Справа № 357/11015/18
2-з/357/40/19
Категорія 2
У Х В А Л А
"10" січня 2019 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1, Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Державного реєстратора Комунального підприємства «ПРІОРИТЕТ» ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,-
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1, Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_2, ТДВ «Шамраївський цукровий завод», Державного реєстратора Комунального підприємства «ПРІОРИТЕТ» ОСОБА_3 про визнання недійсним вчиненого ОСОБА_1 одностороннього правочину щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди № б/н від 07.08.2014 року, оформленого повідомленням ОСОБА_1 від 14.02.2018 року, визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 19.02.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Шамраївський цукровий завод» та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
21 грудня 2018 року канцелярією суду зареєстровано заяву представника ТОВ Агрофірма «Матюші» про забезпечення позову, в якій зазначено, що відповідачем ОСОБА_1 можуть бути вчинені дії щодо поділу спірної земельної ділянки, що унеможливить реальне виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд накласти арешт на земельну ділянку, площею 2,105 га з кадастровим номером 3220483500:03:002:0045, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб’єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб’єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки, площею 2,105 га з кадастровим номером 3220483500:03:002:0045, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.
Питання забезпечення позову врегульовано у Главі 10 Розділу І ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Пунктом 1, 2 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Мотиви поданої заяви зводяться до того, що неправомірними діями відповідачів порушено права позивача на оренду земельної ділянки. Представник позивача припускає, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 може поділити зазначену вище земельну ділянку, що унеможливить виконання рішення суду про задоволення позовних вимог. При цьому, свої міркування представник позивача підкріплює посиланням на спірні правовідносини ТОВ «Олійникова Слобода» та ПОСП «Сидори», позовні заяви яких з аналогічними даному спору позовними вимогами знаходяться у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Представник позивача вказує, що після скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» поновити відповідний запис про державну реєстрацію права оренди не вдалося, оскільки власники земельних ділянок розпочали процедуру поділу таких земельних ділянок.
Надаючи правову оцінку доводам представник позивача, суд акцентує увагу на тому, що питання про порушення прав позивача, як орендаря, внаслідок дій відповідачів є предметом судового розгляду, тому висновок про протиправність таких дій є передчасним.
Крім того, представником позивача не надано на оцінку суду жодного доказу на підтвердження вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, спрямованих на утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Посилання представника позивача на правовідносини, які виникли у ТОВ «Олійникова Слобода» та ПОСП «Сидори» в аналогічних спорах є безпредметними, оскільки зазначені суб’єкти господарювання, як і фізичні особи, які надали свої земельні ділянки їм в оренду, не є сторонами у даній цивільній справі.
У ст. 56 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок включає, крім іншого, нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об’єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні).
Отже, ОСОБА_1 для вчинення відповідних дій щодо поділу своєї земельної ділянки необхідно отримати нотаріально посвідчену згоду орендатора на вчинення відповідних дій. Матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримав чи намагався отримати таку згоду.
У разі, якщо ОСОБА_1 здійснить поділ належної йому земельної ділянки без отримання відповідної згоди правомочного орендаря, такі дії можуть бути предметом окремого судового розгляду, однак на правовідносини, що виникли в даній цивільній справі не впливають.
За таких обставин, висновок представника позивача про вчинення відповідачем дій, спрямованих на унеможливлення виконання судового рішення у даній справі у разі задоволенні позовних вимог, не знайшов своє підтвердження.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих позивачем щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Представником позивача не доведено та судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо необхідності забезпечення позову, не надано жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 вчиняє дії щодо відчуження чи поділу земельної ділянки, а додані до заяви матеріали не стосуються предмету спору у справі №357/11015/18 та не місять доказів, які стосуються як предмету спору, так і земельної ділянки, яка є предметом договору оренди.
Заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. В ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість поділу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, що порушувало б права позивача. Аналогічна правова позиція висловлена Вреховним Судом у постанові від 17.10.2018 року у справі № 183/5864/17-ц.
Враховуючи зазначене, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1, Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Державного реєстратора Комунального підприємства «ПРІОРИТЕТ» ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя
ОСОБА_4
