ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Київ

справа №161/4876/17

провадження №К/9901/2113/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Гудими Л.Я., суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.) у справі №161/4876/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за участю третьої особи - Управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа - Управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, в якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07.03.2017 №1278/02-60-38 в призначенні йому пенсії за вислугою років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати йому пенсію за вислугою років з 01.03.2017.

2. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що йому неправомірно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки на день звільнення позивач мав вислугу 23 календарних роки, що є необхідною умовою для призначення зазначеної пенсії, відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

3. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2017 позов задоволено повністю.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

5. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Наказом Державної пенітенціарної служби України від 29.12.2016 №279/ОС-16 ОСОБА_2 звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України 31 грудня 2016 року.

7. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 21 (двадцять один) рік 02 (два) місяці 23 (двадцять три) дні, у пільговому обчисленні - 26 (двадцять шість) років 04 (чотири) місяці 13 (тринадцять) днів. Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 21 (двадцять один) рік 02 (два) місяці 23 (двадцять три) дні.

8. 31.12.2016 Управління ДПтС України у Волинській області підготувало подання № 18 для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2, який 31.12.2016 звільнений зі служби. Розрахунок вислуги років для пенсії складено за матеріалами особової справи ОСОБА_2.

9. 24.02.2017 ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області заяву про призначення пенсії за вислугою років.

10. Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області листом від 07.03.2017 № 1278/02-60-38 повідомило ОСОБА_2, що його вислуга не дає права на призначення пенсії відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

11. Вважаючи незаконними зазначені дії та рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявна вислуга років (у пільговому обчисленні), що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що календарна тривалість вислуги років позивача складає 21 рік 02 місяці 23 дні є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Позивач у касаційній скарзі наголошує, що суд апеляційної інстанції невірно оцінив обставини справи та прийшов до необґрунтованого висновку щодо відсутності порушень законодавства в діях відповідача.

15. Так, на думку позивача, суд апеляційної інстанції невірно трактує норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в поєднанні з нормами Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393.

16. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що для наявності у особи права на пільгову пенсію відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» така особа повинна мати вислугу виключно в календарних роках (як прямо передбачено згаданою статтею), а не у пільговому обчисленні на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

18. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

19. Так, у постанові від 19.09.2018 (справа №725/1959/17) Верховний Суд зазначив наступне.

Відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Одночасно стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.

Згідно з частиною другої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

20. На підставі викладеного Верховний Суд у справі №725/1959/17 дійшов правового висновку, що в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 23 років вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 років, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

21. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку.

22. У справі, що розглядається, суди встановили, що станом на 31 грудня 2016 року (день звільнення) календарна вислуга позивача становить 21 рік 02 місяці 23 дні, що недостатньою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

23. Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства та позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.

24. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

25. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №161/4876/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб