ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2019 р. Справа№ 910/13461/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,
за участю представників:
від позивача - Бакулін О.Ю., адвокат, довіреність № б/н від 23.01.2019;
від відповідача - Тацишина О.П. довіреність №60-03/18д від 27.12.2018,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 у справі №910/13461/18 (суддя Блажівська О.Є., повний текст складено - 28.12.2018) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №60/18-р/к від 29.08.2018 у справі №33/36-р-02-02-17, посилаючись на те, що вказане рішення порушує положення Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 у справі №910/13461/18 у задоволенні позову відмовлено.
Так, за висновками місцевого суду оскаржуване рішення №60/18-р/к від 29.08.2018 у справі №33/36-р-02-02-17 прийняте Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія».
Апелянт вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, допущено порушення норм матеріального права, а саме ст.ст. 22, 22-1, 23 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та ч. 3 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі». За переконанням скаржника, він був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи №33/36-р-02-02-17, що на його думку, призвело до прийняття незаконного рішення №60/18-р/к від 29.08.2018. Крім того, апелянт вважає, що судом невірно зазначено з приводу обов'язку надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Антимонопольного комітету України, оскільки, на його думку, Київському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України та його голові не надано повноважень здійснювати контроль та розглядати скарги, які належать до сфери публічних закупівель. Також, за доводами апелянта, оспорюване рішення №60/18-р/к від 29.08.2018 було прийнято за результатами розгляду звернення, поданого неналежним заявником. Відтак, на думку апелянта, вказане свідчить про неправомірність прийнятого рішення №60/18-р/к від 29.08.2018 і з викладених підстав підлягає визнанню недійсним.
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з розглядом звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки від 06.02.2017 №8/3/3-934, на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» було направлено вимогу голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №02-02/1956 від 31.05.2017 про надання інформації, в межах дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» процедури закупівлі - код ДК 016:2010:06.20.1 Газ природний, скраплений або в газоподібному стані (код ДК 021:2015:09123000-7 Природний газ) за допомогою електронних закупівель «Prozorro» (а.с. 25-31).
Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» було запропоновано протягом 25 календарних днів з дня отримання вимоги надати відділенню визначену інформацію та копії документів.
Крім того, у вимозі повідомлялось, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
Також, відділення листом №02-02/2315 від 30.06.2017 додатково повідомило позивача про обов'язковість виконання вимоги та про відповідальність у разі невиконання (а.с. 33-34).
Проте, товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» інформацію та необхідні копії документів на зазначену вище вимогу, у встановлений строк не надало.
За наслідками неподання інформації, розпорядженням адміністративної колегії відділення від 27.07.2017 №36-р було розпочато розгляд справи №33/36-р-02-02-17.
Слід зазначити, що вказане розпорядження переглядалось в судовому порядку. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 та постановою Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/14682/17, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» відмовлено в повному обсязі.
Відповідно до приписів п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 60/18-р/к від 29.08.2018 у справі №33/36-р-02-02-17 визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2017 №02-02/1956 у встановлений ним строк. За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» штраф у розмірі 34 000,00 грн.
Позивач вважає, що рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/18-р/к від 29.08.2018 у справі №33/36-р-02-02-17 є недійсним та порушує положення Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач крім іншого, посилався на те, що він був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи №33/36-р-02-02-17, в тому числі зі зверненням Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2017 №8/3/3-934. Вказане, на думку позивача, призвело до прийняття Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України незаконного рішення.
Місцевим судом встановлено, що дійсно в межах розгляду справи №33/36-р-02-02-17 товариством до відділення було направлено клопотання від 01.09.2017 №322/2 (вх. від 04.09.2017 №01-11-2385), в якому останній просив надати для ознайомлення перелік документів, в тому числі звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2017 №8/3/3-934 (вх. від 09.02.2017 №01-07-392).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи).
Пунктом 16 Тимчасових правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 встановлюється, що особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи (за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) після одержання копії подання з попередніми висновками в справі (витягу з нього відповідно до пункту 26 цих Правил).
Проте, в ознайомленні з відповідними документами заявнику було відмовлено та роз'яснено, що право на ознайомлення з матеріалами справи виникає у осіб, які беруть участь у справі, з моменту одержання останніми подання з попередніми висновками.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що подання з попередніми висновками №80/ПС-02-02 у справі №33/36-р-02-02-17 було погоджено В.о. голови відділення Шурховецькою Л.І. 12.07.2018 та отримано позивачем 17.07.2018.
Отже, як вірно вказав місцевий суд, право на ознайомлення з матеріалами справи №33/36-р-02-02-17 виникло у товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» з 17.07.2018.
З клопотанням про ознайомлення заявник звернувся до прийняття зазначеного подання про попередні висновки у справі №33/36-р-02-02-17, а отже, йому було правомірно відмовлено в ознайомленні з матеріалами справи №33/36-р-02-02-17. Крім того, заявник не був позбавлений можливості звернутися з таким клопотанням після отримання попередніх висновків.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає в даному випадку порушень прав заявника, а наведені у скарзі доводи апелянта в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.
Крім того, позивач вважає, що Київському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України не надано повноважень здійснювати контроль та/або розглядати скарги, що належать до сфери публічних закупівель, зазначаючи при цьому, що повноваження Антимонопольного комітету України у сфері публічних закупівель реалізуються постійно діючою адміністративною колегією з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
Щодо наведеного колегія суддів зазначає наступне.
Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов'язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону суб'єктом оскарження є фізична чи юридична особа, яка звернулася до органу оскарження з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи.
Одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Отже, в даному випадку, відділенням, при виконанні покладених на нього Законом України «Про Антимонопольний комітет України» завдань, а саме здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, здійснюється перевірка дій учасників (не замовників) під час їх участі у зазначеній вище процедурі закупівлі.
У свою чергу, статтею 18 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено порядок оскарження процедури закупівлі, відповідно до якого скарга до органу оскарження подається суб'єктом оскарження.
Так, судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів про отримання відділенням від суб'єктів оскарження щодо порушення процедури закупівлі газу природного, скрапленого або в газоподібному стані, проведеної Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у 2016 році.
Разом з тим, зазначені вище доводи позивача місцевим судом відхилено правомірно, оскільки процедура утворення постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та подальші її повноваження, визначені ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі», стосуються виключно правовідносин, які виникають з конкретного юридичного факту, а саме: порушення прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів оскарження та подальше звернення ними зі скаргою до органу оскарження - Антимонопольного комітету України на рішення, дії чи бездіяльності саме замовника.
Твердження позивача стосовно того, що право органів Антимонопольного комітету України вимагати інформацію у суб'єктів господарювання самостійного характеру не має, а передбачене законом у контексті виконання таким органом певних повноважень, судом відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Положення Закону України «Про Антимонопольний комітет України» не містять обмежень чи визначеного порядку надсилання вимог до суб'єктів господарювання.
Зі змісту статей 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» вбачається, що вимоги голови територіального відділення є обов'язковими для виконання у визначений ним строк; суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу голови територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання територіальним відділенням завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Крім того, як вірно встановив місцевий суд, матеріали справи не містять відомостей про те, що вимога голови відділення від 31.05.2017 №02-02/1956, позивачем оскаржувалась, а відтак відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов'язковою до виконання у визначені головою відділення строки.
Отже, з огляду на викладене, вимога є обов'язковою для виконання, а дії відділення з надсилання вимоги та прийняття оскаржуваного рішення №60/18-р/к не суперечать конституційним засадам, встановленим ст.ст. 19, 92 Конституції України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також законодавству про захист економічної конкуренції.
Доводи позивача стосовно того, що дослідження на предмет наявності та відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в його діях здійснюється на підставі звернення неналежного заявника - Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ, теж не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.
Так, звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ з листом від 06.02.2017 №8/3/3-934 до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є лише повідомленням про можливі порушення конкурентного законодавства, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Вказане звернення слугувало підставою для дослідження Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України дій учасників процедури закупівлі газу - природного, скрапленого або в газоподібному стані, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія», проведеної Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у 2016 році на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
За таких обставин, неподання позивачем на вимогу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації та необхідних копій документів у встановлений строк, є порушенням, передбаченим п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15, недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо. Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/18-р/к від 29.08.2018 у справі №33/36-р-02-02-17 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а тому судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог, з огляду на відсутність підстав для визнання вказаного рішення недійсним.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 у справі №910/13461/18 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 11.03.2019 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Дідиченко
