Постанова
Іменем України
18 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 227/1325/18 провадження № 51-7724 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 09 липня 2018 року щодо ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018050000000183, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, котра народилась у с. Новопетрівка Покровського району Дніпропетровської області, проживаючої на АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року затверджено угоду про визнання винуватості від 19 квітня 2018 року, укладену між прокурором ОСОБА_9 та підозрюваною ОСОБА_8 . ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватою і засуджено за те, що вона, будучи завідувачем амбулаторії № 5 Комунального закладу «Доборпільський центр первинної медико-санітарної допомоги», перебуваючи у приміщенні амбулаторії на АДРЕСА_2 , у період часу з 18 по 29 квітня 2017 року, діючи умисно, в порушення пунктів 1.6, 1.7 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України № 455 від 13 листопада 2001 року, на прохання ОСОБА_7 склала завідомо підроблений офіційний документ листок непрацездатності АГТ № 706568 від 18 квітня 2017 року, шляхом внесення в нього інформації, яка не відповідає дійсності, в частині перебування ОСОБА_7 на амбулаторному лікуванні в амбулаторії № 5 Комунального закладу «Доборпільський центр первинної медико-санітарної допомоги» у період часу з 18 по 22 квітня 2017 року включно з продовженням лікування до 27 та 28 квітня 2017 року включно. При цьому ОСОБА_7 у період часу з 15 квітня по 02 травня 2017 року перебував на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та не відвідував вищевказану медичну установу.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 09 липня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Як убачається зі змісту касаційної скарги, представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що місцевий суд не мав права затверджувати угоду про визнання винуватості, оскільки вироком на підставі угоди встановлено факти, які створюють преюдицію визнання винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, що в свою чергу є порушенням принципів презумпції невинуватості, забезпечення доведеності вини, а також права ОСОБА_7 на справедливий суд. Вказане залишилось без уваги суду апеляційної інстанції, який безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги. Вважала, що ОСОБА_7 не є особою, наділеною правом на оскарження вироку щодо ОСОБА_8 на підставі угоди, а тому суд касаційної інстанції безпідставно відкрив провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 3 ст. 424 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:
1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі нероз`яснення засудженому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; нероз`яснення потерпілому наслідків укладення угоди;
3) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
І хоча цей перелік не передбачає права на касаційне оскарження вироку на підставі угоди іншими особами, проте, на переконання колегії суддів, виходячи із основоположних принципів, гарантованих Конституцією України, а також загальних засад кримінального провадження, такого права не можуть бути позбавленні особи, прав, свобод та інтересів яких стосується судове рішення. Так, згідно п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 , як особа, прав, свобод та інтересів якої стосується вирок щодо ОСОБА_8 , ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, наділений правом на касаційне оскарження такого вироку після його перегляду в апеляційному порядку.
Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03 березня 2016 року (№ 5-347 кс 15), згідно якого особа, яка не була учасником судового розгляду у кримінальному провадженні щодо іншої особи, має право звернутися з оскарженням вироку суду, ухваленого на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим у цьому провадженні, якщо вирок стосується прав, свобод та інтересів особи, яка звертається з оскарженням.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, відповідний висновок не залишився без уваги суду апеляційної інстанції, який відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 та провів апеляційний розгляд по суті.
Разом із тим, правильно відкривши апеляційне провадження, рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги апеляційний суд належним чином не мотивував, не зазначив підстав, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, чим порушив вимоги ст. 370, ст. 419 КПК.
Так, згідно приписів п. 3 ч. 7ст. 474 КПК у кримінальному провадженні на підставі угоди суд не вправі затвердити угоду, умови якої порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Всупереч викладеному, як убачається зі змісту вироку, ухвалюючи рішення про затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК, вказаних вимог кримінального процесуального закону місцевий суд не дотримався.
Зокрема, у мотивувальній частині вироку суд констатував, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 358 КК складання та видача завідомо підробленого офіційного документу, ОСОБА_8 вчинила на прохання ОСОБА_7 , який у цей час перебував на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та не відвідував медичну установу. Тобто, з огляду на встановлені у вироку на підставі угоди фактичні обставини кримінального провадження, суд першої інстанції зробив висновок про причетність ОСОБА_7 до вчинення ОСОБА_8 злочину, а також встановив місце перебування останнього у період часу з 15 квітня по 02 травня 2017 року.
Однак, враховуючи заперечення ОСОБА_7 встановлених щодо нього у вироку відносно ОСОБА_8 обставин та проведення досудового розслідування щодо ОСОБА_7 в іншому кримінальному провадженні, такі обставини згідно зі ст. 91, ст. 92 КПК підлягають доказуванню слідчим, прокурором у загальному порядку з дотриманням таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. При цьому гарантовані законом права ОСОБА_7 у кримінальному провадженні не можуть бути жодним чином звужені чи обмежені. Про недопустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий суд у своїх рішеннях також неодноразово стверджував і Європейський суд з прав людини.
Проте в даному випадку вказаних засад кримінального провадження по відношенню до ОСОБА_7 суд першої інстанції не дотримався та, незважаючи на недоліки угоди про визнання винуватості, пов`язані з порушенням прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 , всупереч приписам п. 3 ч. 7ст. 474 КПК прийняв рішення про затвердження умов угоди у запропонованій сторонами редакції, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Переглядаючи вирок на підставі угоди в апеляційному порядку, апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 та необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_8 скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого слід врахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 09 липня 2018 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
