Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10663/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
В березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, в якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07 березня 2017 року №1278/02-60-38 в призначенні йому пенсії за вислугою років; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати йому пенсію за вислугою років з 01 березня 2017 року та стягнути судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що йому неправомірно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки на день звільнення позивач не мав вислуги 23 календарних роки, що є необхідною умовою для призначення зазначеної пенсії, відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено; відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07 березня 2017 року №1278/02-60-38 в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років визнано протиправною та скасовано; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 24.02.2017 року, з дати звернення із заявою про призначення пенсії.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ГУПФУ у Волинській області оскаржило її в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що наказом Державної пенітенціарної служби України від 29.12.2016 року №279/ОС-16 «З особового складу (Волинська) відповідно до частини 5статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»та пункту 4 частини 1статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-029863), заступника начальника управління ДПтС України у Волинській області, 31 грудня 2016 року, з виплатою компенсації за невикористану відпустку за 2016 рік у кількості 44 доби. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 21 (двадцять один) рік 02 (два) місяці 23 (двадцять три) дні, у пільговому обчисленні - 26 (двадцять шість) років 04 (чотири) місяці 13 (тринадцять) днів. Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 21 (двадцять один) рік 02 (два) місяці 23 (двадцять три) дні (а.с. 5).
31.12.2016 року Управління ДПтС України у Волинській області підготувало подання № 18 (а.с. 6) для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , який 31.12.2016 року звільнений зі служби, що дає право на пенсію за вислугу років. Розрахунок вислуги років для пенсії складено за матеріалами особової справи ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу УДПтС України у Волинській області від 29 грудня 2016 року №279/ОС-16 підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 , заступник начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, звільнений у запас. Дата звільнення (виключення зі списків військової частини) 31 грудня 2016 року. Вислуга років станом на 31 грудня 2016 року для призначення пенсії складає: календарна - 21 рік 02 місяці 23 дні; у пільговому обчисленні - 26 років 04 місяці 10 днів.
24.02.2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років (а.с. 7).
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області за № 1278/02-60-38 від 07.03.2017 року повідомило, що в управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян 24 лютого 2017 року надійшли документи з управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 8).
Однак, за викладеними обставинами пенсію за вислугу років йому призначити немає законних підстав.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм чинного законодавства у позивача наявна вислуга років, що надає йому право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до п. «б» ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно із п. «а» ст. 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 01.10.2015 по 30.09.2017 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Днем звільнення позивача зі служби є 31.12.2016 року, а відтак його календарна вислуга має становити 23 роки і більше.
Цією ж статтею передбачено, що до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону.
Частиною 2 ст. 17 Закону №2262-XII встановлено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
З розрахунку вислуги років для призначення пенсії, що був наданий позивачу видно, що вислуга років станом на 31.12.2016 року для призначення пенсії складає: календарна - 21 рік 02 місяці 23 дні; пільгова 26 років 04 місяці 10 днів (а.с. 6).
Посилання позивача на приписи п.п. «г» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 (далі Постанова №393) згідно з яким до вислуги років для призначення пенсій час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби зараховується на пільгових умовах, як один місяць служби за сорок днів, є безпідставними, оскільки згідно із ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
А тому, враховуючи викладене, застосуванню до спірних відносин підлягають норми Закону №2262-XII, як акта, що у порівнянні з Постановою №393 має вищу юридичну силу.
Враховуючи наведені законодавчі норми, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не підтвердив вимоги щодо права на пенсію за вислугу років згідно ст. 12 Закону №2262-XII. Для призначення позивачу пенсії за вислугу років Закон №2262-XII визначає, як обов`язкову вимогу наявність саме календарної вислуги (23 роки), а не її загальну тривалість у пільговому обрахуванні, яка, як правило, впливає на розмір пенсії.
З огляду на те, що календарна тривалість вислуги років позивача складає 21 рік 02 місяці 23 дні є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач не набув права на пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №2262-XII, у зв`язку із відсутністю календарної вислуги у мінімально-визначеному законодавством розмірі (23 роки).
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування усіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити, постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2017 року у справі №161/4876/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
В.В. Святецький
Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.12.2017 року.
