ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 855/15/19

УХВАЛА

01 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г. та суддів Губської Л.В., Епель О.В., перевіривши матеріали позовної заяви кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 в особі довіреної особи ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії, третя особа - керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців Центральної виборчої комісії ОСОБА_4, про визнання протиправними дій та визнання нечинною постанови в частині,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року кандидат на пост Президента України ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) в особі довіреної особи ОСОБА_5 (далі - Довірена особа, ОСОБА_3) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - Відповідач, ЦВК), третя особа - керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців Центральної виборчої комісії ОСОБА_4 (далі - Третя особа, ОСОБА_4.), в якому просить:

- визнати протиправними дії ЦВК, як такі, що порушують права ОСОБА_2 у вигляді обмеження перевіряти повноту та достовірність даних Державного реєстру виборців, та здійснення публічного контролю на автоматизованому робочому місці, обладнаному спеціалізованим програмно-апаратним забезпеченням, що знаходиться виключно у приміщенні ЦВК;

- визнати протиправними дії ЦВК, як такі, що протизаконно зобов'язують ОСОБА_2 самостійно (одноосібно) перевіряти повноту та достовірність персональних даних Державного реєстру виборців;

- визнати нечинним рішення ЦВК у вигляді постанови ЦВК від 25.10.2018 року №170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74», в частині абзацу 12 пункту 2 частини 1, що вносить зміни до пункту 3.5 постанови ЦВК від 26.03.2014 року №74, та залишити пункт 3.5 в редакції постанови ЦВК від 26.03.2014 року №74;

- визнати нечинним рішення ЦВК у вигляді постанови ЦВК від 25.10.2018 року №170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74» в пункті 2 частини 1 слова «пункт 3.6 виключити» та залишити пункт 3.6 в редакції постанови ЦВК від 26.03.2014 року №74.

Вирішуючи питання щодо відсутності перешкод для відкриття провадження у даній справі, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України міститься визначення поняття «адміністративний суд», згідно з яким це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Отже, належним та компетентним судом, у розумінні процесуального закону, є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до ч. 3 ст. 273 КАС України рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що складові виборчого спору, за якими останній вважається таким, що виникає під час виборчого процесу, та правовідносини, у межах яких виник цей спір, повинні бути пов'язані з виборчим процесом.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про вибори Президента України» виборчий процес - це здійснення суб'єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом.

Частинами 3-4 ст. 11 Закону України «Про вибори Президента України» початок виборчого процесу визначається строками, встановленими Конституцією України та цим Законом.

Виборчий процес включає такі етапи: 1) висування та реєстрація кандидатів на пост Президента України; 2) утворення окружних та дільничних виборчих комісій; 3) проведення передвиборної агітації; 4) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 5) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 6) голосування у день виборів Президента України; 7) підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків голосування і результатів виборів Президента України та їх офіційне оголошення; 8) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

Тобто, пов'язаність правовідносин з виборчим процесом полягає в тому, щоб ці правовідносини виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів.

Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України, а тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюється в загальному порядку.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 01.11.2013 року № 15 «Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом» спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України, а тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюється в загальному порядку.

Як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи, даний позов у межах виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31.03.2019 року, про початок якого з 31.12.2018 року оголошено постановою ЦВК від 27.12.2018 року №253.

При цьому, відсутні підстави вважати, що позовні вимоги про визнання протиправними дій ЦВК, як таких, що порушують права ОСОБА_2 у вигляді обмеження перевіряти повноту та достовірність даних Державного реєстру виборців, та здійснення публічного контролю на автоматизованому робочому місці, обладнаному спеціалізованим програмно-апаратним забезпеченням, що знаходиться виключно у приміщенні ЦВК, а також визнання протиправними дій ЦВК, як таких, що протизаконно зобов'язують ОСОБА_2 самостійно (одноосібно) перевіряти повноту та достовірність персональних даних Державного реєстру виборців, не стосуються правовідносин, які виникли під час виборчого процесу та пов'язані з ним.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що виключна підсудність щодо даної частини позовних вимог охоплюється юрисдикцією апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.

Указом Президента України від 29.12.2017 року 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» було ліквідовано Київський апеляційний адміністративний суд та одночасно утворено Шостий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Київський апеляційний адміністративний суд продовжував здійснювати правосуддя на території Київської, Черкаської, Чернігівської областей та міста Київ до опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного Шостого апеляційного адміністративного суду, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території, про початок роботи новоутвореного суду.

Повідомлення про початок роботи Шостого апеляційного адміністративного суду було опубліковане 03.10.2018 року у Газеті «Голос України» №185 (6940).

Тобто, безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії чи бездіяльність ЦВК або її члена, прийняті у межах виборчого процесу.

Разом з тим, аналіз змісту позовних вимог щодо визнання нечинною постанови ЦВК від 25.10.2018 року №170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74» в частині, свідчить, що остання прийнята Відповідачем поза межами виборчого процесу. Відтак, дане рішення Центральної виборчої комісії не належить вважати таким, що охоплюється правовідносинами, які виникли у ході виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31.03.2019 року.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

За своїм змістом, оскаржуване рішення ЦВК від 25.10.2018 року №170 є нормативним актом, оскільки містить у собі загальнообов'язкові правила поведінки, розраховані на довгострокове та неодноразове застосування.

При цьому, згідно ч. 8 ст. 264 КАС України адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження.

Приписи ч. 1 ст. 21 КАС України визначають, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Тобто, законодавцем встановлено виключну підсудність щодо позовних вимог про оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень, повноваження яких поширюються на всю територію України.

За таких обставин, розгляд справи про визнання нечинною постанови ЦВК від 25.10.2018 року №170, яка є нормативно-правовим актом суб'єкта владних повноважень, юрисдикція якого поширюються на всю територію України, повинен здійснюватися за правилами загального позовного провадження окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Судом враховується, що згідно ч. 4 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому адміністративному суду, таку справу розглядає апеляційний адміністративний суд.

Разом з тим, вказані правила не можуть поширюватися на спірні правовідносини з огляду на положення ч. 5 ст. 172 КАС України, за якими не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. При цьому, як вже було зазначено вище, встановлена виключна підсудність справ щодо оскарження нормативно-правових актів (у тому числі актів ЦВК), прийнятих поза межами виборчого процесу, окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Крім того, суд зауважує, що згідно ч. 2 ст. 22 КАС України апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції, підсудні справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії (окрім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб.

Водночас, аналіз змісту наведеної правової норми з урахуванням вже згаданих та проаналізованих вище положень ч. 1 ст. 27 та ч. 3 ст. 273 КАС України, дає підстави для висновку, що приписи ч. 2 ст. 22 КАС України є загальними щодо спеціального правового регулювання спірних правовідносин, які визначені у положеннях ст. ст. 27, 273 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію щодо застосування вказаних норм права висловлено Верховним Судом у постанові від 01.11.2018 року у справі № 855/1/18.

З урахуванням вищевикладеного, вказане у клопотанні Довіреної особи твердження про те, що, з урахуванням швидкоплинності виборчого процесу розгляд та вирішення позовних вимог в частині оскарження постанови ЦВК від 25.10.2018 року №170 належить здійснювати у порядку, визначеному ст. 273 КАС України, суд вважає помилковим. Крім іншого, необхідно підкреслити, що норми статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають особливий порядок повідомлення невизначеного кола осіб про розгляд справи про оскарження нормативно-правового акту шляхом публікації оголошення у виданні, де цей акт опублікований, не пізніше ніж за сім днів до підготовчого засідання. Натомість, приписи ст. 273 КАС України передбачають скорочений дводенний термін розгляду справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Як вже було наголошено вище, частиною 5 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України імперативно вказано на неможливість об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.

Роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом за таких обставин є неможливим.

З огляду на зміст та юридичну природу обставин, описаних у позовній заяві, суд приходить до висновку, що процесуальні правила Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають можливості розгляду Шостим апеляційним адміністративним судом як судом першої інстанції позовів, в яких об'єднано вимоги, що належить розглядати за правилами різної підсудності.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі №9901/3/17, а також в ухвалі судді Великої Палати Верховного Суду від 24.05.2018 року у провадженні №11-597за18.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки позовна заява подана без урахування правил об'єднання позовних вимог, остання підлягає поверненню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 20, 21, 22, 29, 160, 169, 172, 241, 243, 248, 256, 273, 278 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 в особі довіреної особи ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії, третя особа - керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців Центральної виборчої комісії ОСОБА_4, про визнання протиправними дій та визнання нечинною постанови в частині - повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у дводенний строк у порядку, встановленому ч. 2 ст. 278 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя -доповідач А.Г. Степанюк

Судді : Л.В. Губська

О.В. Епель

Суддя -доповідач Степанюк Анатолій Германович

Судді: Епель Оксана Володимирівна

Губська Людмила Вікторівна