ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2019 року
Львів
№ 857/4147/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року (головуючого судді Могили А.Б.) ухвалене у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківськ о 13 год. 16 хв. повний текст рішення складено 29.10.2018 у справі №0940/1371/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
01.08.2018 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому в задоволенні заяви про списання безнадійного податкового боргу, який виник в розмірі 19346,24 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на підставі: податкового повідомлення-рішення №0000641710 від 17.12.2008 р. на суму 12820,81 грн., пені в розмірі 4030,6 грн. яка нарахована на податкове повідомлення-рішення №0000641710 від 17.12.2008 р., розрахунку авансових платежів по декларації №0000751710 від 27.02.2009 р. на суму 1939,96 грн., пені в розмірі 384,87 грн. яка нарахована на авансові платежі по декларації №0000751710 від 27.02.2009 р., розрахунку штрафних санкцій за податковою декларацією №1400003211 від 10.02.2014 р. на суму 170 грн.; визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому в задоволенні заяви про списання безнадійного податкового боргу в розмірі 35028,82 грн. за платежем «податок на додану вартість» на підставі декларації від 20.01.2009 р. №38425 на суму 53 грн., пені в розмірі 14,49 грн., яка нарахована на декларацію №38425 від 20.01.2009 р., податкового повідомлення-рішення №0000631710 від 17.12.2008 р. на суму 27050,87 грн., податкового повідомлення-рішення №0000011730 від 23.02.2009 р. на суму 5,3 грн., податкового повідомлення-рішення №0014421730 від 27.04.2010 р. на суму 0,22 грн., податкового повідомлення-рішення №0030271730 від 22.11.2010 р. на суму 167,59 грн., пені в розмірі 7734,94 грн., яка нарахована на податкове повідомлення-рішення №0000631710 від 17.12.2008 р., пені в розмірі 2,41 грн., яка нарахована на податкове повідомлення-рішення №0000011730 від 23.02.2009 р.; визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому в задоволенні заяви про списання безнадійного податкового боргу в розмірі 463 435 грн., за платежем «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування», який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0001061710 від 05.11.2008 р. на суму 463 435 грн.; зобов'язати відповідача списати безнадійний податковий борг, який виник в розмірі 19346, 24 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на підставі: податкового повідомлення-рішення №0000641710 від 17.12.2008 р. на суму 12 820,81 грн., пені в розмірі 4030,6 грн. яка нарахована на податкове повідомлення-рішення №0000641710 від 17.12.2008 р., розрахунку авансових платежів по декларації №0000751710 від 27.02.2009 р. на суму 1939,96 грн., пені в розмірі 384,87 грн. яка нарахована на авансові платежі по декларації №0000751710 від 27.02.2009 р., розрахунку штрафних санкцій за податковою декларацією №1400003211 від 10.02.2014 р. на суму 170 грн.; зобов'язати відповідача списати безнадійний податковий борг, який виник в розмірі в розмірі 35 028,82 гри. за платежем «податок на додану вартість» на підставі декларації від 20.01.2009 р. №38425 на суму 53 грн., пені в розмірі 14,49 грн., яка нарахована на декларацію №38425 від 20.01.2009 р., податкового повідомлення-рішення №0000631710 від 17.12.2008 р. на суму 27050,87 грн., податкового повідомлення-рішення №0000011730 від 23.02.2009 р. на суму 5,3 грн., податкового повідомлення-рішення №0014421730 від 27.04.2010р. на суму 0,22 грн., податкового повідомлення-рішення №0030271730 від 22.11.2010 р. на суму 167,59 грн., пені в розмірі 7734,94 грн., яка нарахована на податкове повідомлення-рішення №0000631710 від 17.12.2008 р., пені в розмірі 2,41 грн., яка нарахована на податкове повідомлення - рішення №0000011730 від 23.02.2009 р.; зобов'язати відповідача списати безнадійний податковий борг, який виник в розмірі 463 435 грн., за платежем «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування», який виник на підставі податкового повідомлення - рішення №0001061710 від 05.11.2008 р. на суму 463 435 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо відмови в списанні ОСОБА_1 безнадійного податкового боргу в розмірах 19346,24 грн., 35028,82 грн., 463435 грн. Зобов'язано Головне управління ДФС в Івано-Франківській області повторно розглянути питання щодо визнання податкового боргу ОСОБА_1 в розмірах 19346,24 грн., 35028,82 грн., 463435 грн. безнадійним та його списання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення прийняте без всебічного з'ясування судом обставин справи та без надання належної оцінки аргументам учасників справи, просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивачем подано до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, вважає її необ'єктивною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Колегія суддів вказує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог не оскаржується позивачем, тому згідно із положеннями частини 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) воно не підлягає апеляційному перегляду.
Відповідно до вимог статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Боднар О.М. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 звернувся з заявою до Надвірнянського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області про списання безнадійного податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб в сумі 19 346,24 грн., податку на додану вартість в сумі 35 028,82 грн., та штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 463,435 грн.
15.03.2018 Надвірнянське управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області листом №2959/10/09-19-53-03 повідомило позивача, що безнадійного податкового боргу за ним не обліковується. Крім того, відповідно до виконавчих листів, виданих Івано-Франківським окружним адміністративним судом у справах №2а-160/10/0970 на суму 44371,62 грн., №2-а-6584/2008/0970 на суму 463435,00 грн. стягнення податкового боргу здійснюється Надвірнянським районним відділом ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області. Також вказано, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого боргу.
Суд зазначає, що до 01 січня 2011 року порядок визнання та списання безнадійного податкового боргу регулювався Законом України від 21.12.2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 якого визначено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 18.2.1 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» (в редакції чинній на час виникнення боргу), підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном безнадійний слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.
Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України (далі - ПК України) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Відповідно до підпункту 101.2.3. пункту 101.2. статті 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1. Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10 жовтня 2013 року № 577 (далі - Порядок) під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України.
Як вбачається з листа Надвірнянської державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області станом на 22.06.2018 за ОСОБА_1 обліковується податковий борг в загальній сумі 517 640, 06 грн., в тому числі: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування в сумі 463435 грн. згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.11.2008 №0001061710; податку на додану вартість в сумі 35028,82 грн. згідно донарахованих сум по актах перевірки по податкових повідомленнях-рішеннях від 17.12.2008 №0000631710 в сумі 27050,87 грн., від 23.02.2009 №0000011730 в сумі 5,30 грн., від 27.04.2010 №0014421730 в сумі 0,22 грн., від 22.11.2010 №0030271730 в сумі 167,59 грн., самостійно задекларованих грошових зобов'язаннях згідно декларації від 20.01.2009 №38425 в сумі 53,00 грн. та нарахованої пені на борг минулих років відповідно до п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України в сумі 7751,84 грн.; податку на доходи фізичних осіб в сумі 19176,24 грн. згідно донарахованого основного платежу за актом перевірки по податковому повідомленню-рішенню від 17.12.2008 № 0000641710 в сумі 12820,81 грн., нарахованих авансових платежів по розрахунку від 27.02.2009 терміном сплати 21.02.2011 № 0000751710 в сумі 1939,96 грн., та нарахованої пені на борг минулих років відповідного п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України в сумі 4415,47 грн.
Крім цього позивач зазначає про необхідність списання як безнадійної заборгованість зі сплати штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 170 грн. згідно податкової декларації № 1400003211 від 10.02.2014.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 по справі № 2а-6584/08/0970 задоволено позов Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі та стягнуто з ОСОБА_1 463 435 грн. заборгованості, нарахованої згідно рішення про застосування штрафних санкцій № 0000621710 від 09.07.2008.
На виконання вказаного рішення, Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист за № 2а-6584/08/0970 від 15.10.2009.
Згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2010, по справі № 2а-160/10/0970, з ОСОБА_1 стягнуто податкову заборгованість, яка виникла у зв'язку з несплатою податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та пені в сумі 44 370, 51 грн.
Суд зазначає, що заборгованість по податку на додану вартість в розмірі 27 050,87 грн., яку позивач, крім іншого просить визнати як безнадійний борг та списати, включена в суму заборгованості 44 370, 51 грн, яку стягнуто рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2010 по справі № 2а-160/10/0970 з ОСОБА_1, про що повідомив представник відповідача у судовому засіданні.
На виконання вказаного рішення, Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 2а-160/10/0970 виданий 08.04.2010 .
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судом.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, згідно з яким примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Статтею 1 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 виконавчий документ повертається стягувачу якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Як вбачається в матеріалах справи наявні копії постанов Надвірнянського районного ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 29.11.2012 у ВП №33017391 та ВП №33017908, та від 11.09.2015 у ВП 43535707 і ВП 43535635 про повернення стягувачеві виконавчих документів-виконавчих листів №2а-6584/08/0970 від 15.10.2009 та №2а-160/10/0970 від 08.04.2010.
Старшим державним виконавцем Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 25.05.2017 прийнято постанови про передачу (ВП № 49034753, ВП № 49034710) виконавчих листів № 2а-6584/08/0970 від 15.10.2009 та № 2а-160/10/0970 від 08.04.2010 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Однак відповідач у суді першої інстанції і в апеляційному суді не надав суду доказів про те, що зазначені вище виконавчі провадження перебувають на виконанні у Івано-Франківському міському відділі ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області та не повернуті.
Крім того в матеріалах справи міститься інформація з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відповідно до якої виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів № 2а-6584/08/0970 від 15.10.2009 та 2а-160/10/0970 від 08.04.2010 станом на 09.10.2018 завершені.
Пунктом 2.1.3 пункту 2.1 розділу 2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 (далі - Порядок № 577) визначено, що під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II ПК України.
У відповідності до пункту 3.1 розділу 3 вказаного Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Згідно пункту 3.2 розділу 3 Порядку днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.
Відповідно до пунктів 4.1-4.5 розділу 4 Порядку у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.
До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.
В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.
Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем органів доходів і зборів не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Отже, списання податковим органом безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів та 2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, мало здійснюватися органами державної податкової служби самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, або за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється органами державної податкової служби щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Таким чином, із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що у податкового органу існувало право на стягнення, в тому числі і зарахування поточних платежів у рахунок погашення податкового боргу, протягом 1095 днів з наступного дня після настання певної події - неподання податкової декларації, звіту, та/або спливу граничного строку сплати грошових зобов'язань, а також після фактичного подання декларації, але не пізніше наступних 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. За спливом даного строку податковий орган мав визнати не стягнений та не погашений податковий борг безнадійним і прийняти рішення про його списання.
Верховний Суд у поставі від 06.02.2018 по справі №807/2097/16 №К/9901/99/17 зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
Відповідач зазначає, про те, що строки стягнення платежу, який стягується за рішенням суду встановлюються до повного погашення такого платежу або визнання боргу безнадійним.
З приводу вищевказаного суд зазначає, що податкове законодавство не містить заборони списання податкового боргу, який був стягнутий з платника на підставі рішення суду, а навпаки - згідно пункту 102.4 статті 102 ПК України списання податкового боргу як безнадійного, який водночас було стягнуто на підставі рішення суду, є фактом, який визначає момент припинення зобов'язань платника з виконання такого судового рішення.
У рішенні від 03.04.2008 по справі «Корецький та інші проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що закон має бути сформульований з достатньою чіткістю. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права особи. Закон має достатньо чітко визначати межі дискреції суб'єкта влади та порядок її реалізації.
Враховуючи вищевикладене та те, що у даному випадку з дня виникнення податкового боргу позивача пройшло значно більше 2190 днів (2555 днів щодо проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 Податкового кодексу України), колегія суддів вважає, що дії Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо відмови в списанні ОСОБА_1 безнадійного податкового боргу в розмірах 19 346,24 грн., 35 028,82 грн., 463 435 грн. є неправомірними, оскільки не доведені вчинення дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягнення оспорюваних сум із позивача.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано суду доказів про те, що зазначені вище виконавчі провадження перебувають на виконанні відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому мотивація наведена у апеляційній скарзі, не дає адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 0940/1371/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 11.02.2019
