ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2019 року

Київ

справа №855/15/19

адміністративне провадження №А/9901/12/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білоуса О.В.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

за участю:

секретар судового засідання - Носенко Л.О.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - Ющенка О.О., Краснощока А.І., Гурарія Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 в особі довіреної особи ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року у справі за позовом кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 в особі довіреної особи ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа - керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців Центральної виборчої комісії Стельмах Олександр Васильович, про визнання протиправними дій та визнання нечинною постанови в частині,

УСТАНОВИВ:

Кандидат на пост Президента України ОСОБА_6 в особі довіреної особи ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), третя особа - керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців ЦВК Стельмах О.В., в якому просив:

- визнати протиправними дії ЦВК, як такі, що порушують права ОСОБА_6 у вигляді обмеження перевіряти повноту та достовірність даних Державного реєстру виборців, та здійснення публічного контролю на автоматизованому робочому місці, обладнаному спеціалізованим програмно-апаратним забезпеченням, що знаходиться виключно у приміщенні ЦВК;

- визнати протиправними дії ЦВК, як такі, що протизаконно зобов'язують ОСОБА_6 самостійно (одноосібно) перевіряти повноту та достовірність персональних даних Державного реєстру виборців;

- визнати нечинним рішення ЦВК у вигляді постанови ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74», в частині абзацу 12 пункту 2 частини першої, що вносить зміни до пункту 3.5 постанови ЦВК від 26 березня 2014 року №74, та залишити пункт 3.5 в редакції постанови ЦВК від 26 березня 2014 року №74;

- визнати нечинним рішення ЦВК у вигляді постанови ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74» в пункті 2 частини першої слова «пункт 3.6 виключити» та залишити пункт 3.6 в редакції постанови ЦВК від 26 березня 2014 року №74.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року позовну заяву кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 в особі довіреної особи ОСОБА_1 до ЦВК, третя особа - керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців ЦВК Стельмах О.В., про визнання протиправними дій та визнання нечинною постанови в частині повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року, а справу направити до цього суду для продовження розгляду.

У судовому засіданні представники позивача підтримали свої вимоги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та пояснили, що судом першої інстанції не враховано те, що особа набуває статусу кандидата на пост Президента України лише після офіційної реєстрації ЦВК і з цього моменту у неї виникає право на оскарження рішення ЦВК. Крім того, позовні вимоги нерозривно пов'язані між собою, адже керівником Служби розпорядника Державного реєстру виборців ЦВК в усній формі застосовано до кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 пункт 3.5 постанови ЦВК від 26 березня 2014 року №74 зі змінами, внесеними оскаржуваною постановою ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74».

З урахуванням наведених доводів, просили апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду у повному складі заявлених вимог..

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили в її задоволенні відмовити, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року залишити без змін. Зазначили, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та повернув позовну заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз змісту позовних вимог щодо визнання нечинною постанови ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74» в частині, свідчить, що остання прийнята відповідачем поза межами виборчого процесу. Відтак, дане рішення ЦВК не належить вважати таким, що охоплюється правовідносинами, які виникли у ході виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року.

Розгляд справи про визнання нечинною постанови ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170, яка є нормативно-правовим актом суб'єкта владних повноважень, юрисдикція якого поширюються на всю територію України, повинен здійснюватися за правилами загального позовного провадження окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

При цьому, судом першої інстанції враховано, що згідно із частиною четвертою статті 21 КАС України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому адміністративному суду, таку справу розглядає апеляційний адміністративний суд.

Вказані правила, на думку суду першої інстанції, не можуть поширюватися на спірні правовідносини з огляду на положення частини п'ятої статті 172 КАС України, за якими не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

За приписами пункту 6 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно із частиною третьою статті 273 КАС України, рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про вибори Президента України» виборчий процес - це здійснення суб'єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом.

Частинами третьою та четвертою статті 11 Закону України «Про вибори Президента України» початок виборчого процесу визначається строками, встановленими Конституцією України та цим Законом.

Виборчий процес включає такі етапи: 1) висування та реєстрація кандидатів на пост Президента України; 2) утворення окружних та дільничних виборчих комісій; 3) проведення передвиборної агітації; 4) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 5) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 6) голосування у день виборів Президента України; 7) підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків голосування і результатів виборів Президента України та їх офіційне оголошення; 8) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України, а тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюється в загальному порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, цей позов подано у межах виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року, про початок якого з 31 грудня 2018 року оголошено постановою ЦВК від 27 грудня 2018 року №253.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги про визнання протиправними дій ЦВК, як таких, що порушують права ОСОБА_6 у вигляді обмеження перевіряти повноту та достовірність даних Державного реєстру виборців, та здійснення публічного контролю на автоматизованому робочому місці, обладнаному спеціалізованим програмно-апаратним забезпеченням, що знаходиться виключно у приміщенні ЦВК, а також визнання протиправними дій ЦВК, як таких, що протизаконно зобов'язують ОСОБА_6 самостійно (одноосібно) перевіряти повноту та достовірність персональних даних Державного реєстру виборців, стосуються правовідносин, які виникли під час виборчого процесу та пов'язані з ним. Тому виключна підсудність щодо даної частини позовних вимог охоплюється юрисдикцією апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.

Разом з тим, постанова ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74», яку частково оскаржує позивач, прийнята ЦВК поза межами виборчого процесу. Тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що це рішення ЦВК не належить вважати таким, що охоплюється правовідносинами, які виникли у ході виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

За своїм змістом, оскаржуване рішення ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170 є нормативним актом, оскільки містить у собі загальнообов'язкові правила поведінки, розраховані на довгострокове та неодноразове застосування щодо невизначеного кола осіб.

При цьому, згідно із частиною восьмою статті 264 КАС України, адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження.

Положеннями частини першої статті 21 КАС України встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», ЦВК є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Тобто, нормами КАС України встановлено виключну підсудність щодо позовних вимог про оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень, повноваження яких поширюються на всю територію України.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розгляд справи про визнання нечинною постанови ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170, яка є нормативно-правовим актом суб'єкта владних повноважень, юрисдикція якого поширюються на всю територію України, повинен здійснюватися за правилами загального позовного провадження окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховані положення частини четвертої статті 21 КАС України у взаємозв'язку із частиною п'ятою статті 172 КАС України.

Так, частиною четвертою статті 21 КАС України встановлено, що якщо справа щодо однієї з вимог підсудна апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому адміністративному суду, таку справу розглядає апеляційний адміністративний суд.

Разом з тим, з огляду на положення частини п'ятої статті 172 КАС України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. При цьому, встановлена виключна підсудність справ щодо оскарження нормативно-правових актів (у тому числі актів ЦВК), прийнятих поза межами виборчого процесу, окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Крім того, згідно із частиною другою статті 22 КАС України, апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції, підсудні справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії (окрім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб.

При цьому, аналіз змісту наведеної правової норми з урахуванням положень частини першої статті 27 та частини третьої статті 273 КАС України, дає підстави для висновку, що приписи частини другої статті 22 КАС України є загальними щодо спеціального правового регулювання спірних правовідносин, які визначені у положеннях статей 27, 273 КАС України.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності, та роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом.

За приписами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 в особі довіреної особи ОСОБА_1 та скасування оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року.

Керуючись статями 271, 272, 273, 278, 310, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 в особі довіреної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року у справі за позовом кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 в особі довіреної особи ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа - керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців Центральної виборчої комісії Стельмах Олександр Васильович про визнання протиправними дій та визнання нечинною постанови в частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець