У Х В А Л А
27 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 333/6020/16-ц
Провадження № 14-616цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., та
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_4 на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за весь час прострочення у сумі 1 172 672 грн.
На обґрунтування позовних вимог вказала, що сторони з 14 квітня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2012 року розірвано. Сторони мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2012 року з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на двох неповнолітніх дітей у розмірі 3 200 грн щомісячно, починаючи з 03 вересня 2012 року до їх повноліття. Відповідач не сплачує аліменти, станом на 10 жовтня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 129 032,25 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2017 року (суддя Ярошенко А. Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 350 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати аліментів, тому наявні правові підстави для стягнення з нього неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі, який підтверджується наданим позивачем розрахунком. Враховуючи майновий стан відповідача, суд на підставі частини другої статті 196 Сімейного кодексу України (далі - СК України) зменшив розмір неустойки.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2017 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 48 704 грн пені за прострочення сплати аліментів на утримання дітей.
Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд керувався тим, що пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, при цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Суд послався на відповідні правові позиції, викладені Верховним Судом України.
У січні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що пеня нараховується на всю суму несплати аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення. Пеня нараховується до дня ухвалення судом рішення. На підтвердження цих висновків ОСОБА_3 послалася на відповідні правові позиції, викладені Верховним Судом України, які, на її думку, по-іншому визначають порядок обчислення неустойки зі сплати аліментів, ніж ті, про які зазначив апеляційний суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
У березні 2018 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, зазначаючи, що суд ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 21 листопада 2018 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на підпункт 7 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до якого суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених судових рішеннях (постановах) Верховного Суду України, а саме: від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554 цс 16; від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589 цс 15; від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477 цс 15; від 16 березня 2016 року у справі № 6-300 цс 16.
На обґрунтування свого висновку колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду керувалася тим, що суди у справі, що розглядається, для обчислення розміру пені (неустойки) на підставі статті 196 СК України застосували різні правові висновки, що містяться в постановах Верховного Суду України, які є взаємовиключними.
Зокрема, зазначила, що у постановах від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81 цс 13, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-149 цс 14, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-2022 цс 15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2696 цс 15 Верховний Суд України зробив висновок, що пеня обчислюється виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення. Тобто обчислення неустойки зі сплати аліментів здійснено за кожен день прострочення (а не помісячно).
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказала, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554 цс 16, відповідно до якої неустойка (пеня) за один місяць рахується як заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. При цьому загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). У цій постанові Верховний Суд України послався на аналогічну правову позицію, викладену в постанові від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589 цс 15, в якій у свою чергу послався на аналогічний правовий висновок, викладений у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-94 цс 15. Такий самий правовий висновок виклав Верховний Суд України у постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477 цс 15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300 цс 16.
Посилаючись на вказане, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду підсумувала, що Верховний Суд України у 2013 - 2016 роках одночасно висловив різні способи обчислення пені (неустойки) відповідно до статті 196 СК України, що призводить до неврахування інтересів платника, або одержувача аліментів. Тобто Верховний Суд України зазначив про різний порядок обчислення неустойки зі сплати аліментів: 1 варіант - це обчислення за кожен день прострочення і 2 варіант - обчислення помісячно (за кожен місяць окремо).
У зв'язку з наведеним колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду України (постановах), а саме: від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554 цс 16; від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589 цс 15; від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477 цс 15; від 16 березня 2016 року у справі № 6-300 цс 16.
Абзацом першим підпункту 7 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду відповідно до частини другої статі 403 ЦПК України приймає справу для продовження розгляду.
У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на викладене справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у порядку письмового провадження.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402-404, підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти для продовження розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року.
Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження на 03 квітня 2019 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: вул. Пилипа Орлика, 8, м. Київ.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Ситнік
Судді: Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н.П. Лященко
Д. А. Гудима О.Б. Прокопенко
В. І. Данішевська І.В. Саприкіна
О. С. Золотніков О.С. Ткачук
О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
В. С. Князєв О.Г. Яновська
