КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2018 року справа №810/3806/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0125173-5202-1006.
В обгрунтування позову зазначив, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення повинна бути отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля. Між тим, така інформація у відповідача відсутня, що на думку позивача, виключає законні підстави для прийняття оспорюваного рішення.
Крім того, позивач вважає, що не може бути платником транспортного податку, оскільки в нього відсутній об'єкт оподаткування у розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України, оскільки, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за позивачем зареєстровано легковий автомобіль державний номер НОМЕР_2 але не 2017-го, а 2007-го року випуску, який не може бути таким об'єктом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі, розгляд якої здійснюється у порядку спрощеного провадження.
Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, відповідач зазначив, що в 2018 році об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 396 125,00 грн. (375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018).
Згідно переліку легкових автомобілів, що підлягають оподаткуванню у 2018 році, який розміщений на офіційному веб-сайті Мінеконом розвитку, автомобіль позивача підлягає оподаткуванню до 4 років.
Відповідно до розрахунку вартості автомобіль BMW модель 730LD. номерний знак НОМЕР_2, 2017 року випуску, дата реєстрації 25.02.2017, об'єм двигуна 2993 куб. см„ тип пального - D ( ідентичний автомобілю ВМW 7-Siries згідно переліку автомобілів, що оподатковуються в 2018 році) на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі, автомобіль позивача є об'єктом оподаткування у 2018 році. Вартість автомобіля згідно даного розрахунку становила 1967758.25 грн.. що перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 р. (375 X 3723.00 = 1 396 125,00). Таким чином, на думку відповідача, автомобіль позивача згідно даного розрахунку є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.
Протокольною ухвалою від 12.11.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
За даними ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 є власником автомобіля BMW, модель 730LD, номерний знак НОМЕР_2, 2017 року випуску, дата реєстрації 25.02.2017, об'єм двигуна 2993 куб. см., тип пального - D (документи додаються).
ГУ ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 11.04.2018 №0125173-5202-1006, яке було сформовано в автоматичному режимі податкової бази ІС «Податковий блок» відповідно до відомостей платників податків та в межах встановлених строків вручено платнику.
Не погоджуючись з визначеним у вказаному податковому повідомленні-рішенні податковим зобов'язанням, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 ПК України Фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:
а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;
б) розміру ставки податку;
в) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», (набрав чинності 01.01.2015) (далі - Закон України №71-УІІІ), викладено у новій редакції ст.267 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII було рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Об'єктом оподаткування з 2018 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII встановлено, що у 2018 році мінімальна заробітна плата з 1 січня - 3723,00 грн.
Таким чином, в 2018 році об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 396 125,00 грн. (375 X 3723,00 грн.).
Суд зазначає, що правильність вирішення цього публічно-правового спору залежить від встановлення факту кому саме належить відповідний транспортний засіб, а також від того, чи є цей транспортний засіб об'єктом оподаткування транспортним податком, і чи з'ясовував контролюючий орган ці обставини на момент визначення позивачу податкового зобов'язання.
За змістом абзацу другого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України середньоринкова вартість автомобілів для цілей віднесення їх до об'єктів оподаткування транспортним податком визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
На виконання вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1 Методики, вона встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (далі також Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, . типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Ср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно з пунктом 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Відповідно до пункту 13 Методики мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад визначені розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля. Однак, розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад визначені розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі №802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі №П/811/1630/16, від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16, від 1 серпня 2018 року у справі №826/1 7172/16, від 29 серпня 2018 року у справі №815/5503/16.
Одним з ключових у питанні надання правової оцінки спірному податковому повідомленню-рішенню є встановлення наявності або відсутності у контролюючого органу при визначені оспорюваного податкового зобов'язання інформації про вартість конкретного транспортного засобу, яка була отримана від органу, уповноваженого її визначати - Мінекономрозвитку.
При цьому в постановах Верховного Суду за наслідками перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції в аналогічних правовідносинах суд касаційної інстанції зазначив, що суди не можуть підміняти органи державної влади та здійснювати покладені на них повноваження, розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснений судом на сайті Мінекономрозвитку не може бути достовірним доказом, оскільки не враховує певних параметрів, які були актуальні на час визначення податкового зобов'язання (постанови ВС від 05.06.2018 у справі №826/17092/16, від 12.06.2018 у справі №826/11959/16).
Аналіз викладених позицій Верховного Суду у взаємозв'язку з викладеними положеннями Податкового кодексу України дають підстави для висновку, що контролюючий орган може визначити податкове зобов'язання з транспортного податку лише у разі надходження від Мінекономрозвитку інформації про середньоринкову вартість транспортного засобу.
Чинне законодавство виключає можливість визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з транспортного податку в інший спосіб, зокрема шляхом проведення визначення середньоринкової вартості транспортного засобу за власною ініціативою, у тому числі на підставі даних та інформації, розміщеної на сайті Мінекономрозвитку.
Враховуючи позицію Верховного Суду та з'ясовуючи, чи мав відповідач інформацію, отриману у встановленому законом порядку, що могла бути джерелом для висновків про вартість транспортного засобу, відповідач мав надати суду:
- отриману від Мінекономрозвитку інформацію про вартість автомобіля, на підставі якої мені було визначене податкове зобов'язання з транспортного податку;
- розрахунок вартості автомобіля BMW, модель 730LD, реєстраційний номер НОМЕР_2, з об'ємом двигуна 2993 куб.см., відповідного року випуску.
У відзиві відповідач зазначив, що податкове зобов'язання оспорюваним податковим повідомленням-рішенням визначено на підставі «відомостей платників податків» в «автоматичному режимі податкової бази ІС «Податковий блок».
Водночас інформації, що мала надійти від Мінекономрозвитку про розрахунок вартості автомобіля відповідач до відзиву не додав, і не зазначив причин, з яких подання таких доказів є неможливим.
Без належних пояснень з боку відповідача залишилось і питання щодо того, на підставі якої інформації податковий орган дійшов висновку про наявність у позивача на праві власності автомобіля, що є об'єктом оподаткування транспортним податком, враховуючи, що позивачем до позову подано докази, які цей факт спростовують.
Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
У зв'язку з цим слід констатувати, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що у його розпорядженні на момент визначення податкового зобов'язання з транспортного податку була наявна отримана у встановленому законом порядку від Мінекономрозвитку необхідна інформація про середньринкову вартість автомобіля.
Наявний в матеріалах справи документ щодо середньоринкової вартості транспортного засобу, самостійно здійснений контролюючим органом з використанням сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а також роздрукована інформація із системи «Податковий блок» не можуть бути належними та достатніми доказами правомірності визначення транспортного податку (ці висновки також відповідають правозастосовній практиці Верховного Суду України у вищенаведених справах).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, стосовно стягнення судових витрат у орієнтовному розмірі 30000 грн., які ніби то позивач має сплатити у зв'язку з розглядом справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Проте, до матеріалів позовної справи позивачем не було додано доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, оскільки позивачем не надано доказів щодо сплати витрат на професійну правничу допомогу, суд не може стягнути з відповідача зазначені витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При звернені з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., отже вказані витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11.04.2018 №0125173-5202-1006.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.
