Справа № 815/2636/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: позивача- ОСОБА_1 ,

представника позивача- Лисевич С.В.,

представника відповідача

Військової частини НОМЕР_1 - Коваленко А.А.,

представника відповідача

Командування Військово-Морських

Сил Збройних Сил України- Боршунова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1, код ЄДРПОУ 26613823) про визнання протиправними та скасування дисциплінарних стягнень та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати накладене командиром військової частини НОМЕР_1 дисциплінарне стягнення сувора догана від 29.09.2017;

визнати протиправним та скасувати накладене командиром військової частини НОМЕР_1 дисциплінарне стягнення догана від 03.01.2018;

визнати протиправним та скасувати наказ командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 01.02.2018 №17 в частині накладення дисциплінарно стягнення попередження про неповну службову відповідність;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити премію за вересень місяць 2017 року у повному обсязі;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити премію за січень місяць 2018 року у повному обсязі;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити премію за лютий місяць 2018 року у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 29.09.2017 року на Позивача командиром військової частини НОМЕР_1 було накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» за невчасне надання звітних документів до ФЕС частини, проте Статутом внутрішньої служби Збройних сил України не передбачено обов`язку надання звітніх документів саме до фінансово-економічної служби. Крім того, чинне законодавство взагалі не передбачає такого поняття як «звітні документи».

03.01.2018 року на Позивача командиром військової частини НОМЕР_1 було накладено дисциплінарне стягнення «догана» за систематичне запізнення на ранкове шикування, проте Статутом внутрішньої служби Збройних сил України визначено вичерпний перелік обов`язків військовослужбовців, серед яких не встановлено обов`язку прибувати на ранкове шикування. Окрім того, розпорядком дня військової частини не передбачене ранкове шикування.

Позивач зазначає, що зазначені дисциплінарні стягнення особисто йому оголошені не були.

Крім того Позивач зазначив, що, 01.02.2018 року командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України наказом №17 наклав на Позивача дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність» за неналежне виконання службових обов`язків.

Позивачу не зрозуміло за що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а також яке конкретно мало місце вчинене позивачем неналежне виконання службових обов`язків, оскільки з матеріалами службового розслідування, яке стало підставою для видання наказу від 01.02.2018 №17, Позивача не ознайомлювали, наказ про накладення дисциплінарного стягнення «попередження про неповну службову відповідність» особисто Позивачу не доводили.

Вважаючи зазначені дисциплінарні стягнення незаконними, позивач зазначає що, як наслідок, накази в частині позбавлення його премії теж є незаконними у зв`язку з тим, що приписами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам встановлено вичерпний (такий, що не підлягає розширеному тлумаченню) перелік підстав, за наявності яких командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії. Оскільки дисциплінарні стягнення Позивачу не оголошувались, у командира військової частини НОМЕР_1 були відсутні підстави для такого позбавлення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

26.07.2018 року до суду надійшов відзив представника Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що рішення щодо притягнення ОСОБА_1 було прийнято за наслідками розгляду Аудиторського звіту про результати внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово- господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.06.2016 по 31.10.2017, який було проведено Південним територіальним управлінням внутрішнього аудиту.

Зокрема в Акті аудиту зазначено, що Дослідженням порядку ведення бухгалтерського та кількісного обліку військового майна служб ресурсного забезпечення встановлено, що в порушення п.4.4.2,4.4.3 Керівництва з обліку №690 та п.2,4 розділу 5 Інструкції з обліку №440, з часу формування військової частини (жовтня 2015) у книгах обліку наявності та руху військового майна форми 27 (книгах обліку наявності та руху військового майна додаток 46 (з часу введення в дію Інструкції з обліку №440)) за номенклатурою служб речової, продовольчої та КЕС проводилися лише прибуткові документи (наряди, накладні). Видаткові документи за книгами форми 27 зазначених служб не проводилися.

Книги реєстрації облікових документів форми 25 за номенклатурою речової та продовольчої служб заведені, але у книгах реєструвалися лише прибуткові документи, видаткові документи не реєструвалися.

В порушення п.4.2.1,4.2.2 Керівництва з обліку №690, у військовій частині НОМЕР_1 не велися книги складського обліку форми 26 продовольчої, речової та квартирно-експлуатаційної служб.

Речове майно отримане військовою частиною НОМЕР_1 за бухгалтерським обліком оприбутковувалося, але видане речове майно з бухгалтерського обліку та книг кількісного обліку в період з червня 2016 по жовтень 2017 не списувалося. У картки обліку військового майна особистого користування форми 45 відомості про речове майно, яке видане військовослужбовцям, в період з червня 2016 не вносилися.

Під час аудиту командиру військової частини надана вимога від 24.11.2017 року про усунення порушення. На час завершення аудиту інвентаризація речового майна не закінчена, за книгою форми 27 речової служби, списання майна особистого користування, яке видане військовослужбовцям в період з червня 2016 по жовтень 2017 не проведено та відомості про його видачу до карток обліку військового майна особистого користування військовослужбовців форми 45 не внесено. Внаслідок вищезазначених порушень існує ризик нестачі та понад нормованої видачі речового майна на суму 13626490,09 грн.

Як висновок, в порушення п.4.1.1 Керівництва з обліку №690, начальником продовольчої і речової служб лейтенантом ОСОБА_1 належний облік речового майна у службі не організований. В порушення п.4.4.2,4.4.3,5.15.1.8 Керівництва з обліку №690, книга обліку руху осіб, що харчуються форми 42 у продовольчій службі не велася.

Станом на 15.12.2017 інвентаризацію продуктів харчування не проведено та в порушення п.4.1.1.16. Керівництва з обліку №690, картки-звіти по продовольству форма 48 (на паперових носіях) за період з 01.05.2017 по 10.12.2017 року (у яких повинна відображатися витрата продовольства на харчування особового складу) для аудиту не пред`явлено, у наслідок чого документально не підтверджено законність витрачання продуктів харчування, що призводе до ризику нестачі та понад нормованого витрачання продуктів харчування на суму 3656885,40 грн.

10.12.2017 року за результатами проведеного внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 аудиторською групою надається негативний висновок діяльності. Аудиторським дослідженням виявлені порушення у правильності ведення бухгалтерського та кількісного обліку, достовірності фінансової звітності, недоліки у функціонуванні системи внутрішнього контролю, які мають суттєвий вплив на стан справ та результати фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 .

Матеріальні ризики в управлінні коштами та майном 17338,87 тис, грн. (під час аудиту не усунуто), у т.ч.: 13626,49 тис. грн. - ризик нестачі та понад нормованої видачі речового майна військовослужбовцям унаслідок не ведення карток обліку військового майна особистого користування форми 45 (не рознесення видаткових документів за картками форми 45 за період з червня 2016 по листопад 2017); 3656,88 тис. грн. - ризик нестачі (незаконних видатків) внаслідок відсутності підтверджувальних документів про використання продуктів харчування.

26.07.2018 року суд постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки для вирішення даної адміністративної справи існувала необхідність в отриманні додаткових доказів для повного та всебічного розгляду справи.

07.08.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, у якій позивач зазначив, що накладене дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність» за неналежне виконання посадових обов`язків та порушень статей 16, 58, 59, 88 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», які не відповідають службовій діяльності Позивача, передбаченої статтями 97, 98 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України».

Підставою для видання Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 01.02.2018 року №17 став звіт фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності від 15.01.2018 №234/3/5/2аз, проведеного представниками Південного територіального управління внутрішнього аудиту. Відповідачем не доведено, що ризик нестачі та понад нормованої видачі речового майна на суму 13626490,09 грн. та ризик нестачі та понад нормованого витрачання продуктів харчування на суму 3656885,40 грн. стався саме вини Позивача. Згідно звіту від 15.01.2018 №234/3/5/2аз не встановлено жодної винної особи.

Також позивач зазначає, що ризик нанесення збитків не є фактичним нанесенням збитків.

16.08.2018 року до суду надійшли заперечення від представника Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, в яких зазначено, що рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було прийнято за наслідками розгляду Аудиторського звіту про результати внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.06.2016 по 31.10.2017, який було проведено Південним територіальним управлінням.

В своїх поясненнях від 16.11.2017 та 14.12.2017 (які були залучені як докази до матеріалів справи) Позивач обґрунтовує неналежне виконання своїх посадових обов`язків тим що на нього було покладено великий обсяг завдань. Разом з цим у донесенні, від 28.02.2018 про виконання пропозицій та рекомендацій по аудиторському звіту від 15.01.2018, копію якого було залучено до матеріалів справи, вказано що матеріальні ризики нестачі витрат ресурсів усунуті. На підставі викладеного Відповідач вважає, що Позивач виконував сої службові обов`язки неналежним чином, а тому, враховуючи характер вчиненого правопорушення та повноваження командувача Військово-Морських Сил збройних Сил України щодо застосування дисциплінарної практики, рішення про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності є цілком законним і обґрунтованим.

16.08.2018 року надійшов відзив представника Військової частини НОМЕР_1 в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що стягнення є обґрунтованими і накладені за неналежне виконання службових обов`язків, за порушення розпорядку дня, за фактом нестачі майна речової служби, за систематичні запізнення, за самовільне залишення військової частини тощо. У зв`язку з накладеними стягненнями премія Позивачу не виплачувалась або виплачувалась не у повному обсязі.

25.09.2018 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом фактично є заявою про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 25.09.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, зазначену заяву було задоволено в частині прийняття до розгляду вимог про визнання протиправними та скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_1 про накладення дисциплінарного стягнення №171 від 03.04.2017 року, № 716 від 21.09.2017 року, усного від 13.04.2018 року, №816 від 31.10.2017 року, №849 від 22.11.2017 року, №398 від 14.06.2018 року.

Крім того, ухвалою від 25.09.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 10.10.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, заяву від 25.09.2018 року також було задоволено в частині прийняття до розгляду вимог про визнання протиправними та скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_1 №734 від 02.10.2017, №830 від 03.11.2017, №873 від 04.12.2017, №89 від 05.03.2018, №199 від 05.04.2018, № 276 від 04.05.2018. в частині що стосуються лейтенанта ОСОБА_1 в частині виплати премії лейтенанту Заярко Миколі Петровичу.

Крім того, ухвалою від 10.10.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Підсумовуючи, суд зазначає, що остаточні вимоги Позивача до Відповідачів виглядають наступним чином:

визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 №716 від 21.09.2017 року, №816 від 31.10.2017 року, №849 від 22.11.2017 року, усний від 03.01.2018 року, №171 від 03.04.2018 року, усний від 13.04.2018 року в частині оголошення догани лейтенанту ОСОБА_1 .

визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 усний від 29.09.2017 року, № 398 від 14.06.2018 в частині оголошення суворої догани лейтенанту ОСОБА_1 .

визнати протиправним та скасувати наказ командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 01.02.2018 №17 в частині накладення дисциплінарно стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 №734 від 02.10.2017, №830 від 03.11.2017, №873 від 04.12.2017, №89 від 05.03.2018, №199 від 05.04.2018, № 276 від 04.05.2018 в частині що стосуються лейтенанта ОСОБА_1 в частині виплати премії лейтенанту ОСОБА_1 у зменшеному розмірі та в частині залишення без премій.

зобов`язати нарахувати та виплатити лейтенанту ОСОБА_1 невиплачені у повному обсязі частини премій за період червень 2017 року травень 2018року в загальному розмірі 29222,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог в цілому зазначено, що за період з червня 2017 року по травень 2018 року (крім липня 2017 року) відповідачами штучно створювались умови для щомісячного зменшення розміру премії позивача або позбавлення від неї. Позивач вважає, що усі дисциплінарні стягнення до нього та зменшення розміру премії чи позбавлення від неї за вказаний період часу застосовувались неправомірно, з порушенням зазначених статей Закону про Дисциплінарний статут та пунктів Наказу Міністра оборони України від 11.06.08 р. № 260.

В судовому засіданні 10.10.2018 року представник Позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його.

В судовому засіданні 10.11.2018 року представники Відповідачів заперечували проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2016 року №49 лейтенанта ОСОБА_1 з 14.03.2016 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду начальника продовольчої та речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 на якій він перебуває по теперішній час.

При цьому в рапорті майора ОСОБА_2 , вх. № 6099 від 02.10.17 р. є посилання на догану за документом без назви під № 716 від 21.09.17 р.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 716 від 21.09.17 р. «Про покарання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за неналежне виконання службових обов`язків та порушення розпорядку дня», до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани з метою попередження порушень військової дисципліни та покращення виконання службових обов`язків - за низьку виконавчу дисципліну, що проявилася в неналежній організації вибуття особового складу підрозділів ВЧ НОМЕР_1 згідно з бойовим розпорядженням КВМС ЗА України від 16.09.17 р. № 154/27/1/176/229 17.09.17 року у відрядження до 235 загальновійськового полігону.

29.09.2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 до позивача в усній формі було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за невчасне подання звітних документів до ФЕС частини, яке було занесено до службової картки Позивача.

Згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 816 від 31.10.17 р. «Про підсумки службового розслідування факту порушення розпорядку дня в зв`язку з затримкою їжі» за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до порушення розпорядку дня, позивачу оголошено догану.

Згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 849 від 22.11.17 р. «Про продовження термінів службового розслідування за фактом нестачі майна речової служби» позивачу було оголошено догану за низькій рівень виконавчої дисципліни у зв`язку з ненаданням пояснень.

03.01.2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 до позивача в усній формі було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за систематичне запізнення на ранкове шинкування, яке було занесено до службової картки Позивача.

Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 17 від 01.02.18 р. «Про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 » з посиланням на відповідний звіт аудиту від 15.01.18 р. за № 234/3/5/2аз за неналежне виконання службових обов`язків, на Позивача накладено стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 171 від 03.04.18 р. «Про підсумки службового розслідування за фактом недоліків, встановлених аудиторською комісією по продовольчій службі» позивачу було оголошено сувору догану за неналежне виконання службових обов`язків. В ході службового розслідування згідно наказу командиру Військової частини НОМЕР_1 № 38 від 31.01.18 р. та № 94 від 05.03.18 р. було встановлено, що позивач неналежно та з порушенням чинного законодавства виконував свої службові обов`язки, а саме: протягом 2016 року по 2018 рік проводив звірку два рази, але документів та книг для підпису бухгалтеру щодо проведення звірки не надавав, необхідні відомості до фінансово-економічної служби для оприбуткування та витрачання продуктів харчування, що створило ризик нестачі, згідно до звіту аудиту від 15.01.18 р. за № 234/3/5/2аз. Позивачу було оголошено сурову догану за неналежне виконання службових обов`язків. При цьому в службовій картці позивача здійснений запис про догану з посиланням на наказ Командира військової частини НОМЕР_1 за № 171 від 03.04.18 р. (а не сурову догану, всупереч наказу).

Крім цього в службовій картці позивача наявний запис про усну догану від 13.04.18 р. за порушення розпорядку дня (відсутність на занятях з фізичної підготовки).

У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 398 від 14.06.18 р. «Про підсумки службового розслідування стосовно ненадання донесення про потребу та наявність окремих предметів речового майна» до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за низьку виконавчу дисципліну та невиконання розпорядження.

На підставі вищезазначених дисциплінарних стягнень наказами командира Військової частини НОМЕР_1 №734 від 02.10.2017, №830 від 03.11.2017, №873 від 04.12.2017, №89 від 05.03.2018, № 276 від 04.05.2018 ОСОБА_1 призначалась зменшена премія, або взагалі не призначалась.

Крім того, згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 199 від 05.04.18 р. ОСОБА_1 премія не встановлювалась на підставі довідки-доповіді № 269 від 30.03.18 р., яка складена командиром військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення частини Позивачем.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту, стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

У відповідності до ст.45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення

За ст. 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Згідно до ст. 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

За ч. 1 ст. 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Статтею 86 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

За приписами ч. 1 ст. 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Статтею 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.

Згідно до ч.1 ст. 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

У відповідності до ст. 98 Дисциплінарного статуту під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Нормою статті 106 Дисциплінарного статуту статут усі заохочення та дисциплінарні стягнення (крім зауваження), передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця.

За приписами ст. 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV.

Відповідно до ст.6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Згідно абз. 4 ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки: беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.

Відповідно до ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України визначає основи організації та ведення військового (корабельного) господарства, права та обов`язки посадових осіб військової частини (корабля) та з`єднання, пов`язані з веденням військового (корабельного) господарства.

Обов`язки начальника продовольчої і речової служби частини визначені пунктами 3.1.9, 3.2.4, 3.2.5 зазначеного положення.

Як встановлено судом, 29.09.2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 до позивача в усній формі було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, за невчасне подання звітних документів до ФЕС частини.

В обґрунтування протиправності зазначеного стягнення Позивач зазначає, що Статутом внутрішньої служби Збройних сил України не передбачено обов`язку надання звітних документів саме до фінансово-економічної служби.

Проте суд зазначає, що відповідно до пунктів 3.2.4, 3.2.5 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, начальник продовольчої і речової служби частини повинен вести облік та звітність у продовольчій та речовій службах частини, у зв`язку з чим за порушення ведення обліку може бути накладено дисциплінарне стягнення.

Крім того, 03.01.2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 до позивача в усній формі було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за систематичне запізнення на ранкове шинкування.

В обґрунтування протиправності зазначеного стягнення Позивач зазначає, що воно застосовано без правомірних підстав. Стягнення позивачу в передбаченому порядку не оголошувалось, до того ж ранкове шинкування не включено до розпорядку роботи управління та штабу військової частини та його відвідування не є обов`язком позивача.

Відповідно до ст. 25 Стройового статуту Збройних Сил України, командир зобов`язаний: визначити місце, час, порядок шикування, форму одягу та спорядження, а також озброєння і техніку; у разі потреби призначати спостерігача.

Таким чином шикування передбачено окремим наказом командира військової части і може не входити до розпорядку роботи.

Крім цього в службовій картці позивача наявний запис про усну догану від 13.04.18 р. за порушення розпорядку дня (відсутність на зайняттях з фізичної підготовки).

Відповідно до ч. 2 ст. 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, розпорядок дня встановлюється командиром (начальником) відповідно до завдань, покладених на військову частину, та залежно від пори року.

Розпорядком роботи військової частини НОМЕР_1 на 2018 рік, передбачені заняття по фізичній підготовці, у зв`язку з чим за порушення розпорядку роботи може бути накладено дисциплінарне стягнення.

Таким чином суд відхиляє доводи, зазначені позивачем в обґрунтування протиправності дисциплінарних стягнень від 29.09.2018 року, 03.01.2018 року та 13.04.18, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи. Посилання Позивача на той факт, що про зазначені дисциплінарні стягнення йому не було оголошено особисто суд також відхиляє, оскільки Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин. В свою чергу зазначені дисциплінарні стягнення було занесено до службової картки позивача. Окремі недоліки записів у службовій картці не змінюють суті та змісту допущених Позивачем порушень.

Також судом встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 716 від 21.09.17 р. «Про покарання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за неналежне виконання службових обов`язків та порушення розпорядку дня», до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «Догани» з метою попередження порушень військової дисципліни та покращення виконання службових обов`язків - за низьку виконавчу дисципліну, що проявилася в неналежній організації вибуття особового складу підрозділів ВЧ НОМЕР_1 згідно з бойовим розпорядженням КВМС ЗС України від 16.09.17 р. № 154/27/1/176/229 17.09.17 року у відрядження до 235 загальновійськового полігону.

В обґрунтування протиправності зазначеного наказу Позивач зазначає, що запис про цю догану в службову картку позивача не внесений, з наказом № 716 від 21.09.17 р. позивача не ознайомили, про його існування він дізнався виключно з матеріалів судової справи. Обставини скоєння наведеного в цьому наказі порушення позивачу невідомі, яким чином встановлювались характер та обставини вчинення позивачем правопорушення, та як встановлювалась вина позивача позивачу невідомо.

Суд зазначає, що зі змісту наказу вбачається, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є неналежна організація вибуття особового складу підрозділів ВЧ НОМЕР_1 згідно з бойовим розпорядженням КВМС ЗС України від 16.09.17 р. № 154/27/1/176/229 17.09.17 року у відрядження до 235 загальновійськового полігону. Обставини зазначені Позивачем щодо його не ознайомлення з даним наказом, та не внесення наказу до службової картки свідчать лише порушення порядку доведення та обліку дисциплінарних стягнень та не змінюють суті та змісту вчиненого порушення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 816 від 31.10.17 р. «Про підсумки службового розслідування факту порушення розпорядку дня в зв`язку з затримкою їжі» за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до порушення розпорядку дня, позивачу оголошено догану.

В обґрунтування протиправності зазначеного наказу Позивач зазначив, що його з цим наказом не ознайомлювали, він дізнався про його існування з матеріалів, що були надані до суду. Позивач вважає притягнення його до відповідальності за цим наказом неправомірним, під час службового розслідування він надавав пояснення про об`єктивні причини, за якими відбулась затримка (необхідність виконати інші накази командування) та вказував на відсутність його вини в цьому, що з урахуванням малозначності порушення (таке порушення відбулось вперше, воно не обліковується для оцінки стану військової дисципліни, немає збитків державі та іншим особам) не надавало підстав для застосування стягнення у вигляді «догани». Сам факт застосування до позивача цього стягнення був прихований від позивача.

Судом встановлено, що згідно рапорту начальника їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 відбулась затримка прийому їжі.

За даним фактом наказом №777 від 17.10.2017 року було призначено службове розслідування, за результатами якого 31.10.2018 року було складено акт службового розслідування.

Зі змісту даного акту вбачається, що Позивачем надавались пояснення, відповідно до яких 12.10.2017 року зранку до шикування він отримав задачу завезти акт виконаних робіт у «Артек-Союз» та поїхати до складу речового май військової частини НОМЕР_4 у пункті «Застава» з метою заміни розмірів речового майна. До військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_1 зміг потрапити лише до обіду, накладну на отримання продуктів у зв`язку із вказаною вище причиною вчасно зробити фізично не було можливості. Прийом їжі в обід було затримано на півгодини. Лейтенант ОСОБА_1 просив з розумінням віднестись до обставин, які склались та доповідає, що до цього моменту затримок прийому їжі не було.

В ході проведення службового розслідування встановлено, що 12 10.2017 року було допущено порушення розпорядку дня, а саме затримано початок видачі їжі під час обіду на пів години. Зазначене стало можливим внаслідок порушення начальником продовольчої та речової служби тилу військової частини № НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_1 вимог ст. 97 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та пункту 3.2.4 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України та надано пропозицію щодо притягнення до відповідальності за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, що привело до порушення розпорядку дня начальнику продовольчої та речової служби військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_1 оголосити догану.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 816 від 31.10.17 р. «Про підсумки службового розслідування факту порушення розпорядку дня в зв`язку з затримкою їжі» за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до порушення розпорядку дня, позивачу оголошено догану.

Відповідно до статті 97 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник продовольчої служби відповідає за організацію якісного та своєчасного харчування особового складу. Він зобов`язаний забезпечувати якісне харчування і доведення належних норм пайка до кожного військовослужбовця; керувати роботою їдальні, продовольчого складу.

Крім того, згідно пункту 3.2.4 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300, начальник продовольчої служби додатково зобов`язаний організовувати отримання і зберігання запасів продовольства та майна.

Згідно пунктів 3.2.24-3.2.25 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300, начальник їдальні частини підпорядкований начальнику продовольчої служби частини та повинен контролювати отримання інструктором-кухарем (старшим кухарем) продуктів у їдальню з продовольчого складу військової частини за кількістю та якістю.

З наведеного вбачається, що вина позивача в порушенні розпорядку дня в зв`язку з затримкою їжі повністю доведена, оскільки саме на позивача, як на начальника продовольчої служби, покладено обов`язок організовувати отримання запасів продовольства. Обставини, зазначені Позивачем в якості обґрунтування протиправності даного наказу, не впливають на суть та зміст встановленого порушення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 849 від 22.11.17 р. «Про продовження термінів службового розслідування за фактом нестачі майна речової служби» позивачу було оголошено догану за низькій рівень виконавчої дисципліни у зв`язку з ненаданням пояснень.

В обґрунтування протиправності вказаного наказу Позивач зазначив, що з цим наказом його не ознайомлювали, він дізнався про його існування з матеріалів, що були надані до суду. Позивачу невідомі обставини, за якими на нього було за цим наказом накладено стягнення, в службову картку запис про таке стягнення у встановленому порядку не вносився, яким чином встановлювались характер та обставини вчинення позивачем правопорушення, та як встановлювалась вина позивача позивачу невідомо.

Надаючи оцінку правомірності прийняття наказу № 849 від 22.11.17 р. в частині, що стосується Позивача, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.

В свою чергу, як вбачається зі змісту наказу № 849 від 22.11.17 р., службове розслідування не було завершено, в наказі відсутні відомості про те, у який строк Позивачем не було надано пояснень, що унеможливлює встановлення дати вчинення порушення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що наказом № 849 від 22.11.17 р. позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності всупереч положенням Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у зв`язку з чим, як наслідок, наказ № 849 від 22.11.17 р. є протиправним в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на лейтенанта ОСОБА_1 і належить до скасування в цій частині.

Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 17 від 01.02.18 р. «Про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 » з посиланням на відповідний звіт аудиту від 15.01.18 р. за № 234/3/5/2аз за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, на Позивача накладено стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Судом встановлено, що рішення щодо притягнення ОСОБА_1 було прийнято за наслідками розгляду Аудиторського звіту про результати внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово- господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.06.2016 по 31.10.2017, який було проведено Південним територіальним управлінням внутрішнього аудиту.

Зокрема в Акті аудиту зазначено, що Дослідженням порядку ведення бухгалтерського та кількісного обліку військового майна служб ресурсного забезпечення встановлено, що в порушення п.4.4.2,4.4.3 Керівництва з обліку №690 та п.2,4 розділу 5 Інструкції з обліку №440, з часу формування військової частини (жовтня 2015) у книгах обліку наявності та руху військового майна форми 27 (книгах обліку наявності та руху військового майна додаток 46 (з часу введення в дію Інструкції з обліку №440)) за номенклатурою служб речової, продовольчої та КЕС проводилися лише прибуткові документи (наряди, накладні). Видаткові документи за книгами форми 27 зазначених служб не проводилися.

Книги реєстрації облікових документів форми 25 за номенклатурою речової та продовольчої служб заведені, але у книгах реєструвалися лише прибуткові документи, видаткові документи не реєструвалися.

В порушення п.4.2.1,4.2.2 Керівництва з обліку №690, у військовій частині НОМЕР_1 не велися книги складського обліку форми 26 продовольчої, речової та квартирно-експлуатаційної служб.

Речове майно отримане військовою частиною НОМЕР_1 за бухгалтерським обліком оприбутковувалося, але видане речове майно з бухгалтерського обліку та книг кількісного обліку в період з червня 2016 по жовтень 2017 не списувалося. У картки обліку військового майна особистого користування форми 45 відомості про речове майно, яке видане військовослужбовцям, в період з червня 2016 не вносилися.

Під час аудиту командиру військової частини надана вимога від 24.11.2017 року про усунення порушення. На час завершення аудиту інвентаризація речового майна не закінчена, за книгою форми 27 речової служби, списання майна особистого користування, яке видане військовослужбовцям в період з червня 2016 по жовтень 2017 не проведено та відомості про його видачу до карток обліку військового майна особистого користування військовослужбовців форми 45 не внесено. Внаслідок вищезазначених порушень існує ризик нестачі та понад нормованої видачі речового майна на суму 13626490,09 грн.

Як висновок, в порушення п.4.1.1 Керівництва з обліку №690, начальником продовольчої і речової служб лейтенантом ОСОБА_1 належний облік речового майна у службі не організований. В порушення п.4.4.2,4.4.3,5.15.1.8 Керівництва з обліку №690, книга обліку руху осіб, що харчуються форми 42 у продовольчій службі не велася.

Станом на 15.12.2017 інвентаризацію продуктів харчування не проведено та в порушення п.4.1.1.16. Керівництва з обліку №690, картки-звіти по продовольству форма 48 (на паперових носіях) за період з 01.05.2017 по 10.12.2017 року (у яких повинна відображатися витрата продовольства на харчування особового складу) для аудиту не пред`явлено, у наслідок чого документально не підтверджено законність витрачання продуктів харчування, що призводе до ризику нестачі та понад нормованого витрачання продуктів харчування на суму 3656885,40 грн.

10.12.2017 року за результатами проведеного внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 аудиторською групою надається негативний висновок діяльності. Аудиторським дослідженням виявлені порушення у правильності ведення бухгалтерського та кількісного обліку, достовірності фінансової звітності, недоліки у функціонуванні системи внутрішнього контролю, які мають суттєвий вплив на стан справ та результати фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 .

Матеріальні ризики в управлінні коштами та майном 17338,87 тис, грн. (під час аудиту не усунуто), у т.ч.: 13626,49 тис. грн. - ризик нестачі та понад нормованої видачі речового майна військовослужбовцям унаслідок не ведення карток обліку військового майна особистого користування форми 45 (не рознесення видаткових документів за картками форми 45 за період з червня 2016 по листопад 2017); 3656,88 тис. грн. - ризик нестачі (незаконних видатків) внаслідок відсутності підтверджувальних документів про використання продуктів харчування.

Аналізуючи вищезазначені обставини, викладені в Аудиторському звіті, який був підставою для прийняття наказу № 17 від 01.02.18 р., в контексті з видом дисциплінарної відповідальності, до якої було притягнуто Позивача (попередження про неповну службову відповідність) суд зазначає, що даним звітом встановлена низка порушень, проте не розкрито обставини при яких було вчинено дані порушення не встановлено беззаперечну вину Позивача у їх вчиненні, не було враховано пояснення лейтенанта ОСОБА_1 . Фактично за даним наказом без необхідного всебічного дослідження обставин позивач був визнаний винною особою та притягнутий до відповідальності. Аудиторським звітом не встановлено збитки, нанесені діями лейтенанта ОСОБА_1 , а встановлено лише ризики в управлінні коштами та майном, а також ризики нестачі та понад нормованої видачі речового майна та продуктів харчування.

Зазначене не свідчить про відсутність в діях лейтенанта ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, проте ставить під сумнів накладення на позивача такого виду дисциплінарного стягнення як попередження про неповну службову відповідність в контексті тяжкості допущених Позивачем порушень.

Так у демократичному суспільстві є необхідність застосування принципу пропорційності, на якому акцентує увагу ЄСПЛ у справах Фрессоз та Руар проти Франції, Гримковська проти України, Ляшко проти України тощо.

До позивача застосований вид дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, без урахування усіх обставин та дотримання принципу пропорційності між вчиненим дисциплінарним проступком та мірою дисциплінарної відповідальності.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Оцінюючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті наказу № 17 від 01.02.18 р. відповідачем не дотримано вимог щодо його повноти, всебічності і об`єктивності, а тому зазначений наказ, в частині, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність, не може вважатися обґрунтованим і підлягає скасуванню.

У відповідності до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 171 від 03.04.18 р. «Про підсумки службового розслідування за фактом недоліків, встановлених аудиторською комісією по продовольчій службі» позивачу було оголошено сувору догану за неналежне виконання службових обов`язків.

Так в тексті вказаного наказу зазначено, що в ході службового розслідування згідно наказу командиру Військової частини НОМЕР_1 № 38 від 31.01.18 р. та № 94 від 05.03.18 р. було встановлено, що позивач неналежно та з порушенням чинного законодавства виконував свої службові обов`язки, а саме: протягом 2016 року по 2018 рік проводив звірку два рази, але документів та книг для підпису бухгалтеру щодо проведення звірки не надавав, необхідні відомості до фінансово-економічної служби для оприбуткування та витрачання продуктів харчування також не надавав, що створило ризик нестачі, згідно до звіту аудиту від 15.01.18 р. за № 234/3/5/2аз.

При цьому в службовій картці позивача здійснений запис про догану з посиланням на наказ командира Військової частини НОМЕР_5 за № 171 від 03.04.18 р. (а не сурову догану, всупереч наказу).

Надаючи оцінку наказу № 171 від 03.04.18 р. суд зазначає, що, беззаперечно, такий вид дисциплінарного стягнення є більш пропорційним ніж той, до якого було притягнуто Позивача наказом № 17 від 01.02.18 р.

Проте за порушення, викладені в наказі № 171 від 03.04.18 р. позивача було вже притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом № 17 від 01.02.18 р., тобто Позивача фактично двічі було притягнуто до відповідальності за одне й теж порушення, а тому суд дійшов висновку, що наказ № 171 від 03.04.18 р. було прийнято всупереч положенням ст. 91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв`язку з чим наказ № 171 від 03.04.18 р. належить до скасування.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 398 від 14.06.18 р. «Про підсумки службового розслідування стосовно ненадання донесення про потребу та наявність окремих предметів речового майна» до Позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за низьку виконавчу дисципліну та невиконання розпорядження.

Суд зазначає, що при прийнятті зазначеного наказу не враховано передбачені законом деталі: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. При прийнятті зазначеного наказу не було обґрунтовано необхідність застосування такого виду дисциплінарного стягнення як сувора догана. З наведених підстав наказ № 398 від 14.06.18 р. належить до скасування.

Щодо визнання протиправними та скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_1 №734 від 02.10.2017, №830 від 03.11.2017, №873 від 04.12.2017, №89 від 05.03.2018, № 276 від 04.05.2018 в частині що стосуються лейтенанта ОСОБА_1 в частині виплати премії лейтенанту ОСОБА_1 у зменшеному розмірі та в частині залишення без премій, суд зазначає, що зазначені вимоги є похідними від вимог про визнання протиправними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки приймались на підставі відповідних наказів.

Відповідно до пп.2 п.5 постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання/ надано право здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Відповідно до п.31.1, п.31.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та деяким іншим особам, затвердженої Наказом МОУ №260 від 11.06.2008 року, яка діяла на час видання наказу №1890/АГЧ від 06.06.2018 року та втратила чинність на підставі наказу МОУ №260 від 07.06.2018 року, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби. Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково.

Преміювання здійснюється згідно з інструкцією про преміювання військовослужбовців, яка розробляється у військових частинах виходячи зі специфіки та особливостей виконання завдань конкретної військової частини і затверджується вищим командуванням. Конкретні показники позбавлення військовослужбовців премії повністю або частково встановлюються в межах випадків, передбачених пунктом 31.5 цієї Інструкції.

Розміри премії, але не менше 10 відсотків посадових окладів, установлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження служби.

Командир військової частини позбавляє премії частково за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому у військову частину надійшло повідомлення про накладання дисциплінарного стягнення вищим командиром (начальником).

Суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасувати наказів командира Військової частини НОМЕР_1 №873 від 04.12.2017, №89 від 05.03.2018, в частині що стосуються лейтенанта ОСОБА_1 в частині виплати премії лейтенанту ОСОБА_1 не у повному розмірі належать до задоволення, оскільки наказом №89 від 05.03.2018 позивача було позбавлено премії за дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, накладене наказом від 01.02.2018 №17, який судом визнано таким, що належить до скасування, а наказом №873 від 04.12.2017 позивача було позбавлено премії за дисциплінарне стягнення у вигляді догани, накладене наказом №849 від 22.11.2017 року, який судом визнано таким, що належить до скасування.

В свою чергу, наявність у позивача дисциплінарних стягнень, які судом визнано правомірними, свідчить про відповідність вимогам законодавства і прийнятих на їх підставі наказів №276 від 04.05.2018, №734 від 02.10.2017, №830 від 03.11.2017, , а тому у задоволенні вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_1 №276 від 04.05.2018, №734 від 02.10.2017, №830 від 03.11.2017 в частині що стосуються лейтенанта ОСОБА_1 в частині виплати премії лейтенанту ОСОБА_1 не у повному розмірі слід відмовити.

Крім того, згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 199 від 05.04.18 р. ОСОБА_1 премія не встановлювалась на підставі довідки-доповіді № 269 від 30.03.18 р., яка складена командиром Військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення частини Позивачем.

Суд зазначає, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 199 від 05.04.18 р. в частині позбавлення Позивача премії прийнятий без належних правових підстав, а саме, всупереч пункту 31.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та деяким іншим особам, за яким командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії повністю у тому числі за невихід на службу без поважних причин. При цьому окрім довідки-доповіді № 269 від 30.03.18 р., яка була складена командиром Військової частини НОМЕР_1 , жодних інших матеріалів не надано. З самої довідки неможливо встановити, за якими саме причинами позивач був відсутній на службі у зазначений час, та чи були ці причини неповажними.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що вимога про визнання протиправними та скасувати наказу командира Військової частини НОМЕР_1 199 від 05.04.18 р., в частині що стосуються лейтенанта ОСОБА_1 в частині позбавлення виплати премії лейтенанту ОСОБА_1 належить до задоволення.

Стосовно вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити лейтенанту ОСОБА_1 невиплачені у повному обсязі частини премій за період червень 2017 року травень 2018року в загальному розмірі 29222,90 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Разом з цим, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

З урахуванням зазначеного, вимоги Позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити лейтенанту ОСОБА_1 невиплачені у повному обсязі частини премій за період червень 2017 року травень 2018року в загальному розмірі 29222,90 грн. підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 розглянути питання про нарахування та виплату лейтенанту ОСОБА_1 премій, невиплачених у повному обсязі відповідно до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 №873 від 04.12.2017, №89 від 05.03.2018, №199 від 05.04.2018, оскільки саме на командира покладено право преміювати своїх підлеглих.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1, код ЄДРПОУ 26613823) про визнання протиправними та скасування дисциплінарних стягнень та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 №849 від 22.11.2017 року, №171 від 03.04.2018 року в частині оголошення догани лейтенанту ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №398 від 14.06.2018 в частині оголошення суворої догани лейтенанту ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 01.02.2018 №17 в частині накладення дисциплінарно стягнення на лейтенанта ОСОБА_1 у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 №873 від 04.12.2017, №89 від 05.03.2018, №199 від 05.04.2018, в частині що стосуються лейтенанта ОСОБА_1 в частині виплати премії лейтенанту ОСОБА_1 не у повному розмірі.

Зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 розглянути питання про нарахування та виплату лейтенанту ОСОБА_1 премій, невиплачених у повному обсязі відповідно до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 №873 від 04.12.2017, №89 від 05.03.2018, №199 від 05.04.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.11.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.