ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 810/3806/18 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
за участю секретаря: Тищенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 (дата складання повного тексту додаткового рішення не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0125173-5202-1006 від 11.04.2018.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення повинна бути отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля. Між тим, така інформація у відповідача відсутня, що на думку позивача, виключає законні підстави для прийняття оспорюваного рішення.
Крім того, позивач вважає, що не може бути платником транспортного податку, оскільки в нього відсутній об'єкт оподаткування у розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України, оскільки, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за позивачем зареєстровано легковий автомобіль державний номер НОМЕР_3 але не 2017-го, а 2007-го року випуску, який не може бути таким об'єктом.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати, пов'язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 25 000,00 грн.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що дана категорія справ, а саме оскарження податкового повідомлення-рішення з транспортного податку з фізичних осіб відноситься до справ незначної складності, у яких характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Оскаржуване рішення прийнято в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судом не було витребувано від позивача жодного додаткового доказу, який би підтверджував понесені витрати пов'язані з наданням правової допомоги адвоката. Матеріалами справи не підтверджується, що адвокат приймав реальну участь в підготовці позову. Враховуючи, що предметом спору є податкове повідомлення-рішення з визначенням податкового зобов'язання у розмірі 25 000,00 грн розмір судових витрат на правничу допомогу адвоката, яку заявлено до відшкодування - є необґрунтовано завищеним.
13.03.2019 у судове засідання з'явився представник відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн є обґрунтованим, співмірним та підтверджується наданими доказами.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із частин першої, шостої, сьомої дев'ятої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється судом під час ухвалення відповідного судового рішення, шляхом відображення його у резолютивній частині такого рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.
Згідно з частиною сьомою ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Матеріали справи свідчать, що у строк, встановлений законом, представником позивача надано докази, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.04.2018 між ОСОБА_2 та адвокатом Кириченком Романом Юрійовичем укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 72), відповідно до змісту предмету - адвокатом надаються такі види правової допомоги: надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів клієнта в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, організаціях будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 28.11.2018 до договору про надання правової допомоги від 23.04.2018 (а.с. 73) позивачу надана правнича допомога загальною тривалістю часу, протягом якого здійснювалась правова допомога клієнту у формі надання послуг 30 годин, загальна вартість 63 000,00 грн.
Сплата за надані послуги підтверджується прибутковим касовим ордером № 1-28-11/18 від 28.11.2018 (а.с. 74).
Також матеріали справи містять свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КВ № 005594 (а.с. 75).
Досліджуючи співмірність заявлених до стягнення судових витрат (63 000,00 грн) із складністю справи та ціною позову (25 000,00 грн), суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати пов'язані з наданням позивачу правничої допомоги адвоката, можуть бути відшкодовані в межах позову - 25 000,00 грн.
Однак , принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено до категорії справ незначної складності.
На час звернення позивача з адміністративним позовом у 2018 році, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01 січня 2018 року встановлено 1762,00 грн.
У даній справі позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0125173-5202-1006 від 11.04.2018 за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000 грн. Зазначена сума у розмірі 25 000 грн не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже справа відноситься до категорії справ незначної складності.
Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово висловлював свою правову позицію по даній категорії справ, що свідчить про сталість судової практики у справах предметом позову, яких є скасування податкових повідомлень-рішень за платежем транспортний податок з фізичних осіб за відповідний рік.
Оскаржуване рішення прийнято в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Адвокат не брав участі у жодному судовому засіданні.
В акті приймання-передачі наданих послуг зазначено про складання скарги від 23.04.2018, а також листа-повідомлення від 23.04.2018 стосовно факту оскарження рішення, однак лист-повідомлення від 23.04.2018 або докази його складання в матеріалах справи відсутній. Крім того зазначена тривалість наданих послуг (5 годин) є безпідставним, з огляду предмет спору у справі незначної складності.
З наданого позивачем акту приймання-передачі наданих послуг вбачається, що такі послуги, як розроблення, структуризація та складання позовної заяви, подання її на підпис клієнту, виготовлення копій позовних матеріалів, направлення документів до суду для скасування рішення надавались загальною тривалістю 7 годин, однак з позовної заяви вбачається, що вона викладена всього на трьох сторінках, до суду подано незначну кількість копій документів, що також свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 30 годин є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.
У зв'язку з цим, колегія судів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2 500,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду - скасуванню.
Керуючись ст.ст. 229, 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати, пов'язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 25 000,00 грн та ухвалити в цій частині нову постанову.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (Код ЄДРПОУ 39393260, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) понесені ним витрати, пов'язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 2 500,00 грн.
В решті додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 18.03.2019.
Головуючий-суддя:
А.Ю. Кучма
Судді:
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна
