КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" липня 2018 р. Справа№ 910/22303/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Отрюха Б.В.
при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Карпенко О.І. довіреність № 2/2018 від 04.01.2018 року;
від відповідача: Стусова Ю.М. довіреність № б/н від 15.06.2018 року,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 року (повний текст рішення складено 03.05.2018 року)
у справі № 910/22303/17 (суддя: Баранов Д.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Фарес"
про стягнення 1 296 900, 00 грн.
Встановив
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Фарес" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 1 296 900, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги № 06/2017, відповідно до якого позивач на виконання умов даного договору сплатив відповідачеві аванс за надання правової допомоги в розмірі 1296900,00 грн. Позивач, скориставшись своїм правом, направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору № 06/2017 та умови повернення отриманої відповідачем попередньої оплати за надання послуг. Відповідач підтвердив факт розірвання договору але відмовив позивачеві в поверненні попередньої оплати за надання послуг, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Господарський суд міста Києва у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" відмовив своїм рішенням від 20.04.2018 року (повний текст підписано 03.05.2018 року).
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.
Так, скаржник вказав, що адвокат ОСОБА_4 не забезпечував належного представництва інтересів позивача у справі, так останній взагалі не надав жодних пояснень/заперечень з приводу обставин справи, а обмежився виключно відповідями головуючому суддів на поставлені «процедурні» питання.
Також, скаржник вказав, що відповідачем не було надано суду доказів ні укладання договорів між Адвокатським об'єднанням «СК Груп» та ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ні доказів реального виконання (перерахування плати особам, підтвердження виконання робіт та інше) таких договорів, якщо вони були дійсно укладені.
Крім того, скаржник зазначив, що надані відповідачем роздруківки з електронних адрес в якості прийнятих судом доказів не можуть вважатись належним доказом підтвердження виконання виконавцем своїх обов'язків за договором.
При цьому, скаржника зауважив, що суд першої інстанції безпідставно прийняв, як належний висновок експертне дослідження № 2428 від 30.01.2018 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2018 року справу № 910/22303/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 року у справі № 910/22303/17
У судовому засіданні 03.07.2018 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.
У судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.
Крім того, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що позивач не довів наявність передбаченої договором єдиної умови, за якої позивачеві можуть бути повернуті перераховані за спірним договором кошти, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
06.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Фарес" (виконавець) було укладено договір № 06/2017 про надання правової допомоги (далі - договір) відповідно до умов якого клієнт доручає надавати йому правову допомогу, а виконавець зобов'язуються здійснити захист інтересів клієнта та його представництво у Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді у адміністративній справі № 804/752/16 за адміністративним позовом клієнта до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо оскарження податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 04.02.2016 року № 0000074201; № 0000034201; № 0000054201; № 0000064201, винесених на основі результатів документальної планової виїзної перевірки клієнта з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2010 року по 31.12.2014 (оформлена Актом від 19.01.2016 року № 8/28-01-42-37301872).
Відповідно до п. 1.2. договору правова допомога полягає у:
- наданні письмових та усних консультацій під час напрацювання правової позиції у справі;
- участь в судових засіданнях у справі;
- підготовка процесуальних документів у справі, в т.ч., але не виключно, заперечень на апеляційну скаргу;
- наданні інших послуг правового характеру, пов'язаних з веденням справи у суді.
Крім зазначеної у п. 1.1. цього договору правової допомоги, виконавець надає правову допомогу при захисті (представництво) законних прав та інтересів клієнта та/або посадових осіб клієнта, а також надання йому необхідної юридичної допомоги в межах кримінального провадження/кримінальних проваджень, ініційованих на підставі результатів документальної планової виїзної перевірки клієнта з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.10.2010 року по 31.12.2014 рік (оформлена Актом від 19.01.2016 року № 8/28-01-42-37301872) (п. 1.3. договору).
Згідно з п. 1.4. клієнт зобов'язується оплатити винагороду за надання правової допомоги при виконанні умов цього договору.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що клієнт забезпечує виконавця інформацією та даними, необхідними для надання послуг.
Виконавець інформуватиме клієнта про процес роботи, та стан виконання робіт. Виконавець надає правові послуги, відповідно до цього договору. Від імені виконавця послуги надаватимуться виключно через уповноважених на надання таких послуг осіб, зокрема, виконавця. Якщо цього вимагають інтереси клієнта, виконавець має право залучати до надання послуг Адвокатські об'єднання (адвокатів) в якості субпідрядників, при цьому наявність на це окремої згоди клієнта не вимагається (п. 2.2. та 2.3. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору клієнт здійснює оплату вартості послуг, визначених в пункті 1.1. цього договору, на підставі рахунку, виставленого виконавцем. Гонорар (вартість послуг) виконавця складає: 1 296 900,00 грн за юридичні послуги у справі.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що клієнт оплачує 100% вартості послуг авансом. Строк оплати - 5 банківських дні з часу отримання клієнтом рахунку від виконавця. Рахунок направляється виконавцем клієнту засобами електронної пошти на адресу уповноваженого представника клієнта.
Сторонами погоджено, що за результатами надання виконавцем правових послуг на користь клієнта в рамках цього договору, між ними підписується Акт приймання-передачі виконаних робіт. Акт приймання-передачі виконаних робіт повинен відповідати вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Акт приймання-передачі виконаних робіт має бути підписаний клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від виконавця. Після підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт один з його примірників залишається у клієнта, а інший надсилається ним на адресу виконавця (п. 3.4. договору).
Так, п. 4.1., 4.2., 4.3. та 4.4. передбачено обов'язки виконавця.
Виконавець зобов'язуються докладати максимальних зусиль для найкращого
виконання доручень клієнта.
Виконавець регулярно інформує (не рідше 1-го разу на місяць) клієнта про стан про завершення кожного значного етапу, консультуються з клієнтом, коли це необхідно надає файли та всі документи, що мають відношення до справи для розгляду клієнтом в офісі виконавця чи в іншому місці за згодою сторін в будь-який час попередньою домовленістю сторін.
Виконавець, у випадку представництва інтересів клієнта:
- зобов'язується прийняти від Клієнта документи, що стосуються його справи, вивчити їх та своєчасно надати експертний висновок по справі клієнту;
- представляти інтереси клієнта на підставі наданих виконавцю клієнтом довіреностей;
- зобов'язується здійснювати підготовку та аналіз юридичних документів,
направляти їх за призначенням;
- представляти та захищати інтереси клієнта в органах державної влади та управління, органах прокуратури та слідства, судах всіх інстанцій з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, а також при виконанні судових рішень, ухвал, постанов, з усіх питань, що стосуються вирішення будь-якого спору (або справи) між клієнтом та будь-яким державним органом, підприємством, організацією, установою, або фізичною особою;
- діяти винятково в інтересах клієнта;
- зобов'язується використовувати усі, передбачені законодавством інструменти для захисту прав та інтересів клієнта.
Виконавець утримується від юридичного обслуговування будь-якої третьої сторони, інтереси якої конфліктують з інтересами клієнта, якщо виконавець не отримає на це попередньої письмової згоди клієнта.
Згідно з п. 8.2. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 11.1. договору, якщо інше не передбачено в цьому договорі, він може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. У випадку припинення договору на вимогу клієнта після початку надання виконавцем послуг сплачена винагорода клієнтові не повертається, за винятком випадків, коли припинення договору обумовлено діями, консультаціями виконавця або підготування ними документів, в т.ч. процесуальних, направлених на отримання негативного для клієнта рішення суду. Якщо припинення договору обумовлено саме цими підставами, то виконавець зобов'язаний повернути всі грошові кошти (оплату послуг), отримані від клієнта за цим договором протягом 3-х банківських днів з дня отримання письмової вимоги про це клієнта.
Згідно п. 11.2. сторона має право в будь-який час розірвати договір, повідомивши іншу сторону за 10 календарних днів до такої дати закінчення. Розвівання договору не тягне за собою скасування положень про конфіденційні та фінансові зобов'язання.
Договір вступає в силу з моменту підписання. Термін дії договору - 1 рік (п. 13.1. договору).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Так, позовні вимоги були мотивовані тим, що протягом дії договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Фарес":
- не прийняв від позивача документи, що стосуються його справи, не вивчив їх та не надав експертний висновок позивачу;
- не здійснив підготовку та аналіз жодного юридичного документу по справі, і відповідно, не направив їх за призначенням;
- не надав жодної консультації під час напрацювання правової позиції у справі, чим не виконав обов'язки передбачені п. 4.3. договору.
Тобто, як про це вказує позивач, залучена відповідачем для надання послуг особа в ході судових засідань, що відбулись 16.06.2017 року, 29.06.2017 року та 17.07.2017 року, взагалі не надавала жодних пояснень/заперечень з приводу обставин справи/вимог апеляційної скарги апелянта, а обмежилась виключними відповідями головуючому судді на поставлені "процедурні" питання: встановлення особи, знання права та обов'язків, відсутність відводів.
Відтак, як вказує позивач, враховуючи відсутність вчинення від виконавця дій, направлених на належне виконання ним умов договору з метою захисту інтересів клієнта у Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді в адміністративній справі № 804/752/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" було вимушене, самостійно напрацьовувати правову позицію у справі, для чого саме працівники позивача (ОСОБА_8, ОСОБА_16.) знайомились з матеріалами справи та долученими апелянтом в ході апеляційного розгляду справи в суді додатковими документами, складали та подавали в суд процесуальні документи, а саме, заперечення на апеляційну скаргу по справі № 804/752/16 від 14.06.2017 року, додаткові пояснення від 26.06.2017 року, самостійно здійснювали представництво інтересів позивача у судових засіданнях, що відбувались 16.06.2017 року, 29.06.2017 року та 17.07.2017 року.
Також, позивач вказує про те, що за результатами розгляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі № 804/752/16 апеляційним судом було прийнято ухвалу 23.10.2017, тобто, в період після припинення (розірвання) позивачем договору з відповідачем.
Тобто, позивач мотивуючи свої вимоги вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Фарес" не виконало належним чином обумовлені умовами договору зобов'язання, зокрема, його пунктів 1.2. та 4.3., а обмежилось лише тим, що було забезпечено явку в судові засідання (16.06.2017 року, 29.06.2017 року, 17.07.2017 року) залученої ним для надання послуг особи, яка приймала участь в судовому засіданні формально, не здійснюючи жодних дій для представництва (захисту) інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна".
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання зобов'язань обумовлених умовами договору № 06/2017 від 06.06.2017 року зокрема, його п. 3.1. на підставі рахунку, виставленого виконавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Фарес" за № СФ-0000026 від 07.06.2017 року було сплачено аванс за надання правової допомоги в сумі 1 296 900, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжним доручення № 1 від 08.06.2017 року.
02.10.2017 року за вих. № 54 у відповідності до п. 11.2. договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Фарес" повідомлення про розірвання договору, повернення авансу та відкликання довіреності. При цьому до вказаного повідомлення було додано два оригінали додаткової угоди № 2 від 02.10.2017 року про розірвання договору № 06/2017 від 06.06.2017 року з 12.10.2017 року, у вказаній угоді також було передбачити порядок повернення суми отриманої попередньої оплати за надання послуг в сумі 1296900, 00 грн.
Факт отримання вищевказаного повідомлення відповідачем не заперечується. При цьому, як вказує відповідач та встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Фарес" листом за вих. № 29 від 03.10.2017 року повідомлено, Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна", що договір № 06/2017 від 06.06.2017 року вважається розірваним з 12.10.2017 року.
Відповідач в свою чергу зауважував, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" не було надано докази вчинення відповідачем дій, надання ним консультацій або підготовки ним документів, в тому числі процесуальних, направлених на отримання негативного для позивача рішення суду.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не було підтверджено відповідними засобами доказування, які у своїх сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що входять до предмету доказування, а саме, вчинення відповідачем дій, надання ним консультацій або підготовки ним документів, в тому числі процесуальних, направлених на отримання негативного для позивача рішення суду.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
На виконання умов договору та у відповідності з його п. 2.3. в інтересах позивача було укладено договори про надання правової допомоги від 06.06.2017 року з адвокатом ОСОБА_4 та Адвокатським об'єднанням "СК Груп" якими уповноважено останніх на надання відповідної допомоги, копії витягів із відповідних договорів містяться в матеріалах справи.
У відповідності до умов вказаних договорів, відповідач уповноважив зазначених осіб на надання правової допомоги позивачеві, яка була передбачена умовами договору.
У свою чергу, Адвокатське об'єднання "СК Груп" уповноважило на надання правової допомоги позивачеві:
- ОСОБА_6 (до 05.09.2017 року - керуючий партнер Об'єднання, з 05.09.2017 року - заступник керуючого партнера Об'єднання згідно наказів № 15-к від 26.06.2015 року та 28-ОП від 05.09.2017 відповідно);
- ОСОБА_7 (заступник керівника Об'єднання згідно наказу № 9-к від 10.01.2014 року);
- ОСОБА_11 (до 02.03.2015 року - головний юрисконсульт Об'єднання, з 02.05.2015 року - помічник адвоката Об'єднання згідно наказів № 22-к від 16.09.2014 та 4-к від 02.03.2015 року відповідно).
Як вказує відповідач, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надавали письмові консультації під час напрацювання правової позиції у справі, здійснювали підготовку процесуальних документів, в тому числі погоджували (аналізували, вивчали та затверджували перед поданням до суду) заперечення на апеляційну скаргу у справі та додаткові пояснення, що підтверджується електронними доказами - листуванням по e-mail між ОСОБА_6, ОСОБА_7, та Директором з правових питань позивача ОСОБА_12 і Керівником відділу по супроводженню податкових спорів ОСОБА_8, копії відповідних електронних доказів наявні в матеріалах справи, в тому числі роздруковані файли, що знаходились у вкладенні електронних листів.
Із змісту відповідного листування, вбачається, що позивачем направлялись на аналіз та затвердження (підготовку) ОСОБА_6 та ОСОБА_7 процесуальні документи, а саме:
- e-mail від ОСОБА_8 від 12.06.2017 pоку 5:33РМ "в дополнение направляю Вам на согласование ходатайство о замене Ответчика правопреемником". У вкладенні відповідного листа містилось клопотання, яке було вивчено та затверджено ОСОБА_6
- e-mail від ОСОБА_6 від 14.06.2017 року 12:03 РМ "все хорошо, все подавайте";
- e-mail від ОСОБА_8 від 02.08.2017 року 2:59 РМ "Добрый день. Направляю на согласование дополнительные пояснения относительно уголовных производств.". У вкладенні відповідного листа містились додаткові пояснення, що були вивчені і затверджені ОСОБА_6;
- e-mail від ОСОБА_8 від 22.06.2017 року 3:51 РМ "Добрый день. 16.06.2017 року в судебном заседании судья обязала стороны подать пояснення с четким указанием материалов дела (том, стр. дела) и подать до 23.06.2017 року. Ольга, направляю на согласование дополнительные пояснения.". У вкладенні відповідного листа містились додаткові пояснення, що були вивчені і затверджені ОСОБА_6;
- e-mail від ОСОБА_8 від 12.06.2017 року "Направляю возражения согласованные руководителем по учету (изменения внесены в режиме правок).". У вкладенні відповідного листа містились "Заперечення на апеляційну скаргу", яке було вивчено та затверджено ОСОБА_6
- e-mail від ОСОБА_6 від 14.06.2017 року 12:03 РМ "все хорошо, все подавайте".
Також, позивач направляв на e-mail відповідача, а відповідач приймав та аналізував матеріали справи, зокрема:
- судового запиту від 17.07.2017 року (e-mail від ОСОБА_8 від 02.07.2017);
- ухвали від 17.07.2017 року (e-mail від ОСОБА_8 від 02.07.2017);
- відповіді Головного слідчого управління СБУ від 26.07.2017 року (e-mail від ОСОБА_8 від 01.08.2017 року);
- висновку КНДІСЕ від 22.09.2017 (e-mail від ОСОБА_8 від 27.09.2017 року 10:26 AM).
Відповідний висновок був проаналізований та за результатами аналізу позивачеві задавались уточнюючі питання, погоджувалась стратегія поведінки в наступному судовому засіданні (e-mail від ОСОБА_6 27.09.2017 року 18:22 РМ).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведене спростовує доводи позивача про те, що відповідач нібито не приймав від позивача документи, не здійснював їх аналіз, не надавав жодних консультацій під час напрацювання правової позиції, чим не виконав обов'язки, передбачені п. 4.3. договору.
При цьому, основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлюються Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Як передбачено ч. 1 та 2 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.
Таким чином, суд вказує про те, що надані відповідачем копій електронного листування між сторонами, є належними на допустимими доказами у справі, що підтверджують факт надання консультацій під час напрацювання правової позиції у справі, здійснення підготовки процесуальних документів, в тому числі й погодження (аналіз, вивчення та затвердження перед поданням до суду) заперечень на апеляційну скаргу у справі та додаткових пояснень.
Щодо твердження скаржника, що адвокат ОСОБА_4 не забезпечував належного представництва інтересів позивача у справі, так останній взагалі не надав жодних пояснень/заперечень з приводу обставин справи, а обмежився виключно відповідями головуючому суддів на поставлені «процедурні» питання, колегія суддів відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, адвокат ОСОБА_4 брав участь в судових засіданнях у справі 16.06.2017 року, 29.06.2017 року та 17.07.2017 року, що підтверджується фотокопіями журналів судових засідань наданих до матеріалів справи самими позивачем.
Із наданих фотокопій журналів судових засідань вбачається, що ОСОБА_4:
- 16.06.2017 року брав участь в судовому засіданні;
- 29.06.2017 року брав участь в судовому засіданні;
- 17.07.2017 року брав участь в судовому засіданні, заперечував проти клопотання щодо зупинення (14.03:21), підтримав заперечення ОСОБА_8 проти заміну сторони (14:13:15).
Так, із журналів вказаних вище судових засідань, вбачається, що суд розглядав лише клопотання сторін і не розглядав справу по суті, і ОСОБА_4 висловлював свою думку щодо заявлених клопотань, як це і передбачено процесуальним законодавством.
Крім того, колегія судді приймає як належне посилання відповідача, що позивач з власної ініціативи направляв в судові засідання іншого представника ОСОБА_8, яка також висловлювала свою думку щодо заявлених клопотань.
При цьому, колегія суддів відзначає, що участь другого представника позивача у вищевказаних судових засіданнях жодним чином не доводить неналежне представництво ОСОБА_4 інтересів позивача.
Крім того, як про це вказує відповідач, надання усних консультацій підтверджується заявою свідка ОСОБА_7, яка була додана до відзиву.
Що стосується поданої відповідачем заяви свідка, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.
Згідно ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.
У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, подана відповідачем заява свідка відповідає вимогам ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.
У даній заяві ОСОБА_7 було повідомлено про те, що за договором про надання правової допомоги в період з 06.06.2017 року по 03.10.2017 року, ОСОБА_13 як заступником керуючого партнера Адвокатського об'єднання "СК Груп" періодично надавались Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" серед іншого, усні консультації, направлені на захист їх інтересів під час перегляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року у справі № 804/752/16.
Відповідні консультації надавались у телефонному режимі, наступним представникам: ОСОБА_8 та ОСОБА_12
Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, надання усних консультацій підтверджується заявою свідка ОСОБА_6, яка також відповідає вимогам ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.
Так, у даній заяві ОСОБА_6 повідомила про те, що періодично надавала Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" усні та письмові консультації, направлені на захист їх інтересів під час перегляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року у справі № 804/752/16.
Зокрема, усні консультації надавались в телефонному режимі наступним представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна": ОСОБА_12 та ОСОБА_8 під час вказаних усних консультацій обговорювались та погоджувались: правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" у справі 804/752/16 під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, зміст процесуальних документів, які планувались подати до матеріалів справи, порядок виступів представників під час судових засідань, тощо.
Надавались консультації в тому числі, щодо відповідності дій відповідача у справі вимогам процесуального законодавства, подальших необхідних дій за результатами судових засідань, тощо.
Також, як вбачається з заяви ОСОБА_6, саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" наполягало на такому порядку роботи, коли внутрішні юристи компанії готують та висилають на затвердження шаблони документів та перші беруть слово як представники позивача під час судових засідань.
ОСОБА_6 повідомлено й те, що Адвокатське об'єднання "СК Груп" в 2016 році співпрацювало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" за договором про надання правової допомоги № 27/16 від 15.04.2016 року та здійснювало представництво в суді першої інстанції його інтересів у справі № 804/752/16.
За даним договором, Адвокатське об'єднання "СК Груп" в 2016 році здійснювало захист інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" та його представництво у Дніпропетровському окружному адміністративному суді. При цьому, порядок співпраці був такий же, як і в 2017 році за договором, на підставі якого позивач звертається до суду.
За вказаним вище договором від 15.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" не висловлювало претензій щодо відповідного порядку роботи, а оплатило 1 336 500, 00 грн. за надані послуги і підписало акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000284 від 23.12.2016 року.
При цьому, посилання апелянта щодо безпідставності врахування цих обставин апеляційний суд вважає необґрунтованими так як суд при вирішенні спору має враховувати всі обставини, в тому числі і ділову практику, що склалась в ході діяльності за участі учасників відповідних правовідносин.
Щодо заяви ОСОБА_8, яка було подана до суду першої інстанції 31.01.2018 року, колегія суддів приймає до уваги, що остання не відповідає приписам ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, а саме, підпис свідка на заяві не посвідчений нотаріусом.
При цьому, представником позивача у судовому засіданні 28.03.2018 року було заявлено клопотання, що у свою чергу було задоволено судом першої інстанції про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_8, однак, як вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні 20.04.2018 року представник позивача просив суд продовжувати розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами, без допиту ОСОБА_8 в якості свідка, зважаючи на те, що вказана особа не змогла прибути в судове засіданні, оскільки, на передодні звільнилась з місця роботи, проте, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, що б свідчили про звільнення ОСОБА_8 з місця роботи.
Щодо доводів скаржника що жодного листування з питань виконання виконавцем договору № 06/2017 від 06.06.2017 року з ОСОБА_14 та/або з її електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідачем надано не було, то з таким твердженнями суд також не може погодитись, з огляду на наступне., колегія суддів відзначає наступне.
Так, за змістом п. 16.5. договору, ОСОБА_14 визначена як особа, що уповноважена отримувати документи, в тому числі по e-mail, від позивача. Саме у випадку направлення уповноваженими представниками позивача документів на адресу її електронної пошти, таке повідомлення буде вважатись належним чином наданими виконавцеві.
Водночас, як про це вказує відповідач, та з чим у свою чергу погоджується суд, п. 16.5. договору не передбачено, що повідомлення уповноваженим представникам позивача можуть направлятись лише від ОСОБА_14, вони мають бути направлені на адреси уповноважених осіб позивача - ОСОБА_8 та ОСОБА_12, що і здійснювалось протягом всього часу листування.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що позивачем не були спростовані доводи відповідача стосовно того, що протягом майже чотирьох місяців уповноважені представники позивача вели листування стосовно справи № 804/752/16 по e-mail з ОСОБА_15, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, отримували від них консультації, направляли їм на погодження документи, тощо, при цьому, самі уповноважені представники позивача направляли листи і документи на адресу ОСОБА_6, а адресу ОСОБА_14 зазначали лише в копії.
При цьому, висновок експертного дослідження інформації № 2428 (здійснений Київською незалежною судово-експертною установою на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Фарес" в особі директора ОСОБА_14.) підтверджує направлення уповноваженими представниками позивача документів на вивчення та погодження, а також підтверджує отримання уповноваженими представниками позивача консультацій по e-mail.
Так, наданий висновок фіксує зміст листування між:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 - адреса належить Адвокатському об'єднанню "СК Груп";
- ІНФОРМАЦІЯ_2 - адреса належить Адвокатському об'єднанню "СК Груп";
- ІНФОРМАЦІЯ_3 - адреса належить ТОВ "ТД "Євраз Україна";
- ІНФОРМАЦІЯ_4 - адреса належить ТОВ "ТД "Євраз Україна";
- ІНФОРМАЦІЯ_5 - адреса належить ТОВ "СК "ФАРЕС".
До даного висновку додано Додаток А - диск для оптичних систем зчитування, на якому находяться e-mail (листи), що направлялись, в тому числі, уповноваженими представниками
позивача. Також на диску знаходяться файли, які містились у вкладеннях таких листів (були прикріплені до них).
Зокрема, зі змісту папки 2-olga вказаного диску вбачається, що на ньому містяться наступні листи:
- e-mail від ОСОБА_8 від 20.07.2017 року, у вкладенні якого міститься фотокопія судового запиту (папка 20170720_150610-2);
- e-mail від ОСОБА_8 від 20.07.2017, у вкладенні якого міститься фотокопія ухвали від 17.07.2017 року у справі та лист ДФС, підписаний начальником слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників ДФС (папка 20170720_150712-9);
- e-mail від ОСОБА_8 від 20.08.2017 року, у вкладенні якого міститься фотокопія листа Головного слідчого управління СБУ та додаткові пояснення, які, виходячи зі змісту листа, направлялись "на погодження" (папка 20170802_115833-13);
- e-mail від ОСОБА_12, у вкладенні якого міститься фотокопія висновку КНДІСЕ від 22.09.2017 року (папка 20170927_072604-1).
А також, розділі додатки висновку роздруковані документи, які направлялись уповноваженими представниками позивача для погодження та ознайомлення, а саме:
- "Ж" - апеляційна скарга, судова повістка, дві ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 року;
- "З" - заперечення позивача на апеляційну скаргу, які направлялись на погодження;
- "І" - клопотання позивача, яке направлялось на погодження;
- "К" - додаткові пояснення позивача від 23.06.2017 року, які направлялись на погодження;
- "Т" - додаткові пояснення позивача від 02.08.2017 року, які направлялись на погодження.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач погоджував з відповідачем перед поданням всі процесуальні документи, що у свою чергу спростовують твердження позивача про невиконання відповідачем зобов'язань обумовлених договором.
При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції безпідставно прийняв, як належний висновок експертне дослідження № 2428 від 30.01.2018 року, з огляду на наступне.
Так, колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши висновок експертного дослідження №2428 від 30.01.2018 року у сукупності з іншими наданими сторонами доказами, дійшла висновку, що вказаний висновок є належним доказом, оскільки узгоджується з іншими матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач сам обрав такий спосіб співпраці з відповідачем, коли первинні проекти процесуальних документів друкує сам позивач, а відповідач їх вивчає, редагує та погоджує, що в свою чергу жодним чином не свідчить про невиконання відповідачем умов договору, а вивчення та погодження документів також є їх підготовкою, що відповідає п. 1.2. договору.
У додатку А до висновку - диск для оптичних систем зчитування, містяться самі електронні листи, які підтверджують надання письмових консультацій відповідачем позивачеві.
Щодо доводів скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що відповідачем не надано доказів ні укладання договорів між Адвокатським об'єднанням "СК Груп" та ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ні до казів реального виконання (перерахування плати особам, підтвердження виконання робіт та інше) таких договорів, колегія суддів відзначає наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, копії витягів із відповідних договорів містяться в матеріалах справи.
При цьому, як вже зазначалось вище, відповідно до п. 2.3. договору наявності окремої згоди позивача на залучення до надання послуг Адвокатських об'єднань (адвокатів) не вимагається.
Також, до відзиву надавались докази того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є заступником керівника Адвокатського об'єднання та заступником керуючого партнера Адвокатського об'єднання.
Так, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше (учасників), і діє на підставі статуту.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, договір про надання правової допомоги в інтересах позивача у відповідності до вказаних приписів укладався відповідачем саме з Адвокатським об'єднанням "СК Груп" та витяг із даного міститься в матеріалах справи та є належним доказом того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були уповноваженими особами на надання послуг позивачеві.
Крім того, відповідно до витягів з Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є адвокатами Адвокатського об'єднання "СК Груп" (наявні в матеріалах справи).
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що відповідач не має надавати доказів відповідних розрахунків (перерахування плати особам, підтвердження виконання робіт та інше), адже це жодним чином не підтверджує належність чи/або неналежність надання відповідачем послуг за договором.
Щодо наданих скаржником до суду першої інстанції роздруківок оператора мобільного зв'язку "Київстар", які за твердженням скаржника підтверджують, те що за тривалістю розмов, що була здійснена між представниками позивача ОСОБА_12 та ОСОБА_8 та представниками відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_6, належним чином відповідно до умов укладеного договору про надання правової допомоги № 06/2017 від 06.06.2017 не можливо розробити ні правову позицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" у справі 804/752/16 під час розгляду справи судом апеляційної скарги, ні обговорити зміст процесуальних документів, що планувались подати до матеріалів справи, колегія суддів відзначає наступне.
Як було встановлено вище, у заявах свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вказали про те, що надавали консультації в телефонному режимі, що включає не тільки дзвінки за допомогою засобів мобільного зв'язку, але й за допомогою дзвінків через спеціальну програму - Messenger, Telegram, які встановлюється на телефон та прив'язується до конкретного номера, крім того, як про це знову ж таки вказувалось вище Адвокатським об'єднанням "СК Груп" супроводжувався розгляд справи в суді першої інстанції, а відтак, як правильно встановлено судом першої інстанції, сторони володіли інформацією по справі та основні моменти вже були обговорені і погоджені сторонами під час супроводження розгляду справи судом першої інстанції.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Дніпропетровского апеляційного адміністративного суду у справі №804/752/16 від 23.10.2017 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року у справі №804/752/16 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі №804/752/16 залишено без змін. Тобто, негативного результату за наслідками розгляду справи в апеляційному адміністративному суді для позивача не настало.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
В той час, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Так, відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, щоб підтверджували його доводи щодо невиконання відповідачем зобов'язань обумовлених умовами договору, зокрема, що також не було спростовано позивачем, за весь період представництва (майже 4 місяці) у позивача не виникало та не було надано претензій до відповідача стосовно неякісного надання правової допомоги, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 6055, 20 грн, з огляду на наступне.
Так, 20.04.2018 року представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції заявив усне клопотання про вирішення питання судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем 30.01.2018 року з доповненнями до відзиву був доданий попередній розрахунок судових витрат на суму 5 000, 00 грн, зокрема, на проведення експертизи (компютерно-технологічного дослідження), оскільки, саме вказана сума була виставлена Київською незалежною судово-експертною установою на підставі рахунку № 25/01-02 від 25.01.2018 року.
Крім того, в подальшому в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було надано виставлений Київською незалежною судово-експертною установою рахунок № 02/02-01 від 02.02.2018 року на 1000, 00 грн - доплата за проведення компютерно-технологічного дослідження.
У підтвердження оплати за виставленими Київською незалежною судово-експертною установою рахунків, матеріали справи місять копії платіжних доручень від 25.01.2018 року № 1360 на суму 5000,00 грн та від 05.02.2018 року № 1374 на суму 1000, 00 грн.
Також, відповідачем був наданий фіскальний чек від 05.02.2018 року за № 8426 та опис вкладення в цінний лист, що є підтвердженням того, що висновок експертного дослідження від 30.01.2018 року №2428 був наплавлений відповідачу цінною вартістю на суму 55, 20 грн.
Відтак, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідачем було подано розрахунок фактичної суми судових витрат, що становить 6055, 20 грн.
Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євраз Україна" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 року у справі №910/22303/17 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/22303/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
Б.В. Отрюх
Дата складення повного тексту 09.07.2018 року.
