Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
13 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/1595/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року
у адміністративній справі № 804/1595/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування дисциплінарних стягнень, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправними та скасовано дисциплінарні стягнення у виді "догани" від 30.11.2017 р. та у виді "догани" від 23.01.2018 р., накладені на позивача, як на військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80 грн.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем по справі з підстав неврахування фактичних обставин спірних правовідносин та помилкового застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, у зв`язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення про скасування рішення Дніпропетровського окружної суду від 04.07.2018 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі та про стягнення з позивача на користь відповідача сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір.
Апеляційна скарга відповідача мотивована неправдивістю і безпідставністю обвинувачень позивача стосовно дій командування військової частини, чим вводиться в оману суд та підривається військова дисципліна у підрозділі і авторитет складу командування відповідача лише задля створення ілюзії безкарності за вчинення правопорушень серед інших військовослужбовців військової частини. Вказує також на відсутність предмету спору у цій справі та будь-яких правових підстав для повторного скасування застосованих до позивача дисциплінарних стягнень, і для поновлення позивачу пропущених ним строків позовної давності у цій справі. Стосовно стягнутих судом на користь позивача судових витрат, відповідач вказує на відсутність в позовній заяві і в клопотаннях позивача таких вимог.
Заслухавши пояснення представника апелянта та пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення проти неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин і правильність застосування до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спір у цій справі між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України виник під час проходження ОСОБА_1 військової служби у Національній гвардії України на посаді офіцерського складу - командира 2 патрульного взводу 2 патрульної роти 1 патрульного батальйону (ВОС 0210003), внаслідок накладення на позивача командуванням військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України дисциплінарних стягнень з занесенням до службової картки позивача (а.с.9): - "усної догани" усним наказом командира 2 патрульної роти військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 30.11.2017 р. за "неякісне та не відповідальне ставлення до служби під час виконання обов`язків чергового батальйону"; - "усної догани" усним наказом командира 2 патрульної роти військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 23.01.2018 р. за "запізнення на службу на 3 години без поважних причин", з яким позивач за його твердженням ознайомився лише 29.01.2018 року Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції спираючись на положення ст.21 Закону України "Про Національну гвардію України", ч.1 ч.4 ст.2 ст.21 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), положення п.п.1, 2, 4, 5, ст.45, п.п.83-85, п.88, п.97, п.98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі Дисциплінарний статут №551), п.16, п.30 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", дійшов висновку про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку чим оскаржувані усні накази командування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень від 30.11.2017 р. за "неякісне та не відповідальне ставлення до служби під час виконання обов`язків чергового батальйону" та від 23.01.2018 р. у вигляді "усної догани" суд визнав такими, що видані передчасно, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотриманням принципу рівності перед законом, без повного врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже вони є неправомірними, а позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню, оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України не доведено правомірності та обґрунтованості прийнятих дисциплінарних стягнень у виді "догани" від 30.11.2017 р. та від 23.01.2018 р., з урахуванням вимог, визначених ч.2 ст.19 Конституції України та ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведені висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що усні накази командування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень: 30.11.2017 р. та 23.01.2018 р. - "догани", взагалі не були оголошені позивачу, і жодних доказів на підтвердження того, що вказані накази доводились до відома позивача матеріали справи не містять, а представник відповідача у судовому засіданні не надав належних доказів щодо суті порушень, за які позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності усними наказами, також як і не надав до суду обґрунтувань стосовно порушення позивачем конкретних норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і Дисциплінарного статуту та відповідних доказів з приводу неналежного виконання позивачем службових обов`язків.
Також суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що рапорти командира в/ч 3036 від 30.11.2017 р. та командира 1 ПБ в/ч НОМЕР_1 не містять викладення обставин (суті порушень) за яких виникла необхідність внесення до службової картки ОСОБА_1 змін, а саме: оголошення догани, окрім формулювання "не якісне та не відповідальне ставлення до служби" та "клопочу по суті рапорту", а самі накази від 30.11.2017 р. та 23.01.2018 р. були прийняті без проведення службового розслідування, без повного дослідження характеру та обставин вчинення правопорушень, їх наслідків, ступені вини військовослужбовця.
При цьому, суд не прийняв до уваги факт скасування (зняття) відповідачем дисциплінарних стягнень, що були накладені на позивача наказами від 30.11.2017 р. та від 23.01.2018 р. у виді "догани", оскільки існування таких доган, навіть скасованих, може характеризувати військовослужбовця з негативного боку та вказувати на відсутність додержання порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції у цій справі, оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору у цій справі хоча і спирався на положення Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, але при цьому не взяв до уваги, що військова служба є державною службою особливого характеру і відповідно кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей (ст.16 ст.19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України), а командири відповідають за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі (ст.5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України) і саме на командирів покладено обов`язок постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення, та приймати рішення стосовно кожного випадку правопорушення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Так, за змістом статей 1 та 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно з положеннями статей 3 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається, зокрема, шляхом: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
У відповідності зі ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців.
Таким чином, військова дисципліна це не тільки дотримання військовослужбовцем Військової присяги та сумлінне виконання службових обов`язків, а й виконання вимог статутів Збройних Сил України щодо вияву поваги до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяння їм у підтриманні порядку і дисципліни та додержання правил ввічливості й поведінки військовослужбовців.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Таким чином, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України саме на командира покладена відповідальність за стан військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 , та обов`язок щодо вжиття заходів реагування та притягнення до дисциплінарної відповідальності за її порушення, що може відбутися у відповідності до вимог п.97 Дисциплінарного Статуту згідно якого: про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 30.11.2017 у вигляді "усної догани" слугувало порушення ним військової дисципліни внаслідок "неякісного та не відповідального ставлення до служби під час виконання обов`язків чергового батальйону по військовому містечку № НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 в період з 29.11.2017 по 30.11.2017", яке позивачем здійснювалося відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.11.2017 №329 та було допущено позивачем внаслідок не виконання обов`язків чергового батальйону щодо: контролю підтримання внутрішнього порядку добовим нарядом та за несенням служби добовим нарядом, володіння інформацією про розподіл особового складу, присутності під час проведення сніданку, здійснення контролю роздавання та приймання їжі, що є порушенням вимог ст.ст 295, 298, 300, 309 Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України і за що позивачу відповідно до ст.97 Дисциплінарного статуту ЗСУ командиром патрульного батальйону майором ОСОБА_2 (який є командиром позивача) було оголошено особисто «догану» перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посади) позивача, з одночасним доведенням суті вчиненого порушення військової дисципліни, свідками чого зокрема були заступник командира 1 патрульного батальйону по роботі з особовим складом капітан ОСОБА_3 та командир 2 патрульної роти старший лейтенант ОСОБА_4 .
Після оголошення «догани», на виконання ст.104 Дисциплінарного Статуту, відповідно до якої командири зобов`язані доповідати по команді про заохочення та дисциплінарні стягнення щодо прапорщиків та офіцерів - командирам військових частин щотижня, командир 1 патрульного батальйону у встановленому порядку доповів про даний факт письмово (рапортом) командиру військової частини НОМЕР_1 , а після того, як накладене на позивача 30.11.2017 дисциплінарне стягнення відіграло свою роль, відповідно до своїх прав згідно займаної посади командиром 1 патрульного батальйону 14.12.2017 дане дисциплінарне стягнення було скасовано (знято), що підтверджено рапортом капітана ОСОБА_5 від 14.12.2017 року, що узгоджується з приписами п. б ст. 19 за яким командир батальйону має право знімати дисциплінарні стягнення, накладені ним раніше.
Під час дослідження обставин, які пов`язані з накладенням на позивача 23.01.2018 року дисциплінарного стягнення, судовою колегією за матеріалами справи встановлено, що підставою для цього було запізнення позивача на службу на територію військового містечка № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) без поважних причин більше ніж на 3 години, і відсутність позивач з 08.00 год. (початку робочого дня) до 11.20 год. без надання документів, які б підтверджували поважність його відсутності. Саме за вказаних обставин, після прибуття позивача на територію військового містечка військової частини НОМЕР_1 23.01.2018 року близько 11.20 год., командиром 2 патрульної роти 1 патрульного батальйону (який являється безпосереднім командиром позивача) особисто було відповідно до вимог ст. 97, ст.98 Дисциплінарного Статуту оголошено «догану» позивачу, з доведенням останньому суті вчиненого правопорушення за запізнення на службу на 3 години без поважних причин.
Після оголошення «догани», командир 2 патрульної роти 1 патрульного батальйону старший лейтенант ОСОБА_4 на виконання ст. 104 Дисциплінарного Статуту про даний факт доповів письмово (рапортом) командиру військової частини НОМЕР_1 , а в подальшому накладене на позивача 23.01.2018 дисциплінарне стягнення було скасовано (знято) 21.05.2018 правами командира 2 патрульної роти 1 патрульного батальйону, як таке, що відіграло свою роль.
Таким чином, необхідність накладання дисциплінарного стягнення на позивача була викликана ігноруванням останнім покладених на нього завдань та неможливістю його виправлення без притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
З аналізу фактичних обставин та положень ст. ст.97,98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, судовою колегією встановлено, що жодних порушень під час накладання дисциплінарного стягнення на позивача не відбулося, оскільки позивач особисто повідомлявся про накладене стягнення, що і вимагає вказана стаття, а командирами в той же день особисто було доведено до позивача за що його притягнуто до відповідальності, і лише після цього стягнення вносилися до службової картки позивача.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду відповідно, до вимог ст.86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командирами позивача враховувалися характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та інші обставини.
Крім того, судова колегія бере до уваги, що накладене на позивача 30.11.2017 року дисциплінарне стягнення «усна догана» було скасовано (знято) 14.12.2017 року, а накладене 23.01.2018 року дисциплінарне стягнення «усна догана» було скасовано (знято) з позивача 21.05.2018 року, і відповідно, на час вирішення спору по суті судом першої інстанції та перегляду судового рішення в апеляційному порядку - накладені на позивача дисциплінарні стягнення вже відіграли свою виховну роль і є скасованими (знятими), що в свою чергу свідчить про відсутність предмету спору у цій справі як на час звернення позивача до суду з цим позовом (стосовно наказу від 30.11.2017), так і на час винесення судом першої інстанції рішення по суті спору (стосовно наказу від 23.01.2018).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що дисциплінарні стягнення були накладені на позивача в межах компетенції визначеної ст.70 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у спосіб та у строк передбачений ст.87 Дисциплінарного статуту України, тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірних дисциплінарних стягнень є необґрунтованими, в тому числі і з підстав не проведення у кожному випадку з позивачем службового розслідування, оскільки ні Дисциплінарним статутом Збройних Сил України ні Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, що затверджена наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82 (далі Інструкція №82), не передбачено обов`язкове проведення службового розслідування у випадку порушення військової дисципліни у вигляді «неякісного та не відповідального ставлення до служби під час виконання обов`язків чергового батальйону» та «запізнення на службу без поважних причин більше ніж на 3 години». Так, відповідно до пункту 1.2. Інструкції № 82 службове розслідування може проводитися з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб лише у випадках: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, що загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Окремо, судова колегія звертає увагу на пропущення позивачем строку оскарження застосованих до нього 30.11.2017 р. та 23.01.2018 р. дисциплінарні стягнення у вигляді догани, які він згідно п.88 Дисциплінарного статуту мав право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення оскаржити старшому командирові або до суду у визначений законом строк.
Разом з тим, ОСОБА_1 не подавалися скарги старшому командирові з приводу незаконності чи несправедливості оголошених йому 30.11.2017 і 23.01.2018 «доган», а до суду з позовом у цій справі позивач звернувся лише 01.03.2018 року спираючись на те, що під підпис вказані «догани» йому не оголошувалися, а про їх наявність він дізнався тільки 29.01.2018 р. ознайомившись зі своєю службовою карткою, до якої внесені відповідні записи про оголошення цих «доган», що на думку самого позивача та суду першої інстанції свідчить як про порушення відповідачем процедури ознайомлення з оголошеними 30.11.2017 р і 23.01.2018 р. дисциплінарними стягненнями, так і про не пропущення позивачем строку оскарження застосованих до нього дисциплінарних стягнень у виді "догани" від 30.11.2017 р. та у виді "догани" від 23.01.2018 р.. Проте, така позиція позивача і суду першої інстанції суперечить згаданим вище приписам п.88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України стосовно строку оскарження та часу визначення перебігу цього строку, та фактичним обставинам, які свідчать про те, що «догани» позивачу оголошувалися особисто у присутності інших офіцерів у званні не нижче ніж у відповідача,, що узгоджується з приписами п.97 Дисциплінарного статуту та не потребує письмового викладення наказу.
Безпідставними є також висновки суду першої інстанції про необхідність ознайомлення позивача під особистий підпис з оголошеними йому усними «доганами», оскільки така процедура не передбачена Дисциплінарним статутом, а п.105 Дисциплінарного статуту лише визначено про занесення усіх оголошених командиром заохочень та дисциплінарних стягнень до службової картки військовослужбовця, які ведуться у штабі військової частини (пп.б п.107) і з якою військовослужбовець ознайомлюється лише один раз на рік, чи в разі переведення на нове місце служби й розписується про це (п.109). Тобто, підпис в службовій картці позивача свідчить не про ознайомлення з записами про застосовані до нього 30.11.2017 і 23.01.2018 «догани», а з зі своєю службовою карткою, що не може свідчити про поважність причин пропуску ним визначеного п.88 Дисциплінарного Статуту строку оскарження вказаних «доган», тим більш після їх зняття безпосереднім командиром.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія визнає доводи апеляційної скарги суттєвими і такими, що складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції висновки якого не відповідають обставинам справи, через що у справі слід прийняти інше рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 322 325, 328 КАС України, суд, -
П о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року скасувати, та прийняти нове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування дисциплінарних стягнень відмовити.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддяС.В. Сафронова
суддяД.В. Чепурнов
суддяВ.В. Мельник
