що Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не визначено чіткої процедури оформлення прав засновника в порядку спадкування селянського фермерського господарства і права постійного користування земельною ділянкою та, відсутністю державної реєстрації зазначеної ділянки у державному земельному кадастрі на ім’я ОСОБА_5, через що рекомендував йому звернутися до суду( а.с. 29, 30).
Права спадкодавця як засновника селянського (фермерського) господарства «Орльонок» визначені у Статуті селянського (фермерського) господарства «Орльонок», де у п. 1.3. вказано, що засновниками господарства є мешканці села Орлик, Кобеляцького району Полтавської області: - спадкодавець – ОСОБА_5; її чоловік – ОСОБА_1; - ОСОБА_7. При цьому п.3.1.; 3.14., визначено, що за рахунок внесків засновників було створено Статутний капітал в розмірі 1000 грн. Розмір статутного капіталу між засновниками розподілений наступним чином: 3.14.1. ОСОБА_5 володіє часткою – 200 грн., що становить 20% Статутного капіталу Господарства; - 3.14.2. ОСОБА_1 володіє часткою – 200 грн., що становить 20% Статутного капіталу Господарства; - 3.14.3. ОСОБА_7 володіє часткою – 600 грн., що становить 60% Статутного капіталу Господарства.
Відповідно п. 3.2. Статуту, до складу майна Господарства (складеного капіталу) можуть входити: земля, будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена Господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, та інше майно набуті на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права, грошові кошти. Пунктом 3.5. Статуту С(Ф)Г «Орльонок» визначено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно закону.
У зв’язку зі смертю ОСОБА_8 спадкоємці мають переважне право вступу до Господарства, якщо вони є членами сім’ї чи родичами Засновників…, (п. 5.7. Розділу 5). Припинення Господарства має місце коли не залишається жодного спадкоємця, який бажає продовжити діяльність Господарства, (п.п. 14.1.4. Розділу 14).
3 липня 2015 року ОСОБА_7 помер ( а.с.31) Спадкоємцем ОСОБА_7, є відповідач в справі ОСОБА_2 ( а.с.32-33).
Також, за життя ОСОБА_5, відповідно діючих на той час Земельного кодексу України та Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» у законний спосіб 1 червня 1996 року набула право постійного користування на земельні ділянки площею 35га. та 15 га., передані для ведення фермерського господарства, розташовані на території ОСОБА_3 сільської ради Кобеляцького району Полтавської області в підтвердження чого отримала державний акт на право постійного користування землею серії ПЛ № 00249, виданий Кобеляцькою районною радою Полтавської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 99.
В зв’язку з тим, що протягом 2000 - 2012 років із земельної ділянки, наданої в користування ОСОБА_5, членами селянського (фермерського) господарства було одержано безоплатно у власність земельні частки (паї) у загальному розмірі 17,04 га., після розпаювання у постійному користуванні ОСОБА_5 перебувала земельна ділянка площею 32,96 га.
Право користування на вказану земельну ділянку за ОСОБА_5 не зареєстроване тому, що на час отримання державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ № 00249, виданого 1 червня 1996 року зазначеної земельної ділянки, право користування земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Межі цієї ділянки були встановлені, а вказаний правовстановлюючий документ відповідав вимогам законодавства. Право спадкодавця на цю ділянку ніким не оспорювалося та визнавалося органами влади і місцевого самоврядування. Після створення органів державної реєстрації прав на земельні ділянки дружина неодноразово зверталася до органів державної реєстрації та землевпорядних органів з метою виготовлення нового правовстановлюючого документу та державної реєстрації. Однак їй відмовляли з посиланням на рішення Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року в справі N 1-17/2005, та зазначенням того, що наявний у неї Державний акт є чинним, а переоформити та зареєструвати зазначену ділянку вона зможе тільки після прийняття відповідного Закону, але до її смерті зазначений закон так і не був прийнятий.
В даний час ОСОБА_1, будучи спадкоємцем за законом після померлої дружини та членом селянського (фермерського) господарства «Орльонок», яке продовжує свою діяльність, не може підтвердити своє право власності на права засновника селянського фермерського господарства «Орльонок», та право на переоформлення у власність або в оренду права постійного користування земельною ділянкою , а також провести державну реєстрацію змін в установчих документах, та реєстрацію зазначеної земельної ділянки.
Згідно ст.1 чинного Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Таким чином, за діючим законодавством фермерське господарство як особлива форма підприємницької діяльності громадян базується і можлива лише за наявності у них земельних ділянок, наданих у власність та/або користування, у тому числі в оренду, зокрема для ведення фермерського господарства.
Відповідно ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства /складеного капіталу/ можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, обладнання, а також інші майнові права/в тому числі на інтелектуальну власність/ грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Згідно зі ст.35 Закону України «Про фермерське господарство» діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.
За ч. 1 ст. 23 Закону України ,,Про фермерське господарство ”, успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини ) здійснюється відповідно закону.
Зі змісту ст. 92 ЗК України, який набрав чинності з 01.01.2002 року, право постійного користування земельними ділянками можуть набувати лише: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські та релігійні організації; публічні акціонерні товариства залізничного транспорту; вищі навчальні заклади незалежно від форм власності; співвласники багатоквартирного будинку. Фізичні особи таким правом не наділені.
Пунктом 6 перехідних положень ЗК України (у редакції 2002 року) визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 визнано ці положення неконституційними і тому п. 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України визнано неконституційним, тобто зобов'язання переоформити право постійного користуваня земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), втратила юридичну силу, а право постійного користування земельною ділянкою залишилося у фізичних осіб, незважаючи на вичерпний перелік, закріплений у ст. 92 ЗК України. В цьому ж рішенні Конституційного Суду України визначено, що використання терміну «набувають», що означає, «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь» після набрання чинності статтею 92 ЗК України свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування ділянками, набуте громадянами, в установлених законодавством випадках, станом на 01 січня 2002 року.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 141 ЗК України (у поточній редакції) визначено вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, серед яких смерть користувача земельної ділянки як підстава для припинення права користування землею відсутні.
Пунктом 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, передбачено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Будь-які рішення (акти) органів державної влади та місцевого самоврядування щодо скасування державного акту на право постійного користування землею серії та припинення права постійного користування земельними ділянками відсутні.
В п. 10 Постанови Пленум Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз’яснив, що відповідно статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Внаслідок смерті ОСОБА_5, право постійного користування земельними ділянками не припинилося.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка пемерла (спадкодавця) до інших осіб спадкоємців).
Статтею 1217 Цивільного кодексу України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 1 та ч. 5 ст.1268 ЦК України визначено: спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно вимогам ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, а тому позовні вимоги позивача необхідно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлої 20 жовтня 2014 року ОСОБА_5 права засновника селянського фермерського господарства «Орльонок», у визначеному Статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 11 червня 1996 року, номер запису 1 566 120 0000 000360, ідентифікаційний код юридичної особи 22534725, юридична адреса фермерського господарства: село Орлик, Кобеляцького району, Полтавської області та право на переоформлення у власність або в оренду права постійного користування земельною ділянкою площею 32,96 га., переданої для ведення селянського (фермерського) господарства на території ОСОБА_3 сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ № 00249, виданого 1 червня 1996 року Кобеляцькою районною радою Полтавської області.
На підставі ст. ст. ст. 16, 392, 1221, 1261, 1268-1270, 1274, 1296 ЦК України та керуючись ст. ст.10,11, 60, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після померлої 20 жовтня 2014 року ОСОБА_5 права засновника селянського фермерського господарства «Орльонок», у визначеному Статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 11 червня 1996 року, номер запису 1 566 120 0000 000360, ідентифікаційний код юридичної особи 22534725, юридична адреса фермерського господарства: село Орлик, Кобеляцького району, Полтавської області.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після померлої 20 жовтня 2014 року ОСОБА_5 право на переоформлення у власність або в оренду права постійного користування земельною ділянкою площею 32,96 га., переданої для ведення селянського (фермерського) господарства на території ОСОБА_3 сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, відповідно державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ № 00249, виданого 1 червня 1996 року Кобеляцькою районною радою Полтавської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
