СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" листопада 2018 р. Справа № 905/2530/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М. , суддя Пуль О.А.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області (вх.№364 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.08.2018, постановлену суддею Левшиною Г.В. у місті Харкові, повний текст ухвали складено 13.08.2018,
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ " Укртелеком" на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області у справі №905/2530/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ " Укртелеком", м. Дніпро
до Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область
орган виконання рішення: Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі, м. Маріуполь, Донецька область,
про стягнення інфляції в сумі 3938,29 грн та трьох процентів річних у сумі 819,61 грн
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.08.2018 у справі №905/2530/17 (суддя Левшина Г.В.) задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ " Укртелеком" (вх.№ 14496/18 від 11.07.2018) на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі під час виконання рішення у справі №905/2530/17; визнано незаконними та протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області щодо повернення без виконання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2017 у справі № 905/2530/17; зобовязано Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області здійснити дії, передбачені законом, на виконання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2017 у справі № 905/2530/17.
Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області не погодилось з ухвалою господарського суду першої інстанції та звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.08.2018 у справі №905/2530/17 та прийняти нове рішення, яким відхилити скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" про незаконну бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області по справі №905/2530/17; просить судові витрати покласти на позивача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2018 для розгляду справи №905/2530/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Мартюхіної Н.О., судді Дучал Н.М., судді Гези Т.Д.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2018 залишено без руху апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.08.2018 у справі №905/2530/17 та встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018 у звязку із перебуванням у відпустці судді Гези Т.Д. для розгляду справи №905/2530/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Мартюхіної Н.О., судді Дучал Н.М., судді Склярук О.І.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.08.2018 у справі №905/2530/17. Встановлено сторонам строк для подання відзиву з доказами його надсилання іншим учасникам справи в порядку ст. 263 ГПК України до 03.10.2018.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2018 призначено розгляду апеляційної скарги Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.08.2018 у справі №905/2530/17 на 04.10.2018.
02.10.2018 до суду апеляційної інстанції представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 02-31/4587/18), в якому він заперечує проти доводів апелянта, просить залишити ухвалу господарського суду Донецької області від 13.08.2018 у справі № 905/2530/17 без змін, а апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області без задоволення.
Відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 №454/2017 постановлено ліквідувати Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
У відповідності до частини 6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у газеті "Голос України" (№185 (6940) від 03.10.2018) розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.
На виконання розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2018 "Про передачу судових справ до Східного та Центрального апеляційних господарських судів" відділом організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії здійснено передачу судової справи №905/2530/17, що перебувала у провадженні Донецького апеляційного господарського суду за відповідним актом до Східного апеляційного господарського суду.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018 для здійснення розгляду справи №905/2530/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., для розгляду справи №905/2530/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Фоміної В.О., судді Здоровко Л.М., судді Пуль О.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 справу №905/2530176 прийнято до провадження визначеною колегією суддів, розгляд справи призначено на 22.11.2018.
Учасники справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, у судове засідання Східного апеляційного господарського суду 22.11.2018 представники апелянта та інших учасників справи не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.11.2017 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» інфляційні втрати в сумі 2888,30 грн, три проценти річних в сумі 815053 грн, судовий збір в сумі 1245,28 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2018 рішення Господарського суду Донецької області від 301.11.2017 у даній справі залишено без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
16.02.2018 на виконання рішення Господарського суду Донецької області видано відповідний наказ.
11.07.2018 року стягувач (позивач - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком») звернувся до Господарського суду Донецької області зі скаргою на незаконну бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, в якій просить визнати незаконними та протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області щодо повернення без виконання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2018 по справі №905/2530/17, а також зобовязати Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області здійснити дії, передбачені законом, на виконання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2018 по справі №905/2530/17.
Вказана скарга обгрунтована тим, що орган виконання рішення Управління Державної казначейської служби м. Маріуполя, неправомірно повернув стягувачу виконавчий документ без виконання, та всупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження» не здійснив належних дій щодо виконання судового рішення у господарській справі.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.08.2018 у справі №905/2530/17 задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ " Укртелеком" на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі під час виконання рішення у справі №905/2530/17; визнано незаконними та протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області щодо повернення без виконання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2017 у справі № 905/2530/17; зобовязано Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області здійснити дії, передбачені законом, на виконання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2017 у справі № 905/2530/17.
Вказана ухвала мотивована приписами статей 124, 129 Конституції України, ст. 324, 326, 327, 339, 340 ГПК України, ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 №215 та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845.
Приймаючи рішення про задоволення скарги, місцевий господарський суд вказав, що, отримавши на виконання рішення місцевого господарського суду наказ від 16.02.2018, Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі повинно було здійснити всі необхідні заходи щодо виконання судового рішення у даній справі. Судом, з посиланням на інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо боржника, а також на Положення про Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, зазначено, що на теперішній час (час постановлення ухвали) до реєстру внесено рішення щодо припинення юридичної особи боржника в результаті ліквідації, а тому, в силу своїх повноважень, Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі будучі обізнаним про цей факт відповідних дій, направлених належне виконання судового рішення не здійснило.
Звертаючись з апеляційною скаргою, Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі зазначило, що скарга на дії казначейської служби повинна розглядатись в межах адміністративного судочинства, що залишилось поза увагою суду першої інстанції. Крім того, скаржник зазначає, що підставою повернення стягувачу виконавчого документа без виконання стало відсутність в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецької області та Державної казначейської службі України відкритих рахунків боржника. На думку апелянта, такі дії казначейської служби повністю відповідають приписам Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженою постановою КМУ від 03.08.2011 №845. До того ж, Управлінням також зазначено, що посилання місцевим господарським судом на пункти 19, 20 зазначеного Порядку не є вірним, оскільки рішення про стягнення надходжень з бюджету не приймалось, а існує лише наказ про стягнення заборгованості перед стягувачем за надані послуги з телекомунікаційних послуг. Також в скарзі вказано, що судом першої інстанції не враховано, що 11.04.2018 у даній справі постановлена ухвала про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, стягувач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення, вважає, що дії Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі щодо невиконання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2018 у даній справі, є незаконними та такими що порушують принцип обовязковості виконання судового рішення
Перевіряючи відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального, а також обставинам справи та доказам на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали Господарського суду Донецької області від 13.08.2018 у справі №905/2530/17з наступних підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У статті 326 ГПК України зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів -банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (стаття 6 Закону України «Про виконавче провадження»).
Аналогічне положення закріплено в частині першій статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідно до якого примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини перша, друга статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI), який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
За нормами Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Вказаним Законом № 4901-VI також визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, статтею 3 цього Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення № 215), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно з пунктом 3 Положення № 215 основними завданнями Держказначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.
Пунктом 9 Положення № 215 передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
16 лютого 2013 року набрав чинності в новій редакції Порядок виконання рішень, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
За правилами пункту 3 Порядку виконання рішень в новій редакції рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Держказначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій)).
За положеннями зазначеного Порядку виконання рішень безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.
Аналіз наведеного законодавства в сукупності дає підстави для висновку, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом № 4901-VI особою здійснювати гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом № 4901-VI випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до положень пункту 15 Порядку виконання рішень дії органів Держказначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Держказначейства або суду. Проте ні в цьому Порядку, ні в Законі № 4901-VI не зазначено, до якого суду оскаржуються рішення, дії або бездіяльність органів Держказначейства.
Разом з тим Закон України «Про виконавче провадження» установлює правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 цього Закону). Водночас можливість та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Держказначейства цим Законом не визначено.
Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», який визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, також не визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Держказначейства.
До того ж положеннями статті 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Наведені норми права є підставою для висновку, що ГПК України та Закон України «Про виконавче провадження» передбачають порядок оскарження лише рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час примусового виконання ними судових рішень і лише до судового органу, який видав виконавчий документ.
Водночас Держказначейство - не є органом примусового виконання судових рішень, як уже зазначалося в цій постанові, а згідно з пунктом 1 Положення № 215 є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
У свою чергу, згідно з положеннями частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, спори, що виникають під час виконання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, судових рішень у порядку, установленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», розглядаються адміністративними судами в порядку, визначеному КАС України.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові ОСОБА_1 Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №916/1227/16 (провадження №12-105гс18).
Отже, зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що скарга Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ " Укртелеком" на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області допущену під час виконання рішення у даній справі не може розглядатись в порядку господарського судочинства.
На цій підставі, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанцій дійшов помилкових висновків про можливість оскарження стягувачем бездіяльність Управління Державної казначейської служби в м. Маріуполі Донецької області до господарського суду, який видав виконавчий документ.
Статтею 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно з приписами частини 1 та 2 статті 278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обовязковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Встановлені під час розгляду апеляційної скарги обставини є підставою для скасування ухвали Господарського суду Донецької області від 13.08.2018 у справі №905/2530/17, та закриття провадження з розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ " Укртелеком" на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області допущену під час виконання рішення у даній справі.
Керуючись ст.ст. 231, 269, 270, п. 4 ст. 275, ч.1, 2 ст. 278, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.08.2018 у справі №905/2530/17 скасувати.
Закрити провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області у справі №905/2530/17.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.11.2018
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.А. Пуль
