Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 332/4307/16-ц
провадження № 61-42211св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальне підприємство «Паркування» про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Воробйової І. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Комунальне підприємство «Паркування»,
представник відповідача - Цопін Роман Олександрович,
особа, яка не брала участь у справі - Запорізька місцева прокуратура №1 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради Запорізької області,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальне підприємство «Паркування» (далі - ТОВ «КП «Паркування»), у якому просив визнати за ним право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані по
АДРЕСА_1, а саме: магазин, літ. А, загальною площею 19,2 кв. м; автозаправний блок-пункт №1; автозаправний блок-пункт №2; автозаправний блок-пункт №3; ворота №46; паркан №5, загальною площею 351,8 кв. м; замощення І, загальною площею 1 940 кв. м за набувальною давністю, відповідно до статті 344 ЦК України.
2. Позовна заява мотивовано тим, що 11 квітня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в простій письмові формі, позивач придбав у ТОВ «КП «Паркування» вищевказане майно, розташоване у АДРЕСА_1, загальна вартість якого склала 59 984,65 грн з ПДВ. На виконання умов вказаного договору позивач перерахував вказану суму коштів. У цей же день, 11 квітня 2006 року відповідач за актом приймання-передачі передав майно, що є предметом договору. Позивач виконав своє зобов'язання щодо оплати майна та зобов'язання щодо прийняття майна в повному обсязі.
3. Сторони досягли згоди щодо відчуження майна, здійснення розрахунків за договором, а також порядку його відчуження, виконали зобов'язання за договором у повному обсязі.
4. Разом з тим, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося з вини відповідача у зв'язку з його ухиленням від нотаріального посвідчення.
5. Починаючи з 11 квітня 2006 року позивач добросовісно, відкрито, та безперервно володів спірним нерухомим майном, користувався ним, зокрема, передавав в оренду, підтримував в належному стані. У зв'язку з неможливістю укласти договори про надання комунальних послуг за відсутності реєстрації права власності на нерухоме майно, сплачував витрати, пов'язані з належним утриманням спірного нерухомого майна, зокрема, відшкодовував відповідачу витрати за користування електроенергією, водопостачання, тощо.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
6. Рішенням Заводського районного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року позов задоволено.
7. Визнано право власності за ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна, розташовані по АДРЕСА_1, а саме: магазин,
літ. А, загальною площею 19,2 кв. м; автозаправний блок-пункт №1; автозаправний блок-пункт №2; автозаправний блок-пункт №3; ворота №46; паркан №5, загальною площею 351,8 кв. м; замощення І, загальною площею 1 940 кв. м.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач набув право власності на законних підставах - на підставі правочину. Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося з вини відповідача у зв'язку з його ухиленням від нотаріального посвідчення. Позивач, починаючи з 11 квітня 2006 року добросовісно, відкрито та безперервно володів спірним нерухомим майном, користувався ним, зокрема, передавав в оренду, підтримував в належному стані. Земельна ділянка під зазначеними об'єктами нерухомості знаходиться в користуванні відповідача на підставі рішення Запорізької міської ради від 20 квітня 2005 року, а спірне нерухоме майно не перебуває під арештом. Нотаріусом відмовлено у нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу від 11 квітня 2006 року у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на спірні об'єкти нерухомості.
9. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на вищевказане майно за набувальною давністю.
10. Постановою апеляційного суду Запорізької області від 26 червня
2018 року апеляційну скаргу Запорізької місцевої прокуратури №1, діючої в інтересах Запорізької міської ради Запорізької області, задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
11. Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю правових підстав для визнавання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки позивачу було відомо про власника нерухомого майна.
12. Апеляційний суд указав, що давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
13. Апеляційний суд також указав, що оскільки майно не пройшло на час ухвалення рішення судом першої інстанції державної реєстрації, відсутні відомості введення його в експлуатацію, то це майно набуло статусу нерухомого майна як об'єкту цивільного права, у зв'язку з чим відсутні підстави в судовому порядку визнавати право власності на нього, в тому числі і за набувальною давністю. При цьому, вимог про визнання права власності на будівельні матеріали позивач не заявляв.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
15. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на клопотання про закриття апеляційного провадження у справі та не врахував, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання щодо прав, свобод, інтересів та/або обов'язків Запорізької міської ради, в інтересах якої з апеляційною скаргою Запорізької місцевої прокуратури №1. Апеляційна скарга подана особою, яка не мала передбаченого процесуальним законом права на апеляційне оскарження, що є безумовною підставою для закриття апеляційного провадження у справі.
16. Касаційна скарга містить посилання на те, що матеріали справи не містять жодного доказу наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Запорізької міської ради у цій справі.
17. Аргументом касаційної скарги також є те, що апеляційний суд безпідставно не залучив до участі у справі у якості третьої особи -
ТОВ «Трейднефтехім», на права і обов'язки якого може вплинути ухвалення рішення у цій справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи інших учасників справи
18. У відзиві на касаційну скаргу Запорізька місцева прокуратура №1 не погодилась з доводами позивача та просила залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
19. Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
21. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
22. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
23. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
24. За положеннями частини першої статті 223 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення місцевим судом рішення, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
25. 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
26. Відповідно до пункту 13 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27. Згідно із частиною першою статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення місцевим судом рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
28. З матеріалів справи вбачається, що Заводським районним судом Запорізької області рішення було ухвалено від 17 січня 2017 року, з апеляційною скаргою Запорізька місцева прокуратура №1звернулося
16 січня 2018 року (дата вихідного номера апеляційної скарги), тобто майже через рік, з пропуском встановленого частиною першою статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення місцевим судом рішення
(а. с 59-61, 65-69).
29. У апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ( а. с. 69).
30. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі.
31. Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
32. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
33. Суддею-доповідачем не вирішено питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, а вчинено процесуальні дії поза межами процесуальних строків.
34. Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
35. Зазначені обставини апеляційний суд залишив поза увагою, в порушення вищенаведених вимог цивільного процесуального закону відкрив апеляційне провадження та розглянув по суті апеляційну скаргу Запорізька місцева прокуратура №1на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, при тому, що строк на апеляційне оскарження такого рішення поновленим не був.
36. Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційний суд вийшов за межі своєї компетенції, яка чітко визначена як певна процесуальна дія частиною третьою статті 357 ЦПК України.
37. За викладених обставин ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
38. Згідно положень частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
39. За викладених обставин ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня
2018 року скасувати.
3. Справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
С. Ю. Мартєва
В. М. Сімоненко
І. М. Фаловська
