КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2019 року
м. Київ
справа №757/34139/18-ц
провадження № 22-ц/824/1247/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді
Лапчевської О.Ф.,
суддів
Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання учасники справи: позивач представник позивача представник відповідача представник відповідача
ОСОБА_13 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року /суддя Матійчук Г.О./
у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», філії «Центр охорони здоров'я» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: первинна профспілкова організація працівників публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання недійсним трудового договору в частині строку його дії, визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з вимогами про визнання недійсним трудового договору в частині строку його дії, визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку 163 650, 69 грн /т. 1 а.с. 7-8/
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13.09.2018 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 2 а.с. 231-232/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції зроблено хибний висновок про те, що трудовий договір укладений у формі трудового контракту, оскільки він не містить такого формулювання. Трудовий контракт укладається з відповідними категоріями працівників, що визначені законодавством, посада позивача до таких не відноситься. Таким чином, вказував, що позивач не укладав трудового контракту. Водночас, трудовий договір, що містить умову та визначає строк його дії, суперечить вимогам закону, а саме ч. 2 ст. 23 КЗпП України, та погіршує становища позивача. Також вказував, що судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин ч. 1 ст. 9 КЗпП України, а також висновків Верховного Суду України щодо застосування ч. 2 ст. 23 та ч. 1 ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю є недійсними. Вказував і на те, що позивач не висловлював волевиявлення на укладення трудового договору на визначений строк. Також судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин ст. 251 КЗпП України, ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» за яких звільнення позивача не допускається без попередньої згоди профспілкового органу та протягом одного року після закінчення строку, на який обирався склад виборного профспілкового органу. Крім того, у відповідності до ст. 116 КЗпП України, було здійснено не всі виплати при звільненні, 05.09.2018 р. було виплачено премію в сумі 11 354, 88 грн та 01.10.2018 р. в сумі 5184, 66 грн, різняться і довідки про середньоденні заробітну плату від 02.11.2018 р. - 3601, 48 грн і від 27.07.2018 р. - 3805, 83 грн, на підставі якої позивачем проведений розрахунок в суді першої інстанції, що стало відомо вже після ухвалення судом першої інстанції рішення, а тому середній заробіток, за час вимушеного прогулу, що повинен бути сплачений відповідачем станом на 13.11.2018 р. становить 403 417, 98 грн. Наголошував і на тому, що порушено порядок розгляду справи у спрощеному провадженні, оскільки справа містила всі ознаки для розгляду її у загальному позовному провадженні, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Представник АТ «Укрзалізниця» - Голобородько І.Г. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилалась на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що позивача було звільнено за п. 2 ст. 36 КЗпП України. у зв'язку із закінченням строку трудового договору, тобто звільнення відбулось за спільною згодою сторін. Зазначає, що ОСОБА_5 не надав жодних доказів, які б могли свідчити про те, що на момент написання заяви про прийняття його на посаду першого заступника директора з питань економіки та фінансів філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» він не усвідомлював власні дії чи був проти укладання трудового договору, а навпаки написанням власноручно заяви висловив своє волевиявлення щодо оформлення трудових відносин і саме у формі трудового договору.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, представників відповідачів, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 12.06.2017 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Українська залізниця» був укладений трудовий договір №125 на підставі якого, позивача призначено на посаду першого заступника директора з питань економіки та фінансів філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Українська залізниця» та відповідно до п. 8.1 - строком дії з 13.06.2017 року до 12.06.2018 року. Вбачається, що із умовами вказаного трудового договору позивач був ознайомлений під особистий підпис. /т. 1 а.с. 9-15/
Також 12.06.2017 року було укладено і додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною трудового договору від 12.06.2017 року №125, яка врегульовувала питання виплат та преміювання ОСОБА_5 /т. 1 а.с. 16/
06.04.2018 року головою первинної профспілкової організації працівників ПАТ «Українська залізниця» - КравченкоО.О. було надано в.о. директора філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Українська залізниця» - Короленку К.В. список працівників, які являються членами профспілки та просила спірні питання відносно них розглядати за участю профспілкового комітету. /т. 1 а.с. 17/
Наказом № 1075/ос від 06.06.2018 року ПАТ «Українська залізниця» було звільнено позивача відповідно п. 2 ст. 36 КЗпП України, по закінченню строку трудового договору (п. 8.1 трудового договору). /т. 1 а.с. 18/
12.06.2018 року було також видано наказ (розпорядження) № 57/ос про припинення трудового договору. /т. 1 а.с. 19/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вірно керувався нормами ч. 1 ст. 21 КЗпП України, яка визначає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін; п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно якої однією з підстав припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; ст. 43 КЗпП України, якою визначено вичерпний перелік підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (розірвання трудового договору з підстав п.1, 2-5 ст. 40, п. 2, 3 ст. 41 КЗпП України).
Встановивши, що позивач із ПАТ «Українська залізниця» уклав трудовий договір, строком дії один рік, з яким він ознайомлений, про що свідчить його підпис та в період дії не оскаржений, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, про те, що трудовий договір не відповідає волевиявленню позивача на укладення строкового трудового договору, колегією суддів не приймаються до уваги на підставі наступного.
Відповідно до заяви від 09.06.2017 року, позивач ОСОБА_12 просив призначити його на посаду першого заступника директора з питань економіки та фінансів філії «Центр охорони здоров'я» на умовах трудового договору. /т. 1 а.с. 114/
На підставі рішень правління ПАТ «Укрзалізниця» 01.06.2017 року, 09.06.2017 року та заяви ОСОБА_5, 12.06.2017 року наказом № 1401/ос по особовому складу, позивача, який займав посаду помічника директора відділу забезпечення діяльності членів правління та директорів Департаменту адміністративного забезпечення ПАТ «Укрзалізниця», було призначено на бажану посаду першого заступника директора з питань економіки та фінансів філії «Центр охорони здоров'я» за переведенням на умовах трудового договору строком на один рік. /т. 1 а.с. 116/
Того ж дня між ОСОБА_5 та ПАТ «Укрзалізниця» було укладено трудовий договір № 125, де у п. 8.1 також зазначено термін його дії, а саме з 13.06.2017 року по 12.06.2018 року. /т. 1 а.с. 121-124/
Тобто, ОСОБА_5 вже працюючи у ПАТ «Укрзалізниця», відповідно до вищевказаних обставин, виявив бажання щодо переведення його за погодженням сторін на іншу посаду з іншим окладом та на умовах строкового трудового договору.
Виявляючи таке бажання та ставлячи свій підпис під строковим трудовим договором, ОСОБА_5 фактично погодився, що його умови відповідають волі позивача.
Так, аналогічна правова позиція міститься і у висновках Верховного суду від 26.12.2018 року по справі № 640/498/17.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями позивача і його представника у судовому засіданні, у період дії вищезазначеного договору, він оскаржений не був, що означає, що ОСОБА_5 погодився з його умовами і зокрема зі строковістю та виконувати його.
Також, колегією суддів не приймаються і доводи про те, що умова про строк дії трудового договору суперечить вимогам закону та погіршує становище позивача, на підставі наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
В даному випадку, з однієї сторони ОСОБА_5 виявив бажання на укладення строкового трудового договору, а відповідно з другої сторони ПАТ «Укрзалізниця» уклала з ним трудовий договорі, що і вважається погодженням сторін, а отже не може погіршувати становище позивача і прямо передбачається нормами трудового законодавства.
Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», за яких звільнення позивача не допускається без попередньої згоди профспілкового органу та протягом одного року після закінчення строку, на який обирався склад виборного профспілкового органу.
Вказаний довід колегією суддів також не приймається до уваги на підставі наступного.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України, визначено вичерпний перелік підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (розірвання трудового договору з підстав п.1, 2-5 ст. 40, п. 2, 3 ст. 41 КЗпП України).
Тобто, до підстав, з яких для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником потрібна попередня згода виборного органу первинної профспілкової організації відносяться такі: зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Вказаний перелік обставин є вичерпним.
Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23).
Так, 24.04.2018 року ОСОБА_5 було повідомлено про те, що 12.06.2018 року трудові відносини з ним, у відповідності до укладеного договору та чинного законодавства, будуть припиненими, у зв'язку із закінченням строку його дії.
Саме з вказаних підстав, 06.06.2018 року було видано відповідний наказ № 1075/ос.
Як вбачається з листа голови первинної профспілкової організації працівників ПАТ «Українська залізниця» - КравченкоО.О. від 06.04.2018 року, ОСОБА_5 входив до списку працівників, які являються членами профспілки.
Однак, в розумінні ст. 43 КЗпП України, розірвати договорі з ОСОБА_5 ПАТ «Українська залізниця» мала право без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідності до ст. 116 КЗпП України, було здійснено не всі виплати при звільненні, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та містяться на формальних міркуваннях, оскільки ОСОБА_5 свідомо уклав з ПАТ «Українська залізниця» саме строковий договір, терміном дії один рік, по закінченню якого з ним правомірно було припинено трудові правовідносини шляхом звільнення.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді:
