Справа № 354/757/17
Провадження № 22-ц/4808/95/18
Категорія 23
Головуючий у 1 інстанції Іванов А. П.
Суддя-доповідач Мелінишин
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано -Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.
суддів: Пнівчук О.В.,Томин О.О.,
за участю секретаря Возняк В.Д.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яремчанського міського суду, постановлену 17 липня 2018 року в складі судді Іванова А.П. в м. Яремче, по матеріалах справи за заявою представника Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Мотюк Людмили Степанівни про забезпечення позову Поляницької сільської ради до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок,
в с т а н о в и в :
У липні 2018 року представник Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради - Мотюк Л.С. подала заяву про забезпечення позову Поляницької сільської ради до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок.
В обґрунтування заяви вказувала, що згідно укладених між ними 12 травня 2015 року договорів оренди ОСОБА_1 користується двома земельними ділянками площею 0,0400 га та 0,025 га на території Поляницької сільської ради в урочищі «Вишні» з цільовим призначенням для сінокосіння. В порушення вимог закону та умов договорів ним самовільно збудовано на цих ділянках дві будівлі комерційного призначення, встановлено септики, облаштовано стоянки для автомобілів, засипано її гравієм та дрібним камінням. Добровільно усунути вказані порушення відповідач відмовляється. Вважала, що такі його дії завдали і можуть завдати істотної шкоди, зокрема, погіршити якість грунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, чи зробити неможливим виконання рішення суду. З цих підстав просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснювати підприємницьку діяльність у приміщеннях будівель, що знаходяться на цих ділянках.
Ухвалою Яремчанського міського суду від 17 липня 2018 року заяву задоволено. Заборонено ОСОБА_1 здійснювати підприємницьку діяльність у приміщеннях будівель, розташованих на земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0400 га та НОМЕР_2, площею 0,0250 га за адресою: урочище «Вишні» с. Поляниця Яремчанської міської ради.
На вказану ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заява Поляницької сільської ради не містить обґрунтування необхідності застосування забезпечення позову в цілому та конкретно саме такого заходу забезпечення позову, чи відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Також в оскарженій ухвалі не зазначено мотивів, з яких суд дійшов відповідних висновків і закону, яким керувався вирішуючи дане питання.
Крім того, захід забезпечення є неспівмірним із заявленими вимогами, оскільки позов пред'явлено до фізичної особи ОСОБА_1, а захід вжито до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Не враховано судом і тієї обставини, що будь- якої підприємницької діяльності в спірних будівлях він не проводить.
У відзиві на апеляційну скаргу в.о. сільського голови Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Цюпа М.І. вказує, що апеляційна скарга необґрунтована, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Згідно вимог закону суд вправі був постановити ухвалу за відсутності відповідача. На його думку до заяви про забезпечення позову долучено достатньо документів, які підтверджують порушення інтересів громади села внаслідок протиправних дій відповідача. Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання майбутнього рішення в разі задоволення позову, оскільки дії апелянта завдають істотної шкоди грунтовому покриву. Його посилання на те, що будівлі законсервовані не відповідає дійсності, оскільки господарська діяльність не проводиться ним тільки в міжсезоння, що підтверджується фотоматеріалами. Крім того, земельні ділянки надавались ОСОБА_1 як фізичній особі для сінокосіння. Тому питання обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватись майном не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
Згідно із абзацом третім пункту 3 розділу XII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктом 8 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжували здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
У зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Івано-Франківської області, враховуючи положення ч.6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині виконання рішень про утворення судів та п. 3 ч.1 ст. 31 ЦПК України дану справу передано для розгляду до Івано-Франківського апеляційного суду.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився повторно. Подав клопотання про розгляд справи у його відсутності. Відтак, відповідно до ст. 372 ЦПК України перешкод розглядові справи не встановлено.
Представник Поляницької сільської ради Мотюк Л.С. доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача Поляницької сільської ради, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання майбутнього рішення в разі задоволення позовних вимог Поляницької сільської ради до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок, повернення їх в стані придатному для цільового використання.
Такий висновок місцевого суду не відповідає вимогам процесуального закону з огляду на наступне.
Встановлено, що в провадженні Яремчанського міського суду знаходиться справа за позовом Поляницької сільської ради до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок. Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору в даній справі є земельні ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0400 га та НОМЕР_2, площею 0,0250 га за адресою урочище «Вишні» с. Поляниця, якими на підставі договорів оренди з метою сінокосіння від 12 травня 2015 року користується ОСОБА_1 Враховуючи зведення на цих ділянках будівель комерційного користування, зокрема, позивач вказував на нецільове використання земель, тому і просив ці договори розірвати (а.с.2-14).
Також, як вбачається з матеріалів справи в провадженні цього ж суду знаходиться адміністративна справа №354/664/17 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконкому від 16.05.2017 року та зобов'язання вчиити дії. Оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у наданні дозволу на розміщення на спірних земельних ділянках зблокованих тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності (а.с.45-47).
Заявник, обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, покликалася на те, що відповідач використовує спірні земельні ділянки не за цільовим призначенням (для сінокосіння), що може завдати істотної шкоди чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частина 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні такої відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Разом з тим, представник позивача не зазначив і з матеріалів справи не є очевидним, яким чином неправомірні, на думку позивача, дії щодо використання земельних ділянок для здійснення підприємницької діяльності, зможуть в подальшому вплинути на виконання рішення в разі задоволення позову про розірвання договорів оренди землі.
Надані заявником копії документів, зокрема акти обстеження земельної ділянки (а.с. 119-125) стосуються факту розміщення на спірних земельних ділянках дерев'яних приміщень комерційного призначення. Натомість, не доводять, що здійснення в цих приміщеннях підприємницької діяльності може утруднити в майбутньому виконання рішення суду.
На думку колегії суддів місцевим судом також залишено поза увагою, що пропоновані заявником заходи забезпечення позову не можна визнати такими, що відповідають дотриманню збалансованості інтересів сторін.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1, як суб'єкт господарювання, здійснює підприємницьку діяльність у зазначених приміщеннях. Надані заявником фотоматеріали не можуть бути виключним доказом для підтвердження цього факту.
Зі змісту оскаржуваної ухвали видно, що суд вважав цілком обгрунтованим позивачем та необхідним вжиття такого заходу забезпечення позову як заборона здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності в розміщених на земельних ділянках будівлях. При цьому зазначив, що дії відповідача завдали і можуть завдати істотної шкоди шляхом погіршення якості грунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь.
Однак, питання про дотримання відповідачем вимог закону при використанні земельних ділянок, а звідси щодо чинності укладених між сторонами договорів їх оренди, повинно вирішуватись судом при ухваленні рішення по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії забезпечення позову.
А отже, накладення ухвалою суду заборони є передчасним та фактично способом усунення порушень прав на землю, а не видом забезпечення позову.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку про недоведеність заявником підстав для забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 149 ЦПК України, та що обраний захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії знаходиться у необхідному (обов'язковому) правовому зв'язку із позовними вимогами.
Відтак, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову вирішено всупереч норм процесуального права.
А тому постановлена ним ухвала не може залишатися в силі та підлягає до скасування. Відповідно слід постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника Поляницької сільської ради про застосування заходів забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384,389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Яремчанського міського суду від 17 липня 2018 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким в задоволенні клопотання представника Поляницької сільської ради Мотюк Людмили Степанівни про забезпечення позову Поляницької сільської ради до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий Г.П. Мелінишин
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин
Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2018 року.
