ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/22303/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - Карпенко О.І.,
відповідача - Аксаітова М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна",
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Баранов Д.О.)
від 20.04.2018,
та постанову Київського апеляційного господарського суду
(головуючий - Сулім В.В., судді - Гаврилюк О.М., Отрюх Б.В.)
від 03.07.2018,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна",
до товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Фарес",
про стягнення 1 296 900,00 грн,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Фарес" 1 296 900, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 06.06.2017 було укладено договір про надання правової допомоги № 06/2017. На виконання умов цього договору, позивач сплатив відповідачеві 1 296 900,00 грн авансу за надання правової допомоги. Однак, в порушення ч. 1 ст. 509 ЦК України, ст. ст. 526, 525, 629, 907 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України відповідач не виконав умови цього договору (п. п. 1.2, 4.3). Позивач, скориставшись своїм правом, направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору № 06/2017 та вказав умови повернення отриманої відповідачем попередньої оплати за надання послуг. Відповідач підтвердив факт розірвання договору, але відмовив позивачеві у поверненні попередньої оплати за надання послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018, у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 6 055, 20 грн судових витрат пов'язаних з розглядом справи.
17.07.2018 позивач подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Торговий дім "Євраз Україна" суму сплачених судових витрат.
Підставами для скасування судових рішень зазначає те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права - ст. ст. 8, 525, 526, 530, 599, 693, 901 ЦК України, ст. ст. 193, 202, 224 ГК України. Застосовано закон, який не підлягав застосуванню - Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" та не застосовано ч. 2 ст. 852 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України. Зазначає, що судами взято до уваги показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, без здійснення при цьому аналізу наданих позивачем роздруківок з телефонних номерів представників позивача, тривалість таких розмов та можливість за тривалістю таких розмов надати позивачу кваліфіковану професійну правову допомогу, як того вимагали умови укладеного між сторонами договору. Вважає, що висновок експертного дослідження № 2428 від 30.01.2018 не є належним доказом у справі. Судами не було враховано подані позивачем докази і не надано їм належної правової оцінки. Посилається на те, що ухвала Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у справі № 804/752/16 була прийнята 23.10.2017, тобто після припинення (розірвання) договору. ТОВ "Торговий дім "Євраз Україна" зазначає про те, що за договором щодо надання послуг оплачується не сам результат певної діяльності, а вчинені виконавцем дії.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що касаційна скарга позивача є безпідставною, необґрунтованою, а рішення господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Крім того, зазначає, що касаційна скарга позивача є ідентичною з апеляційною скаргою і зазначені у касаційній скарзі аргументи уже спростовані господарськими судами. Вказує на те, що позивач не довів факту неналежного надання відповідачем послуг за договором, натомість, відповідачем було підтверджено, що послуги надавались відповідно до умов договору.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування прийнятих у справі судових рішень та прийняття нового рішення відповідно до вимог ст. 311 ГПК України з огляду на таке.
Згідно з п. 4 ст. 1, ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
За ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Судами встановлено, що 06.06.2017 між ТОВ "Торговий дім "Євраз Україна" (клієнтом) та ТОВ "Спеціалізована компанія "Фарес" (виконавцем) було укладено договір № 06/2017 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає надавати йому правову допомогу, а виконавець зобов'язується здійснити захист інтересів клієнта та його представництво у Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді у адміністративній справі № 804/752/16 за адміністративним позовом клієнта до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо оскарження податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 04.02.2016 № 0000074201; № 0000034201; № 0000054201; № 0000064201, винесених на основі результатів документальної планової виїзної перевірки клієнта з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2010 по 31.12.2014 (оформлена актом № 8/28-01-42-37301872 від 19.01.2016).
Відповідно до п. 1.2 договору правова допомога полягає у: наданні письмових та усних консультацій під час напрацювання правової позиції у справі; участь в судових засіданнях у справі; підготовка процесуальних документів у справі, в т.ч., але не виключно, заперечень на апеляційну скаргу; наданні інших послуг правового характеру, пов'язаних з веденням справи у суді.
У п. 1.3 договору сторони погодили, що крім зазначеної у п. 1.1 цього договору правової допомоги, виконавець надає правову допомогу при захисті (представництво) законних прав та інтересів клієнта та/або посадових осіб клієнта, а також надання йому необхідної юридичної допомоги в межах кримінального провадження/кримінальних проваджень, ініційованих на підставі результатів документальної планової виїзної перевірки клієнта з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.10.2010 по 31.12.2014 (оформлена актом № 8/28-01-42-37301872 від 19.01.2016).
Згідно з п. 1.4 договору клієнт зобов'язується оплатити винагороду за надання правової допомоги при виконанні умов цього договору.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору передбачено, що клієнт забезпечує виконавця інформацією та даними, необхідними для надання послуг. Виконавець інформуватиме клієнта про процес роботи, та стан виконання робіт. Виконавець надає правові послуги, відповідно до цього договору. Від імені виконавця послуги надаватимуться виключно через уповноважених на надання таких послуг осіб, зокрема, виконавця. Якщо цього вимагають інтереси клієнта, виконавець має право залучати до надання послуг адвокатські об'єднання (адвокатів) в якості субпідрядників, при цьому наявність на це окремої згоди клієнта не вимагається.
За п. 3.1 договору клієнт здійснює оплату вартості послуг, визначених в пункті 1.1 цього договору, на підставі рахунку, виставленого виконавцем. Гонорар (вартість послуг) виконавця складає: 1 296 900,00 грн за юридичні послуги у справі.
У п. 3.2 договору сторони погодили, що клієнт оплачує 100% вартості послуг авансом. Строк оплати - 5 банківських днів з часу отримання клієнтом рахунку від виконавця. Рахунок направляється виконавцем клієнту засобами електронної пошти на адресу уповноваженого представника клієнта.
За результатами надання виконавцем правових послуг на користь клієнта в рамках цього договору, між ними підписується акт приймання-передачі виконаних робіт. Акт приймання-передачі виконаних робіт повинен відповідати вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Акт приймання-передачі виконаних робіт має бути підписаний клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від виконавця. Після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт один з його примірників залишається у клієнта, а інший надсилається ним на адресу виконавця (п. 3.4 договору).
У п. п. 4.1 - 4.4 договору передбачено обов'язки виконавця. Зокрема, виконавець зобов'язується докладати максимальних зусиль для найкращого виконання доручень клієнта. Виконавець регулярно інформує (не рідше 1-го разу на місяць) клієнта про стан справи, про завершення кожного значного етапу, консультується з клієнтом, коли це необхідно, надає файли та всі документи, що мають відношення до справи для розгляду клієнтом в офісі виконавця чи в іншому місці за згодою сторін в будь-який час попередньою домовленістю сторін. Виконавець, у випадку представництва інтересів клієнта: - зобов'язується прийняти від клієнта документи, що стосуються його справи, вивчити їх та своєчасно надати експертний висновок по справі клієнту; - представляти інтереси клієнта на підставі наданих виконавцю клієнтом довіреностей; - зобов'язується здійснювати підготовку та аналіз юридичних документів, направляти їх за призначенням; - представляти та захищати інтереси клієнта в органах державної влади та управління, органах прокуратури та слідства, судах всіх інстанцій з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, а також при виконанні судових рішень, ухвал, постанов, з усіх питань, що стосуються вирішення будь-якого спору (або справи) між клієнтом та будь-яким державним органом, підприємством, організацією, установою, або фізичною особою; - діяти винятково в інтересах клієнта; - зобов'язується використовувати усі, передбачені законодавством, інструменти для захисту прав та інтересів клієнта.
Виконавець утримується від юридичного обслуговування будь-якої третьої сторони, інтереси якої конфліктують з інтересами клієнта, якщо виконавець не отримає на це попередньої письмової згоди клієнта.
Згідно з п. 8.2 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Пунктом 11.1 договору № 06/2017 від 06.06.2017 визначено, якщо інше не передбачено в цьому договорі, він може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. У випадку припинення договору на вимогу клієнта після початку надання виконавцем послуг сплачена винагорода клієнтові не повертається, за винятком випадків, коли припинення договору обумовлено діями, консультаціями виконавця або підготування ним документів, в т.ч. процесуальних, направлених на отримання негативного для клієнта рішення суду. Якщо припинення договору обумовлено саме цими підставами, то виконавець зобов'язаний повернути всі грошові кошти (оплату послуг), отримані від клієнта за цим договором протягом 3-х банківських днів з дня отримання письмової вимоги про це клієнта.
Відповідно до п. 11.2 договору сторона має право в будь-який час розірвати договір, повідомивши іншу сторону за 10 календарних днів до такої дати закінчення. Розвівання договору не тягне за собою скасування положень про конфіденційні та фінансові зобов'язання.
Договір вступає в силу з моменту підписання. Термін дії договору - 1 рік (п. 13.1. договору).
Судами встановлено, що на виконання умов договору № 06/2017 від 06.06.2017, позивачем на рахунок відповідача було сплачено 1 296 900, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1 від 08.06.2017 (а.с. 28, т. 1).
02.10.2017 ТОВ "Торговий дім "Євраз Україна" було направлено на адресу ТОВ "Спеціалізована компанія "Фарес" повідомлення про розірвання договору, повернення авансу та відкликання довіреності № 3/2017 від 07.06.2017, видану ОСОБА_5, довіреності № 4/2017 від 07.06.2017, видану ОСОБА_6 на представництво інтересів товариства в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду у справі № 804/752/16. При цьому, до вказаного повідомлення було додано два оригінали додаткової угоди № 2 від 02.10.2017 про розірвання договору № 06/2017 від 06.06.2017. В угоді також було передбачено порядок повернення суми отриманої попередньої оплати за надання послуг в сумі 1 296 900, 00 грн.
Листом № 29 від 03.10.2017 ТОВ "Спеціалізована компанія "Фарес" повідомило ТОВ "Торговий дім "Євраз Україна", що договір № 06/2017 від 06.06.2017 вважається розірваним з 12.10.2017. При цьому, у листі зазначено, що ТОВ "Торговий дім "Євраз Україна" не було надано докази вчинення відповідачем дій, надання ним консультацій або підготовки ним документів, в тому числі процесуальних, направлених на отримання негативного для позивача рішення суду (а.с. 74, т. 1).
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, судами було встановлено, що відповідно до п. 2.3 договору № 06/2017 відповідачем, в інтересах позивача, було укладено договори про надання правової допомоги від 06.06.2017 з адвокатом ОСОБА_6 та адвокатським об'єднанням "СК Груп" (а.с. 156-159, т. 1).
Адвокатське об'єднання "СК Груп" уповноважило на надання правової допомоги позивачеві: ОСОБА_4 (до 05.09.2017 - керуючий партнер об'єднання, з 05.09.2017 - заступник керуючого партнера об'єднання згідно з наказів № 15-к від 26.06.2015 та 28-ОП від 05.09.2017); - ОСОБА_3 (заступник керівника об'єднання згідно з наказу № 9-к від 10.01.2014); - ОСОБА_5 (до 02.03.2015 - головний юрисконсульт об'єднання, з 02.05.2015 - помічник адвоката об'єднання згідно з наказів № 22-к від 16.09.2014 та 4-к від 02.03.2015).
Також встановлено, що позивачем направлялись на аналіз та затвердження (підготовку) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 процесуальні документи, а саме: - e-mail від ОСОБА_10 від 12.06.2017 5:33РМ "в дополнение направляю Вам на согласование ходатайство о замене Ответчика правопреемником". У вкладенні відповідного листа містилось клопотання, яке було вивчено та затверджено ОСОБА_4 - e-mail від ОСОБА_4 від 14.06.2017 12:03 РМ "все хорошо, все подавайте"; - e-mail від ОСОБА_10 від 02.08.2017 2:59 РМ "Добрый день. Направляю на согласование дополнительные пояснения относительно уголовных производств.". У вкладенні відповідного листа містились додаткові пояснення, що були вивчені і затверджені ОСОБА_4; - e-mail від ОСОБА_10 від 22.06.2017 3:51 РМ "Добрый день. 16.06.2017 в судебном заседании судья обязала стороны подать пояснення с четким указанием материалов дела (том, стр. дела) и подать до 23.06.2017. ОСОБА_11, направляю на согласование дополнительные пояснения.". У вкладенні відповідного листа містились додаткові пояснення, що були вивчені і затверджені ОСОБА_4; - e-mail від ОСОБА_10 від 12.06.2017 "Направляю возражения согласованные руководителем по учету (изменения внесены в режиме правок).". У вкладенні відповідного листа містились "Заперечення на апеляційну скаргу", яке було вивчено та затверджено ОСОБА_4 - e-mail від ОСОБА_4 від 14.06.2017 року 12:03 РМ "все хорошо, все подавайте".
Позивач направляв на e-mail відповідача, а останній приймав та аналізував матеріали справи, зокрема: судового запиту від 17.07.2017 (e-mail від ОСОБА_10 від 02.07.2017); - ухвали від 17.07.2017 (e-mail від ОСОБА_10 від 02.07.2017); - відповіді Головного слідчого управління СБУ від 26.07.2017 (e-mail від ОСОБА_10 від 01.08.2017); - висновку КНДІСЕ від 22.09.2017 (e-mail від ОСОБА_10 від 27.09.2017 10:26 AM).
Адвокат ОСОБА_6 брав участь в судових засіданнях у справі 16.06.2017, 29.06.2017, 17.07.2017, що підтверджується фотокопіями журналів судових засідань у справі № 804/752/16 (а.с. 91-107, т. 1).
Судами було надано оцінку висновку експертного дослідження інформації № 2428, яким підтверджується направлення уповноваженими представниками позивача документів на вивчення, погодження та отримання уповноваженими представниками позивача консультацій по e-mail, а також заявам свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які були складені відповідно до вимоги ст. 88 ГПК України.
Отже, ретельно дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, встановивши те, що позивачем відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 06/2017 від 06.06.2017 (зокрема, п. п. 1.2, 4.3 цього договору), а також встановивши, що відповідачем не вчинялися дії, що згідно з п. 11.1 договору є підставою для повернення позивачу 1 296 900,00 грн, дійшли до правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Також, судами з урахуванням ст. 129 ГПК України, було правильно стягнуто з позивача на користь відповідача 6 055, 20 грн судових витрат на проведення експертизи (яка відповідачем була оплачена, про що свідчать копії платіжних доручень № 1360 від 25.01.2018, № 1374 від 05.02.2018; фіскальний чек від 05.02.2018).
Щодо доводів позивача про те, що судами було неправильно застосовано норми матеріального права - ст. ст. 8, 525, 526, 530, 599, 693, 901 ЦК України та не застосовано ч. 2 ст. 852 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України, то необхідно зазначити, що судами було правильно застосовано ті норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин. Незгода позивача із рішенням господарських судів не свідчить про неправильне застосування цими судами вказаних норм матеріального права.
Щодо аргументів позивача про те, що судами взято до уваги показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, однак, не здійснено при цьому аналізу наданих позивачем роздруківок з телефонних номерів представників позивача, тривалість таких розмов та можливість за тривалістю таких розмов надати позивачу кваліфіковану професійну правову допомогу, як того вимагали умови укладеного між сторонами договору, то необхідно зазначити, що судами обох інстанцій відповідно до вимог ст. 86 ГПК України було ретельно досліджені всі наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справ і їм була надана належна оцінка, а також були почуті сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України").
Щодо доводів касаційної скарги про те, що висновок експертного дослідження № 2428 від 30.01.2018 не є належним доказом у справі, то цей висновок був оцінений судами згідно з ст. 86 ГПК України і встановлено, що ним підтверджується направлення уповноваженими представниками позивача документів на вивчення та погодження та отримання уповноваженими представниками позивача консультацій по e-mail і доводи скаржника цих висновків судів не спростовують.
Крім того, судами зазначено, що позивач сам обрав, зокрема, такий спосіб співпраці з відповідачем - коли первинні проекти процесуальних документів друкує сам позивач, а відповідач їх вивчає, редагує та погоджує, що жодним чином не свідчить про невиконання відповідачем умов договору. Вивчення та погодження документів також є їх підготовкою, що відповідає п. 1.2 договору.
Решта доводів були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції та спростовані обґрунтованими висновками цього суду, викладеними в постанові, а також зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що відповідно до ст. ст. 300 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" від 22.02.2007 в справі "Красуля проти Росії" від 05.05.2011 в справі "Ільяді проти Росії" від 28.10.2010 в справі "Трофимчук проти України" від 09.12.1994 в справі "Хіро Балані проти Іспанії" від 01.07.2003 в справі "Суомінен проти Фінляндії" від 07.06. 2008 в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється, зокрема, на цивільний, господарський процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 236 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).
Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду та постанова апеляційного суду прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування немає.
Оскільки підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень немає, то судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 липня 2018 року у справі за № 910/22303/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді Г. Вронська
І. Ткач
