Справа № 682/3112/18
Провадження № 4-с/682/5/2019
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2019 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Шевчука В.В.,
за участю секретаря Придачук Г.Л.,
скаржника ОСОБА_1,
представника скаржника ОСОБА_2
стягувача ОСОБА_3,
державного виконавця Мосієнко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славута скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця та визнання незаконними дій в.о. начальника Славутського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо визначення суми заборгованості по сплаті аліментів,
в с т а н о в и в:
04.02.2019 до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області надійшла скарга ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця та визнання незаконними дій в.о. начальника Славутського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо визначення суми заборгованості по сплаті аліментів.
В обґрунтування поданої скарги вказує, що в провадженні Славутського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Хмельницькій області перебуває виконавче провадження про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 В серпні 2018 року в телефонному режимі дізнався від державного виконавця про наявність в нього заборгованості зі сплати аліментів по вказаному виконавчому провадженню, а також про винесення щодо нього державним виконавцем ряду постанов обмежувального характеру та накладення штрафу.
Вважає такі дії державного виконавця протиправними, оскільки аліменти систематично сплачував. Але такий факт державним виконавцем не враховано, в зв’язку з чим суму заборгованості визначено невірно, а тому неправомірно винесено постанови про обмеження та застосування штрафу.
Просить суд скасувати вищевказані постанови органу ДВС, а також визнання незаконними дій в.о. начальника ДВС щодо визначення суми заборгованості по сплаті аліментів.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 подану скаргу підтримав. Пояснив, що з початку примусового виконання рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина намагався сплачувати такі платежі регулярно, але в дещо меншому розмірі, ніж це було визначено судом. Тому допускав, що заборгованість зі сплати аліментів все таки наявна, але в значно меншому розмірі, ніж її обраховував державний виконавець. В серпні 2018 року надав державному виконавцю квитанції про їх сплату, а також письмову заяву про надання копії вказаних постанов, довідки про заборгованість та розрахунку до неї. Зазначив, що з метою з’ясування існуючої заборгованості неодноразово звертався до органів ДВС (проте жодного разу не отримував належної відповіді) та просив передати його на виконання за місцем свого фактичного проживання – в Рівненський відділ ДВС.
Державний виконавець Мосієнко М.С. в судовому засіданні заперечила проти поданої скарги, пояснивши наступне.
Виконавче провадження про стягнення зі скаржника аліментів на утримання сина було відкрите саме в м. Славута, оскільки таке місто перебування боржника вказану у виконавчому документі. Жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 проживає в Рівненському районі державному виконавцю він не надавав тому прийняті державним виконавцем постанови про застосування до нього ряду обмежень надсилались на вказану у виконавчому листі адресу. Також не надавав виконавцю будь яких квитанцій по серпень 2018 року, хоча згідно вимог закону зобов'язаний це робити.
Згодом, коли у серпні 2018 року ОСОБА_1 надав квитанції про здійснені ним платежі, заборгованість по сплаті аліментів вона перерахувала та надала нову довідку із уточненою сумою, яка станом на 01.09.2018 становила 18867 грн. Враховуючи, що така сума перевищує сукупний розмір суми відповідних платежів за 3 роки, винесла постанову про застосування до ОСОБА_1 штрафу в розмірі 50% від наявної суми заборгованості. Вважає свої дії на момент їх вчинення законними, в зв’язку з чи в задоволенні скарги просить відмовити.
Стягувач ОСОБА_3 повідомила, що скаржник не систематично але сплачував аліменти проте не в повному обсязі, а тому заборгованість по сплаті аліментів присутня. На початку 2019 року надала до органу ДВС наявні у неї докази отриманих сум аліментів від боржника.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріал справи, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Славутського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Хмельницькій області перебуває виконавче провадження №14931040 з примусового виконання виконавчого листа №2-1101 від 21.09.2009 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 в розмірі 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
В зв’язку з наявною в боржника заборгованістю зі сплати аліментів 16.03.2018 старшим державним виконавцем Славутського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_7 винесено ряд постанов щодо обмеження ОСОБА_1 в наступних правах до повного погашенням ним заборгованості зі сплати аліментів, а саме, ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, обмежено у праві керування транспортними засобами та у праві полювання, а також обмежено у праві користування мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями снарядами несмертельної дії (а.с.5-9).
Окрім того, постановою державного виконавця Мосієнко М.С. на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 9433 грн 50 коп. у зв’язку з ним несплатою аліментів на суму 18867 грн. (а.с.10).
Надаючи правову оцінку вказаним відносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 71 Закону регулює порядок стягнення аліментів державним виконавцем.
Відповідно до ч.9 вказаної статті за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (редакція Закону на момент виненесння спірних постанов від 16.03.2018).
Як пояснив в судовому засіданні державний виконавець та не заперечив скаржник ОСОБА_1, жодних квитанцій про сплату ним аліментів на користь ОСОБА_8 останній не надавав, а надав органам ДВС лише в серпні 2018 року, коли дізнався про застосовані щодо нього заходи примусового стягнення.
Також і не заперечив ОСОБА_1 того факту, що був обізнаний з передбаченим Законом України «Про виконавче провадження» обов’язком письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення (тобто про сплату ним аліментів в даному випадку), а також про зміну місця проживання, перебування або місцезнаходження.
Враховуючи наведене та те, що державний виконавець не знав та не міг знати про сплату боржником аліментів на користь стягнувача, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця в частині винесення спірних постанов на момент їх винесення відповідали вимогам Закону, а тому підстав для їх скасування немає.
Щодо вимог скаржника про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 18.09.2018 та визнання незаконними дій в.о. начальника Славутського міськрайонного ВДВС ГУТЮ у Хмельницькій області щодо визначення суми боргу по сплаті аліментів у сумі 18 867 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Закону виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (редакція Закону чинна на момент винесення спірної постанови про накладення штрафу від 18.09.2018).
Частиною 14 ст. 71 Закону передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
З врахуванням суми заборгованості, перерахованої станом на 01.09.2018, з врахуванням поданих боржником підтверджуючих документів сплати аліментів, штраф визначений у розмірі 9433,50 грн.
Безпідставним є твердження захисника скаржника про те, що сума заборгованості є меншою ніж зазначена у розрахунку від 01.09.2018, оскільки сама стягувач підтвердила що додатково надавала до відділу ДВС докази погашення боржником заборгованості в ті періоди, які не зміг підтвердити сам боржник у звязку відсутністю відповідних квитанцій, оскільки обов'язку надавати такі докази у стягувача немає. Стягувач добровільно у період, який не охоплений спірними відносинами, надала такі докази і державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості боржника, який станом на 01.02.2019 становить 12 644,49 грн.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що винісши спірні постанови, обрахувавши заборгованість на підставі всіх наявних на той момент, а згодом перерахувавши її на підставі наданих ОСОБА_1 квитанцій та застосувавши до боржника штраф, державний виконавець діяв в межах повноважень, наданих йому законом, а тому подана ОСОБА_1 скарга є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, ст.ст.1, 71 Закону України «Про виконавче провадження», суд,
у х в а л и в:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця та визнання незаконними дій в.о. начальника Славутського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо визначення суми заборгованості по сплаті аліментів відмовити.
Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шевчук В. В.
