ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2018 року
Київ
справа №806/1803/14
адміністративне провадження №К/9901/9256/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року (суддя Сичова О.П.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (колегія суддів у складі: Шидловського В.Б., Євпак В.В., Капустинського М.М.) у справі № 806/1803/14 за позовом ОСОБА_4 до Фастівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання дій протиправними, скасування наказів, стягнення різниці в заробітній платі та премії,
установив:
У березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Фастівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - Фастівський МВ ГУ МВС України в Київській області), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - ГУ МВС України в Київській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: скасувати накази від 4 листопада 2011 року № 906, від 10 січня 2012 року №14 о/с про пониження в займаній посаді; скасувати наказ від 6 вересня 2011 року № 198 в частині припинення нарахування йому премії у розмірі 100 %; стягнути заборгованість із заробітної плати (премії) з урахуванням індексації за період з 6 вересня 2011 року по 22 серпня 2012 року (дати звільнення з органів внутрішніх справ); нарахувати індексацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату (премію); відшкодувати моральну шкоду.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, позов задоволено частково: скасовано наказ від 6 вересня 2011 року №198 в частині припинення нарахування премії ОСОБА_4; скасовано накази від 4 листопада 2011 року № 906, від 10 січня 2012 року № 14 о/с щодо пониження в займаній посаді ОСОБА_4 з посади заступника начальника - начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області та призначення на посаду оперуповноваженого карного розшуку цього ж підрозділу; стягнуто з ГУ МВС України в Київській області на користь позивача заборгованість із заробітної плати (премії) з урахуванням індексації у сумі 12935,85 грн; зобов'язано ГУ МВС України в Київській області при виплаті заборгованості по заробітній платі нарахувати індексацію за невчасно виплачену заробітну плату (премію); в задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ МВС України в Київській області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що у керівництва ГУ МВС України в Київській області були обґрунтовані підстави притягнути ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом від 4 листопада 2011 року № 906. Також зауважує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про стягнення недоотриманого грошового забезпечення (премії).
Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що ОСОБА_4, підполковник міліції, працював на посаді заступника начальника - начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУ МВС в Київській області.
Наказом Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області від 6 вересня 2011 року №198 позивачу припинено нарахування премії, яка йому раніше виплачувалась у розмірі 100 % до посадового окладу, у зв'язку з невиходом на службу та невиконанням функціональних обов'язків.
Крім того, 2 листопада 2011 року ГУ МВС України в Київській області затверджено висновок службового розслідування, згідно з яким в діях низки працівників Фастівського та Києво-Святошинського міськрайвідділів міліції, серед яких і ОСОБА_4, виявлені порушення службової дисципліни та вимог чинного законодавства в роботі по розкриттю умисних вбивств, зґвалтувань, поєднаних із вбивством кількох потерпілих, в тому числі неповнолітніх.
Наказом ГУ МВС України в Київській області від 4 листопада 2011 року № 906 за порушення службової дисципліни, вимог статті 8 Дисциплінарного статуту, статті 10 Закону України «Про міліцію», статей 7, 8, 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», що виразилось в неналежному контролі за роботою підпорядкованого відділу з розшуку безвісно зниклих громадян, позивача вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади заступника начальника - начальника кримінальної міліції Фастівського МВ.
Наказом ГУ МВС України в Київській області від 10 січня 2012 року №14 о/с підполковника міліції ОСОБА_4 призначено на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Фастівського МВ (із обслуговування міста Фастова та Фастівського району), звільнивши його з посади заступника начальника - начальника кримінальної міліції цього ж відділу, з 9 січня 2012 року.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності всіх оскаржуваних позивачем наказів, оскільки вони прийняті у період його тимчасової непрацездатності. Також суди вважали за можливе стягнути на користь позивача заборгованість по заробітній платі, яка утворилась у зв'язку з невиплатою йому премії.
Стосовно правомірності дій відповідача з припинення виплати ОСОБА_4 щомісячної премії, Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 2.15 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС від 31 грудня 2007 року № 499 (чинної на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція № 499), преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення. Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів. Зменшення розміру премії, позбавлення її проводяться відповідно до положення про преміювання. Виплата премії за минулий місяць проводиться в поточному місяці разом з виплатою грошового забезпечення. Виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України.
Суди встановили, що після призначення позивача на посаду заступника начальника - начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУ МВС в Київській області йому було встановлено премію у розмірі 100% щомісячного грошового забезпечення відповідно до Інструкції № 499, яка виплачувалася щомісячно.
У зв'язку з прийняттям Фастівським МВ ГУ МВС України в Київській області наказу від 6 вересня 2011 року № 198 позивачу припинено нарахування і виплату премії до особливого розпорядження з підстав його відсутності на службі та невиконання своїх посадових обов'язків.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Положення про преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у структурних підрозділах Головного управління, затвердженого наказом ГУ МВС України в Київській області від 16 серпня 2010 року №702, розмір премії визначається залежно від особистого внеску осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у загальні результати роботи та за результатами роботи за місяць за такими показниками, як: виконання заходів, передбачених планами роботи МВС України, відповідного органу та підпорядкованого йому підрозділу; виконавча дисципліна; своєчасність та якість підготовки матеріалів, що стосуються діяльності ОВС; стан забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, запобігання припинення та розкриття злочинів; службова дисципліна.
Тобто, необхідною умовою нарахування і виплати премії є виконання особою службових обов'язків. Преміювання осіб рядового і начальницького складу ОВС здійснюється за якісне, своєчасне і в повному обсязі виконання функцій (обов'язків), визначених їх функціональними обов'язками, а також з урахуванням їх ініціативи, особистого вкладу в загальні результати роботи. Крім того, преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є дискреційним правом керівництва.
Водночас, як встановили суди, у період з 30 серпня 2011 року по 25 січня 2012 року позивач був тимчасово непрацездатним, на службу не виходив і функціональних обов'язків за посадою не виконував. Після цього виплата йому премії не відновлювалася.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування наказу Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області від 6 вересня 2011 року № 198, стягнення на користь позивача заборгованості із виплати премії, недоотриманої внаслідок прийняття зазначеного наказу, за період з 6 вересня 2011 року по 22 серпня 2012 року та, відповідно, нарахування індексації за несвоєчасно виплачену премію.
Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання касаційної скарги на пропуск позивачем строку звернення до суду із вимогою про стягнення коштів, оскільки за загальним положенням трудового законодавства, яке закріплене у статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (у справі, що розглядається - грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Питання ж щодо наявності правових підстав для стягнення належних працівнику коштів вирішується судом в залежності від обставин справи.
Визнаючи неправомірним та скасовуючи наказ ГУ МВС України в Київській області від 4 листопада 2011 року №906, суди виходили з того, що зазначений наказ прийнято у період, коли позивач був тимчасово непрацездатним, що визнали підставою до його скасування. Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком, з огляду на таке.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
За змістом статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту, яка визначає порядок виконання дисциплінарних стягнень, накладених на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення. Таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, вважається виконаним після видання наказу по особовому складу.
Аналізуючи вказані положення законодавства, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 8 жовтня 2013 року (справа № 21-250а13) дійшла висновку, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.
Так, наказом ГУ МВС України в Київській області від 4 листопада 2011 року №906 позивача вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади за порушення службової дисципліни, вимог статті 8 Дисциплінарного статуту, статті 10 Закону України «Про міліцію», статей 7, 8, 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», що виразилось в неналежному контролі за роботою підпорядкованого відділу з розшуку безвісно зниклих громадян.
При цьому, особа рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності у період, коли вона тимчасово непрацездатна. Застереження щодо неможливості звільнення під час такого періоду стосується наказу, який приймається на виконання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Інших обставин на спростування фактів, наведених у наказі, крім перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності на час його прийняття, суди у цій справі не встановили. Обставини скоєного позивачем дисциплінарного проступку ним також не спростовано. Посилання позивача на те, що від нього не відбиралися пояснення стосовно обставин, за яких було призначено службове розслідування, Суд відхиляє, оскільки неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення службової дисципліни підтверджується.
Таким чином, суди помилково скасували наказ ГУ МВС України в Київській області від 4 листопада 2011 року № 906 з тих підстав, що позивач у цей період перебував на лікарняному, оскільки Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ надає можливість накладення дисциплінарного стягнення на особу під час тимчасової непрацездатності із застереженням про виконання такого стягнення після виходу на службу.
Водночас, що стосується наказу ГУ МВС України в Київській області від 10 січня 2012 року № 14 о/с про звільнення ОСОБА_4 із займаної посади та призначення на іншу посаду, який прийнятий на виконання наказу від 4 листопада 2011 року №906, суди дійшли правильного висновку щодо його незаконності, з огляду на таке.
Судами встановлено, що починаючи з 10 січня 2012 року позивач знаходився на амбулаторному лікуванні та був тимчасово непрацездатним. При цьому відповідно до приписів Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ виконання дисциплінарного стягнення, накладеного згідно з наказом від 4 листопада 2011 року № 906, повинно було здійснюватися після закінчення періоду тимчасової непрацездатності позивача і його прибуття до місця проходження служби.
Таким чином, наказ від 10 січня 2012 року № 14 о/с, який прийнятий на реалізацію накладеного на позивача дисциплінарного стягнення, обґрунтовано скасований судами попередніх інстанцій.
Згідно з частиною першою статті 349 КАС України (у редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Враховуючи викладені вище висновки Суду, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню в частині вирішення позовних вимог про скасування наказу Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області від 6 вересня 2011 року № 198; стягнення заборгованості із виплати премії з урахуванням індексації за період з 6 вересня 2011 року по 22 серпня 2012 року; нарахування індексації за несвоєчасно виплачену премію; скасування наказу ГУ МВС України в Київській області від 4 листопада 2011 року №906 із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В решті судові рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права, тому підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області задовольнити частково.
Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про: скасування наказу Фастівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 6 вересня 2011 року № 198; стягнення заборгованості із виплати премії з урахуванням індексації за період з 6 вересня 2011 року по 22 серпня 2012 року; нарахування індексації за несвоєчасно виплачену премію; скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 4 листопада 2011 року №906, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.
В решті зазначені судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець
